Telegram statistics channel - @politikosmos

☝️Але неясно, чи буде ефективним використання таких погроз для зміни поведінки інших. Китай, Індія та інші великі країни навряд чи піддадуться на них, враховуючи ризики виглядати слабкими. У будь-якому випадку, тарифи є поганою погрозою, незалежно від того, чи розглядати їх як несправний пістолет, чи як швейцарський армійський ніж. Згідно з традиційною точкою зору, оскільки тарифи завдають шкоди національній економіці, їм бракує довіри як покаранню для інших. Згідно з альтернативним поглядом Трампа, тарифи за своєю суттю є бажаними, а це означає, що вони, швидше за все, будуть застосовуватися незалежно від того, що роблять торгові партнери. Існує четверта, більш реалістична концепція тарифів, яка виявилася ефективною в деяких ключових випадках. Прихильники цієї концепції розглядають тарифи як щит, за яким інші, переважно внутрішні заходи, можуть працювати більш ефективно. Зазвичай, торговельне законодавство дозволяло країнам використовувати тарифи для захисту вразливих секторів або регіонів за певних умов, ефективно доповнюючи внутрішню соціальну політику. Ще більш показовим прикладом є захист молодих галузей промисловості, який найкраще працював, коли він існував поряд з іншими інструментами, що стимулювали вітчизняні компанії до інновацій та модернізації. Серед відомих прикладів - Сполучені Штати наприкінці ХІХ століття, Південна Корея та Тайвань після 1960-х років, Китай після 1990-х років. У кожному з цих випадків промислова політика виходила далеко за межі торговельного захисту, і малоймовірно, що тарифні бар'єри самі по собі принесли б ті результати, яких досягла кожна з цих економік. Аналогічно, «зелена» політика часто потребує певних торговельних бар'єрів, щоб зробити її економічно і політично життєздатною, як у випадку з вуглецевими тарифами Європейського Союзу та вимогами щодо місцевої складової в Законі США про зниження інфляції. У всіх цих випадках тарифи відіграють допоміжну роль для інших політик, які слугують ширшим цілям, і можуть бути невеликою ціною, яку потрібно заплатити за більшу користь. На жаль, Трамп не запропонував програми оновлення та відновлення економіки в жодній з цих сфер, і його тарифи, швидше за все, вистоять - і не вистоять - самі по собі. Коли тарифи є помірними і використовуються для доповнення внутрішньої інвестиційної програми, вони не повинні завдавати великої шкоди; вони можуть бути навіть корисними. Коли ж вони є невибірковими і не підкріплені цілеспрямованою політикою всередині країни, вони завдають значної шкоди - і більше всередині країни, ніж для торговельних партнерів.Підписатись на «Космос політики»Читати на «Друкарні»

"Тому що, якщо Україна впаде, вас швидко наздоженуть ризики. Вашу безпеку буде підірвано, економіка, добробут і можливість жити так, як ви хочете, опиняться під загрозою, - наголошується в заяві фонду. - У той час як перемога України стримує агресорів у всьому світі". Згідно зі щорічним оглядом ризиків, опублікованим ВЕФ 15 січня, збройні конфлікти між державами є головною небезпекою у 2025 році. На третьому місці - геоекономічна конфронтація, що свідчить про "дедалі більш розколотий глобальний ландшафт".Сирія, гуманітарна ситуація в Секторі Гази і потенційна ескалація конфлікту на Близькому Сході також перебувають у фокусі уваги ВЕФ. Очікується приїзд до Давосу кількох лідерів країн регіону, зокрема президента Ізраїлю Іцхака Герцога, прем'єр-міністра Палестинської національної автономії (ПНА) Мухаммеда Мустафи і глави МЗС Сирії Асаада Хасана аш-Шибані.Нові виклики інтелектуальної епохиЦьогорічний ВЕФ пройде під гаслом "Співпраця в інтелектуальну епоху" - епоху стрімкого розвитку таких технологій, як штучний інтелект (ШІ) і квантові обчислення. ШІ вже демонструє багатообіцяючі перспективи в багатьох галузях, включно з охороною здоров'я, освітою та сільським господарством, але водночас він також загрожує зробити зайвими мільйони робочих місць.