прεсвѷтεръ Юрїй

💨 Сьогодні в Римі розпочинає свою роботу Конклав, що має обрати нового главу Римсько-Католицької Церкви 🇻🇦 Деякі цифри із історії Римського Папства 📖Іноді правління Понтифіків Максимусів було не настільки тривалим, як би, можливо, їм того хотілося 📉2 дні — Стефан ІІ — 23-25.ІІІ.75213 днів — Урбан VII — 4-19.IV.896 17 днів — Целестин IV — 25.X.-10.XI.124120 днів — Теодор II — грудень 897 (точні дати невідомі, оскільки понфтифікат припав на період після горезвісного Жахливого ("Трупного") Синоду)21 день — Сизиній І — 15.І.-4.ІІ.70822 дні — Маркел II — 9.IV.-1.V.155524 дні — Дамас II — 17.VII-9.VIII.104827 днів — Пій III — 22.IX-18.X.150327 днів — Лев XI — 1-27.IV.160533 дні — Бенедикт V — 22.V.-23.VI.96433 дні — Іоанн Павло I — 26.VIII.-28.IX.1978А іноді правління було мало не епохою [роки/місяці/дні] 📈31/7/22 — Пій ІХ — 16.VI.1846-7.II.187826/5/18 — Іоанн Павло ІІ — 16.X.1978-2.IV.200525/5/1 — Лев XIII — 20.II.1878-20.VII.190324/6/15 — Пiй VI — 15.II.1775-29.VIII.179923/5/7 — Адрiан I — 1.II.772-25.XII.79523/5/7 — Пiй VII — 14.III.1800-20.VIII.182321/11/24 — Oлександр III — 7.IX.1159-30.VIII.118121/11/1 — Сильвестр I — 31.I.314-31.XII.33521/1/13 — Лев I — 29.IX.440-10.XI.46120/11/24 — Урбан VIII — 6.VIII.1623-29.VII.1644🗂 Серед Пап було 17 бенедиктинців, 6 августинців, по 4 домініканці і францисканці, 2 цистеріанці і лише 1 єзуїт — нещодавно спочилий Папа Франциск І.

В Светлую Среду (среду после Пасхи) Церковь чествует икону Божией Матери «КАСПЕРОВСКАЯ».Этот образ прославился как защитник Одессы во время Крымской войны: при осаде города британским флотом одесситы, с благословения святителя Иннокентия Херсонского, крестным ходом перенесли икону из села Касперово и пронесли по улицам города. Заступничеством Пресвятой Богородицы Одесса осталась невредимой, а через полгода осада была снята.По преданию, на юг Украины образ был привезён в конце XVI века сербами, приехавшими из Трансильвании. Икона передавалась по наследству, пока в 1809 году её не приобрела помещица Иулиания Ионовна Касперова. Икона к тому времени значительно обветшала. В феврале 1840 года Касперова ночью молилась со слезами перед образом с просьбой помочь ей в её бедах. Вдруг женщина увидела, что икона обновилась и лик Богородицы просветлел. Спустя четыре года, после нескольких чудес исцеления, образ перенесли в сельский храм. В 1846 году Синод признал икону чудотворной.В память о чудесном избавлении Одессы от угрозы штурма образ каждый год 1 октября стали приносить в город, где он оставался до среды Светлой седмицы в Спасо-Преображенском кафедральном соборе. С 1918 года чудотворный образ пребывал в этом храме постоянно. В 1936 году после уничтожения собора Касперовскую икону перенесли в Успенский собор, ставший позднее кафедральным. Она находится в нём и сейчас.Другие дни чествования иконы — среда Светлой седмицы (среда после Пасхи) и 14 октября.

