прεсвѷтεръ Юрїй

16 березня. Собор усіх преподобних Києво-Печерських (перехідне святкування в Неділю другу Великого посту).У другу неділю Великого посту Православна Церква відзначає Собор усіх преподобних отців Києво-Печерських, які спочивають у Ближніх (Антонієвих) і Дальніх (Феодосієвих) печерах.Церква вшановує понад двісті святих, що входять до Собору преподобних Печерських.На чолі Собору стоять преподобні Антоній та Феодосій Києво-Печерські – засновники чернечого життя на Русі.В 1051 році преподобний Антоній повернувся до Києва з Афона, де прийняв чернечий постриг, і оселився в печері, в якій раніше усамітнився в молитві митрополит Іларіон. Згодом до печери стали приходити численні відвідувачі за благословенням та духовною порадою від преподобного, а ті, хто бажав прийняти чернецтво, залишалися з ним. Так почала утворюватися Печерська обитель – третій уділ Пресвятої Богородиці, після Єрусалима та Афону.Засновником спільножительного чернецтва в Київській Русі став сподвижник преподобного Антонія Печерського преподобний Феодосій, який юнаком прийшов до нього і прийняв у його печері чернечий постриг.З благословення преподобного Феодосія в Печерській обителі було запроваджено монастирський устав, привезений із Константинополя. Згодом він був прийнятий у всіх наших монастирях.У сонмі Києво-Печерських святих можна знайти всі види аскетичного подвижництва: юродство Христа заради, мовчання, самітництво, носіння вериг, пост, неспання і навіть мучеництво.Про подвиги Києво-Печерських святих розповідає патерик, у якому відображена лише мала частина подвигів преподобних отців. Багатьох із них, про кого не залишилося письмових свідчень, прославив Сам Бог, представивши їхні чудотворні мощі.Київські святі були прославлені 1643 року київським митрополитом Петром (Могилою). За його дорученням протосинкел Константинопольського патріархату Мелетій Сириг уклав службу преподобним отцям Києво-Печерським і всім святим землі їхньої.У XVIII столітті було порушено питання про загальноцерковне шанування Київських святих. Святіший Правлячий Синод у 1762 році своїм указом (це рішення було підтверджено указами 1775 та 1784 років) дозволив включати у загальноцерковні Місяцеслови імена Київських святих та друкувати їм служби в місячних Мінеях.

👉🏻 Той, хто молиться церковнослов’янською, хай не гордиться перед тим, хто молиться національною; і хто національною мовою молиться, нехай не обзиває церковнослов’янську «де…льною і кострубатою, яку слід знищити з лиця України»; бо ж Господь ще той Поліглот і всіх приймає, розуміючи наші прохання та журбу, подяки та благання. 〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️❓До чого ця алюзія на слова високоосвіченого фарисея і блаженного протоапостола? Та дуже просто: зустрів чергові мовно-богослужбові баталії 🤦‍♂️ Я пишу [принаймні стараюсь] молитовні тексти двома ізводами ЦСМ та українською і з впевненістю можу сказати: 🗣 НЕ ЧІПАЙТЕ МОВУ ХОЧА БИ У БОГОСЛУЖІННІ! Це стосується як перших, так і других! ⚙️В N-ний який раз вже наголошую, що мова — це інструмент для служіння Богові, а інструменти бувають різні. Не можна засуджувати швеця, що він працює на швейному верстаті, а хлібороба за його роботу на комбайні. В кінцевому результаті і одяг, і хліб будуть корисні для суспільства. Як і молитва: чи буде воно слов’янською, чи українською, чи німецькою — вона однаково звернена до Творця із проханнями про найнеобхідніше для фізичного існування та наболіле для душі. Аргументи по типу «не можна молитися однією мовою із тими от» не аргументи, бо нагадують мені слова одного знайомого німця про те, що «як можна нам, німцям, любити австрійців, коли вони вкрали у нас Моцарта, а взамін за нього віддали Гітлера». Не знаю щодо церковнослов’янськомовних парафій в ПЦУ (але, здається, такі дійсно існують), а от про україномовні парафії в УПЦ мені відомо. Але є ще один момент: єдина мова будь з ким не рятує храм від знищення, а парафіяльну родину від вигнання із рідних стін, освячених сльозами і молитвою...

