КГС ВС: Заявлення до стягнення витрат на участь адвоката у судовому засіданні, колегія суддів визнає виправданим, оскільки участь у судовому засіданні не є формальною присутністю в ньому, а супроводжується підготовкою адвоката до цього засідання, витрачанням часу на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікуванням та безпосередню участю в судовому засіданні.В межах даної конкретної справи КГС ВС, з урахуванням положень ГПК України, предмета спору, характеру спірних правовідносин, обсягу наданої правничої допомоги, а також критеріїв реальності, співмірності та розумності судових витрат, дійшов висновку про необхідність часткового задоволення заяви представника позивача щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції та стягнув на користь позивача 17 тис. грн таких витрат.Зокрема, ВС установив, що в межах касаційного провадження адвокатом здійснено аналіз касаційної скарги та судової практики, підготовлено і подано відзив на касаційну скаргу, а також забезпечено участь у судовому засіданні ВС. Водночас колегія суддів зазначила, що аналіз касаційної скарги та судової практики фактично охоплювалися підготовкою відзиву, а правова позиція позивача на стадії касаційного розгляду вже була сформована та підтримувалася адвокатом у судах попередніх інстанцій.Додаткова постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.05.2026 у справі № 910/2780/25 - https://t.me/aktualnepravo/118
Інститут прав людини Асоціації правників України запрошує на робочу зустріч щодо обговорення аналізу судової практики у справах окремого провадження, пов’язаних з війною (оголошення особи померлою, встановлення факту смерті на ТОТ, визнання особи зниклою безвісти за особливих обставин).Захід проводиться в межах проєкту «Надання невідкладної правничої допомоги вразливим групам населення, які постраждали від війни в Україні» (далі – Проєкт), що реалізується за фінансової підтримки Міжнародного комітету з порятунку (IRC). КОНТЕКСТВійна в Україні спричинила масштабну гуманітарну кризу, наслідки якої безпосередньо відображаються у судовій практиці. Станом на початок 2026 року загинуло понад 55 000 військовослужбовців і понад 15 000 цивільних осіб, понад 90 000 українців вважаються зниклими безвісти за особливих обставин. Точна кількість людських втрат, вірогідно, є значно вищою.У цих умовах різко зросла кількість звернень до судів у справах окремого провадження. Якщо у 2020 році до місцевих судів надійшло 1 110 заяв про визнання особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою, то у 2025 році цей показник зріс до 3 473 заяв. Судді характеризують справи окремого провадження як категорію, розгляд яких найбільш ускладнився внаслідок воєнного стану.Водночас практика свідчить про серйозні виклики у правозастосуванні: суди різних інстанцій по-різному тлумачать підстави та процедури розгляду справ, заявники часто обирають неправильний спосіб захисту через законодавчі прогалини, а стандарти доказування у справах щодо загибелі на ТОТ потребують чіткішого врегулювання.Аналіз підготувала професорка, докторка юридичних наук, експертка Проєкту Оксана Хотинська-Нор.МЕТА ЗАХОДУПрезентувати результати аналізу судової практики фаховій спільноті Обговорити виявлені проблеми правозастосування із суддями, адвокатами та представниками державних органівСформувати спільні рекомендації щодо вдосконалення законодавства та правозастосовної практики Ініціювати фаховий діалог навколо законодавчих пропозицій, зокрема щодо законопроекту № 12451СПІКЕРКИОксана Хотинська-Нор — професорка, докторка юридичних наук, авторка аналізу та експертка ПроєктуАдвокати (ТВС)Дата: 19 травня 2026 рокуЧас: 10:30 –12:30 (за Київським часом)Формат: м. Київ та Онлайн (Zoom) Мова заходу: українськаhttps://uba.ua/ukr/events/robocha-zustrch-sudova-praktika-u-spravakh-okremogo-provadzhennja-povjazanikh-z-vjjnoju-rezultati-analzu-ta-vektori-vdoskonalennja/auth
