ЖУРНАЛ "ЩУР" | #Інформ

Public Transport is Key to SDG 11 - UITPГромадський транспорт - не сервіс, а базова міська послуга, доступна кожному. Цю думку підтвердили на Високому рівні політичного форуму (HLPF), закріпивши ключову роль транспорту у досягненні SDG 11. У підсумковому документі міністри закликали зміцнювати й розширювати транспортні мережі, приділяючи увагу соціально вразливій категорії населення.Головний висновок форуму: переваги якісного транспорту виходять далеко за межі доставки людей за маршрутом - він дає реальний доступ до основних життєвих потреб. Громадський транспорт - це не просто спосіб пересування містом, це інструмент, за допомогою якого міста забезпечують рівні можливості, інклюзивність та боротьбу з кліматичною кризою. І щоб будувати справді сталі та інклюзивні міста, ми повинні планувати розвиток житлового фонду паралельно з транспортною мережею. Зрештою, для досягнення ЦСР 11 громадський транспорт має стати центральним елементом міської політики. Співпраця з ключовими глобальними гравцями, такими як UN-Habitat, дозволяє UITP та нашим членам відігравати вирішальну роль у просуванні сталої міської мобільності задля покращення якості життя людей. — Gautier Brodeo, UITP PresidentНа цьому також наголосила Abimbola Akinajo, генеральний директор Транспортного управління метрополії Лагоса та віцепрезидент UITP. Вона закликала прискорити інвестиції в інфраструктуру, інтегроване просторове планування та ефективне управління.Користь від громадського транспорту сягає набагато далі за звичайну мобільність. Це позиціонує доступний та якісний громадський транспорт як каталізатор соціальної інклюзії, доступності житла, економічних можливостей та захисту клімату на десятиліття вперед. Окрім покращення мобільності, якісніші транспортні мережі розширюють доступ до житла, працевлаштування, охорони здоров’я та освіти, водночас знижуючи рівень викидів, заторів та соціальної нерівності.

✊ 19 липня о 19:00 під стінами Київської міської державної адміністрації відбувся мітинг на підтримку рішення Громадської ради та проти підвищення вартості проїзду в громадському транспорті до 30 гривень.🇺🇦 До протесту долучилися й члени Української Соціалістичної Ліги. Під час акції один із представників УСЛ – Тайлер Щур –, виступив із промовою, наголосивши, що громадський транспорт – це не привілей, а суспільне благо, яке має бути доступним кожному, незалежно від рівня доходів. Перекладати наслідки управлінських рішень на плечі пасажирів – це шлях до ще більшої соціальної нерівності.🔥Завершуючи виступ, він згадав гасло французького Травня 1968 року, яке перефразував:«Мрій про неможливе - будь реалістом».Сьогодні ці слова не втратили своєї актуальності. Коли влада переконує суспільство, що скорочення соціальних гарантій і постійне зростання цін є «безальтернативними», саме час нагадати: справжній реалізм полягає в боротьбі за гідне життя, доступний громадський транспорт і право людей впливати на рішення, що стосуються їхнього повсякденного життя.🇺🇦 Українська Соціалістична Ліга й надалі підтримуватиме громадські ініціативи, спрямовані на захист соціальних прав, та виступатиме проти політики, яка змушує людей платити дедалі більше за базові суспільні послуги.✊ДОЄДНАТИСЯ ДО ЧАТУ ПРОТЕСТУ✊🚩УКРАЇНСЬКА СОЦІАЛІСТИЧНА ЛІГА🚩ВСТУПИТИ В НАШІ РЯДИ

