Це не вірш, але дуже сподобалось!Дуже хороші думки.НАМ ЗАВЖДИ Є ЗА ЩО ДЯКУВАТИ БОГУ🙏🏻За дітей, які шумлять удома: це означає, що у вас є сім'я.За посуд, який потрібно мити: значить, у вас є їжа.За килими, які треба пилососити, вікна, які треба мити, труби, які забиті: значить, у вас є дім.За промоклі від дощу черевики: значить, ви ще здатні ходити і вам є, що взути.За затори на дорогах: значить, у вас є машина.За уроки та іспити, до яких потрібно готуватися: значить, у вас є можливість здобувати освіту.За начальника, який кричить: значить, ви ще здатні чути.За гору прання: значить, у вас є одяг.За сльози і посмішки: значить, ви ще можете відчувати.За тих, хто завдає вам болю: значить, ви можете зрозуміти, як не потрібно чинити і подарувати у відповідь прощення та любов.За втому наприкінці дня: значить, ви ще можете попрацювати на славу.За будильник, який будить вас ні світ ні зоря: значить, ви ще живі.Цінуйте те, що маєте.Дякуйте частіше Богові — адже багато хто мріє про таке життя, як у вас.@poesiaGod
ВІА ДОЛОРОСАНа сторінках Євангельського словаЗаписано чимало про Христа.Але у мене повість дещо нова,Так жахлива і така проста.Її слова не можуть пояснити,Її лиш серце може віднайти.Тому попрошу слухати відкритоВсе, що я хочу вам розповісти.Закрийте очі і відчуйте тихоЗ чутливим серцем весь смертельний жах,Який в той вечір на Ісуса дихавІ про який не пишеться в книжках.Ходім зі мною. Чуєте, регочать?Рипить нещадно катівський батіг!З’єднались регіт й стогін серед ночі.З’єднались смерть і світло, святість й гріх.А Він іде, хоч тіло кровоточить.Скрегочуть зуби… «Боже, як болить…»І запах крові різав Йому очі,І мовив тихо: «Пити! Дайте пить…»Засохлі губи лопали від спеки,І теліпались м’ясива шматки.А до Голгофи йти ще так далеко…І так печуть оголені кістки…Він ніс хреста. Каміння впилось в п’яти,Точилась кров з Його побитих ніг.Він стільки падав, стільки хотів встати.Він так хотів піднятись, а не міг…Пробили руки. А народ регочить:«Зійди з хреста, якщо ти Божий Син!»А Він мовчав, до неба звівши очі,Залишений, обпльований, один…Залізні цвяхи розривали жили,І нагло ліз у рани сухий пил.Звисало, як ганчір’я, Його тіло,А Він ледь мовив: «Боже мій, дай сил…»…Ви бачили колись півмертву мати?Ви чули істеричний її плач?Бо її Сина розіп’яли кАти,А Він за них молив Отця «Пробач»…Вона, якби могла, то замість НьогоНе пожаліла б власного життя.І краще б їй пробили руки, ноги…Хай би вона, та не її Дитя…Але не їй – Йому шипи терновіПробили вени, череп і виски,І це Ісус в однім єдинім словіПодарував спасіння на віки.Ви уявіть, що Він був Сином неба,А Йому Батько навіть не поміг…А Він страждав за мене і за тебе,А Він тоді помер за людський гріх.І запалилось зарево багряне,І землетрус піднявся із основ…Цінуй Христову жертву, Його рани…Бо, як не це, то що ж тоді любов?© Анастасія Ткаченко @poesiaGod#Пасха@poesiaGod
Христос воскрес! Воістину воскрес!Хоч наслідки війни ще нас шокують...А вище хмар звучить святий оркестр,І ангели небесні торжествують.Христос Воскрес! Воістину Воскрес!Немає більш славнішої нам дати.Той, Хто за нас віддав життя на хрест,Хто добровільно вирішив страждати!Що може відлучить нас від Христа:Війна чи смерть, хвороби чи стихії?Зворушила нас подвигу красаІ воскресіння славного Месії.Христос живий! Він там де йдуть бої:В Гостомелі, у Бородянці, в Бучі...Катований... із терном на чолі...На Себе рани наші взяв болючі...Христос Воскрес, щоб і Луганськ, Донецьк,І повністю вся наша Україна,Вклонились Богу в глибині сердець,Схиливши перед Ним свої коліна.