🗓 10 (23 н. ст.) квітня, в день Пасхи Господньої, — був повішаний 75-літній Патріарх Константинопольський Григорій V Ангелопулос (гр. Γρηγόριος Ε΄ Αγγελόπουλος). Святитель Григорій тричі займав кафедру Нового Рима (1797-1798 рр., 1806-1808 рр., 1818-1821 рр.) і саме його третя каденція завершилася наглою смертю: після грецького повстання на Благовіщення 25 березня 1821 року турки схопили Патріарха, звинувативши його у прихильності повстанцям, хоча це і не відповідало дійсності. Певний час османи знущалися над архієреєм та всіляко мучили його, після чого низложили, поставивши на його місце Патріархом Константинопольським болгарина Євгенія II. 10 квітня того ж року одразу після великодньої Божественної літургії Першосвятителя у повному патріаршому облаченні повісили на воротах Константинопольської Патріархії, але через сухість старечого тіла і попередній аскетичний образ життя смерть настала не одразу — владика Григорій страждав аж до самого вечора. Саме так Євгеній II і «прийняв» керівництво Церквою у Григорія V, якого «зустрів» при в’їзді до Патріархії. Тіло священномученика було викуплене у турків юдеями і за значно більшу суму перепродане християнам, але потім відібране і третього дня після смерті скинуте до Чорного моря, де його і знайшов мореплавець Марк Склаво, котрий і доправив мощі до Одеси. Вже в Південній Пальмірі в середині червня 1821 року Архієпископ Константинополя-Нового Рима і Вселенський Патріарх Григорій V в подарованому імператором Олександром І Романовим облаченні Патріарха Московського Никона Мініна був похований у Троїцькій грецькій церкві міста, де спочивав до 1871 року, коли мощі були передані в кафедральний собор Афін з нагоди 50-річчя Незалежності Греції, особисту, проте недобровільну, ціну за яку Патріарх Григорій заплатив власним життям, чому і пошановується греками як «εθνομάρτυρας» (народний мученик). Слід додати, що ворота Константинопольської Патріархії, на якій священномученик Григорій був повішаний із 1821 року і донині наглухо заклепані та залишаються постійно зачиненими. Наступник священномученика Григорія, Патріарх Євгеній ІІ, помер наступного року від серцевого нападу, звершуючи гостьовий візит до Кіпрської Православної Церкви для хіротонії нових єпископів, на місце тих, котрих також повісили османи, проте ті поставлення так і не були звершенні...

🕊 ДЕ СПРАВА СТОСУЄТЬСЯ ВІРИ ХРИСТОВОЇ, — зі слова священномученика Василія (Зеленцова, † 07.02.1930), єпископа Прилуцького, вікарія Полтавської єпархії у день винесення вироку.«Багато за ці дні говорили проти мене, з багато чим я не згоден і багато звинувачень я міг би спростувати. Я приготував велику промову по пунктах, але зараз передумав і скажу небагато.Я вже заявляв вам, і ще раз заявляю, що я лояльний до радянської влади як такої, бо вона, як і всі, надіслана нам згори. Але де справа стосується віри Христової, стосується храмів Божих, там я боровся, борюся і боротимусь до останнього мого зітхання з представниками цієї влади.Ганебно, грішно було б мені, воїну Христовому, що носить цей Святий Хрест на грудях, захищати особисто себе в той час, коли вороги ополчились і оголосили війну Самому Христу.Я розумію, що ви робите мені ідейний виклик, і я його приймаю. І яке б покарання ви не винесли мені, я повинен його перенести твердо, без страху, навіть смерть готовий прийняти, бо немає нагороди вище, ніж нагорода на Небесах».💥 Владиці Василію винесли вирок "К расстрелу!", після чого він перехрестився і з усмішкою на обличчі, благословляючи, сказав: «Господь з вами, заспокойтеся, все в Божій волі, дивіться, я ж спокійний. Ідіть із миром додому!».〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️👉🏻 До речі, до дня прославлення у 1997 році ізографом найпершого іконописного зображення священномученика був митець Сергій Горбань, а автором богослужбового послідування — духівник Хрестовоздвиженського жіночого монастиря Полтави священник Георгій Звєрєв ✍🏻

Указъ № 223 отъ 23 апреля 1953 г.О почитанiи древнихъ святыхъ Запада.Пребывая въ разсѣянiи въ странахъ, гдѣ древле подвизались и прославились своими страданiями или иными подвигами святые угодники, чтимые Православной Христовой Церковью съ древнихъ лѣтъ, подобаетъ нам достойно почитать ихъ и прибѣгать къ нимъ, не охладевая въ то же время къ святымъ угодникамъ Божiимъ, къ коимъ мы прибѣгали и прежде въ молитвахъ. Въ различныхъ мѣстахъ древней Галлiи, нынѣ Францiи, и другихъ странахъ Западной Еѵропы сохранились понынѣ священные останки мучениковъ первыхъ вѣковъ и послѣдующихъ, являвшихся исповѣдниками вѣры Православной. Призываемъ о.о. священнослужителей поминать на богослуженiяхъ — на литiяхъ и въ другихъ молитвахъ — угодниковъ Божiихъ, являющихся покровителями того мѣста или страны, гдѣ происходитъ служба, и особенно чтимыхъ, также на отпустѣ. Въ частности, въ предѣлахъ Парижа надлежитъ поминать священномученика Дiонѵсiя, преподобную Геновеву, также преподобнаго Клотуальда, въ Лiонѣ — священномученика Иринея, въ Марселѣ — мученика Вiктора и преподобнаго Кассiана, въ предѣлахъ Тулузы — священномученика Сатурнiна, епископа Тулузскaго, въ Турѣ — святителя Мартiна. Въ случаяхъ неясности и недоумѣнiй обращаться къ Намъ за разъясненiями и указанiями. Паству же призывать чтить сихъ угодниковъ.+ Іоаннъ, Архiепископъ Брюссельскiй и Западно-Еѵропейскiй