АЙФОН ЗА ПРОЇЗДДеякі рівні айсберга ринку споживчого кредитування залишаються абсолютно сірими та непомітними для більшості з нас. Один із таких рівнів – це ломбарди під заставу техніки чи золота. Помилково вважати, що подібні місця є "другою домівкою" виключно для маргінальних верств населення. Навпаки, 60% клієнтів – звичайні робітники, чия заробітна плата підвищується "колись там" і на пару копійок, які податки з'їдають швидше, ніж людина встигає їх отримати. Як це пов'язано з підняттям тарифів на проїзд – зараз розберемося.Субота. До ломбардного відділення заходить 56-річна жінка, оформлює заставу, а далі – її історія. Село Мощун, Київська область. Одна з вулиць через військові дії зруйнована вщент, як і її будинок. Зараз вона мешкає в модульному будинку. Під заставу принесла своє єдине джерело світла – прожектор. На руки отримує 215 грн:– Залишиться всього 95 грн... – Плануєте щось купувати? – Та ні, 120 грн піде тільки на проїзд додому, а на решту куплю якоїсь їжі. Подорожчав проїзд якось сильно...Студент, 21 рік. Закладає телефон середнього класу:– Буду без зв'язку, але зможу до родини доїхати. Моя стипендія просто не була розрахована на таке підвищення проїзду.З кожним днем людей, які звертаються до ломбардів із єдиною метою – взяти грошей на проїзд, стає колосально більше, ніж до підвищення тарифів. Пенсіонери, молодь, робочий клас – усі вони змушені прощатися зі своїми речами на деякий час, а іноді й назавжди, просто щоб скористатися транспортом.Для порівняння: причини звернення до ломбардів у Європі (Складено на основі кількох незалежних європейських досліджень ринку за 2022-2025 роки)40-45%Відмова банків у кредиті / погіршення фінансового становища25-30%Невідкладні витрати (медицина, ремонт)13-17% Касові розриви малого бізнесу (SME)10-12% Екологічне споживання (продаж/обмін старих речей)5-7% Інші спонтанні покупки / безризикова заставаНа календарі 2026 рік, і в Україні тепер додається вагомий % потреби в додаткових коштах не лише на харчування та оплату комунальних, а ще й на послуги громадського транспорту.Найгіркіше те, що це перетворюється на коло сансари. Закладена річ знижує продуктивність людини, а відсотки ломбарду все одно виїдають і без того скромний бюджет. Довгострокові наслідки поступаються місцем одній єдиній проблемі – доїхати. Для бідного населення, що працює, це майже непідйомний виклик, який змушує людей вичавлювати з себе останнє. Це глибока соціально-економічна криза, але держава йде на цей крок свідомо.❗️Підняти це питання ви зможете 19 липня о 19:00 за адресою: вул. Хрещатик, 36 (КМДА). ❗️(с) moiseyka, 2026

Зневажливе ставлення до інших соціалістичних течій та переконаність у винятковому володінні науковою істиною були характерними для частини російських марксистів ще наприкінці XIX століття. На цю особливість звертав увагу Віктор Чернов – один із засновників і головний теоретик Партії соціалістів-революціонерів. У своїх мемуарах він порівнював інтелектуальну культуру народників і молодих марксистів, відзначаючи їхню схильність до догматизму, згуртованості та зневажливого ставлення до представників інших соціалістичних напрямів:«Ми, немарксисти, тоді найстаранніше займалися саме Марксом. Ми вважали тоді «справою честі» знати Маркса краще, ніж його прихильники. Часом це перетворювалося для нас на своєрідний спорт. Ми мали напам'ять знати всі найсуттєвіші бойові цитати, на які доводилося спиратися в суперечках. Ті, хто, як і я, мав добру пам'ять, іноді відтворювали Маркса по пам'яті цілими сторінками.Інше ставлення виявляли до наших авторитетів молоді марксисти. Вони виховувалися у відкритій зневазі до Михайловського, Лаврова та інших. Вони міцно й без вагань утверджувалися на своїх позиціях. Від усього іншого відмахувалися як від такого, що не варте серйозної уваги. Тому їхні уявлення про сутність поглядів Чернишевського, Герцена, Михайловського, Лаврова були вкрай поверховими.Ми були передусім шукачами; вони ж – тими, хто вже утвердився в істинній вірі. Серед нас було більше індивідуального розмаїття, але й більше хиткості у поглядах; серед них же погляди були – принаймні спочатку ніби підстрижені під один гребінець і вдягнені в один казенний фабричний зразок.Коло наших інтересів тоді було значно ширшим: ми, наприклад, із захопленням займалися філософією та теорією пізнання, нас і далі захоплювали «прокляті питання» етики, такою силою висунуті Достоєвським і Толстим; а «вони» з якоюсь аскетичною вузькістю сектантів зосереджувалися на питаннях економіки, зате нерідко перевершували нас значно глибшим опрацюванням у межах цієї звуженої сфери.Вони були згуртованіші за нас: новизна їхнього вчення на російському ґрунті змушувала їх виробити майже масонське тяжіння одне до одного та протиставлення себе всьому іншому світові. Марксисти складалися просто на наших очах у якесь войовниче духовне братство, яке оголошувало непримиренну війну всьому іншому світові й звалювало всіх немарксистів до однієї купи. Ми всі для молодих марксистів були утопістами та дрібнобуржуазними «замшілими троглодитами». Але войовничий марксизм висунувся вперед і набрав сили далеко не відразу. Тоді він лише починав виходити за межі невеликих лабораторій, де готували свіжоспечених, але вже цілком сформованих, фанатично переконаних прихильників нового світогляду».

