Я припускаю, що пацієнт може помітити в аналітику лише те, що він сам здатний відчувати. Щодо мотиву, то обсесивний пацієнт буде схильним думати про аналітика як про такого, хто виконує свою роботу марним та нав’язливим шляхом. Гіпоманіакальний пацієнт, який не здатний бути в депресивному стані, окрім як у разі серйозних перепадів настрою, і в емоційному розвитку якого депресивна позиція не була надійно набута, який не може глибоко відчувати провину, або відчуття турботи чи відповідальності, не здатний розглядати роботу аналітика як спробу з боку аналітика здійснити репарацію стосовно власних (аналітика) почуттів провини. Невротичний пацієнт схильний сприймати аналітика як амбівалентного по відношенню до нього та очікувати від аналітика прояв розщеплення на любов та ненависть; такий пацієнт, коли пощастить, отримає любов, тому що хтось інший отримує ненависть аналітика. Чи не випливає з цього, що якщо психотик перебуває у стані «одночасності любові-ненависті», він буде глибоко переконаний, що аналітик також здатний лише на такий самий сирий і небезпечний стан у відносинах одночасного поєднання любові-ненависті? Тільки аналітик проявить любов, він неодмінно в ту ж мить уб’є пацієнта.Віннікотт. Ненависть у контрперенесенні#цитата@psychoanalytic_fields