Завершився другий потік курсу «Психотерапія трансгенераційної травми».Най-найяскравіше:- Серед 144 академічних годин по всіх групах - єдина ідеологічна суперечка. Тривала 16 хвилин.- Метафорична перлина від учасника № 1: «Міжпоколінна травма - наче величезна калюжа, куди вилилося все, що у вас є: фруктовий компот, молоко, олія, бруд і чиста вода».- Метафорична перлина від учасника № 2: «Цей курс - як окуляри для ближнього та дальнього зору: перші одягаєш, щоб чітко бачити себе, а другі — щоб чітко бачити своїх клієнтів. І постійно їх міняєш туди-сюди». - Завершили курс розбором фільму «Слово». Спеціально не домовлялися, але так склалося, що хтось подивився документальну версію, хтось художню, хтось обидві. Тому Слова були різними, їх було багато і вийшло терапевтично. Бо суть трансгенераційної травми - саме замовчування. І ми говорили-говорили, не могли зупинитися...Велика подяка учасникам цього потоку.Бо навчання припало на цю страшну зиму з блекаутами, обстрілами, замерзанням... Але ви приходили. Іноді з телефону, іноді з павербанком, іноді з міста, де щойно прилетіло. Приходили - і працювали серцями.Ця резильєнтність теж передасться. Вже передається.Третій потік стартує 5 червня 2026. Реєстрація відкрита.
Цікаво ось що.Американський дебрифінг щодо стресу після критичних подій (CISD) передбачає основу мету - пом'якшення впливу травматичної події та якнайшвидше відновлення нормального стану.Психологи/психіатри США виходять з того, що стрес - це погано, треба покінчити з ним якнайшвидше. З їхньої точки зору, людина завжди має почуватись добре завжди. Ізраїльський підхід - геть інший.В ньому тривога та безпорадність - типові реакції тих, хто знаходиться під постійною воєнною загрозою. Нейтралізувати ці стани нема сенсу, бо це буденність. Тож традиційні втручання зосереджені на активізації власних ресурсів долання та підвищення природної психічної стійкості.Тобто замість того, щоб ліквідувати напругу - ти даєш мозку дозований, контрольований стрес-виклик, який будує когнітивну міць.Тобто.Американська модель народилася з одноразових катастроф (авіакатастрофи, теракти). Ізраїльська - з реальності перманентної воєнної загрози, де (постійні) щоденні способи "заспокоїтись" нікуди не ведуть, бо за тиждень - нові ракети та обстріли.То як вам?Яка концепція ближче?🙏 - стрес треба знищувати.🫡 - до стресу треба адаптуватися.p.s. Джерело - стаття Моше Фарчі. підполковника Командування ЦАХАЛ.
Сьогодні зранку міркую ось про що.Усі чули історії українців за кордоном, які під час звільнення орендованого житла мають залишити після себе абсолютно порожній простір. Або вивезти все. Або роздати. Або продати.І от учора від клієнтів почула про те, як дорого їм обійшовся демонтаж меблів. Удвічі дорожче, ніж придбання і встановлення.І оце я думаю, як у всьому життю так.Взяти собі на борт - партнера, майно, звички, амбіції, навіть ілюзії - порівняно легко. Беремо охоче, часто не замислюючись. А от прощатися, залишати, змінювати - виходить із зовсім іншою ціною. Часто набагато більшою.Наприклад, треба не просто розлучитися. Треба демонтувати цілу систему кріплень: звички, залежність, надії, маршрути, образ себе поруч із ним або нею. Те, що колись мало тримати конструкцію, тепер заважає її зняти.Все це виявляється дорожче за простий стрибок у стосунки.Психоаналітики кажуть: ми боїмося втратити не об'єкт, а себе, яким ми були поряд з партнером.Тому монтаж - це завжди лібідо. А демонтаж - це завжди робота горя.Вам з корицею? П'ятниця сьогодні ☕️👍☕️☕️☕️🤩🫶🤩
У New York Post вийшла стаття про українських бойових роботів UGV, що замінюють піхоту на передовій, беруть полонених без жодного живого бійця поруч, утримують позиції. Командир 3-го корпусу Білецький каже, що у 2026-му році роботи замінять 30% піхоти. Потенційно - до 80%.Хороша новина (вони теж існують, бачите?). Та більше нас з вами цікавлять психологічні контексти.По-перше, заголовок: "росія створила монстра в Україні".У психоаналізі описаний феномен творця, що втрачає контроль над власним творінням. Франкенштейн не збирався створювати того, хто його знищить. Він просто хотів перемогти. Але те, що він породив із відчаю та гордині, повернулося до нього з повною силою відторгнутого.По-друге, злам архетипу.Що відбувається з психікою солдата, вихованого на культі живої сили й людської жертви як вищої цінності? "Ми переможемо, бо нас багато і ми не боїмося смерті" - архетип рф, який наразі руйнується. Відбувається розщеплення, символічний крах нарративу: твій дід штурмував з рушницею, батько - з автоматом. а тебе змушують здатися залізяці на гусеницях.Ну і третє - прізвище автора статті.Hambling, майже Gambling, майже гравець. Людина на ім'я Гравець пише про те, як росія зробила ставку і програла її власній же ескалації. Так, монстр - це завжди дзеркало. Просто Франкенштейн про це дізнається останнім.Обожнюю такі психоаналітичні перлини.