Чому люди ототожнюють себе з «сильним лідером(фюрером)»?Більш важливою, однак, видається роль ідентифікації масових індивідів із «фюрером». Що безпораднішим стає «масовий індивід» (завдяки своєму вихованню), то виразніше проявляється його ідентифікація з фюрером і то глибше дитяча потреба в захисті ховається в почутті його єдності з фюрером. Ця схильність до ідентифікації становить психологічну основу національного нарцисизму, тобто впевненості окремої людини в собі, яка асоціюється з «величчю нації». Дрібнобуржуазний індивід відчуває себе у фюрері, в авторитарній державі. Завдяки такій ідентифікації він відчуває себе захисником «національної спадщини» і «нації». Це відчуття не дозволяє йому зневажати «маси» та протиставляти себе їм як індивіда. Жах його матеріального й сексуального становища настільки затьмарюється піднесеною ідеєю належності до раси панів і існування видатного фюрера, що з часом він повністю втрачає розуміння всієї нікчемності своєї сліпої відданості. Робітник, який усвідомлює свою професійну майстерність, вільний від психологічної структури покори. Він ідентифікує себе зі своєю працею, а не з фюрером, з інтернаціональними масами трудівників, а не з нацією чи батьківщиною. Тому він є протилежністю дрібному буржуа. Він відчуває себе лідером не завдяки своїй ідентифікації з фюрером, а завдяки усвідомленню того, що виконує життєво важливу для існування суспільства роботу. Які емоційні сили діють тут? На це запитання неважко відповісти. Емоції, що визначають існування принципово іншого типу масової психології, тотожні емоціям, які можна виявити в психології націоналістів. У цьому випадку різниця полягає лише у змісті того, що викликає ці емоції. За тотожності потреб в ідентифікації існує відмінність в об’єктах ідентифікації, а саме: товариші по праці, а не фюрер; власна праця, а не ілюзія; трудівники всього світу, а не родина. Коротко кажучи, інтернаціональна свідомість своєї майстерності протиставляється містицизму й націоналізму. Звичайно, з цього не можна зробити висновок, що у вільного робітника відсутнє почуття впевненості в собі. Реакціонером є той, хто під час кризи починає волати про «служіння суспільству» і «пріоритет загального добробуту над особистим добробутом». Це означає лише те, що для вільного робітника джерелом упевненості в собі є усвідомлення власної професійної майстерності. 🚩 Вільгельм Райх«Психологія мас і фашизм»Розділ: «Націоналістична самовпевненість».