Хоча термін «аутизм» (від грец. «аὐτός» – сам) вперше був застосований 1911 року швейцарським вченим психіатром Ейгеном Блейлером (1857-1939) зовсім не для опису патології розвитку дитячої психіки, а для наукового визначення категорії егоцентричного мислення при шизофренії дорослих, визначивши феномен як центральний симптом важких форм порушень взаємодії з реальністю. Грецька етимологія терміну була використана для підкреслення аутичної втечі пацієнта до світу власних фантазій і крайня нетерпимість щодо зовнішніх втручань. Е.Блейлер в запропонованому терміні «аутизм» вбачав наступний сенс: «відірваність асоціацій від даних досвіду, ігнорування реальних стосунків, захисна пристосованість щодо душевного болю, що дає людині можливість уникнути непосильних для неї вимог довкілля» . Сучасною наукою феномен аутизму сприймається як психо-неврологічне порушення розвитку, яке впливає на мислення, сприйняття, увагу, соціальні навики та поведінку людини починаючи з раннього дитинства. Це зумовлено відкриттям засновника першого академічного дитячого напряму у психіатрії, американського психіатра Лео Каннера (1894-1981), який у 1943 році в своїй авторській науковій праці «Аутистичні розлади афективного контакту» («Autistic Disturbances of Affective Contact») дав визначення порушенням емоційного контакту, спілкування, мовлення та моторики маленьких дітей, описавши прояви згаданого розладу на ранніх його етапах, та презентував науковий термін «ранній дитячий аутизм» («інфантильний аутизм»). За результатами власних наукових клінічних досліджень, Лео Каннер виявив такі риси у дітей в спектрі аутизму: - відхилення від адекватної поведінки та неспроможність налаштуватися на останню;- в багатьох випадках зустрічається затримка розвитку мовлення, яка супроводжується аграматизмами, невірним використанням займенників та прийменників;- багаторазові повтори різних звуків, чудова механічна пам'ять, низька спонтанна активність;- стереотипії (емоційні самостимуляції);- надмірна педантичність, що виявляється у фобії перед змінами та незавершеністю;- дивні заняття: надмірна сфокусованість на формах предметів без цікавості до їх змісту;- патології у взаємодії з іншими людьми. Згадані порушення соціального розвитку зумовлюються «крайньою аутистичною самотністю» . Задля визначення перспективи соціалізації дитини Лео Каннер розробив клінічні критерії розладу: «глибока недостатність можливості встановлення дитиною афективного контакту; тривожне нав’язливе прагнення до збереження сталості в обстановці; гіперзосередженість на певних обʼєктах і проведення моторних дій з ними; мутизм як прояв мовлення, не спрямованого на соціальну комунікацію; значний пізнавальний потенціал, що виявляється в розвиненій пам’яті в дітей, їх здатності до вирішення сенсомоторних завдань» . 1944 року австрійський терапевт і психіатр Ганс Аспергер (1906-1980) запропонував термін «аутистичні психопатії», вказуючи на біологічні вади афективного контакту в натальний період. Цікавий науковий факт, що Аспергер та Каннер не знали про паралельні дослідження один одного, які вчені зробили одночасно.©️протоієрей Димитрій Гарчук#УПЦ#аутизм#2квітня #ASD

