Письменник Вільгельм фон Штольц зібрав велику кількість історій про дивне повернення втрачених або вкрадених предметів до своїх власників. Серед інших у нього є історія про жінку, яка сфотографувала свого маленького сина в Чорному Лісі. Вона залишила плівку в Страсбурзі для проявлення. Але почалася війна, вона не могла її забрати й змирилася з цією втратою. У 1917 р. у Франкфурті вона купила плівку, щоб сфотографувати свою дочку, яку народила за цей час. Коли плівку було проявлено, з'ясувалося, що вона вже використовувалася: під фотографією дочки була фотографія сина, зроблена в 1914 р.! Стара плівка не була проявлена і якимось чином знову надійшла в продаж разом із новими плівками. Автор приходить до очікуваного висновку, що все тут вказує на "взаємне тяжіння пов'язаних один з одним об'єктів" або на "вибіркову спорідненість". Він припускає, що ці події виглядають так, ніби є сновидінням "більш масштабної й більш обширної свідомості, яка є непізнаваною".Карл Юнг. Синхроністичність: акаузальний принцип#цитата