Псалом XXXIV
Псалом Давида. (Пророчий).
¹ Господи! Будь Суддею тих, що змагаються зі мною, і побори тих, що бажають побороти мене.
² Візьми зброю Твою і щит і стань на поміч мені.
³ Вийми меч і загороди дорогу тим, що переслідують мене. Скажи душі моїй: «Я твоє спасіння».
⁴ Нехай осоромляться ті, що шукають душу мою. Нехай повернуть назад і покриються безчестям ті, що задумали зло проти мене.
⁵ Нехай стануть вони як той порох перед вітром, і ангел Господній нехай прожене їх.
⁶ Нехай дорога їхня буде темна і слизька, і ангел Господній нехай переслідує їх.
⁷ Бо вони без вини таємно поставили сітки свої на мене, викопали яму для душі моєї.
⁸ Нехай же несподівано прийде загибель на нього. І сітка, що він таємно на мене поставив, нехай уловить його, і в ту яму нехай сам упаде, на свою погибель.
⁹ А душа моя буде радіти у Господі, буде втішатися спасінням від Нього.
¹⁰ Всі кості мої скажуть: «Господи, хто подібний до Тебе? Ти визволяєш слабкого від сильного, бідного і вбогого — від гнобителів його».
¹¹ Стали проти мене свідки неправедні; про те, чого не знаю я, вони допитують мене.
¹² Віддають мені злом за добро, осиротили душу мою.
¹³ Я ж, коли хворіли вони, одягався в одежу скорботи, смиряв постом душу мою, і молитва моя від серця мого не спинялася.
¹⁴ Наче за приятелем або за братом своїм я побивався, ходив, сумуючи та плачучи, наче за матір’ю.
¹⁵ А вони з нещастя мого радіють, збираються та радяться, як збільшити рани мої, ганьблять мене, не знаю, за що;
¹⁶ спокушаючи, насміхаються, скрегочуть на мене зубами.
¹⁷ Господи, чи довго будеш дивитися на це? Одведи душу мою від злочинства їхнього, від левів — самотню мою.
¹⁸ Я буду прославляти Тебе на великих зібраннях, серед численних народів буду хвалити Тебе,
¹⁹ щоб не торжествували наді мною ті, що ворогують проти мене даремно, не переморгувалися очима своїми ті, що ненавидять мене без вини.
²⁰ Бо не про мир говорять вони, а проти мирних землі складають свої замисли.
²¹ Розширюють на мене уста свої і кажуть: «Добре, добре, бачили очі наші».
²² Ти бачив це, Господи, не мовчи. Господи, не віддаляйся від мене.
²³ Встань, Господи і заступись за правоту мою. Розбери тяжбу мою, Господи мій і Боже мій!
²⁴ Розсуди мене, Господи, за правдою Твоєю, щоб не величалися вони наді мною.
²⁵ Щоб не говорили в серці своїм: «Добре, [добре!] цього ми бажали». Щоб не сказали: «Ми поглинули його».
²⁶ Нехай постидяться й осоромляться ті, що радіють з мого нещастя. Нехай покриються соромом і ганьбою ті, що вихваляються проти мене.
²⁷ І нехай радуються і веселяться ті, що співчувають правді моїй. І нехай завжди кажуть: «Який величний Господь, що бажає миру рабові Своєму!»
²⁸ А язик мій буде звіщати правду Твою та прославляти Тебе по всі дні.
 
Псалом XXXV
¹ Начальнику хору. Раба Господнього Давида.
² Навчився беззаконник грішити в серці своїм; нема страху Божого перед очима його.
³ Сам себе він обманює в очах своїх, ніби шукає гріхів своїх, щоб зненавидіти їх.
⁴ Але слова уст його — неправда і лукавство, він не хоче навчитися чинити добро.
⁵ На ліжку своєму він замишляє беззаконня, стає на недобру дорогу, не соромиться зла.
⁶ Господи, милість Твоя до небес, істина Твоя понад хмарами.
⁷ Правда Твоя, — як гори Божі, а присуди Твої, — як безодня велика, про людей і про тварин піклуєшся Ти, Господи.
⁸ Яка велика милість Твоя, Боже! Сини людські під захистом крил Твоїх спокійні.
⁹ Вони живляться від достатків дому Твого, і з джерела солодощів Твоїх Ти напуваєш їх.
¹⁰ Бо в Тобі джерело життя: в сяйві Твоїм ми бачимо світло.
¹¹ Нехай буде милість Твоя на тих, що визнають Тебе, і правда Твоя на добрих серцем.
¹² Нехай не наступить на мене нога гордині, і рука грішника нехай не досягне мене.
¹³ Бо впали ті, що чинили беззаконня, впали і не можуть встати.