У доповіді ВЕФ про майбутнє зайнятості, опублікованій раніше в січні, йдеться про те, що мінливі глобальні тенденції та нові технології до 2030 року призведуть до появи 170 мільйонів нових робочих місць і зникнення 92 мільйонів інших, що вказує на необхідність підвищення кваліфікації працівників по всьому світу. Американська компанія Workday у своєму дослідженні, присвяченому впливу ШІ на робочі місця, дійшла висновку, що ця технологія стане каталізатором "революції навичок", під час якої такі важливі людські якості, як креативність, емпатія та ухвалення етичних рішень, стануть найціннішими активами на робочому місці.Кеті Фам, фахівчиня з інформатики та віцепрезидентка Workday, вважає, що ВЕФ надасть компаніям і урядам платформу для розуміння того, як робочі місця, навички та правила змінюються із плином часу в різних частинах світу, а також як люди взаємодіють із сучасними технологіями. "Для мене це список побажань до Давосу. Невимушені бесіди про те, яким буде майбутнє робочої сили в умовах останньої хвилі в технології ШІ", - підбила підсумок Фам в інтерв'ю DW.Підписатись на «Космос політики»Читати на «Друкарні»

☝️На інавгурації ми побачимо президента Байдена і віцепрезидентку Камалу Гарріс, яка програла Трампу на виборах у листопаді, а також їхні подружжя Джилл Байден і Дуга Емгоффа.Очікується, що на захід приїдуть Барак Обама і Джордж Буш із дружиною Лорою. А от Мішель Обама пропустить інавгурацію цього року, як повідомила її пресслужба.Які зірки виступлять на інавгурації ТрампаЦього року програма передбачає шоу феєрверків у гольф-клубі Трампа на околицях Вашингтона, мітинг "Зробимо Америку великою знову" і виступи відомих артистів.Кантрі-зірка Керрі Андервуд виконає пісню America the Beautiful у супроводі хору Збройних сил та Військово-морської академії США."Я люблю нашу країну, і для мене велика честь заспівати на інавгурації і бути маленькою частиною цієї історичної події", - заявила зірка. І додала, що "смиренно приймає цю пропозицію в момент, коли нам усім потрібно об'єднатися і дивитися в майбутнє".На одному з інавгураційних заходів виступить американський диско-гурт The Village People. Під час своєї кампанії на зустрічах із виборцями Трамп часто вмикав пісні цього гурту - Y.M.C.A. і Macho Man.На своїй фейсбук-сторінці гурт вказав, що в президентських перегонах 2024 року їхнім "бажаним кандидатом" була Камала Гарріс."Ми знаємо, що деяким з вас буде неприємно це чути, але ми вважаємо, що музику треба виконувати, не озираючись на політику, - написали музиканти. - Наша пісня Y.M.C.A. - це глобальний гімн, який, сподіваємось, допоможе об'єднати країну після бурхливої кампанії, в якій програв наш улюблений кандидат".На заході також виступлять кантрі-співак Лі Грінвуд (давній друг і соратник Трампа) та оперний співак Крістофер Маччіо.Підписатись на «Космос політики»

☝️ Частина 6Таке унікальне позитивне ставлення до єврейської держави, що не має аналогів у мусульманському світі, відображає виняткові відносини Азербайджану з Ізраїлем. Ще у 2009 році посол Ізраїлю в Баку зазначив, що Азербайджан може слугувати прикладом для інших мусульманських країн з точки зору відносин з Ізраїлем. У 2012 році міністр закордонних справ Авігдор Ліберман заявив, що Азербайджан може виступити посередником між Ізраїлем та арабським світом. У 2020 році доктор Барам з Науково-дослідного інституту Трумена при Єврейському університеті в Єрусалимі підкреслив це: «...Азербайджан відіграє закулісну роль у налагодженні відносин Ізраїлю з державами Перської затоки та поміркованими мусульманськими країнами. Я сам був свідком зустрічей в Баку між ізраїльтянами і високопоставленими особами з арабського світу задовго до того, як вони стали офіційними в Ізраїлі». Одразу після підписання Абрахамських угод Баку став одним з перших місць для встановлення контактів між ізраїльськими дипломатами та дипломатами ОАЕ. У 2023 році президент Герцог, звертаючись до президента Алієва, заявив: «Не секрет, що ваша країна є мусульманською державою, більшість населення якої - шиїти. Незважаючи на це, любов і прихильність між нашими народами є прикладом того, як ми можемо змінювати світ і рухатися вперед». Як підкреслив Маарів у грудні 2024 року, Азербайджан слугує «успішною моделлю співіснування» між мусульманами та євреями.Підписатись на «Космос політики»