Мій рідний край поранений, мов птах...Земля безсильна мертвих хоронити...І материнські очі у сльозах...О як це звірство дике пережити?!Чернігів, Маріуполь, Краматорськ...О, як над вами ворог познущався!..І Запоріжжя і Дніпропетровськ!Весь світ, щоб захистити вас, піднявся!Молися земле! Плач, наш рідний край...Так, як Христа, нас ворог хоче вбити...Нехай почує крик наш небокрай,Молитись будем, вірити, любити.Ми різні всі, та мрія в нас одна -Хай із Христом наш рідний край воскресне!Хай буде мир, нехай цвіте весна,Поширюється царство хай небесне.Любов жива! Не може сатанаЦе сильне почуття прекрасне вбити!Не вирве із людських сердець війнаКраси любові ні вогню молитви.Мов сад духмяний, розцвіла любов,Могутня, життєдайна і красива.Любов за грішних проливала Кров,Вона Христа із мертвих воскресила.Зневажена, в терновому вінку,Любов стікала праведною Кров'ю...Виконувала місію тяжку...І залишилась ..вічною.. Любов'ю...Тремтять любові ніжні пелюстки,Опльовані, розтоптані без жалю...Покайтесь, люди, залишіть гріхи!Щоб наші землі сповнились врожаю!Щоб наш красивий край зазеленів,І щоб пізнала Бога вся країна,Щоб ми раділи й плакали без слів,І щоб звучала пісня солов'їна.Нехай рожево яблуні цвітуть,Прославить Бога все Його творіння,Нехай щасливі дні до нас прийдуть!Хай славиться Христове воскресіння!Христос Воскрес! Воістину Воскрес!Немає більш славнішої нам дати.Він Цар царів, Творець землі й небес!Його всім серцем будем прославляти!© Марія Мосійчук.@poesiaGod#Пасха@poesiaGod
Не припиняйте молитись за дітейБлагословіння від Господа － діти!Це нагорода і втіха батькам...Крихітки милі, тендітнії квіти,Що лиш на час подаровані нам.Бог нам вручив цей дарунок безцінний,Щоб для Христа їх ростити могли,Щоб турбувались про них ми постійноІ до небесного царства вели.Відповідальність покладена БогомДуже велика лежить на батьках!Діткам вказати до неба дорогу,Прикладом бути в словах і ділах.Хто, як не тато, навчить і розкаже,В серце посіє добірне зерно?Хто, як не мама, нас втішить обнявши?Ніжність і ласку їй з неба дано.Світ наших діток так манить до себе,Всюди чатують пастки сатани,Як нам, батьки, всім молитися треба,Щоби спаслись наші дочки й сини.Щоби не збив їх з дороги лукавий,Щоб зберігали себе в чистоті,Щоб не пили ту гріховну отраву,Та не блукали в нічній темноті.Будуть підняті хай крила молитвиВ тата і в мами, бабусь, дідусів,Щоб перемогу отримати в битвіЗ ворогом душ, що в цім світі засів.Щоб зруйнувати усі його плани,Знищити хід тих піступних ідей,－Станем в проломі усі християниЗа дорогих наших рідних дітей.Боже, почуй наші щирі благання,Вухо своє нахили з висоти.Зглянься на біль наш і переживання,Наше насліддя, Отець, захисти.З рук Твоїх вкрасти не дай, Отче милий !Сам поселися у їхні серця...Дай їм наснаги, духовної сили,Вірними бути тобі до кінця.Хай Твоє око над ними скрізь буде,Ти стережи їх і впасти не дай,Щоби диявол не міг і торкнутисьДуш їхніх вічних...і втратити рай.Ти їх купив дорогою ціною,Власною кров'ю за них заплатив,Бо полюбив неземною любов'ю,Двері до неба Собою відкрив....Мами, бабусі, брати －християни!Не припиняйте своїх молитов!Сміло, відважно у бій за них станем,Господа щиро просім знов і знов...Хай до небес будуть підняті руки,Як у Мойсея колись на війні,Щоб були з Богом всі діти й онукиЙ славили Ім'я Святе по всі дні.© Катерина Бойко
