Telegram statistics channel - @product_borsch

Йому сьогодні 10...Так, я знаю що це не інстаграм і не ФБ, але мені пофіг ;)Сьогодні Микиті 10. Він щасливіший, ніж був я Він розумніший за менеВін красивіший за менеВін більш системний за менеВін просто краще менеЯк дитина, він добрий, чуйний, емоційний.Як маленький, але чоловік - він завжди ховає свої емоції коли йому тяжко чи сумно, але з нами, у його safe zone - може і поплакати від суму. Як маленький дорослий - він розуміє про наслідки, вміє збирати гроші, ставить собі цілі (наприклад що він хоче поступити на архітектурний), і рухається до них (ото зараз збирає на компʼютер собі).Моє дитинство було дивним.Було дуже багато сумних моментів.Операція.Батько кинув.Бідність.Купа травм.Мати працювала постійно щоб дати мені хоч щось.Відчуття що я гірше ніж всі навколо.Часом їх було так багато, що хороші моменти забувалися...Смак молока і теплої булочки, яку ми завжди їли після електрички коли їздили на городВеселі і надійні друзі дитинства, з якими що тільки не робилиПлавити свинець з акумуляторів і робити з нього медалькиСтрибки з висоти 3 поверху в пісок (оце дібіл, скажіть))Прогулянки ночами і днями...Компʼютерні клуби з "гайда на ночку" грати в КС, Варкрафт і Козаків. Але чомусь в голові залишилися саме погані речі. Болючі. Які не відпускають. Так от - я хочу щоб у моїх дітей, коли вони виростуть - ніколи не було такого, щоб погані спогади затьмарювали хороші. Так, може це романтично трохи, але я зроблю усе потрібне щоб мої діти росли щасливими.

Ну що ж, розказую…Цього року ми не виграли в Global Startup Award.Але…17000 заявок було подано у всіх номінаціяхА от фіналістами стали менше 1% компаній.І ми бляха серед них…Так, ми не стали 0.01%, але винесли дещо дуже цінне:1) дізналися про існування такої штуки як Impact VC. Це такі інвестори які інвестують і краще майбутнє людства, і Eated лягає туди просто чудово. Сьогодні ввечері у нас закрита networking party, де нам як раз познайомлять з такими людьми! 2) маленький бутстрепний стартап без фінансування може бути цікавий глобальним компаніям. Коли десятки інвесторів розказували що їм важливо в фаундерах, як не дивно але рідко чули про трекшен - в основному проблема, чому зараз, чому ви - і бляха я вірю що ми з Ірою найкращий founder-market fit який є як мінімум у Європі.3) була цікава тема про скейл після мільйона ARR. Нам туди ще довго, але він дуже чітко повторив мій улюблений тезис що часто ріст блокуємо ми самі, якраз наші звички, і через те що треба «розівчити» щоб рухатися далі… і це привело до думок що і куди треба міняти нам, і що почати/перестати робити. Час покаже…А поки що можете привітати нас з тим що ми фіналісти, поставити собі Eated і допомогти нам поміняти світ. А якщо ви інвестор, bold as we are, то чого ви чекаєте - давайте знайомитися :)

