На думку Суду, сукупність усіх цих факторів переконливо свідчить про те, що заявниця мала проявити особливу обачність перед підписанням договору купівлі-продажу. Вона знала або повинна була знати, що ділянка належала до спеціальної категорії земель і що існувала можливість анулювання її права на цю землю. Вона могла звернутися до органів влади із запитом про надання детальної інформації або документів щодо відповідної землі. У цьому зв’язку, відповідаючи на аргумент заявниці про те, що вона мала право покладатися на інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Суд уже встановлював, що лише у 2010 та 2016 роках, порівняно з 2008 роком, коли вона придбала землю, держава передбачила у національному законодавстві гарантії достовірності зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, а також об’єктивності, достовірності й повноти даних щодо зареєстрованих речових прав на нерухоме майно. 🧠⚠️Уряд стверджував, що з 2001 року заявниця працювала економістом у Львівській міській раді, а отже, мала б знати про ситуацію навколо земельної ділянки, про яку йде мова. Він стверджував, що, таким чином, вона мала б проявити належну перевірку під час придбання землі та передбачити негативні наслідки, які могла б спричинити така покупка.🥴Крім того, Суд не залишив поза увагою той факт, що під час придбання землі заявниця сплатила ціну, яка була у кілька разів нижчою за вартість, визначену у звіті про оцінку, як це було зазначено в самому договорі купівлі-продажу. Це викликає серйозні сумніви щодо законності такої угоди і мало стати для заявниці ще одним сигналом діяти обережно. 🚨Суд також зазнчив, що після анулювання її права власності та витребування у неї земельної ділянки заявниця намагалася отримати компенсацію від держави у розмірі, що відповідав ціні, яку вона сплатила компанії N. Заявниця стверджувала, що саме через помилку держави земля була передана у приватну власність, а тому саме держава, а не компанія N. як продавець, повинна була її компенсувати, тим більше що ця компанія була ліквідована задовго до завершення провадження щодо анулювання права власності. Її вимоги були відхилені національними судами, які не встановили відповідальності держави. Зокрема, вони постановили, що місцева рада діяла на підставі судового рішення, яке на той час ще було чинним і зобов’язувало її продати землю компанії N., тому не можна стверджувати, що вона діяла незаконно. 🏛На думку Суду, такий висновок не можна вважати свавільним або явно суперечливим щодо того факту, що первинні рішення цього ж органу про розпорядження землею були визнані незаконними та скасовані в іншому провадженні, що було одним із ключових аргументів заявниці. Суд також не вважає, що аргументи заявниці щодо її ймовірного права на компенсацію відповідно до статей 1166 і 1173 Цивільного кодексу були залишені без належної відповіді, оскільки суди прямо згадали ці положення у своїх рішеннях і обґрунтували свої висновки аналізом цих норм. Щодо посилання заявниці на положення Конституції, які мають пряму юридичну силу, Суд зазначає, що навіть якщо припустити, що це можна вважати належно обґрунтованим аргументом, вона вперше навела його лише перед судом касаційної інстанції, який не міг розглядати нові факти або вимоги, не заявлені в судах нижчих інстанцій. 📚⚖️Нарешті, Суд також зазначив, що заявниця придбала землю, яка спочатку була виділена під забудову. Вона не повідомила Суду, як саме використовувала цю землю, якщо взагалі використовувала, і чи здійснювала будь-які інвестиції в неї. 🏗Підсумовуючи, Суд зауважує, що майно заявниці було витребуване у неї без будь-якої перспективи отримання компенсації 🏡❌💰 Водночас, беручи до уваги наведені вище висновки щодо обставин, за яких заявниця придбала землю, Суд вважає, що вона не проявила необхідної обачності на той момент і свідомо взяла на себе всі ризики, пов’язані з таким придбанням. За цих обставин не можна стверджувати, що у цій справі було порушено справедливий баланс.📌З огляду на викладене, Суд вважає, що заява є явно необґрунтованою і має бути відхилена відповідно до статті 35 §§ 3 (a) і 4 Конвенції.