▪️ Суддя-доповідач також поінформував, що з огляду на те, що предметом конституційного контролю у цій справі одночасно є приписи Закону та Кодексу, які не мають між собою будь-якого зв’язку і не потребують дослідження питання щодо їх конституційності у їх посутньому зв’язку в одному конституційному провадженні, було ініційовано питання про роз’єднання конституційного провадження у цій справі в окремі конституційні провадження – щодо конституційності частини п’ятої статті 13, частин першої, другої статті 14 Закону та щодо конституційності пункту 1 частини п’ятої статті 12, абзацу першого пункту 2 частини третьої статті 287 Кодексу.📃 За словами судді, у цій справі буде направлено листи-запити до органів державної влади, провідних наукових установ, інституцій громадянського суспільства з відповідними питаннями, що мають фундаментальне значення для її вирішення.Суд дослідив матеріали справи та перейшов до закритої частини пленарного засідання.На пленарному засіданні був присутній представник суб’єкта права на конституційну скаргу, адвокат Олександр Рисін.🎥 Переглянути пленарне засідання можна за посиланням: https://sv1.ccu.gov.ua/video_ccu1/ks2_06_05_2026_1.mp4
ICFML (Institute for Certification and Training of Lusophone Mediators), in partnership with Porto Faculty of Law, Universidade Católica Portuguesa, is hosting the webinar “Negotiating in the Age of AI: What Law School Didn’t Teach You”, taking place on 29 April at 18:00 (Portugal) | 14:00 (Brazil) | 18:00 (Angola), in an online format.At a time when the legal profession is undergoing rapid transformation, shaped by the growing impact of artificial intelligence, it becomes increasingly important to reflect on the skills that set legal professionals apart in a complex and global environment.This session will explore how technology is reshaping the way we approach conflict and decision-making, highlighting the growing importance of skills such as negotiation, mediation and the ability to manage complex human interactions. While technical expertise remains fundamental, the ability to complement it with practical and interpersonal skills has become a defining factor in contemporary legal practice.This webinar marks the starting point for discovering the International Negotiation and Mediation – Summer Program 2026https://www.youtube.com/watch?v=zKFjhgQOxMA
На думку Суду, сукупність усіх цих факторів переконливо свідчить про те, що заявниця мала проявити особливу обачність перед підписанням договору купівлі-продажу. Вона знала або повинна була знати, що ділянка належала до спеціальної категорії земель і що існувала можливість анулювання її права на цю землю. Вона могла звернутися до органів влади із запитом про надання детальної інформації або документів щодо відповідної землі. У цьому зв’язку, відповідаючи на аргумент заявниці про те, що вона мала право покладатися на інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Суд уже встановлював, що лише у 2010 та 2016 роках, порівняно з 2008 роком, коли вона придбала землю, держава передбачила у національному законодавстві гарантії достовірності зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, а також об’єктивності, достовірності й повноти даних щодо зареєстрованих речових прав на нерухоме майно. 🧠⚠️Уряд стверджував, що з 2001 року заявниця працювала економістом у Львівській міській раді, а отже, мала б знати про ситуацію навколо земельної ділянки, про яку йде мова. Він стверджував, що, таким чином, вона мала б проявити належну перевірку під час придбання землі та передбачити негативні наслідки, які могла б спричинити така покупка.