☝️Частина 7– Якщо уявити Земну кулю як купу електричних пристроїв, підключених до однієї розетки, то Іран якраз повністю відключений від цього глобального світового електричного струму. Однак у сфері урбаністики, наприклад, планування міст, або в сфері електронних послуг, він не сильно відстає. Зняття міжнародних санкцій і його відкриття для світу дуже швидко призведе, якщо ми говоримо про побутовий аспект життя, до реінтеграції його в світові системи. Досить подивитися на життя великих міст – всі ці офіційно заборонені режимом громадські та соціально-побутові блага у вигляді американських фільмів, західного одягу, загалом продуктів західної культури – постійно присутні в Ірані. Там є все, до чого ми з вами звикли – наприклад, всевозможні додатки для виклику таксі та покупки товарів через Інтернет. Просто це працює лише в Ірані і відключено від зовнішнього світу.А деградація відбувається в іншому – в першу чергу в доступі до технологій, які повинні допомагати розвивати основи іранської економіки. Тут дійсно Іран стикається з величезними проблемами. Навіть якщо припустити, що санкції з нього будуть зняті завтра, технологічне відставання Ірану практично в усіх галузях залишиться ще десятиліттями, і перекрити його якимось негайним притоком інвестицій буде неможливо. І інвестиції в таких обсягах, з урахуванням усіх ризиків, звісно, ніхто не виділить. Деградація також проявляється в тому, що при високому рівні освіти вся політична та соціальна система країни не надає можливостей молодим людям для самореалізації. Тобто, умовно кажучи, ви випускаєтесь з університету, але ось далі, у ряді випадків, особливо якщо ви обрали не найбільш практичні професії, немає жодних шляхів для самореалізації. Є лякаюче дослідження, яке говорить, що молоде населення в Ірані, якщо воно не може покинути країну, фактично починає добровільно відмовлятися від отримання того ж вищого навчання. Просто тому, що в цьому немає ніякого практичного сенсу!Деградація – це коли відрізана від зовнішнього світу країна, і особливо не комунікує з найбільш цивілізованою його частиною, орієнтується лише на збереження стабільності режиму і лише на забезпечення мінімальних потреб економіки, тільки для її виживання, але не розвитку. Система не може створити умови для ні для соціального і економічного зростання, ні для політичного маневру, якщо, звісно, ви не дотримуєтесь певних «правильних» ідеологічних поглядів. Саме це вбиває іранське суспільство і веде його до деградації. І в цьому, на мою думку, і спостерігається безсумнівна схожість між Росією та Іраном – коли ми говоримо про деградацію одночасно і духовну, і технологічну", – зазначає Микола Мешхедов.Підписатись на «Космос політики»

Ізраїль і ХАМАС уклали історичну угоду про перемир'я і звільнення заручників - ВВСІзраїль і ХАМАС домовилися зупинити війну в секторі Газа, яка тривала з жовтня 2023 року. Палестинське угруповання погодилося звільнити частину ізраїльських заручників, повідомило кореспонденту ВВС обізнане джерело.За його словами, домовленості про припинення вогню в Газі та звільнення заручників досягнуто на зустрічах прем'єр-міністра Катару з представниками ХАМАС та окремо - з представниками Ізраїлю.Уряд Ізраїлю поки що не оголошував про умови угоди.Джерело ВВС в ХАМАС раніше підтвердило, що угруповання схвалило умови для цього.Деталі домовленостей поки що не розкриті. Анонімні джерела інформаційних агенцій незадовго до офіційного оголошення розповідали, що перша фаза припинення вогню розрахована на шість тижнів.У цей період ізраїльські війська мають поступово вийти з сектора Газа, і відбудеться обмін перших заручників на групу палестинських ув'язнених, розповідало поінформоване джерело агентства Reuters у середу.На новини про домовленість вже відреагував новообраний президент США Дональд Трамп."У нас є угода заради заручників на Близькому сході, - написав Трамп на своєму сайті Truth Social. -= Вони скоро будуть звільнені. Дякую!"7 жовтня 2023 року ХАМАС здійснив напад на півдні Ізраїлю. Близько 1 200 людей загинули, 251 (серед них — громадяни різних держав) взяли у полон. Деяких далося звільнити, тіла інших знайшла Армія оборони Ізраїлю згодом.94 людини досі залишаються у заручниках. В Ізраїлі вважають, що лише 60 із них все ще живі.Ізраїль відповів на напад військовою кампанією у секторі Газа.Вона забрала життя понад 46 тис. палестинців, стверджує підконтрольне ХАМАС міністерство охорони здоров'я.