Цитати з книги Гроссмана "Психологія вбивства":- У реальному бою 25% американських солдатів втрачали контроль над сечовим міхуром, кожен 8-й втрачав контроль над кишківником; - Поле бою залишає більше солдатів, які страждають на психічні травми, ніж убитих; - Солдат, який не спав 24 години, фізіологічно та психологічно еквівалентний тому, хто напився; - Ви коли-небудь намагалися вести аргументовану дискусію з реально наляканою або агресивною людиною? Це неможливо; - Середній мозок (в анатомічному сенсі) не знає ні філософії, ні сумнівів, ні жалю. Він знає тільки смерть, життя і нічого посередині. Середній мозок ніколи не бентежиться і не вагається. Його завдання – витягнути вас із вашого лайна живим. Він діє рішуче і завжди виконує тільки одне завдання;- Під час смертельної сутички 74% офіцерів діють на автопілоті, тобто без свідомого осмислення; - У момент смертельної загрози (Condition Black) 7% бійців відчувають щось на зразок тимчасового паралічу або заморожування, коли час тягнеться повільно. 47% з них частково втрачають пам'ять про подію; - Під час стрілянини кожен 5-й пам'ятає щось, чого з ним насправді не відбувалося. Різного роду спотворення сприйняття переживають 89% тих, хто стріляв; - Замість мислення «якщо/то», необхідно практикувати мислення «коли/то». Тобто замість «Якщо це трапиться - я зроблю це», краще говорити: «Коли це трапиться - я буду готовий».
Щодо поліцейських.Коментар про те, чи це була втеча, чи виконання наказу - я написала вчора ще об 11 ранку. Офіційна оцінка очільника МВС із формулюванням "ганьба" з’явилася за кілька годин потому. Вже вночі я добралася до новин, перечитала рапорти, коментарі офіційних осіб і особисті рефлексії.І от тут, мені здається, треба розвести три площини.Перша - особисте переживання. Те людське "не захистили", від якого - гнів, відчай, відчуття зради. Друга - громадянська позиція щодо правоохоронної системи в країні: що в ній зламано і які провали бойової підготовки силовиків у тилу. Третя - клінічна експертиза: що саме відбувається з людиною в моменті загрози, як працює страх, що може робити нервова система.Ці площини змішуються дуже легко.Та якщо їх не розділити, ми з вами швидко потонемо в афектах.А в нас зараз не тільки своїх три ведра. Поруч ще й клієнтські. І це теж треба тримати у фокусі уваги.Тому, як на мене, важливо і не скасувати моральне обурення, і не підмінити нею аналіз.Тож питання: чи потрібен розбір нейрофізіології страху, що саме спрацювало і як?Так - натискайте 🫡.Ні, йдемо далі - 🙏.
