📚"The Woman in the Purple Skirt", Natsuko Imamura #прочитане #fictionAll that watching from a distance had left me parched. 🟣Оповідачка - і, якщо вірити їй, увесь квартал - палко спостерігає за Жінкою у Фіолетовій Спідниці. Вона занотовує все - що вона їсть, куди вона ходить, де вона працює, або ж чого вона не працює, і взагалі, чи вистачить її заощаджень на комуналку.🟣Але ким є Жінка у Фіолетовій Спідниці насправді? Чому саме вона? І ким все ж є наша оповідачка, Жінка у Жовтому Кардигані?🟣Той випадок, коли назвати текст дуже дивним - не комплімент з мого боку. Це не зовсім трилер, радше соціальна драма з побутовими замальовками, яка спантеличує і лишає до біса багато простору для додумування.🟣Мене зачепив початок та нервова, хитка атмосфера - оповідачка очевидно не в порядку, тож так і очікуєш моменту, коли все піде шкереберть. А коли це стається, текст якось... здувається, наче повітряна кулька, що задовго провисіла під стелею. Ані задовільної резолюції для наших сюжетних загадок (так а хто там в готелі рушники крав?), ані для жодної зі змальованих тем.🟣А тем тут багатенько. Це текст і про самотність, і про обсесію, і про парасоціальність, і про японську робочу культуру, і про суспільні ієрархії, і про таку повсюдну мізогінію. І щодо цього всього ми - наче як і оповідачка - виступаємо лиш сторонніми спостерігачами десь на відстані.🟣Дійсно чудернацький маленький текстик, який подражнив і лишив у сум'ятті. Важко сказати, що я відчуваю, окрім "гм, і що ж цим хотіла сказати авторка". "This is Amiko, Do You Copy?" у неї ж сподобалась значно більше, та й відчувалася більш цілісно та завершено.