Перед Вами на фото людина, завдяки якій княгиня Київська Ольга стала «рівноапостольною» — це церковний історик, археограф, філолог, редактор та педагог архімандрит Інокентій Просвірнін (✞ 12.VII.1994). Слід зазначити, що упродовж багатьох століть княгиня Ольга іменувалася в Церкві «свѧтóй блажéнной кнѧгúней Рωссíйской» [від грецького слова «Ῥωσία» — «Русь», — топонім, яким іменувалася церковна територія Київської Митрополії до 1686 року]. Це ж іменування княгині донині зберігається у богослужбовій літературі РПЦЗ. «Рівноапостольна» історія бабусі Хрестителя древньої Київської держави починається лише з початку 1980-х років з особистої ініціативи архімандрита Інокентія Просвірніна, який назвав її так в авторській публікації «Просвирнин А. [архим. Иннокентий.] Равноапостольная великая княгиня Российская Ольга // ЖМП № 7, 1967, с. 56-66», після чого в «Зеленій» Мінеї в Місяцеслові та Служебниках у молитві «Спасù, Бóже, лю́ди Твоѧ̀…» і почали друкувати саме згадану вище формулу поминання. 〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️Подяка підписнику каналу Його Благовістю, диякону Олександру Васильєву за надану інформацію 🤝

#питання Щодо недільного Євангельського читання.Вчора декілька освічених та поважних священників задали мені питання: чому офіційний календар УПЦ пропонує читання (після традиційного зачала Неділі по Богоявленні) рядового Євангелія Мф. 62 зач. від полу, а у деяких календарях і в самому Євангелії в столбцях у Неділю 31 по Пʼятидесятниці вказано читання зачала 93 від Луки?Відповідь на це питання повʼязана з використанням воздвиженської преступки.УПЦ користується даною преступкою. Минулого року Пасха була доволі пізня. Тому читання після Воздвиження зміщувалися на 3 тижні. А після Богоявлення застосовувалася Богоявленська відступка і три тижні деякі зачала повторювалися. 2025 року ситуація має зворотній характер.В данному відео о. Святославом Сьомаком згадується схожа перестановка читань, повʼязана з «Воздвиженською преступкою» 👇 https://youtu.be/00owjI2xMs8?si=BV0rs-AhiyJ-TgSaОфіційний календар УПЦ — плід кропіткої праці спеціалістів Календарної комісії нашої Церкви. Він відрізняється від інших календарів, в тому числі відрізняється від офіційного календаря РПЦ, але саме ця версія є офіційним вказівником для нашого духовенства. А читання про зцілення Спасителем дочки Хананейки теж варте уваги. Коли вживається Воздвиженська преступка, читання випадає з осіннього лекціонарію. Всім зичу миру і благодатної молитви у День Господень!Шанобливо, протоієрей Димитрій Гарчук, секретар Синодальної Літургічної Комісії УПЦ

… перші переклади св. Письма та Богослужбових книг Костянтин роспочав дуже рано, ще перед 855 роком, а вже на час Хазарської місії, на 850 рік він мав їх досить, хоч і не зовсім виготовленими. Оставшися без брата — без творця ідеї вживання народньої мови в слов’янській церкві — Мефодій працював ще довгих 16 років, реалізуючи ідеї Костянтинові; правда, з цих 16-ти років треба зовсім викреслити перші 4 роки, 870-874, коли Мефодій був під судом та перебував в тяжкій в’язниці, і коли йому було не до перекладів (а це, власне, уся „паннонська” доба діяльности Мефодія). Увесь час співав Мефодій Службу Божу тільки по-слов’янському, а для цього потрібні були переклади відповідних грецьких текстів. Я такої думки, що Мефодій по смерті Костянтина увесь час працював над перекладами потрібних богослужбових текстів, працював тоді, коли дозволяв йому на те час. Думаю, що не тільки сам він це робив — йому могли допомагати й його численні учні, серед яких напевне було трохи осіб, що знали грецьку мову; принаймні знаємо, що головний учень, мораванин Горазд, умів добре по-грецькому; можливо, що в перекладчеській праці допомагав і учень Климент. Пізніше, коли число церков зросло, коли зросло й число слов’янських священників, могли повставати в Моравії й неорганізовані індивідуальні переклади окремих священників, переклади того, що було більше потрібним, але чого ще не було слов’янською мовою. Правда, Служби церковні в половині ІХ-го віку були коротшими від пізніших — багато з того, що маємо, напр., в Минеях, появилося пізніше; але все таки, здається, й богослужбові книжки не всі були перекладені за життя Костянтина. Костянтин в першу чергу переклав тільки те, що було найбільше потрібним для практичного щоденного церковного вжитку, та й серед цього перше найпотрібніше; отож думаю, що Костянтин частиною сам, а частиною вкупі з Мефодієм переклав ось ці найпотрібніші богослужбові книжки: Євангелію-апракос, Апостола-апракос, службового (а може й повного) Псавтиря і Паримійника.©️ Огієнко І., проф. Костянтин і Мефодій: їх життя та діяльність. Історично-літературна монографія. — Вінніпег: Накладом Товариства ”Волинь”, 1970. — С. 71-72.