Почнемо з того, що автоматично пов'язувати цей злочин з ветеранською травмою - клінічно некоректно.Васильченков служив в ЗСУ до 2004 року. За деякими даними, після 2022-го повернувся на службу. Але обставини цієї служби - де, як, чи був у бойових діях, чи проходив психологічне (психіатричне?) обстеження - наразі встановлює слідство.Також не знайшла підтвердження про його "військовий ПТСР", а без цього висновки про цей зв'язок - некоректні.І накладають стигму на військових, як на потенційних злочинців.Дослідження дивіться яке є - про жорстоку поведінку серед військовослужбовців Велибританії, які повертаються додому після розгортання. Тут про те, що більшість актів насильства, скоєних колишніми військовими, пов'язані не з ПТСР, а з факторами, які існували ще до служби (антисоціальна поведінка, соціальна депривація) і після служби (зловживання алкоголем).Тож не служба робить людину небезпечною. Небезпечною її робить те, що було до і те, що залишилось без уваги/лікування після.А на тлі війни у цю категорію попадає будь-хто.
Тим часом.Мені написала Олександра Денисюк, яка разом з творчою командою знімає документальний фільм про Голодомор 1932–1933 років.Пише, що давно помітила в побуті власної родини і родин навколо - той тихий, майже непомітний страх, що живе у звичках, у ставленні до їжі, до запасів, до "а раптом не вистачить". І який рідко проговорюється вголос.Вони хочуть зробити фільм, у якому люди впізнають себе. Куратор проекту - Олександр Бражник - оператор-постановник, режисер монтажу. Людина з багаторічним досвідом роботи на телебаченні.Для фільму залучають фахівців для експертних інтерв'ю - зокрема тих, хто працює з темою трансгенераційної травми.Тож якщо ви - людина, якій є що сказати про Голодомор і його відлуння в наступних поколіннях і якщо готові до відеоінтерв'ю - пишіть на
[email protected], я перешлю Олександрі ваш контакт.Зйомки - до вересня 2026.Проект волонтерський, участь безоплатна. Натомість - ваше ім'я і регалії у фільмі.А також дещо важливіше - розмова, яка варта того, щоб відбутися.
Спитали про вгамування тривоги за Ухтомським. Відповіла в іншому пабліку і дублюю тут для вас.___Людина у стані хронічної тривоги інтерпретує все через тривогу. Нейтральна фраза керівника - загроза. Мовчання партнера - катастрофа. Несподівана витрата - крах. Амігдала все так перебільшує, бо нейрофізіологічно волає "Караул!".Ухтомський зробив відкриття "Теорії домінанти" і запропонував щодня амігдалу вгамовувати. Типу казати їй "тихтихтих".Робити це - через 5 органів почуттів, які впряму з нею пов'язані:🧠через слух (слухати приємні звуки, улюблену музику, спів птахів, дощ);🧠 через зір (дивитися на щось красиве, природу, теплий колір, улюблені фото);🧠 через дотик (тримати в руках щось тепле, гладити тварину, відчувати текстуру, робити масаж);🧠 через нюх (вдихати запах кави, хліба, землі після дощу, улюблених парфумів);🧠через смак (повільно їсти або розсмоктувати щось смачне, зосереджуючись на відчутті).Через ці прості (щоденні) дії амігдала буде заспокоюватися.І не сприймати все підряд як катастрофу.
Черговий інсайт з мого курсу "Психотерапія трансгенераційної травми".На досвіді двох потоків (другий вже завершується) бачу, як матеріал по-різному лягає.Є ті, кому заходить органічно - людина наче доклеює відсутні сторінки у свій блокнот.Є ті, кому складно дається глибинна багатошаровість, бо до того людина проходила щось локальне - писала листи, робила розстановки. А тепер розуміє, чому це не спрацювало.Є ті, кому таке навантаження передчасно через гострий стан або нещодавні втрати.Загалом всім цікаво, тепло і корисно. Але не всі розраховували на такий рівень складності.Тому перед третім потоком (стартує 5 червня) проведу безкоштовний ознайомчий вебінар. Розповім, про теоретичну основу курсу, яка логіка модулів.Аби ваш вибір - йти чи не йти - був усвідомленим.Для тих, хто після цього вирішить прийти - акційна ціна буде збережена до самого початку курсу.Якщо відчуваєте, що тема цікавить, але не ясно, чи це зараз для вас - приходьте.Розберемося.26 квітня, неділя, 10:00-12:00 (Київ)Зум. Безкоштовно.Реєстрація (і можна задати питання, відповім на вебінарі).
TGLIST.COM.UA
