відкрила театральний рік "Тартюфом" у театрі Франка - і боже, який це був вдалий вибір, бо не пам'ятаю, коли востаннє мене так насмішила, потішила і розважила вистава 😌⏺класична комедія Мольєра, якій вже так добряче за 300 років, оповідає про шахрая й пройдисвіта Тартюфа, який прикидається святошею, аби пробратися до будинку пана Оргона та отримати з цього собі вигоду. сюжет нехитрий - непорозуміння, біганина та любовно-сімейні інтриги, але як же гарно та якісно це поставлено 🤌⏺що ще треба для щастя: оригінальна сценографія, хороші геги, запальні танці, чудово злагоджений ensemble cast (мені вперше здалося, що Сашко Рудинський на своєму місці!), на диво проактивні жіночі персонажки (цікаво, чи дійсно в оригіналі так мало типової для епохи мізогінії, чи її акуратно прибрали?), Акмал Гурєзов у перуці без жодної сюжетної причини, але я й не проти... ну й актуальний в усі роки меседж про те, що не варто особливо довіряти людям, які використовують релігію для власної вигоди.⏺воно дурацьке, самосвідоме, свіже (попри архаїчний віршований текст) стильне й ненапряжне - прекрасна річ, якщо метою є просто провести хороший вечір у театрі та вертатися з нього на позитиві 🫶 (попри те, що з розтануло-підмороженого спуску від театру я не скотилася лиш дивом. алілуя! 🤭)#театральне