🥴Крім того, Суд не залишив поза увагою той факт, що під час придбання землі заявниця сплатила ціну, яка була у кілька разів нижчою за вартість, визначену у звіті про оцінку, як це було зазначено в самому договорі купівлі-продажу. Це викликає серйозні сумніви щодо законності такої угоди і мало стати для заявниці ще одним сигналом діяти обережно. 🚨Суд також зазнчив, що після анулювання її права власності та витребування у неї земельної ділянки заявниця намагалася отримати компенсацію від держави у розмірі, що відповідав ціні, яку вона сплатила компанії N. Заявниця стверджувала, що саме через помилку держави земля була передана у приватну власність, а тому саме держава, а не компанія N. як продавець, повинна була її компенсувати, тим більше що ця компанія була ліквідована задовго до завершення провадження щодо анулювання права власності. Її вимоги були відхилені національними судами, які не встановили відповідальності держави. Зокрема, вони постановили, що місцева рада діяла на підставі судового рішення, яке на той час ще було чинним і зобов’язувало її продати землю компанії N., тому не можна стверджувати, що вона діяла незаконно. 🏛На думку Суду, такий висновок не можна вважати свавільним або явно суперечливим щодо того факту, що первинні рішення цього ж органу про розпорядження землею були визнані незаконними та скасовані в іншому провадженні, що було одним із ключових аргументів заявниці. Суд також не вважає, що аргументи заявниці щодо її ймовірного права на компенсацію відповідно до статей 1166 і 1173 Цивільного кодексу були залишені без належної відповіді, оскільки суди прямо згадали ці положення у своїх рішеннях і обґрунтували свої висновки аналізом цих норм. Щодо посилання заявниці на положення Конституції, які мають пряму юридичну силу, Суд зазначає, що навіть якщо припустити, що це можна вважати належно обґрунтованим аргументом, вона вперше навела його лише перед судом касаційної інстанції, який не міг розглядати нові факти або вимоги, не заявлені в судах нижчих інстанцій. 📚⚖️Нарешті, Суд також зазначив, що заявниця придбала землю, яка спочатку була виділена під забудову. Вона не повідомила Суду, як саме використовувала цю землю, якщо взагалі використовувала, і чи здійснювала будь-які інвестиції в неї. 🏗Підсумовуючи, Суд зауважує, що майно заявниці було витребуване у неї без будь-якої перспективи отримання компенсації 🏡❌💰 Водночас, беручи до уваги наведені вище висновки щодо обставин, за яких заявниця придбала землю, Суд вважає, що вона не проявила необхідної обачності на той момент і свідомо взяла на себе всі ризики, пов’язані з таким придбанням. За цих обставин не можна стверджувати, що у цій справі було порушено справедливий баланс.📌З огляду на викладене, Суд вважає, що заява є явно необґрунтованою і має бути відхилена відповідно до статті 35 §§ 3 (a) і 4 Конвенції.
♻️Чи можливий розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених на підставі договору про надання правничої допомоги, укладеного з адвокатом як з фізичною особою-підприємцем⁉️Ухвала КГС ВС від 16.04.2026 у справі № 910/7523/25https://reyestr.court.gov.ua/Review/135888571📍Адвокатська діяльність не є підприємницькою діяльністю. Хоча укладення договору з метою надання правничої допомоги фізичною особою як фізичною особою-підприємцем і не позбавляє таку особу статусу адвоката, проте такий правочин не є договором про надання правничої допомоги в розумінні положень Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», відповідно, на підставі такого договору витрати на професійну правничу допомогу не підлягають розподілу в порядку статей 126, 129 ГПК України. 