напередодні чорної п’ятниці всі пишуть пости про те, як вберегтися від імпульсивних покупок, але забувають про зовсім іншу категорію людей — тих, хто не купує майже нічого ▪️яким складно щось захотіти▪️в кого є тривога залишитися без грошей ▪️хто не купує те, що «некорисно» ▪️хто в поганому контакті зі своїми емоціями та не знає, що може принести радість ▪️з перфекціонізмом щодо покупок (поки не знайду ідеальний товар купувати не буду) контекст війни додає обмеженьдуже багато внутрішньо переселених осіб не дозволяють собі купити щось поза категорією «необхідне». бо «вдома є», «а раптом я знову втрачу» тощоя поїхала з луганщини у 2014 році, і моя бабуся досі майже не плаче коли я купую посуд чи постільну білизну, бо вже ж вдома єа публічна критика покупок під чай війни (всі оці коментарі про те, що треба було ті гроші задонатити, а не купувати там щось) як на мене впливають в першу чергу на тих, хто і так собі нічого не купував проте, витрачати гроші на приємне це важлива частина піклування про себе. якщо потреба є, а ви її не задовільняєте, то це може призводити і до зниження настрою, і до загального виснаження в довгостроковій перспективі. тож, якщо ви впізнали себе в цьому пості, то можливо зараз хороший момент, щоб зробити маленький крок та порадувати себе чимось, що можливо і не суперкорисно, але приносить радість!я от купила шкарпетки з ґрінчем та вогники гарні і вони реально додають мені бажання жити життя ну і буду рада почитати ваші роздуми на цю тему і про ваші стосунки з покупками, що складно віднести до категорії «корисних»
«ну це ж правда!»якщо правдива/фактична думка викликає занадто інтенсивні негативні емоції, спробуйте проаналізувати, яке значення ви цій думці надаєте. бо за кожною «це ж правдою!» є кілька варіантів наданих значень і дій, як наслідок. далі розглядаємо на прикладі думки «я не вмію це робити»варіант 1️⃣ «я не вмію це робити» = надане значення «я ніколи не навчуся, це занадто складно, в мене не вийде» = сум, тривога ⬆️ = уникнення дій (що тільки підтвердить начальну думку і спровокує нескінченний цикл страждань)варіант 2️⃣ «я не вмію це робити» = надане значення «якщо я буду докладати достатньо зусиль, то я навчуся, хоча на це знадобиться певний час» = спокій, можливо тривога, проте не така сильна як у першому прикладі = планування навчання, дії згідно з плануванням та результат, що врешті змінить начальну думку на «я навчився»«вона заробляє більше ніж я»«я зробив поганий вчинок»«я запам'ятовую англійські слова гірше за однокласника»кожна з цих думок може викликати негативні емоції і це ок, проте якщо вони є занадто інтенсивними, впливають на дії, мотивацію та загальну самооцінку — можливо є сенс зайти трохи далі за розчаровуючий ярлик «ну це ж правда!» та дослідити ці думки глибше
💀трепанація черепа заради «вічного кайфу» колись дуже давно я дивилася «Мертві, як я» — комедійно-драматичний серіал з отаким описом: «Вісімнадцятирічна Джорджіа Лес — головна героїня серіалу, розповідь якого йде від її особи. Джордж помирає ще у першій серії від нещасного випадку, але дівчинка не зникає — вона стає «напівмертвою» — «збирачем смерті». Відтепер її робота — забирати душу з тіла людини якраз перед смертю і супроводжувати її до того часу, як вона відійде на небеса. Серіал розказує про події з «життя» маленької команди таких «збирачів смерті» та про подальші зміни в житті Джорджії та її сім’ї»Окрім того, що серіал мені подобався, я пам’ятаю лише одний єдиний факт — один із героїв помер «просверливши собі голову у пошуках вічного кайфу», і це абсолютно точне формулювання. І от читаю я книгу кілька днів тому, і виявляється, що це не сценаристи на приколі, а реальний кейс 1965 року, тільки на відміну від героя серіалу, Барт Гюґес просверливши собі дірку в голові НЕ ПОМЕР, а прожив ще 37 років! 📌ось коротка історія Барта з книги «Наш творчий мозок» (автор — Дік Свааб): «У новітній період, 1965 року Барт Гюгес з Амстердама здобув світову славу, просвердливши у своєму чолі дірку, аби розширити власну свідомість і перебувати permanent high (у стані постійного кайфу). Помер 2004 року.Експериментуючи з йогою, ЛСД і марихуаною Гюґес дійшов висновку, що вища свідомість повʼязана з обʼємом крові в мозку. Три роки Гюґес даремно намагався вмовити хірургів, щоб ті провели цю операцію. Зрештою 1965 року він сам узявся за електричну зуботехнічну бормашину, яка запускалася натиском на педаль, аби самому собі висвердлити дірку в черепіГоґес одразу ж відчув «духовне розширення», так начебто йому знову чотирнадцять. Однак рентгенівський знімок показує, що він просвердлив кістку черепа лише наполовину. Якщо сам собі свердлиш дірку в черепі, то ефект плацебо, звісно ж, неймовірний. Коли він розповів психіатрам про свій учинок, то «мене одразу ж оточили десять медпрацівників, змусивши залишатися в клініці, де я провів під наглядом усупереч волі три тижні», розповідав пізніше Гюґес» Якщо що, пізніше експерти довели, що його теорія - повна нісенітниця
