Про особливості розгляду та вирішення спорів, які виникають із забезпечення виконання кредитних зобов’язань, розповів Юрій Чумак. Він акцентував, що ця категорія спорів є однією з найпоширеніших у практиці ВС, а значна частина правових позицій сформована Великою Палатою ВС у зв’язку з необхідністю забезпечення єдності судової практики.Серед загальних питань суддя звернув увагу на відсутність преюдиційності рішень про стягнення заборгованості для іпотекодавця. Як зазначено в постанові Великої Палати ВС від 12 травня 2020 року у справі № 921/730/13-г/3, іпотекодавець, який не брав участі у справі про стягнення боргу, має право оспорювати розмір заборгованості у спорі про звернення стягнення на предмет іпотеки. Такий підхід забезпечує баланс інтересів сторін і реальну можливість захисту прав майнового поручителя.Окремий блок лекції було присвячено питанням юрисдикції спорів, що виникають із забезпечувальних (акцесорних) зобов’язань. Юрій Чумак наголосив, що такі спори розглядаються за правилами тієї юрисдикції, яка визначена для основного зобов’язання. Відповідний підхід закріплений, зокрема, у постанові Великої Палати ВС від 23 листопада 2022 року у справі № 345/1537/21, де також підкреслено, що заміна сторони в забезпечувальному зобов’язанні не впливає на визначення юрисдикції спору.Розглядаючи питання іпотеки як основного виду забезпечення виконання зобов’язань, лектор зупинився на способах звернення стягнення на предмет іпотеки. Зокрема, у постанові Великої Палати ВС від 21 березня 2018 року у справі № 760/14438/15-ц визначено, що набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки є виключно позасудовим способом врегулювання. Водночас у постанові від 13 березня 2024 року у справі № 201/15228/17 наголошено на обов’язковості проведення оцінки предмета іпотеки як істотної умови правомірності такої процедури.Також Юрій Чумак приділив увагу типовим порушенням процедури звернення стягнення на предмет іпотеки, які стають підставою для судових спорів. Йдеться, зокрема, про недотримання порядку повідомлення боржника та іпотекодавця, а також про відсутність належної оцінки майна. Як випливає з правових позицій ВС, зокрема у справах № 757/13243/17 та № 759/5454/19, такі порушення не завжди автоматично тягнуть недійсність правочину, однак можуть бути підставою для захисту прав іпотекодавця та відшкодування завданих збитків.