«Передусім слід зазначити збіг національних і сімейних зв'язків у психологічних структурах різних груп дрібної буржуазії. Ці зв'язки набувають особливої сили завдяки процесові, який відбувається паралельно з таким збігом і фактично виникає на його основі. З погляду мас, націоналістичний фюрер уособлює націю. Зв'язок особистості з таким фюрером встановлюється лише тією мірою, якою він справді уособлює націю відповідно до національних почуттів мас. Оскільки фюрер знає, як пробудити в масах емоційні сімейні зв'язки, він також уособлює постать авторитарного батька. Він використовує у власних цілях усі емоційні особливості, які раніше приписувалися суворій, але величній (в очах дитини) постаті батька-захисника. Під час дискусій із палкими прихильниками націонал-соціалізму щодо неспроможності та суперечливості програми НСДАП мені нерідко доводилося чути, що Гітлер краще за них у всьому розбирається — «він усе владнає». У цьому випадку виразно проявляється дитяча потреба в батьківському захисті. В умовах соціальної дійсності потреба народних мас у захисті дає диктаторові змогу «все владнати». Така позиція істотно ускладнює здійснення суспільного самоврядування, тобто розумної самостійності та співпраці. «Жодна справжня демократія не може й не повинна будуватися на такій основі.» 🚩 Вільгельм Райх«Психологія мас і фашизм»Розділ: «Націоналістична самовпевненість».

Зоран Мамдані в промові з нагоди 250-річчя незалежності США. А ще він днями повідомив у спільній доповіді з комісаром поліції Нью-Йорка, що за півроку його мерства кількість тяжких злочинів (вбивств, перестрілок та тих, хто постраждав у перестрілках) знизилася до найнижчого рівня за всю історію спостережень. ...Нам кажуть, що Америка виняткова, бо ми багатші, сильніші, могутніші за всіх інших. Правда, друзі мої, полягає в тому, що Америка виняткова, бо тут ніщо не є незмінним. Влада може закрити кордони, ми змогли побувати на Місяці, але робота з втілення цінностей, вперше закладених у Декларації незалежності, — ця робота триває, друзі мої, і вона належить усім нам. Вона належить і нашим новим американцям, тим, хто стоїть тут зі мною сьогодні, усім, хто нещодавно отримав американське громадянство. Майже десять років тому я відчував те саме, що й ви — радість від того, що я більше не просто ньюйоркець, а американець. Кожен із вас має особливу силу. Силу визначати, що означає Америка. Ми бачимо місто суперечностей у країні суперечностей. Ми бачимо найбагатшу країну в історії світу — країну, де діти засинають голодними, тоді як перший у світі трильйонер прагне збільшити свій статок. Ми бачимо монополії, що домінують у всіх галузях, та олігархів, які купують вибори.Ми бачимо агентів у масках, які тероризують наші вулиці, споживають їжу, приготовану нашими сусідами-нелегалами, а потім таємно вивозять їх у невідомих фургонах. Ми бачимо країну, чиє величезне багатство було створене людьми з мозолистими, брудними руками — тими, хто трудиться на заводах і висікає кам’яні плити, — і ми бачимо країну, яка дозволила більшій частині цього багатства опинитися в руках небагатьох обраних. Так, ми бачимо Америку в індустрії медичного страхування, яка експлуатує хворих, але це не все, що я бачу, коли дивлюся на Америку. Ми бачимо її й у медсестрі, яка працює у дві зміни, а потім дорогою додому заїжджає провідати хворого сусіда. Так, ми бачимо Америку в корпоративних орендодавцях, для яких недбалість — це бізнес-модель. Ми бачимо її й у батькові, який укладає своїх дітей спати під стелею, що протікає, який прокидається до світанку, щоб піти на роботу, і все ще вірить, що його країна може краще піклуватися про його сім’ю.Так, ми бачимо Америку, коли витрачаємо наші податкові гроші на бомби та порятунок банків, коли продаємо вибори тому, хто більше заплатить. І все ж ми бачимо її так само чітко в кожному американцеві, який, як і раніше, вірить, що ця країна належить нам, народу. Ми бачимо Америку щоразу, коли сусіди беруться за руки, не питаючи, як довго вони тут живуть або які в них документи, — тоді як співробітники імміграційної та митної служби втручаються в наші райони. Ми бачимо Америку щоразу, коли молоді й старі стоять під проливним дощем або у задушливій спеці, щоб віддати свій голос. Ми бачимо, як в Америці трудящі щоразу вимагають більшого — не лише для себе, а й для своїх співгромадян.Дехто відповідає тим, хто вимагає від Америки більшого, просто: «Любіть країну або їдьте геть», — кажуть вони. Але патріотизм ніколи не полягав у претензіях на те, що наша країна бездоганна. Патріотизм — це кожен акт справедливої незгоди, кожен марш під палючим сонцем, кожен протест, що на десяток років випередив свій час. Саме тому, що ми любимо цю країну, ми не покинемо її. Зрештою, хто любить Америку більше, ніж ті, хто так багато пожертвував заради її свободи?