Переговори про припинення вогню велися довгий час, але повернулися в активну фазу лише минулими вихідними.Попередні спроби домовитися про перемир'я не привели до успіху через те, що ХАМАС вимагав повного припинення вогню, а не тимчасового перемир'я, а Ізраїль - на знищенні угруповання як військової та політичної сили.Ізраїльтяни регулярно виходили на протести, вимагаючи від свого уряду домогтися повернення заручників.Як відбувалися перемовиниПершої домовленості між Ізраїлем і ХАМАС досягли через шість тижнів після початку війни, 22 листопада 2023 року. Тоді сторони припинили вогонь на чотири дні. 50 ізраїльтян обміняли на 150 палестинців, які перебували у в'язницях Ізраїлю.Ізраїль погодився продовжити перемир'я, якщо ХАМАС звільнятиме по 10 заручників на день. 2 грудня переговори зайшли в безвихідь, і вогонь відновився. На той час на волю вийшли 110 ізраїльських заручників та 240 палестинців.Тим часом у Раді безпеки ООН США тричі заблокували резолюцію щодо припинення вогню. Документ вдалося ухвалити лише наприкінці березня 2024 року, коли США не стали накладати вето, а утрималися від голосування.Наприкінці квітня - на початку травня в Каїрі пройшов новий етап переговорів. 6 травня керівництво ХАМАС заявило про готовність прийняти умови угоди, передавши ініціативу назад Ізраїлю.Однак і ці переговори зайшли в глухий кут, коли ізраїльська влада активізувала військові дії на півдні сектора Газа, у тому числі біля міста Рафах, в якому знайшли прихисток десятки тисяч цивільних.Наприкінці травня адміністрація президента США Джо Байдена запропонувала черговий варіант мирного плану, цього разу — у три етапи.Підписатись на «Космос політики»

☝️Мексиканські війська увійшли на спірну територію, вступили в бій з американським патрулем, після чого президент США Джеймс Полк оголосив Конгресу, що Мексика "вторглася на нашу територію і пролила американську кров на американській землі".Війна закінчилася повним розгромом мексиканської армії. На самому початку війни, у серпні 1846 року, США анексували Каліфорнію і Нову Мексику.У 1848 році підписали мирний договір, за яким Мексика поступалася цими провінціями США. З урахуванням Техасу Мексика втратила більше половини своєї суверенної території.У США багато політиків виступали проти війни з Мексикою, а генерал Улісс Грант пізніше говорив, що Громадянська війна (1861-1865) стала "покаранням за гріхи" і наслідком анексії мексиканських територій.Купівля АляскиТериторію, розташовану на північному заході континенту, першими з європейців почали освоювати російські торговці. З 1799 року Аляскою управляла спеціально створена для цієї мети Російська Американська компанія.Російська імперія знала, що Аляска багата на природні ресурси, проте влада визнавала, що цю територію непросто буде утримати."Північно-Американські Штати неминуче поширяться всією Північною Америкою, і нам не можна не мати на увазі, що рано чи пізно доведеться їм поступитися нашими північноамериканськими володіннями", - писав генерал-губернатор Східного Сибіру Муравйов-Амурський 1853 року.Через рік США запропонували купити Аляску в Російської імперії. Угоду оформили 1867 року: Росія отримала 7,2 млн доларів за свої північноамериканські володіння площею 1,5 млн км².Найбільшу частину цих грошей Росія витратила на поліпшення власної залізничної інфраструктури.Іспанські островиУ 1898 році США вирішили допомогти Кубі, на той час іспанській колонії. На допомогу кубинським повстанцям вирушали загони американських добровольців, а біля берегів острова курсував броненосець "Мен".Вибух, що знищив корабель (сучасні історики вважають, що детонація сталася без зовнішнього впливу), став приводом для війни.США виграли війну і за умовами мирного договору отримали Кубу, Пуерто-Рико, Філіппіни і Гуам.Куба здобула незалежність 1902 року, але залишилася під американським впливом; Філіппіни здобули суверенітет 1946 року; Пуерто-Рико і Гуам так і не стали штатами, але, як і раніше, належать США.Анексія Гавайських островівДо кінця XIX століття Гаваї були незалежним королівством. У 1893 році за підтримки Держдепартаменту США на островах стався переворот.Королеву повалили, на зміну монархії прийшла республіка, в уряд увійшли прихильники приєднання до США.Під час американо-іспанської війни президент США Вільям Мак-Кінлі підписав договір про анексію Гаваїв. Через два роки острови набули статусу самоврядної території, а 1959 року Гаваї стали 50-м штатом США - останнім на сьогодні.Підписатись на «Космос політики»