Всі ви звикли до доброго-хорошого-ввічливого Рея.Але як написано на найпопулярнішому стікері з буткемпу - «Не все так просто»…Тому цей допис щоб трохи припідняти завісу, і показати вам що я звичайна людина. Погнали!🚩 Я ПИЗДЕЦЬ злопамʼятний. 🚩 Я нетерплячий. Мені все треба на вчора. 🚩 Я ділю людей на своїх (і їх дуже небагато) і чужих. 🚩 А ще я ділю людей на адекватних і не дуже. 🚩 А ЩЕ я думаю, що я майже завжди правий. Правіше мене тільки моя дружина. ЇЇ чуйка її жодного разу не підводила.🚩 Я пиздець вимогливий. Особливо до себе. 🚩 У мене немає кумирів. Мені абсолютно похуй на інших, і молитися на них я точно не збираюсь🚩 Дружина каже що я параноїк. 🚩 Я думаю одразу про все. Інколи через це мені складно сфокусуватися на чомусь одному.🚩 Я не здаюся, тому що страшно. 🚩 У мене часто всередині вирує злість і лють, але я її стримую🚩 Я не суджу людину по одній дії. Але якщо цих дій було декілька - свою точку зору про людину я вже ніколи не поміняю.🚩 Я часто забуваю. Мій мозок безжально затирає «не важливе», але потім воно виявляється важливим і я вигрібаю🚩 Для декого я токсичний через те, що занадто прямолінійний, і не боюсь називати гівно гівном, а проблему проблемою.🚩 Під час суперечок я стримую себе щоб не поховати людину під купою аргументів і не показати її тупість, бо не хочу мати ворогів🚩 У мене є свій особистий блекліст компаній (в які я ніколи не піду) і людей які мене бісять (з якими я ніколи не хотів би працювати) 🚩 У мене досі буває синдром самозванця. Навіть цей допис я пишу через «не хочу».На цьому зупинюсь, щоб мене не понесло. Цікаво що цей допис має другу версію - розширену - бе я більше розписую про усі пункти. Але коли Іра прочитала ту частину вона така - «а може не треба?». Ну а що робить, коли твоя дружина завжди права? Правильно - радуватися!Чого і вам усім бажаю.

В школі я був двійочником....Ну як двійочником... Перші чотири класи я був найкращим в класі, а потім... в підвалі школи відкрили компʼютерний клуб. І далі понеслося...Я грав у різні ігри. У мене непогано вихода контра, старкрафт, варкрафт третій, і звичайно Казаки. Ну як непогано....Я дохнув сотні, а потім тисячі і десятки тисяч разів, програвав всім NPC, але потроху збирав той досвід, спостерігаючи за своїми факапами, аналізуючи їх і знаходячи вихідКоли я переїхав до Києва до Іри, я попав в Зео(тоді він називався інакше), і працював в англомовному сапорті, бо у мене, як мені сказали, була нормальна англійська...Ну як нормальна...Шкільна. Без практики. Тільки з випаленими нервами нашої вчительки пані Наталі. І коли я брав свій перший дзвінок мені попався американець, але з 100% розмови я розумів тільки окремі слова. Потім були тисячі годин дзвінків і чатів, і з часом англійська стала мені другом.З часом мене зробили продакт менеджером. Це була основна подія в моїй карʼєрі - мене вибрали, за мене поручився мій лід (Даск, я досі памʼятаю і вдячний), і я пішов бути хорошим продактом...Як ви вже здогадалися, хорошим я став через мільйон помилок, мільйон факапів, включно з мільйонами баксів які я успішно проїбав на тупі ідеї. Але щось почало виходити, я почав рости ще швидше, затягуючи собі все більше досвіду, знань і бажання зрозуміти більше.Весь той період був цікавим, але дуже стресовим, і тоді було дуже мало людей які могли мені допомогти, підказати і вберегти від помилок. І я тоді думав "Як же бляха не вистачає місця де було би безпечно помилятися"...А у вас на роботі безпечно помилятися? Бо якщо ні - вам точно треба на буткемп.Product Manager Bootcamp створювався саме з цим в основі - як казала наша студентка - "В основі буткемпу лежить помилка".Так, Буткемп це вимогливе і дуже(ДУЖЕ) практичне навчання. Воно вимагає відкрити розум і не намагатися бути перфекціоністом.Воно вимагає фокусу.Але...У нас безпечно помилятися. Ми допомагаємо, показуємо і корегуємо. Ментори тут не для того щоб прийняти роботу і сказати "норм", вони (як і я) сидимо ночами, записуємо вам 10-20-30 хвилинні відоси де показуємо помилки, підказуємо як їх виправити, і даємо вас спробувати знову. І знову. І знову. І так поки у вас не вийде good enough.Тому вважайте це повідомлення (і ці відгуки) своїм знаком щоб застрибнути на 18 когорту Product Manager Bootcamp!Старт вже наступного вівторка, група активно донабирається, і цього року буде ще лише одна когорта (яка ще і буде дорожча ніж ця). Хочете на борт?https://asta.academy/product-manager-bootcampКількість місць обмежена.Не сумнівайтеся.Ідеального часу не буде ніколи.