Справжня національна незалежність є передумовою соціалізму. Моє розуміння соціалізму полягає в тому, що це певна форма суспільного устрою, за якої основні засоби виробництва, розподілу та обміну перебувають у суспільній власності й під суспільним контролем, а виробництво ґрунтується на людських потребах, а не на прагненні до особистої вигоди. Соціалізм базується на всеосяжній демократизації економічної системи разом із всеосяжною демократією в політичному та суспільному житті. Соціалізм є складовою республіканізму та становить етап його розвитку.У новітніші часи інтернаціоналізм також був важливою складовою республіканізму — як у плані тактики партизанської боротьби, так і в розвитку політичних ідей. Республіканці багато чого навчилися на прикладах боротьби інших народів, і навпаки — політичні рухи в багатьох країнах світу висловлюють свою вдячність ірландському республіканізму. Більшість партизанських рухів вивчають досвід боротьби ІРА, розглядаючи його як важливий приклад того, як слід розвивати народну війну. У постколоніальну епоху поява на міжнародній арені успішних визвольних рухів також справила значний вплив на республіканців. Між ними існує природна близькість, а відтак — відкритість до обміну ідеями, пов'язаними з цією боротьбою.Вільна федерація вільних народів — це єдина концепція інтернаціоналізму, за яку варто боротися. Тому соціалісти повинні боротися за свободу й політичну владу у своїй країні та координувати свою боротьбу з боротьбою народів в інших країнах. https://telegra.ph/Respublіkanіzm-і-socіalіzm-07-03

На жаль чи на щастя класична соціал -демократія в ситуації українського периферійного капіталізму не проканає. Соціал-демократія працювала в заможних розвинутих країнах Заходу, коли була радянська загроза та міцні профспілки і місцеві буржуа вимушені були під таким подвійним тиском збільшувати соціальні програми та рівень життєвих стандартів.Але ж навіть в Західній Європі зараз це все вже далеко позаду через неоліберальну політику та світову кризу глобального капіталізму. Нема вже навіть на Заході тих ресурсів, які можна було перерозподіляти від буржуа до найманої праці. А про бідну слаборозвинуту Україну, яка входить в світовий ринок в якості поставщика дешевої робочої сили та продукції аграрного сектору, ця ситуація є ще більш примарною.Тому соціал-демократія приречена на поразку в усіх країнах периферійного капіталізму. Питання для України на часі полягає не в пом'ягшенні капіталізму в його соціал-демократичному обличчі, а в суцільній трансформації курсу нашого розвитку на соціалістичний напрям. По іншому, на жаль чи на щастя, вже не буде.

🎁 РОЗІГРАШ КНИГИ НА НЕЗАЛЕЖНИХ ЧИТАННЯХ 🎁Розігруємо культову книгу Еріха Фромма «Мистецтво любити» ❤️📚Якщо людина здатна любити творчо, вона любить також і себе; якщо вона любить лише інших, вона взагалі не може любити. Для більшості людей проблема любові полягає в тому, щоб бути любленим, а не в тому, щоб любити, вміти любити. Це одна з найвідоміших книг про любов, стосунки та людську близькість. Фромм пояснює, що любов – це не просто почуття чи випадкове везіння, а справжнє мистецтво, якому потрібно вчитися. Автор розбирає різні форми любові – до себе, партнерів, батьків, дітей та світу – і показує, чому багато людей шукають любов, але не вміють її будувати.Умови участі:🔸 донат від 50 грн🔸 чим більший донат — тим більше шансів на перемогу(кожні 50 грн = додатковий шанс у розіграші)📌 Переможця оберемо випадковим чином після того, як набереться мінімум 15 учасників.Долучайтеся ❤️Можливо, саме ця книга стане вашою наступною улюбленою історією для роздумів і змін.🔗Посилання на банкуhttps://send.monobank.ua/jar/82FgrUjevB