🗓 31 березня — день пам’яті благовірного короля Англії страстотерпця Едуарда (✞ 18.ІІІ.979) 🕊Едуард був помазаний на королівство святителем Дунстаном Кентерберійським (✞ 19.V.988) у віці 16 років, але його правління тривало не більше трьох років. Король Едуард був прихильником монастирів, звідки ще його батько, благовірний король Едгар Миролюбний (✞ 08.VІІ.975), виселив жонате духовенство, аби останнє не турбувало чернече життя обителей 📿Саме захист монастирів і став причиною змови аристократії та мачухи Едуарда Ельфтрити щодо вбивства юного монарха. Говорячи сучасною мовою, знать бажала націоналізувати монастирські володіння, але король Едуард і архієпископ Дунстан були проти. Щодо цього 18 березня 979 року король бажав провести аудієнцію зі своїм зведеним братом Етельредом ІІ Нерішучим і відправився до нього в замок Корф, де його і зустріла мачуха Ельфтрита (✞ 17.ХI.1001), запропонувавши йому випити з дороги. Слуга мачухи подав кубок Едуарду, поцілував його і, коли монарх почав пити, встромив в його груди кинджал. Тіло вбитого короля заплуталося в стременах і кінь відніс його подалі від місця вбивства, але Ельфтрита знайшла його і заховала його спочатку в непримітному сараї, а потім в болоті, але всюди останки праведника чудодійно сяяли і їх знаходили піддані короля. Через два роки після вбивства вірні на чолі із герцогом Ельфером, котрий покаявся в тому, що був несправедливий по відношенню до релігійної політики монарха, перенесли мощі короля до Вілтонського монастиря, де їх зустрічала преподобна аббатиса Вульфріда та сестра убитого — преподобна Едіт Вілтонська.У 1008 році Англійська Архієпископія Римського Патріархату офіційно причислила короля Едуарда до лику святих. Довгий час мощі страстотерпця були приховані і віднайдені тільки у 1931 році археологом Вільсоном Клеріджем, котрий через певні несприятливі обставини лише у 1984 році зміг передати їх Православній Церкві. Мощі англійського страстотерпця Едуарда Англійського перебувають в тезоіменитому храмі цвинтаря Бруквуд, що поблизу міста Гілфорд у графстві Суррей.Страстотерпче святий королю Едуарде Англійський, моли Бога за нас 🌿

На сугубій єктенії:Неви́нно страда́ти о нас изво́ливый, Христе́ Бо́же, и стра́ждущим сострада́тельно помога́яй, сих младе́нцев и отроко́в, неви́нно стра́ждущих от неду́га аути́зма (имена), благослови́ бла́гостию Свое́ю, да яви́тся на них сла́ва Твоя́, рцем вси, Человеколю́бче Ми́лостивый, ско́ро услы́ши и поми́луй.Сердцеве́дче Го́споди, све́том Твои́м просвети́ сердца́ роди́телей сих младе́нцев и отроко́в, терпе́нием благослови́, и на вся́кую доброде́тель наста́ви, да благодаря́т Твое́ Благоутро́бие; мо́лимся Ти, Христе́ Царю́, ско́ро услы́ши и поми́луй.Молитва Го́споди, Иису́се Христе́, Бо́же наш, послужи́ти спасе́нию ро́да челове́ческаго изво́ливый, стра́шныя Стра́сти претерпе́вый, и да́же до Креста́ и погребе́ния снизше́дый; Воскресе́нием же тридне́вным естество́ челове́ческое обнови́вый! Обнови́ све́том Твои́м умы́ и сердца́ младе́нцев и отроко́в (имена), неви́нно стра́ждущих от неду́га аути́зма, благослови́ их, укрепи́, утверди́ и умудри́ их благода́тию Твое́ю. Служа́щих бли́жним нареки́й Твои́ми служи́телями, Го́споди, благослови́ доброде́телию терпе́ния роди́телей, служа́щих сим ча́дам, му́дростию Ева́нгелия украси́ их, раздражи́тельность и па́губу гне́ва укроти́, за́висти зача́тки искорени́, пода́ждь ра́дость духо́вную и дове́рие всеце́лое благо́й во́ле Твое́й, Бо́же!  Ве́рою припа́даем Ти, Бла́же, и прино́сим моли́твы уго́дника Твоего́, преподо́бнаго и богоно́снаго отца́ на́шего Алекси́я Голосе́евскаго; на нем бо Про́мысл Твой ди́вный яви́ся, я́ко благода́тию отверзо́шася уста́ его́, неду́гом пре́жде скова́нныя, и пропове́да он ра́дость Воскресе́ния Твоего́. Те́мже, упова́юще на Твое́ благосе́рдие и ми́лость неизрече́нную, разуме́юще глубину́ любве́ Твоея́ и прему́дрости та́йну, благодаре́ние и сла́ву Тебе́ возсыла́ем, со Отце́м и Святы́м Твои́м Ду́хом во ве́ки веко́в. Ами́нь.#аутизм