Ілон Маск працює над створенням глобальної мережі ультраправих - TagesshauІлон Маск, мільярдер, власник X і один із найвпливовіших людей у Кремнієвій долині, дедалі активніше залучається у світову політику. За даними Tagesschau, він не просто підтримує ультраправі рухи, а й прагне створити глобальну мережу правих популістів, використовуючи свою платформу. Одним із ключових епізодів стала його взаємодія з німецькою ультраправою партією «Альтернатива для Німеччини» (AfD). Маск відкрито закликав виборців голосувати за цю партію, а потім написав колонку для газети Die Welt. Тепер він планує провести інтерв'ю в прямому ефірі на X з провідним кандидатом AfD - привілей, який раніше він надавав тільки Дональду Трампу.Німецькі спецслужби класифікують AfD як об'єкт спостереження через підозри в екстремізмі. Однак Маск не бентежиться. Журналістка Кара Свішер, що спеціалізується на Кремнієвій долині, вважає, що мільярдер навмисно втручається в політику інших країн. За її словами, він тестує свої методи за межами США, поширюючи дезінформацію і підтримуючи ультраправих політиків.Свою інформацію Маск, за даними Tagesschau, отримує переважно від ультраправих інфлюенсерів, які ведуть активну діяльність на його платформі. Наприклад, його підтримка AfD була реакцією на відеопост молодої німецької блогерки Наомі Зайбт, яку називають «правою відповіддю» на кліматичну активістку Грету Тунберг.Однак журналістка Wired Вікторія Елліотт вважає, що Маск не просто жертва власного «інформаційного бульбашкового середовища». Він свідомо формує його: після купівлі X він звільнив більшість співробітників, які займалися модерацією контенту, зняв обмеження на поширення дезінформації та зробив платформу потужним інструментом політичного впливу.Раніше погляди Маска було складно визначити: він підтримував і республіканців, і демократів. Але після пандемії COVID-19 його риторика різко змінилася. Він називав карантинні обмеження в Каліфорнії «фашистськими», заявляв, що нелегальна міграція руйнує США, а низька народжуваність небезпечніша за зміну клімату.Особливо резонансною стала його заява про трансгендерну доньку: мільярдер стверджує, що вона стала жертвою «вірусу пробудженої свідомості» (woke virus).Підтримка ультраправих для Маска - не тільки ідеологія, а й бізнес, зазначає Елліотт. Цього тижня він запропонував прем'єр-міністру Італії Джорджії Мелоні оснастити країну супутниковими технологіями, що може стати багатомільярдним контрактом. Цей проект безпосередньо конкурує з ініціативою ЄС щодо створення супутникового консорціуму.На думку Елліотт, Маск отримує вигоду зі своєї підтримки популістів. Він перетворює X на центр їхнього глобального руху, об'єднуючи прихильників по всьому світу.Хоча Маска часто недооцінюють через його ексцентричність, експерти вважають його вплив величезним. Як і Трамп, він користується абсурдністю своїх ідей, щоб привертати увагу аудиторії. Однак він має технологічну міць: X, Tesla, SpaceX і Starlink, вони дають йому важелі впливу, яких немає в інших політичних фігур.Підписатись на «Космос політики»

☝️Сьогодні парламентську більшість контролює партія «Дія і солідарність», створена Маєю Санду, яка самотужки сформувала уряд. Нещодавнє опитування показало, що в майбутньому парламенті вона не збереже комфортну монобільшість – перевага буде на боці опозиційних партій.Нещодавня президентська кампанія в Молдові показала високий рівень протестного голосування. Президентка Санду не змогла переобратися в першому турі, на що дуже розраховувала її команда. У другому турі їй протистояв недосвідчений Олександр Стояногло, який, однак, усередині країни отримав більше голосів, ніж Мая Санду. Чинна президентка здобула перемогу завдяки підтримці діаспори.Тут важливо зазначити, що опонент Санду показав настільки вражаючий результат не тому, що він був популярним, а з тієї причини, що він увібрав у себе протестні голоси. І це не його заслуга, а результат, на який останні чотири роки працювала чинна влада. Мая Санду та її партія розігнали очікування, пообіцявши реформи, боротьбу з корупцією та бідністю, але не змогли підкріпити слова справами.