чим я розважаюся останнім часом! або неочікуванні* штуки, які я додала до своєї абетки ресурсних активностей *я ніколи в житті не думала що таке може приносити мені задоволення!камні моя близька подруга привозила собі камінчики з подорожей, а в серіалі shrinking одна з другорядних героїнь збирає та обробляє камінчики. ці дівчата мене надихнули, тож спочатку просто хотіла збирати гарні камінці з різних місць, проте зараз вже хочу мати колекцію різних мінералів, бо вони насправді суперцікаві, кожен має особливі властивості, місця, де їх можна знайти тощо от наприклад існує мінерал, який неймовірно гарно світиться під ультрафіолетом, його знайшли лише в 2017 році, ну хіба не цікаво (!) бердвотчінг спостерігати за птахами, ну і взагалі за природою виявилося дуже цікаво. для того, щоб розуміти на кого дивишся (рослинка/твартинка/пташка) є застосунок seek, люблю отримувати там нові досягнення. у моєї мами, до якої я заїхала в гості, чомусь є бінокль, дивитися на пташок на озері виявилося дуже приємно, навіть якщо не дуже розбираєшся у птахах — думаю це можна сміливо зарахувати до майндфулнес практики спілкування з чатом гпт окрім цікавих фактів про мінерали, сьогодні, наприклад, весь день задає мені задачі на логіку, перевіряє мої відповіді і пояснює, якщо я щось не розумію (я у захваті). тут я думаю кожен зможе найти якесь ідеальне застосування для себе, головне не забувати, що він не тільки домашки може робити і задачки нудні по роботі про важливі для себе ресурсні активності розповідайте в коментарях (або про ті, що ви для себе відкрили нещодавно) давайте надихати один одного💖
❤️ ВОРКБУК З ДОСЛІДЖЕННЯ ЦІННОСТЕЙ Друзі, готова моя перша подібна робота — воркбук з дослідження цінностей, в якому я зібрала найважливішу на мою думку інформацію, яка допоможе якісно розібратися в цій темі. У ньому ви дізнаєтеся: ▪️Що таке цінності? ▪️Яку користь вам може принести розуміння своїх цінностей?▪️ Які проблеми можуть виникнути на шляху у їх визначенні ▪️Техніки на визначення цінностей ▪️Техніки на визначення цінністноорієнтованих дій ▪️Техніки, що допоможуть інтегрувати цінності у ваше життя через дії Ціна — 250 гривень, 100 з яких підуть на збір моєї хорошої знайомої Ганни. Якщо ви хотіли б просто задонатити ось посилання на збір: https://send.monobank.ua/jar/2RTtcAfHKW Якщо ви хотіли б придбати воркбук пишіть "+" у коментарі або одразу мені в особисті — @rita_kostenko (оплата на ФОП) Також ви можете виграти цей воркбук написавши коментар під моїм новим відео, яке власне і надихнуло мене на його створення. Усі умови за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=TtxMTEvP82U
🫥Непереносимість невизначеності майбутнього Один з важливих особливостей тривожних розладів — непереносимість невизначеності, яка призводить до спроби тотального контролю або уникання ситуацій де ця невизначеність може виникнути.Ось переконання щодо невизначеності, які є підґрунтям для інтерпретації невизначеності як загрози:▪️Невизначеність це жахливо▪️Невизначені події завжди негативні▪️Я не зможу справитися із раптовими негативними наслідками подіїМаючи ці або схожі переконання, будь-яка неоднозначна ситуація буде провокувати низку переживань, які, своєю чергою, викликатимуть захисну поведінку. Люди, що мають непереносимість невизначеності намагатимуться продумати всі варіанти розвитку подій та підготуватися до них, контролювати ситуацію перевірками, перепитуваннями й т.д., або, навпаки уникати будь-яких подій, де невизначеність може проявитися.Ось як це може працювати:«Мене покликали на вечірку, де будуть нові люди» ➡️ «А що якщо я не зможу підтримати з ними розмову» (невизначені події завжди негативні) ➡️ «Вони подумають, що я тупа та нецікава» (і я нічого не зможу із цим зробити)➡️ Тривога ➡️ «Напевно краще я не піду на цю вечірку, щоб не наражати себе на небезпеку» (захисна поведінка — уникання)Переконання щодо невизначеності можуть суттєво обмежувати людину та заважати робити те, що дійсно цінно. Адже будь-які важливі (направдні і неважливі також) кроки у нашому житті про невизначеність — покликати когось на побачення, змінити роботу, розпочати власну справу, все це ситуації, де результат не гарантовано, але робити їх важливо.Для того, щоб почати толерувати невизначеність потрібно сформувати реалістичні переконання щодо неї. Як це зробити? Першим кроком можна почати проводити поведінкові експерименти, у яких на прикладі не дуже складних та важливих ситуацій можна побачити, що, по-перше — невизначеність це не завжди про негатив, а по-друге, що ви сильніші, ніж здаєтеся, і вам підвладно і справитися із самою невизначеністю, і з її наслідками, якщо все ж вони виявляться негативними.У наступному пості опублікую кілька ідей для поведінкових експериментів для розвитку толерантності до невизначеності та поради щодо їх проведення💜
TGLIST.COM.UA