☦️🔔 10 фактів про Іоанна Хрестителя.☦️Пророк, Предтеча і Хреститель Господній Іоанн: 1. Іоанн Предтеча — найбільш шанований християнський святий після Богородиці. Сам Спаситель сказав про пророка Іоанна Хрестителя: «Серед народжених жінками не поставав більший за Іоанна Хрестителя» (Мт. 11:11). 2. Різдво Іоанна Хрестителя — унікальне свято для православних. Є лише три свята, коли християни згадують день народження, а не день смерті того, кого прославляють: Різдво Христове, Різдво Пресвятої Богородиці та Різдво Іоанна Предтечі. Це ще одне свідчення особливого вшанування пророка в Церкві. 3. Іоанна називають Предтечею і Хрестителем. Предтечею — тому що він прийшов перед Христом і проповідував Його прихід. Хрестителем — тому що він хрестив Спасителя в Йордані. 4. Про пророка Іоанна Предтечу згадують усі чотири євангелісти. Крім того, про нього пише у своїх історичних працях Йосип Флавій. 5. Церква святкує пам’ять Іоанна Хрестителя аж сім разів на рік: • 6 жовтня — зачаття, • 7 липня — різдво, • 11 вересня — усікновення голови, • 20 січня — Собор Іоанна Хрестителя у зв’язку зі святом Хрещення, • 9 березня — перше і друге знайдення його голови, • 7 червня — третє знайдення його голови, • 25 жовтня — перенесення його правиці (правої руки). 6. Іоанн Предтеча був родичем Господа Ісуса Христа по материнській лінії. 7. У Євангелії від Марка написано, що пророк Іоанн Предтеча до тридцяти років вів аскетичне життя в пустелі, носив одяг із верблюжої шерсті, мав шкіряний пояс на стегнах і харчувався акридами та диким медом. Акриди — це їстівна сарана, яка водиться в Палестині та Аравії. Сарана, за законом Мойсея, вважалася чистою комахою і належала до виду крилатих плазунів, які ходять на чотирьох ногах (Лев. 11:21). Проте є й інша версія, що акриди — це рослинна їжа, стручки, з яких робили коржі. 8. Іоанн був останнім пророком серед багатьох праведників, які передбачали прихід Месії — Спасителя Ізраїля. 9. Головною темою проповіді Іоанна Предтечі було покаяння. Після багатьох років аскетичного життя в пустелі пророк прийшов до річки Йордан, де юдеї традиційно здійснювали релігійні обмивання. Там він закликав до покаяння та хрещення задля прощення гріхів і хрестив людей у водах. Це ще не було Таїнством Хрещення в сучасному розумінні, але стало його прообразом. 10. Іоанн Хреститель був жорстоко страчений — йому відрубали голову. Це сталося так: цар Ірод Антипа, син царя Ірода Великого (який наказав убити всіх вифлеємських немовлят після народження Христа), ув’язнив пророка за те, що той викривав його злочинний шлюб із Іродіадою. На бенкеті з нагоди дня народження Ірода дочка Іродіади Саломія танцювала перед царем. За її танець мати підмовила її попросити голову пророка. Іоанну Хрестителю відрубали голову, і Саломія принесла її на блюді Іродіаді. На згадку про це Церква встановила свято — Усікновення голови Іоанна Предтечі.