Невидимий тиск...Часом найгірше що може зробити ваша компанія - це толерувати як "старічькі" не дають компанії мінятися і рухатися до розвитку.Коли ви переходите від сімейної компанії в growth фазу - одна із найчастіших проблем це применшувати силу того, до чого люди звикли...А люди швидко звикають...До пасивностіДо відсутності відповідальностіДо того що можна нажалітися "баті" чи "мамі" (ака своєму менеджеру) і за них усе порішаютьДо того що речі які не подобаються в змінах можна латентно саботувати, і зрозуміти це складноЛюди швидко звикають до "свого болота".І коли зʼявляються люди які намагаються розігнати цього воза, старі співробітники починають впиратися рогом, саботувати відкрито чи в тиху, поливати брудом людей які роблять ці кроки...Тож часом обмеження вашого зростання не в технологіях, фічах, фаннелі, гоу ту маркеті чи продакт маркет фіті.Часом обмеження вашого зростання це ваші ж люди.Те що працює від нуля до одиниці, нажаль часто НЕ ПРАЦЮЄ від 1 до нескінченності. І пофіксити це можна буквально через найм нових людей, і звільнення тих хто заважає цьому скейлу. Сорі, легких шляхів тут немає

За декілька днів вирушаємо з Ірою на Мальту, на EU Startup SummitОсновна причина це те що ми Global Finalists у Global Startup Award (GSA). Ми досі не знаємо як вийшло що ми пройшли аж до фіналу. Відбір регіональний проходило здається 400 стартапів.Ми ввійшли в трійку. Зі всіх хто пройшов в фінал - ми якимось чином отримали "People's Choice" (хоча тут багато хто з вас приклав руку минулого разу, за що я дуже вдячний!)А зараз ми їдемо на Global Finals, де окрім нас в групі будуть представники з купи країн, континентів і мов. Сьогодні я хочу знову попросити вас про допомогу, і це займе рівно 10 секунд вашого часу.Зайдіть за цим посиланнямhttps://vote.globalstartupawards.com/nominations/1832/shareПоставте галочку, і натисніть "Vote using email", і залиште свій імейл. Якщо у вас багато мейлів - то і голосів може залишити багато ;)Якщо раніше ви цього не робили, то я дуже попрошу зробити це цього разу. Ви дуже допоможете! А я зі своєї сторони обіцяю розказати без секретів що ж ця подорож нам дала (чи взагалі щось дасть, подивимося разом!)Для тих хто проголосував минулого разу - наше з Ірою величезне ДЯКУЮ!

В далекому 1968 році психолог Роберт Розенталь прийшов до однієї школи і сказав вчителям: ось список дітей з високим потенціалом. Очікуйте від них більшого!Fun fact: список був рандомним. Звичайні діти, обрані навмання.Але - через рік САМЕ ВОНИ показали кращі результати. Вчителі давали їм складніші задачі, більше уваги, якісніший фідбек - бо вірили в їх особливість. Діти це відчували Росли, прогресували, отримували чудові оцінки, і займали перші місця в олімпіадах.Ця штука називається “ефект Пігмаліона”, або “Self-fulfilling prophecy” Назва пішла від міфу про Пігмаліон, де той створив чудову статус жінки, і настільки в неї повірив, що вона ожила. І ось до чого про це пишу я…Ця штука, цей ефект Пігмаліона - існує і квітне в багатьох сучасних командах (і можливо навіть у вашій)Пояснюю на пальцях:Коли менеджер вирішив що людина "не потягне" - ця людина отримує простіші задачі, менше інвестицій у свій розвиток, менше розвиваючого фідбеку. Типу менеджер у себе в голові вже махнув рукою, типу “І що від цієї людини чекати, хай хоч якось робить”. Але люди ж не тупі, навіть якщо ви так про них думаєте. Тож ця людина зчитує ваше ставлення. І як результат - справді перестає тягнути, втрачає мотивацію старатися, і “нашо напрягатися якщо це і так не оцінять”.Але коли менеджер вирішив що людина може більше ніж показує - вона отримує складніший скоуп, більше контексту, більше довіри. І, бажаючи цього чи ні, людина починає рости.За 15+ років я бачив це десятки разів. У мене була історія де один знайомий продакт застряг в одній команді на 4 роки(на internal продукті), мав ставлення як до джуно-мідла, низьку ЗП, дійсно дивні задачі (які відчувалися філєрами, “лиш би був зайнятий”). Ми з ним багато говорили в той час, тож я порадив вийти на ринок, бо бачив що він точно може більшого, і було сильне відчуття що його придушують у нього на роботі. Дав йому референт до іншої дружньої контори, де був адекватний лід - він зайшов в компанію як мідл, а за півтора роки вже був сіньйором - і по відгукам менеджера це було дуже заслужено. Та сама людина.Інший менеджер. Інші очікування.І взривний ріст карʼєри як наслідок (зараз чувак Head of Growth з командою в 40 людей).В кращих традиціях нашого каналу, ось вам проста практична вправа перед наступним перформанс рев'ю вашої команди (або вас самих). По кожній людині в команді запитай себе - які задачі я їй НЕ даю, і чому? Якщо відповідь "бо не впевнений що впорається" - це сигнал що варто переглянути свою ж лінзу.Зрозуміти звідки таке враження. Згадати чи давали ви цій людині повноцінні шанси це довести. Ось вам фінальний інсайт!Очікування - це ІНСТРУМЕНТ управління. Яким більшість менеджерів користуються несвідомо. Але якщо підходити до нього свідомо, ви здивуєтеся наскільки більше ви можете отримати від своєї команди, якщо просто їй більше дати.