🖌З урахуванням наведеного Верховний Суд частково погоджується з доводами скаржника про наявність обґрунтованих мотивів для відступлення від висновків про те, що укладення договору як фізичною особою-підприємцем не позбавляє статусу адвоката, а тому в розумінні приписів процесуального закону і не впливає на правильність розподілу витрат у справі, у разі, якщо наявні докази, що він приймав участь при розгляді справи як адвокат. На думку колегії суддів у такому випадку суду слід оцінювати докази понесення витрат на професійну правничу допомогу на предмет їх належності та допустимості, а не апріорі приймати їх.🔍Водночас, як вбачається з оскаржуваних судових рішень, окрім посилання на наведений висновок Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/10935/20, суди на підтвердження своєї позиції також послалися на висновки Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 17.09.2020 у справі № 760/32929/18.✂️З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає за необхідне передати цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених частиною третьою статті 302 ГПК України, для відступу від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 17.09.2020 у справі № 760/32929/18, про те, що адвокатська діяльність не передбачена податковим законодавством України як така, що не може здійснюватися особами, що перебувають на спрощеній системі оподаткування.url: https://t.me/glossema/3480
Про особливості розгляду та вирішення спорів, які виникають із забезпечення виконання кредитних зобов’язань, розповів Юрій Чумак. Він акцентував, що ця категорія спорів є однією з найпоширеніших у практиці ВС, а значна частина правових позицій сформована Великою Палатою ВС у зв’язку з необхідністю забезпечення єдності судової практики.Серед загальних питань суддя звернув увагу на відсутність преюдиційності рішень про стягнення заборгованості для іпотекодавця. Як зазначено в постанові Великої Палати ВС від 12 травня 2020 року у справі № 921/730/13-г/3, іпотекодавець, який не брав участі у справі про стягнення боргу, має право оспорювати розмір заборгованості у спорі про звернення стягнення на предмет іпотеки. Такий підхід забезпечує баланс інтересів сторін і реальну можливість захисту прав майнового поручителя.Окремий блок лекції було присвячено питанням юрисдикції спорів, що виникають із забезпечувальних (акцесорних) зобов’язань. Юрій Чумак наголосив, що такі спори розглядаються за правилами тієї юрисдикції, яка визначена для основного зобов’язання. Відповідний підхід закріплений, зокрема, у постанові Великої Палати ВС від 23 листопада 2022 року у справі № 345/1537/21, де також підкреслено, що заміна сторони в забезпечувальному зобов’язанні не впливає на визначення юрисдикції спору.Розглядаючи питання іпотеки як основного виду забезпечення виконання зобов’язань, лектор зупинився на способах звернення стягнення на предмет іпотеки. Зокрема, у постанові Великої Палати ВС від 21 березня 2018 року у справі № 760/14438/15-ц визначено, що набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки є виключно позасудовим способом врегулювання. Водночас у постанові від 13 березня 2024 року у справі № 201/15228/17 наголошено на обов’язковості проведення оцінки предмета іпотеки як істотної умови правомірності такої процедури.Також Юрій Чумак приділив увагу типовим порушенням процедури звернення стягнення на предмет іпотеки, які стають підставою для судових спорів. Йдеться, зокрема, про недотримання порядку повідомлення боржника та іпотекодавця, а також про відсутність належної оцінки майна. Як випливає з правових позицій ВС, зокрема у справах № 757/13243/17 та № 759/5454/19, такі порушення не завжди автоматично тягнуть недійсність правочину, однак можуть бути підставою для захисту прав іпотекодавця та відшкодування завданих збитків.