Щирі вітання зі святом Богоявлення Господнього 🕊Господські празники упродовж своїх святкувань вустами священника чи архієрея наприкінці богослужінь у відпусті нагадують нам, що Христос у вертепі народився і до ясел поклався, восьмого дня обрізався, а во Йордані зволив занурюватися від Іоанна заради нашого спасіння.Для людства не існує більшої честі за ту, що заради нас втілюється Сам Бог, живе поміж нами, страждає за нас і Своїм Воскресінням просвічує шлях до Свого Царства. Ця честь вимагає від нас відповіді вчинками, за якими ми будемо ідентифікуватися у світі саме християнами, котрі мають жити таким чином, щоб, як говорить святитель Августин Гіппонський, нас бажали запитати про Христа і Його Божественне Благовістя. Християнство XXI ст. — це все те ж саме християнство I, V чи XVII ст., тому що Спаситель упродовж двох тисячоліть закликає нас вдосконалюватися у любові, нести світові проповідь миру і вірувати у Його Євангеліє, змінюючись в кращий бік (пор. Мк. 1:15). Ісус це не колектор і податківець, Котрий має зводити із нами рахунки і витягувати борги; Ісус — це Неумитний (цсм. Непідкупний) Суддя і водночас Адвокат процесу, що розглядає питання нашого спасіння. Різниця між нами і Богом в тому, що ми смакуємо знайти в людях погане, а Бог же — добре, бо ж добрим Він і творив світ, який занепалі духи і образоподобні творіння спотворили своїми злодіяннями. Свято Феофанії — це про Триєдиного Бога, Який приходить до людини на землю, щоб цю, вже вимиту від гріхів, людину забрати назад до Раю. Не того «раю», який малюють на картинках чи демонструють у мімімішних фільмах чи мультиплікаціях, а Раю, де Господь в прохолоді дня із любов’ю бесідує зі Своїм творінням, заради якого Він о дев’ятій годині зі Свого Животворящого Трону виголосив, що його спасіння звершилося… Зі святом, браття і сестри!〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️🎨 Мініатюра Богоявлення із Київського Псалтиря 1397 року

Архимандритъ Димитрiй Туптало Слово на Рождество Христово ✨… Ґде стоить быдло, — хлѣвъ то, гдѣ живуть люде святыи, — рай то. Гдѣ туляєтся разбойникъ, — вертепъ то; гдѣ водворяєтся Богъ, — небо то. Богъ въ пещерѣ, пещера небомъ; и рай колись на хлѣвь быль походилъ, гды въ немъ человѣкъ, преступивши заповѣдь Божію, приложився былъ скотомъ несмысленнымъ и уподобился имъ. И небо, якомъ реклъ, было накшталтъ вертепа, а о вертепѣ Виѳлеємскомъ яко на сей часъ разумѣти? лѣпшь нѣжь о раю, яко о самомъ небѣ. Въ Виѳлеемской теперь пещерѣ на кого глянь, все люде святыи: святый Iосифъ свять, старица Саломія свята, и пастушковъ почитай межи святыми, и царей восточныхъ хоць въ календаръ пиши, нужъ самая надъ святыхъ Святѣйшая, Пречистая и Преблагословенная Дѣва; и Христость єсть Древо Животное, отъ Него же ядый не умираю. Лѣпшимже ты теперь єстесь, вертепе, за Христа раємъ, анѣжъ колись за Адама едемскій рай, але що тебе звати раємъ, гды тя Церковь самым титулуєть небомъ; небо сущу пещеру.Небо престоль єсть Божій, а и въ пещерѣ Богъ сѣдить на престолѣ святѣмъ Своємъ, на рукахъ дѣвическихъ. Чимже пещера теперь менша отъ Бога? Гдѣ Богъ, тамъ заисте небо, посвѣдчить того єдинъ трипѣснецъ предпразднственный на павечерѣ читаный, въ которомъ на концу стишокъ таковый: ”обхождаху аггелы, якоже престолъ херувимскій, ясли, вертепъ бо небо зряху, лежащу въ немъ владыцѣ“. Уважаймо ты словка: ”вертепь небо, лежащу нъ немъ владыцѣ“: поки въ вертепѣ не было владыки Христа, вертепъ былъ вертепомъ, а яко положился въ немъ Владыка Христосъ, ажъ вертепь уже не вертепь; щожь? небо. Самыи то аггельскіи увидѣли очи, вертепь небо зряху, лежащу въ немъ Владыцѣ …

