📚"На лезі клинка", Джо Аберкромбі #прочитане #fiction #fantasyЛоген на мить поглянув на клинок. Він був чистим, тьмяно-сірим, точнісінько таким, як і завжди. На відміну від само го Логена, після усіх випробувань того дня на мечі не залишилось жодної подряпини. Він не хотів знову брати його в руки. Ні тепер, ні потім.Але діватись було нікуди. 😉Початок трилогії "Першого закону" - і ох, який початок: мене затягло практично одразу. Анотація на обкладинці не дуже помічна та забігає сильно наперед. По суті, всю цю книжку ми лише роззнайомлюємося з головними героями та сетингом, повільно підходячи до глобальної інтриги та стратегічно витримуючи невідомість - але затягнутим дійство не відчувається взагалі, за рахунок частих змін пов-ів, загадок меншого масштабу, субверсії жанрових кліше, бадьорого екшену та вкраплень гумору із влучними матюками.😉Отже, північанин-варвар Лоґен Дев'ятипалий, брутальна машина для вбивства, ледь переживає чергову сутичку, несподівано відрощує совість та змушений покинути рідні землі. У столиці Союзу молодий та хвалькуватий капітан Лютар готується до королівського Турніру, а інквізитор Занд дан Ґлокта - колишній переможець того ж Турніру, жахливо скалічений у полоні - винюхує змову у купецькій гільдії. А десь на далекому півдні сповнена ненависті рабиня-втікачка Ферро намагається відірватися від переслідувачів.😉На Союз йде війною північ, та й на півдні також неспокійно. Тим часом, про себе дає знати Баяз, перший з-поміж магів: напівлегендарна постать, що зникла багато століть тому. Чому він вирішив повернутися саме зараз? І що може поєднувати настільки відмінних героїв з різних кінців континенту?😉Дії починаються in media res, і світобудову тут не сильно розжовують, жодних інфодампів - радше поступово підкидають шматочки, аби збирати загальну картину з клаптиків. І ось це бажання дізнатися більше також дуже ефективно підтримує інтерес до книги.😉Сетинг Союзу засновано на умовній західній Європі, я б сказала що швидше ранньомодерній, аніж середньовічній - ми маємо університети, гільдії, обмежену монархію, сюжетно важливе зародження буржуазного класу та ранній капіталізм-колоніалізм, але порох майже невідомий. Як і магія - багато хто вважає її реліктом минулого, якщо не вигадкою. Північ та південь розкриті порівняно менше та на позір виглядають стереотипніше, і там при владі дуже однозначні виродки, але побачимо, як воно себе проявить далі.😉Трохи шкодую, що не дісталася до Аберкромбі у свої пікові часи захоплення фентезі, але тоді я звідкись взяла ідею, що це геть мачо-хлопчача чорнуха (і виявилася дуже неправа). Так, тут трохи більше sausage fest-у, аніж я полюбляю - жіночих персонажок не так багато, але вони написані цілком пристойно та не сексистськи. Та й не назвала цю книжку сильно ґрімдарковою - нормальне низьке темне фентезі з сіруватою мораллю, кров-кишки у збалансованих кількостях. 😉Зізнаюся, побоювалася, що будуть якісь кринджові мейлґейзові секс-сцени (кажу ж, враження про пана Аберкромбі мала геть хибні, в чому щиро розкаююся і вибачаюся), але ніт, маркер 18+ тут відповідає за лайку та жорстокість. Натомість мене потішив аж до писку вголос невеличкий романтичний сабплот, де капітан Лютар з неймовірною силою вкрашується у сестру товариша по службі, якій він здається переважно кумедним. 😉Але, все ж, моїм улюбленим героєм дуже несподівано став Лоґен "ножів багато не буває" Дев'ятипалий - хоча на перших розділах я думала, що найсильніше вболіватиму за Ґлокту. І хоча все ж дуже цікаво, куди доля та сюжет заведуть інквізитора, мене все ж підкорив шарм втомленого від життя мужика з кризою середнього віку та, як я вже казала, вайбами сумного побитого життям великого собаки. Що тут не любити?😉Але є і ложка дьогтю: тут багатенько гіперболізованої фетфобії та ще рандомний епіграф з прости-господи бродського. Загальне враження не зіпсовано, але дрібку неприємно.😉Хороше, дуже якісне розважальне чтиво, яке не хотілося випускати з рук - я за ці 600 сторінок тільки розігрілася, тож немає сенсу ставити запитання, дочитувати трилогію чи не дочитувати. Звісно, і якомога швидше!