НЕ СУДІТЬ ПЕРЕДЧАСНО...Корабель тонув, зазнавши краху,Буря в морі пінилась, ревла,Сталось це, неначе в фільмі жаху,То страшна трагедія була...Неминуча смерть мов та примара,Добиралась до життів людських,Попри все, одна подружня параДопливла до шлюпок рятівних.Місце вільне там одне знайшлося,І зайняв це місце... чоловік...Жінці ж в хвилях моря довелосяРозпрощатися з життям навік.І останню вигукнувши фразу:”Потурбуйсь про наше лиш дитя!..”У морську глибінь пішла відразуТам закінчилось її життя.Хтось з людей тоді корив мужчину,Що егоїстично він вчинив,Бо не себе, а свою дружинуВ морі помирати залишив.Йому біль душевна стисла груди,Сльози гіркі із очей текли...Бо причини істинної людиЦьому вчинку знати не могли.Осуд людський навіть через рОкиЦю людину всюди досягав,Рани серця ворушив глибокі,І ніхто не знав, як він страждав.Йшли роки...ДонькА доросла стала,Батько ніжно так про неї дбав,Все вона завжди найкраще мала,Він у всьому їй допомагав.Після смерті його, на полиціЗаписник старий вона знайшла Й прочитала в ньому таємницю,Що роками схована була.”Коли ми в мандрівку вирушали,Бо в напрузі весь той час жили,Про страшний діагноз мамин знали...Дні її полічені були...Боже! Як хотів я в ту хвилинуЗамість неї потонути там...Ради ж блага нашої дитиниЯ в той човен мусив сісти сам...”＊＊＊＊＊＊＊＊＊＊＊＊＊Осуду людському меж немає,Це було і є у всі віки!Істини хтось до кінця не знає,І плямує ближніх залюбки.”Не судіть нікого передчасно...”Слово Боже закликає нас,На своє життя дивіться власне,Не кажіть комусь жорстоких фраз...Бо яким судом людину судиш,То таким засудять тебе теж...Гірко каятись в ту пору будеш,Та душі своєї не спасеш...Мудрості вам на земній дорозі,Проявляйте ближнім співчуття...Ви людей засуджуєте досі?Не втручайтесь у чуже життя!Не судіть! Й не будете судимі!Пам'ятайте цей біблійний вірш,Бо чужі проблеми нам не зримі,Не встромляйте в спину гострий ніж...Спробуйте людину оправдати,У її становище ввійти,Добре слово для душі сказати,Ключ до її серця віднайти.Та, коли і вас несправедливоОсудили люди в певний час,Слово хто сказав колись глумливе,-Пробачайте їм, благаю вас!..Не тримайте зла в своєму серці,Як Христос прощав－так й ви простіть!Будьте щирі, лагідні, відверті...Хай Господь вас в цім благословить!..© Катерина Бойко
Тримай те, що маєшТримай те, що маєш... о, Божа дитино!Пильнуй, стережи, бо останній вже час,Бо ворог слідкує за нами невпинно,З дороги добра хоче збити всіх нас.Як лев, що на здобич постійно чатує,-Отак християн стереже сатана...Він сіті розставив, пастки нам готує,І ціль у лукавого лише одна...Щоб вкрасти, щоб вбити, налити отрути,Щоб душі людські у безодню звести...О, як нам потрібно обачними бути,І віру та святість свою зберегти.Свій одяг - небесний вісон білосніжнийТримай в чистоті, не брудни, не плямуй!Будь світлом яскравим у світі цім грішнім,І інших від гибелі також рятуй!Нам є за що битись, нам є що тримати...І втратить спасіння повір, можна вмить...Потрібно всі сили свої прикладати,Щоб в небо потрапити, в ясну блакить.”Тримай те, що маєш...”- Господь тобі каже,Хоч тяжкі страждання зустрінеш в путі,Хоч буде нелегко - Бог вихід покаже,І поміч дадуть Його руки святі.За душі людські повсякчас, безперервноВ духовному світі ведеться війна...Пильнуй і молися, служи Богу ревно,За викуп твій спачена вища ціна.Вдягни Божу зброю, візьми меч духовний,-Ним є Слово Боже－наш компас, земний,Воно вкаже шлях у темряві гріховній,І дасть тобі силу у час непростий.Тримай дуже міцно вінець свій нетлінний,Борись, що є сили, долаючи страх,На Бога надійся...До смерті будь вірний,Щоб вічно з Ним жити в святих небесах.© Катерина Бойко @poesiaGod