Чи справді ми вирішуємо проблеми користувача, чи просто чіпляємося за болі щоб його зтригерити, на ньому заробити, а далі пофіг???Так, я сказав це в голос.Так, тема холіварна.Так, давайте поговоримо.Я можу про це говорити бо був по обидві сторони. В далекому минулому я працював і там де розуміючи поведінку і потреби користувача ми просто отримували його гроші (і пишалися цим), і там де ми робили все можливе щоб дійсно зробити користувачу добре, дійсно вирішити його проблему.Складність у тому, що коли ти всередині системи, і всі навколо тебе роблять свою роботу, горять нею, то ти можеш не бачити, або усвідомлено закривати очі на якісь речі. Ти можеш казати собі що приносиш цінність, що вирішуєш проблеми користувачів, але чому тоді ваша “цінність” міняється конверсією, MRR, чистим ревенью, профітом чи кількістю юзерів?Або ти можеш шукати спосіб як зробити світ краще. Допомогти людям жити довше. Бути щасливішими. Бути здоровішими.Але чомусь цінність інвестори теж оцінюють через призму трекшену, ревенью, MRR, і оце все…Бо шо? Правильно, it’s just a business.І це нормально! Бізнес тримає економіку, бізнес годує сімʼї, бізнес це критична частина нашого суспільства.Гроші мають створювати гроші!Але і бізнес буває різним.Хіба не можна будувати бізнес який буде нести справжню користь, і при цьому заробляти гроші? Хіба не можна ставити собі в метрики реальне вирішення проблем, а не Revenue за квартал? Хіба не можна ПО СПРАВЖНЬОМУ фокусуватися на користувачі, а не просто експлуатувати його страхи?“Та ти просто романтик” - можливо скажете ви. Можливо. Проте я знаю що якщо у тебе є достатньо скілів, експертизи, впертості і бажання - то перед тобою відкриваються нереальні можливості.І у нас завжди є вибір. Що робити. З ким будувати. До чого прагнути. Ким бути.Та часом life happens, і ти працюєш де можеш, робиш що треба, і розумні компанії розказують тобі що ти приносиш користь людям, навіть якщо ці люди це виключно shareholders цієї компанії.Але life is life, і кожен з нас виживає як може. Коротше цей допис сьогодні не про те щоб сказати що щось хороше, а щось погане. Він більше про те щоб ви були чесними з собою. Бо ця чесність дозволяє краще розуміти себе, свої обмеження, свої цілі - і як результат - їх досягати. Шануймося!

