📖"The Wax Child", Olga Ravn #прочитане #fiction I hold no sympathy for upright things, buildings and laws. Humankind is a fool. I pity my mistress. 🪵Книга данської письменниці Ольги Равн (з певними художніми вольностями) оповідає про реальні події та реальних жінок, засуджених у місті Ольборг у 1620-х за відьомство. Точніше, не зовсім так - чарівна воскова лялька, створена Christenze Krukow свідчить нам про свою хазяйку.🪵 Воскове дитя - це всеосяжна свідомість у штучному тілі, не здатна ані рухатися, ані говорити; приречена сторіччями лиш спостерігати - через власні очі та чужі. Лялька розкаже нам і про себе, і про ритуали та замовляння (цілком автентичні, списані з реальних гримуарів), і про ковен міста Ольборг та складні вибори кожної звинуваченої у відьомстві жінки, і про владних над ними чоловіків, що виконують волю короля Кристіана Четвертого. І, звісно ж, про Крістензе - неодружену, непокірну та зверхню. Чим не причини запідозрити жінку у відьомстві - незалежно від того, чаклує вона насправді чи ні.So Christenze had never ingratiated herself to any potential husband, had never married, never wanted to, never felt an urge for mayor or king’s lieutenant, nor any marital bed, had shunned all notion of prenuptial agreement, bridal veil and marriage chest, preferring to horse-ride on her own and drink red wine and read letters well into the night; 🪵Це похмурий і неквапний (майже)фолк-горор із увагою до відтворення епохи та народних вірувань - "Воскове дитя" мені за атмосферою дуже нагадувало фільм "The VVitch" Роберта Еггерса, тільки у Данії 17 сторіччя замість колоніальної Америки, і в головній ролі - доросла жінка-шляхтянка, а не бідне протестантське дівча з глушини. Але протестанти, відьомська істерія та страх перед дияволом - на місці.They consulted their books of demonology, and there read: The woman is more easily tempted by Satan, for she is weaker than the man in both body and soul. And they read: The woman is a wicked and imperfect animal. When a woman weeps she weaves snares, and labors to deceive a man. And they read: When a woman thinks alone, she thinks evil. She is not capable of good thoughts. 🪵За динамічним сюжетом чи раптовими твістами - точно не сюди. "Воскове дитя" - це радше байка з єдиним можливим фіналом, застиглий зліпок епохи та свідомостей людей того часу. Текст уривчастий та фрагментарний, сповнений численних сенсорних деталей. І основні відчуття, що у мене викликала ця книжка - несправедливість та приреченість. Втім, все йшло доволі рівно, і мені трохи не вистачило кульмінації та якогось емоційного нагнітання в кінці.Certain wishes, certain whims, certain mediocre ideas were pressed into me with pins, and I … I had to … I had no choice, I could only oblige. And from this enforced and unavoidable obedience sprang my contempt for and love of human beings. 🪵Дивна і сумна маленька книжечка з immaculate вайбами. Своєрідна проза, та й досвід трохи на любителя - але тематика абсолютно моя, тож зайшло добре і навіть хочеться колись пізніше перечитати. Якщо шукаєте собі щось цікаве на #womenintranslationmonth - раджу звернути увагу на Ольгу Равн, бо це точно буде не остання моя зустріч із авторкою 🫶