ДОВІРЯЙ БОГУ У ТЯЖКІ ХВИЛИНИ...Якщо нежданно в дім прийшла бідаІ чорні хмари небозвід закрили,В душі тривога й смуток вироста,Тріпоче серце і слабіють сили...Хто допоможе в цей нелегкий час?Хто нас потішить і розрадить в горі?Коли надії промінець погас,Як тоне човен у життєвім морі...Хто може зрозуміти нашу біль,Поспівчувать й полегшити страждання,Вказати вихід правильний і ціль,Щоб далі йти вперед без нарікання?Один Господь, наш люблячий Отець!Він Той, Кому на світі все відоме...Він бачить болі змучених сердець,Де люди ставлять крапку－пише кому...Він розуміє, як ніхто з людей,Бо Сам терпів в людському тілі муки,Гірку сльозу зітруть з твоїх очейСвяті, любові повні, Божі руки.Лише скеруй свій погляд до небес,Поклич Його ім'я у день недолі,І станеш свідком неземних чудес,Що стануться в житті по Божій волі.”Не бійся! Тільки віруй!”－каже Він,Для Бога неможливого немає!Серед штормів життєвих і руїнЩе вийде сонце й путь твій осіяє.Замовкне буря, стишаться вітри,Коли Творця позвеш на допомогу,Коли підіймеш руки догориЙ довіриш все Спасителю і Богу.Він наша Скеля і надійний Щит,В Нім джерело духовних сил, наснаги,Господь－надійний прихисток від бід,Він спокій дасть і в боротьбі－відвагу...Коли раптово в дім прийде біда,Зловіщі, чорні хмари вкриють небо,-Стань на коліна і благай Христа,Молись і вір－і Він врятує тебе.Молитва й віра творять чудеса,Це наша сила у земних скитаннях,Направ свій погляд в чисті небеса,Коли стрічаєш на путі страждання.І щоб не сталось －завжди пам'ятай,-Бог близько й в зоні доступу постійно!Йому життєвий шлях свій довіряй,Бо Він －Скала й Притулок твій надійний.© Катерина Бойко@poesiaGod
Він годував пташок з руки...В очах людей гірка зневага...Худий,як інші жебракиІ на щоках брудна засмага...А люди швидко йшли вперед,Ховали погляди під ноги...І чувся зрідка дзвін монет,Що розлітались вздовж дороги...Він був невидимим для всіх...Примарна постать серед люду...А на чолі смертельний гріх —Його клеймо людського суду...А він свій хрест нести вже звик...Ніхто ж не бачив за спиноюУ нього той страшенний рік,Ущент зруйнований війною...Родина, дім... Усе пішлоПід свистом куль у світле небо...І тільки він на все селоЖивим залишився, а треба?Напевно, так, бо тільки БогУсе на світі цьому знає...І сил дає зробити крок,Коли, здається, сил немає...Він годував пташок з руки...Вони сідали так сміливо....А в голові важкі думкиІ щира віра в справжнє диво...А всі проходять... Час іде...Можливо, спиниться побачитьХоча б один з усіх людей,Як бідне серце гірко плаче...Не допоможеш всім один...У серці страх і насторога...Але згадай, як Божий синЗдолав життєву цю дорогу...Він не боявся, не питавІ не цурався сліз та бруду...А просто жив і рятувавЛюдей словами, а не судом...Можливо, й справді щось змінитьНам стане просто не під силу...Але, я прошу, не біжіть...Бо навіть в слові дивна сила!Їх так багато серед нас...Давно осуджених, забутих...Для них в душі спинився час...А наші погляди — отрута...Я згодна, всіх не врятуватьІ часом скажемо: "Для чогоНегідним руку простягать?"А я скажу... Скажу: "Для Бога!"В Його очах немає тих,Хто є не гідним зватись сином...Христос життя віддав за всіхУсі ми — люди, ми — родина!Є ті, хто впали на шляху...Згубили світло серед бруду...Скажи щось добре жебракуВрятуй словами, а не судом...Усі ми люди... Часто такМи здатні в серці помилятись...В тобі й мені є той жебрак,Який так хоче врятуватись...Не будем бігти стрімголов,Сховавши погляди під ноги...У нас є сила, це — Любов!Любов до Бога і від Бога!Він годував з руки пташок,Крошив окраєць їм дбайливо...А хтось вже зважився на крок,Спинити біг заради дива...© Огнєва Інелла@poesiaGod