Реформа юстиції забуксувала, як і антикорупційні розслідування. Натомість зростають відтік населення і ціни. Економіка країни завмерла і не демонструє ознак пожвавлення. У 2022 році вона зросла лише на 0,7 відсотка, а за підсумками 2024 року очікується скромне зростання лише на 2,2 відсотка. Ці цифри говорять самі за себе. І виправдовувати такий скромний результат тим, що республіка страждає від війни в сусідній країні, вже не дуже виходить. До того ж в Україні, яка воює з Росією, зростання економіки становило майже вдвічі більше.У цих умовах влада не придумала нічого кращого, ніж оголосити про підвищення зарплат чиновникам, суддям і прокурорам. При цьому вона не може знайти кошти, щоб достатньою мірою підвищити оклади, наприклад, вчителям, через що останні збираються вийти на протести. Сьогодні більша частина населення Молдови, як вказує свіжа соціологія, вважає, що країна рухається в неправильному напрямку. Кількість незадоволених може зрости, якщо керівництво країни й надалі робитиме помилки, в яких, окрім самих себе, більше звинувачувати нема кого.На щастя для правлячої команди, молдавська опозиція ще слабкіша, ніж влада. Вона не здатна об’єднуватися, не креативна, пасивна і, по суті, крім гасла «геть Санду та її партію», не пропонує жодних виразних рішень складних і гострих проблем. Можна констатувати, що сьогодні сила молдавської влади саме в слабкості її опонентів. Це погано і для влади, і для опозиції, і для країни загалом: при такому розкладі відсутня конкуренція ідей – її підміняють взаємними звинуваченнями.Але це зовсім не означає, що нинішній статус-кво не може змінитися. Нещодавні президентські вибори стали вельми переконливим доказом того, що альтернатива може з’явитися буквально з нізвідки, як з’явився Олександр Стояногло, який змусив неабияк понервувати і президентку Маю Санду, і її соратників.Підписатись на «Космос політики»

​​Як Туреччина завоювала Африку - Geopolitical FuturesРаннє визнання Анкарою потенціалу Африки принесло свої плоди.З моменту приходу до влади Реджепа Таїпа Ердогана Туреччина проявляє більший інтерес до Африки, ніж будь-яка інша країна. Анкара активно розширює свій вплив на континенті у сфері безпеки, економіки, культури та політики. Коли Ердоган став прем'єр-міністром у 2003 році, Туреччина мала 11 посольств в Африці. Усвідомлюючи невикористаний потенціал ринку, Ердоган визначив пріоритетом розширення відносин за межі традиційних північноафриканських партнерів. Сьогодні Туреччина має 44 посольства на континенті, а авіакомпанія «Турецькі авіалінії» обслуговує більшість напрямків в Африці.Стратегія м'якої сили Туреччини включає будівництво мечетей у таких країнах, як Гана, Малі та Сомалі; створення турецьких шкіл, лікарень і культурних центрів за допомогою таких організацій, як Турецьке агентство зі співробітництва та координації (ТІКА) або Інститут Юнуса Емре; а також надання стипендій і програм вищої освіти, наприклад, через турецький Фонд Мааріфа. Ці зусилля принесли свої плоди. Минулого року торгівля Туреччини з Африкою досягла 32 мільярдів доларів, що на 50 відсотків більше, ніж за останнє десятиліття. Турецькі компанії забезпечили собі ключові позиції в таких секторах, як будівництво і енергетика. Нещодавно Туреччина підписала угоду про морську безпеку з Сомалі, яка надає Анкарі права на морське буріння нафти і газу в сомалійських водах.Безпекова присутність Туреччини в Африці також значно зросла. Турецькі безпілотники і стрілецька зброя тепер широко використовуються в африканських збройних силах, а приватні охоронні підрядники, подібно до російської «Вагнер Груп», активно діють у зонах конфліктів. Анкара прагне розширювати свою присутність і надалі, в тому числі в таких галузях, як гірничодобувна промисловість. Раннє визнання Туреччиною потенціалу Африки зробило її головним партнером на континенті. Інші близькосхідні держави, такі як Саудівська Аравія, Іран та ОАЕ, прагнуть наслідувати турецьку модель, але їм буде складно зрівнятися з Анкарою, яка вже встановила свою присутність і продовжує розширюватися.Підписатись на «Космос політики»