В житії преподобного Іоанна Дамаскіна описується випадок, коли його суворий старець-духівник для виховання в ньому чернечого смирення заборонив йому займатися літературною діяльністю і зокрема складати піснеспіви. Ця заборона спричинила у колишньому можновладцеві і талановитому богослові чимале внутрішнє боріння. Вперше він порушив благословіння старця, коли братія обителі попрохала його написати особливі стихири на погребіння їхнього спочилого співбрата. Ці стихири, до речі, і донині є в нашому чинопослідуванні поховання 📖 Друге порушення було тоді, коли він писав інший загальновідомий твір, в процесі чого, за грецькою світською практикою, відбивав такт ногою. Тут він і був спійманий старцем із гарним слухом «на гарячому» та настільки суворо покараний, що амністію він отримав лише завдяки особистому проханню Богородиці, Яка явилася наставнику Іоанна у нічному видінні. 📜 Що це був за другий твір? Його можна знайти на Утрені свята Різдва Христового. Ось він 🔽ΕΛΛΗΝΙΚΆ: Στέργειν μέν ημάς, ως ακίνδυνον φόβω, Ράον σιωπήν, τώ πόθω δέ Παρθένε, Ύμνους υφαίνειν, συντόνως τεθηγμένους, Εργώδές εστιν, αλλά καί Μήτηρ σθένος, Όση πέφυκεν η προαίρεσις δίδου.ЦЕРКОВНОСЛОВ’ЯНСЬКОЮ [K]: Подобáше ýбо намъ, яко без’бҍ́днҍ стрáхомъ: удóбҍе молчáтu. Любóвiю же, Дҍ́во: Пҍ́снu съложúтu сълúчнҍ слóжены, дҍ́ло єстъ не удóбно. Но, о Мáти, Сúлу, єлúко бысть, изволéніє даждъ. ЦЕРКОВНОСЛОВ’ЯНСЬКОЮ [M]: Любúтu ýбо нáмъ, я́ко безбѣ́дное стрáхомъ удóбѣе молчáніе, любóвію же, Дѣ́во, пѣ́сни тка́ти, спротяжéнно сложéнныя, неудо́бно éсть; но и, Ма́ти, си́лу, ели́ко éсть произволе́ніе, да́ждь.УКРАЇНСЬКОЮ [пер. а. І.]: Мu лю́бuмо святè мовчáння, Дíво, бідù і стрáху не прuчáсне, але любóв схuля́є нас зложúтu й гíмнu златострýйні! Тu ж, о Мáтu, бажáнь борíння в дýшах нáшuх прuмuрù і сúлу твóрчу з Вuшuнù Самà в нас нúні надuхнù!

​​Вітаємо митрополита Філарета з Днем ТезоіменитстваДуховенство, чернецтво і вірні Львівської єпархії Української Православної Церкви вітають Керуючого єпархією митрополита Львівського і Галицького Філарета з Днем Тезоіменитства.ВАШЕ ВИСОКОПРЕОСВЯЩЕНСТВО, ДОРОГИЙ ВЛАДИКА ФІЛАРЕТ!У святковий і благословенний день пам'яті Вашого Небесного покровителя прийміть найщиріші вітання з тезоіменитством від духовенства, чернецтва і вірних Львівської єпархії!Прийнявши у чернечому постригу ім’я святителя Філарета, митрополита Київського, щоб споглядаючи його життя, «наслідувати віру» (Євр.13,7) святого подвижника, Ви успішно наслідуєте і його старанні труди благочестя, прагнення до духовних подвигів і справи милосердя.Всі ми, Ваша паства, низько вклоняємося і дякуємо за непохитну позицію Вашого Високопреосвященства та мудрі дії у відстоюванні чистоти Святої Православної віри, у дусі миру і християнської любові. Так вчинив би і святитель Філарет, правилом життя якого було: «Йти завжди прямим шляхом ... і зверху тиснуть і з боку тиснуть, а я все тримався одного прямого шляху і так міркував: як люди не хитрують, ні силуються, а Бог всіх перемудрить і пересилить».Вшановуючи сьогодні святителя Філарета, молимося, щоб він був завжди Вашим надійним захисником в земному житті і прикладом у прагненні до спасіння у житті вічному! Бажаємо Вам також всесильної допомоги Божої, щоб трудами своїми набути чеснот Вашого Небесного покровителя та з усіма святими прославити Господа у Царстві Його!