Я йша по вулиці осінній, Холодний вітер дошкуляв. Мене усю вдягав у іній І снігом першим укривав. Я йшла і бачила, як люди Ховають у шарфи лице, Обличчя втомлені усюди.. Замислилась чомусь про це. У кожного свої турботи, Свої думки у голові. По вуха хтось застряг в роботі, У когось думи дощові. Усі ідуть, мов ті примари, Життя біжить навколо них, Немов би душі у них вкрали, Їм показати б їх самих... І раптом гірко мені стало, Хотілось всіх їх обігріть. Я знаю, всім тепла замало, Але усяк про те мовчить. Усі так хочуть трохи світла, Душа чекає, мов дитя, Ховаються в шарфи від вітру, А повз летить кудись життя. І я всміхнулась... Так, всміхнулась! До всіх людей, що поряд йшли. Моя усмішка доторкнулась До них, і люди ожили. Одні всміхнулися навзаєм, Нехай це дивно, та нехай! Життя лиш раз ми проживаєм, Тож є бажання - зігрівай! Одні подумали: "От дивна!" Але й вони відволіклись! Бо сила посмішки - чарівна! До неї тільки доторкнись... І світ до того темний,сірий Умить засяяв, потеплів, Немов хтось вбив страшного звіра І кригу світлом розтопив. І вмить, всміхнувшись, захотіли Іще комусь зігріти день, Адже добро дарує крила, Потрібно спробувать лишень. Не треба мать зв'язки і гроші, І вільний час, щоб світ змінить. Будують люди огорожі, А ви всміхніться їм візьміть. Даруйте тепле слово людям, Не бійтесь диваками стати, Тепло, яке жевріє в грудях, Усім навколо дарувати. Не бійтеся сміятись щиро І смакувати кожну мить. Хай щастя потече по жилах, Бо нам під силу все змінить! Вже звикли люди буть сумними, Ще осінь дрова підкида... А ви діліться щастям з ними. Не зрозуміють - не біда! Знайдуться ті, що посміхнуться І також світло понесуть! Вітри одразу схаменуться І квіти взимку зацвітуть! © Огнєва Інелла@poesiaGodБільше про авторку ви можете прочитати тут і тутЦе унікальна особистість 💯
У кожного в житті свої потреби.У кожного в житті якась є біль…Але не всі в печалях кличуть небо...Не всі шукають Господа… Не всі…І так стає від цього дуже гірко,Що хтось надію на сЕбе кладе.Не на Христа, а на просту людину.Ну, а в людини що вона знайде?Так часто біль і смуток люди сіють,І замість співчуття – докором б’ють.Так мало люди розуміти вміють,І так багато ран нам завдають.І ти стоїш. Й від когось ти чекаєшХоч крихітку душевного тепла.І в цьому всьому ти не помічаєшТого, Хто це давно тобі все дав.Моє дитя! Повір, Я не змінився,І біля тебе поруч Я стою.Я, як і ти, самотнім опинивсяУ надскладнім духовнім тім бою.Всі учні спали. Я Один молився.Підтримки ні від кого не було…І піт кривавий по чолі котився…А скільки раз, дитя, таке було,Що навіть рідні геть не розумілиІ не приймали Господа свого.Сміялись з Мене, глузували й били…Й від цього всього тяжко так було…Але Я йшов. Бо думав Я про тебе,Я знав - Моя підтримка в небесах.Там – Мій Отець, і шлях пройти цей треба,Бо доля світу на Моїх плечах.Тебе, дитя, Я добре розумію,Мені відомі всі твої страхи.Прийди до Мене й Я тебе зігрію,Як гріють пташенят своїх птахи.Поплач, дитя. Я сльози витираю.Побудь зі Мною. Я ж твій добрий Бог,Якщо впадеш – Я Той, що підіймаю,Цілитель ран і болей багатьох.Чому сьогодні так засумувала?Чому печаль засіла у тобі?Невже у Мене сили вже не стало?Чому ж, скажи, здалася в боротьбі?Не зупинись. Не здайся. Не зламайся.Не падай духом. Я з тобою є.Мені, як і раніше, довіряйся,Бо лиш в Мені опора твоя є.Я проведу, дитя. Не сумнівайся.Лише у всьому вірною лишайся.Настане день – побачиш чудеса.Я – твій Господь. А ти – Моє дитя.©Артемук Мирослава@poesiaGod
TGLIST.COM.UA
