Зневажливе ставлення до інших соціалістичних течій та переконаність у винятковому володінні науковою істиною були характерними для частини російських марксистів ще наприкінці XIX століття. На цю особливість звертав увагу Віктор Чернов – один із засновників і головний теоретик Партії соціалістів-революціонерів. У своїх мемуарах він порівнював інтелектуальну культуру народників і молодих марксистів, відзначаючи їхню схильність до догматизму, згуртованості та зневажливого ставлення до представників інших соціалістичних напрямів:«Ми, немарксисти, тоді найстаранніше займалися саме Марксом. Ми вважали тоді «справою честі» знати Маркса краще, ніж його прихильники. Часом це перетворювалося для нас на своєрідний спорт. Ми мали напам'ять знати всі найсуттєвіші бойові цитати, на які доводилося спиратися в суперечках. Ті, хто, як і я, мав добру пам'ять, іноді відтворювали Маркса по пам'яті цілими сторінками.Інше ставлення виявляли до наших авторитетів молоді марксисти. Вони виховувалися у відкритій зневазі до Михайловського, Лаврова та інших. Вони міцно й без вагань утверджувалися на своїх позиціях. Від усього іншого відмахувалися як від такого, що не варте серйозної уваги. Тому їхні уявлення про сутність поглядів Чернишевського, Герцена, Михайловського, Лаврова були вкрай поверховими.Ми були передусім шукачами; вони ж – тими, хто вже утвердився в істинній вірі. Серед нас було більше індивідуального розмаїття, але й більше хиткості у поглядах; серед них же погляди були – принаймні спочатку ніби підстрижені під один гребінець і вдягнені в один казенний фабричний зразок.Коло наших інтересів тоді було значно ширшим: ми, наприклад, із захопленням займалися філософією та теорією пізнання, нас і далі захоплювали «прокляті питання» етики, такою силою висунуті Достоєвським і Толстим; а «вони» з якоюсь аскетичною вузькістю сектантів зосереджувалися на питаннях економіки, зате нерідко перевершували нас значно глибшим опрацюванням у межах цієї звуженої сфери.Вони були згуртованіші за нас: новизна їхнього вчення на російському ґрунті змушувала їх виробити майже масонське тяжіння одне до одного та протиставлення себе всьому іншому світові. Марксисти складалися просто на наших очах у якесь войовниче духовне братство, яке оголошувало непримиренну війну всьому іншому світові й звалювало всіх немарксистів до однієї купи. Ми всі для молодих марксистів були утопістами та дрібнобуржуазними «замшілими троглодитами». Але войовничий марксизм висунувся вперед і набрав сили далеко не відразу. Тоді він лише починав виходити за межі невеликих лабораторій, де готували свіжоспечених, але вже цілком сформованих, фанатично переконаних прихильників нового світогляду».