Образ Розп’ятої Любові: що розповідає нам Хрест? ✝️Хрест — це не просто символ. Це місце зустрічі Бога з людиною, любові з болем, вічності з часом.У Православ’ї немає нічого випадкового — і в іконі «Розп’яття» кожна деталь говорить.🔹 Чому Хрест восьмикінечний?Бо він включає не тільки основну перекладину, але й верхню (з написом «І.Н.Ц.І.») та нижню, похилену, яка вказує на розбійників: один — до спасіння, інший — до осуду.🔹 Чому цвяхи в долонях, а не в зап’ястях?Бо саме долоні — це руки, які благословляли, зцілювали, годували. Це — богословське свідчення: людство пробило руки, які його тримають.🔹 Чому ноги не схрещені?Бо за переданням, засвідченим і святинею цариці Єлени, Христа розіп’яли чотирма цвяхами — і кожна нога прибита окремо. Це історично і богословськи точна традиція Сходу.🔹 Чому очі відкриті?Щоб наголосити: Христос добровільно приймає смерть. Він — Живий, навіть на Хресті.🔹 Чому Голова схилена праворуч?Бо праворуч стоїть Пречиста Діва — образ людства. Навіть на Хресті Христос звернений до нас любов’ю.⸻🪔 На православному хресті Христос не зображений у смертній безнадії, а у торжестві жертви.Він не приречений, а Пастир, що дає життя за овець.Він не мертвий, а Воскреслий, що вже сходить у пекло, щоб вивести звідти тих, хто чекав Світла.І навіть напис І.Н.Ц.І., і навіть череп Адама під Голгофою, і навіть скромність образу — усе промовляє:«Тут — Любов, розіп’ята і воскресла».⸻Пам’ятаймо, що:Хрест — це не предмет минулого, а виклик теперішньому.Якщо ми дивимося — але не розуміємо,молимося — але не живемо,носимо хрест — але не несемо,то втрачаємо не символ, а саму суть Євангелія, саме Життя.Не проходьмо повз Хрест, не звикаймо до нього, не зводьмо Його до прикраси на шиї. Дивімося уважно. Зупинімося. Помовчимо. Бо саме тут — відповідь на всі наші запитання, наш біль, і наша надія.Хрест — це не кінець. Це початок.Початок нашого Воскресіння.

©️Древній Патерик і згадки про єпископів 🤞🏻Одного разу Теревінфську обитель відвідав єпископ. Братія доклала чималих зусиль, щоб вшанувати гостя та приготувати гарну трапезу. Зрештою, ігумен із трепетом запитав єпископа, чи подобається йому обід, на що архієрей відповів:— Якби риба не була такою ж несвіжою, як коржик, а коржик такий же солоний, як козлятина, а козлятина настільки ж жорсткою, як фініки, а фініки такими ж прісними, як вино, то ми би чудово пообідали.* * * * * * * * *Одного разу монастир авви Віссаріона, чия душевна делікатність була доволі відомою, відвідав єпископ. Старець, бажаючи вшанувати єпископа, трохи схильного до черевоугоддя, постарався приготувати для нього гідну трапезу. Але коли єпископ йому сказав:— Авво, сподіваюся, ти не вирішив вбивати кішку, щоб приготувати цього зайця? Старець не зміг утриматися і відповів:— Ні, владико, я скористався вже дохлим.* * * * * * * * *Чекаючи на візит єпископа, авва Макарій вирушив на базар у сусіднє село. Там він невдоволено розглядав худорлявих курчат, що лежали на прилавку. В один момент торговець підійшов до нього і зашепотів на вухо:— Купуй, купуй, отче! Повір мені, ці курчата прибувають сюди щодня з Олександрії.— Охоче вірю, брате. Тільки дарма ти змушуєш їх проходити такий шлях пішки.* * * * * * * * *Один дуже вимогливий єпископ прибув якось із візитом до монастиря у Фіваїді. Коли його запросили до трапези, він сказав:— Мені буде достатньо двох яєць, але смажених на камені, а не на деку, ніжних, не пересмажених, добре посолених, але без перцю, присмачених чвертю ложки олії, а головне – дуже гарячих.Брат-кухар вклонився і сказав:— Все буде зроблено, згідно із твоїм бажанням, владико. Курку, яка знесла ці яйця, звуть Сизіна. Її ім’я тебе влаштовує?* * * * * * * * *В Олександрії був один єпископ, який віддавав перевагу навчанню більше, аніж своєму душпастирському служінню. Одного разу старець із пустелі прийшов до нього за порадою, але келейник єпископа сказав йому:— Отче, мені дуже шкода, але єпископ не може вас прийняти – він навчається.— Не дуже приємно мати єпископа, який не закінчив навчання, – відповів старець.