Проектом Ради Європи «Підтримка України у впровадженні стандартів Ради Європи щодо судової влади» опубліковано аналіз національного законодавства у сфері правосуддя щодо забезпечення єдності судової практики та шляхів його вдосконалення, підготовлений членом правління АПЦ "Стале правосуддя" та національний експертом проекту Андрієм Нижним.🧐За результатом дослідження відповідної проблематики запропоновано ряд змін до законодавства, яке регулює процесуальну діяльність Верховного Суду, зокрема, щодо:📌спрощення касаційних фільтрів;📌чіткого виокремлення висновку про застосування норми права у постановах Верховного Суду, який є обов’язковим для врахування судами;📌запровадження додаткової підстави для передачі справи на розгляд судової палати, об’єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду у випадку існування суперечливих висновків Верховного Суду, які спричинили ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;📌ухвалення рішень Великою Палатою Верховного Суду лише більшістю голосів від її складу, а не від кількості присутніх на засіданні суддів;📌зниження мінімальної кількості голосів суддів при вирішення питання про прийняття справи до провадження судовою палатою, об’єднаною палатою або Великою Палатою, а також підвищення такої мінімальної кількості голосів у випадку відступу від власного висновку про застосування норми права тощо.👇Більш детально із Аналізом пропонуємо ознайомитись за посиланням : https://rm.coe.int/-/48802b653d
Василь Крат12 лютий о 12:25 ·♻️Трохи про захист прав іпотекодержателя внаслідок реєстрації місця проживання малолітньої дитини в предметі іпотеки без згоди іпотекодержателя та після передання предмета іпотеки на реалізацію у виконавчому провадженніПостанова КЦС ВС від 02.02.2026 у справі № 522/3747/22 https://reyestr.court.gov.ua/Review/133947141⁉️3. Перед Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду поставлено питання, чи є належним способом захисту прав кредитора (іпотекодержателя) звернення до суду з позовом про визнання малолітньої дитини такою, що втратила право користування іпотечним житлом, у зв`язку з реєстрацією її місця проживання у ньому без згоди іпотекодержателя та після передання предмета іпотеки на реалізацію у виконавчому провадженні.1️⃣113. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду зауважує, що з метою усунення обставин, які роблять неможливим виконання рішення суду про стягнення коштів, а саме відсутності дозволу (відмові) органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна, право власності або право користування яким мають діти, виконавець наділений правом звернутися до суду із заявою (поданням) про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані діти, яка підлягає розгляду судом у порядку, встановленому статтею 435 ЦПК України.2️⃣114. Права кредитора у спірних правовідносинах захищені судовим рішенням про стягнення кредитної заборгованості, виконання якого здійснюється у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження» та розділом VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України.3️⃣115. Разом з тим звернення кредитора з окремим позовом про визнання малолітньої дитини, місце проживання якої зареєстровано без згоди іпотекодержателя, такою, що втратила право користування і виселення з іпотечного майна, з метою його ефективної реалізації в порядку примусового виконання судового рішення про стягнення заборгованості, дозволяє суду надати оцінку балансу прав та інтересів сторін, найкращих інтересів дитини, добросовісності дій учасників правовідносин тощо.4️⃣116. Рішення суду, яким встановлена втрата права користування житлом, є підставою для зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), тобто у контексті обставин цієї справи - повернення учасників правовідносин у попередній стан.url: https://t.me/glossema/3305
Факультет правничих наук НаУКМА6 год ·📢 Старт EU Digital Law Seminar Series 2026!З 24 лютого по 31 березня на Факультеті правничих наук Національний університет "Києво-Могилянська академія" відбудеться цикл гостьових лекцій з цифрового права Європейського Союзу, організований у співпраці з Università Pegaso.До обговорення долучаться провідні експерти з цифрового права, викладачі італійських університетів та викладачі ФПвН НаУКМА.🔎 У фокусі лекцій – ключові нормативні акти ЄС у сфері цифровізації, зокрема:🔹 General Data Protection Regulation (GDPR)🔹 Digital Services Act (DSA)🔹 Digital Markets Act (DMA)🔹 AI Act🔹 Data Governance Act🔹 Data Act🔹 Markets in Crypto-Assets Regulation (MiCA)інші регуляторні механізми, а також правові виклики стрімкого розвитку цифрових технологій.🖥 Формат: онлайн (GMeet)📅 Дати: 24 лютого – 31 березня📍 Детальна програма: у прикріпленому флаєрі📎 Реєстрація: https://forms.gle/mmMXMqMXRTwQqJCJ8🔬 Серія лекцій реалізується в межах курсу «Правове регулювання цифрових технологій. Практичний аспект застосування» та діяльності Дослідницької групи з питань штучного інтелекту та інновацій, створеної в Центрі дослідження верховенства права НаУКМА з метою проведення наукових досліджень і формування наукового підґрунтя для практичних рішень у сфері цифрової трансформації.💡 Запрошуємо долучатися до обговорення актуальних питань!
TGLIST.COM.UA