Я найму тебе до себе Продакт Менеджером, якщо ти…🟢 Завжди розумієш яку проблему ти вирішуєш, і можеш чітко це артикулювати - через логіку і цифри🟢 Сфокусований на бізнес-результаті, і розумієш потенційні трейд-офи цього🟢 Вмієш ставити правильні (і часом незручні) запитання, але так щоб не виглядати токсіком.🟢 Фокусуєшся на швидкості, пришвидшуючи команди і людей навколо - і можеш підтримувати цей темп 🟢 Можеш пояснити складну ідею так, щоб її зрозумів кожен - фаундер, СЕО, інженер, дизайнер, спорт🟢 Вмієш працювати в умовах невизначеності, і не готовий чекати ідеальних умов бо “це на їх стороні”🟢 Можеш спокійно сказати “я не знаю”, і потім піти і розібратися🟢 Можеш сперечатися з CEO, але не для того, щоб перемогти, а щоб продукт став кращим🟢 Вмієш чути маркетинг, сейлз, сапорт і С-левел, але не перетворюєш продукт на смітник із запитів усіх департаментів🟢 Вмієш рахувати і думаєш гіпотезами. Шукаєш відповіді усюди щоб розуміти де продукт заробляє, де втрачає, і на чому фокусуватися в першу чергу🟢 Пройшов Product Manager BootcampУ мене завжди була висока планка. Ще в Зео мене любили і ненавиділи наші рекрутери, бо кількість людей які попадали до мене в команду після всієї воронки був менше 1%.Я був вибагливий, намагався зібрати найкращих, і моє начальство мене в цьому підтримувало (досі за це вдячний). У мене був свій набір правил, які в основному були не про хард скіли (хоча вони теж важливі), не досвід в індустрії (хоча це теж плюс), а про те які behaviours я очікую від людини. Тобто я завжди більше дивився на поведінкові тригери, і саме це мені допомагало збирати і збивати докупи найсильніші команди.Список зверху це лише частина цих правил і behaviours які я очікую. Продовжувати? Дайте реакцій щоб я знав що це вам цікаво! =)P.S. Зараз я не наймаю, але якщо ви менеджер - повірте, звертати увагу саме на ці речі дуже покращить ваше життя in the long runP.P.S. Фотка для привернення уваги

Знову легке недільнеЯ з тих батьків, які завжди мотивують своїх дітей пробувати щось новеХочеш плавання? Спробуй!Математика? Велкам!Гімнастика, сальто крутити? Спробуй!Сьогодні був футбол. Молодший, Мирослав, сказав що хоче спробувати - і тиждень потому ми на дні відкритих дверей щоб глянути як це виглядає.За 40 хвилин Мірек сказав - хочу займатися, тож почне і тут. Подивимося на скільки він готовий цим займатися :)Але чому я вирішив написати це тут, в чаті який про продакт, лідаршип і бізнес?Тому що сьогоднішній кейс з Мирославом мені нагадав що варто допомагати своїм людям розвиватися. Я дуже поважаю менеджерів які вміють будувати своїм підлеглим якісні PDP (personal development plan), і не для галочки, а для їх карʼєри, розвитку, щоб вони ставали краще і крутіше.Але нажаль я почав бачити забагато менеджерів які вимагають вас качатися не туди куди у вас є хист ПЛЮС треба компанії, а ВИКЛЮЧНО в сторону куди треба компанії.Ну і шо, скажете ви? А тепер згадайте себе в дитинстві, коли батьки вас віддавали на гуртки які вас тупо бісили? У скількох з вас ті гуртки не відіграли жодної ролі в вашому житті? А скільки з них псували ваші відносини з батьками, чи навіть оцінки в школі?Всьому є своя ціна; і ви, і ваші підлеглі платять за те що ви їм даєте найдорожчу валюту - час….Тому я б дуже вам рекомендував, мої любі менеджери і менеджерки, задуматися про те, що ви будете давати вашим людям на PDP, і спробувати знайти ту саму золоту середину - щоб і людям, і компанії добре!П.С. Мій самий цікавий гурток з дитинства який я не любив був стрільба з лука. І відправили мене туди бо моя старша сестра офігенно з луку стріляла. А я був такий малий, слабкий і худий що на початку навіть тетиву натягнути не міг. І ненавидів кожен раз коли туди ходив, бо це мені нагадувало how weak I am.