Я вчуся...наче маленька дитина.Ось знову крок, один і другий, третій...Іду вперед, а там то яма, то рівнинаСпека, холод, вітер й дощик щедрий.І кожен крок сильнішим мене робить,Спочатку йти було зовсім незручно,Й здавалось: Зупинись, вже досить!Й не раз стискала біль беззвучно...Я наче дитина вивчаю життя.І кожен незграбний мій крокВ далеке летить забуття,Напам'ять взамін давши новий урок...Дивлюсь у минуле, і там бачу ями,Які по своїй же вині не змогла обминутьЯ бачу там слід, що іде вже не прямо,То іправо, то вліво сліди вже ведуть.Дивлюся назад і бачу там сльози,І безлічі бачу помилок своїх.А там: то пустеля була, а були і грозиІ все це робило сильнішими кроки мої...Я бачу той шлях, по якім довелося іти,І квіти на ньому не завжди росли.Дорога ота, що веде до метиІ кожен свою може в світі знайтиА я все ще вчуся. Мій же Вчитель-Він, Той, що ходити мене научивСьогодні назву Його - мій ВідкупительДля мене бо нову дорогу відкрив.Дивлюся назад, і я можу сказати:"Те, що я не могла розуміти душею,Те Ти Духом відкрив, щоб палати,Я могла благодаттю Твоєю"Хто я є, і сказати що можу?Живучи на землі я пізнала одне:Те, що я у житті цім проходжуВ свій час користь мені принесе!20.09.25Ліда Мельник@poesiaGod
День подяки особливе свято!В серці незабутні відчуття.В день цей Богу хочеться сказати:Господи, спасибі за життя! Це безцінний подарунок неба, Я щаслива, що прийшла в цей світ, Дав мені Господь усе, що треба, Й береже від зла багато літ.Маю я сім'ю благословенну,Друзів щирих, рідних і батьків,Божа милість й доброта для менеТак велика!.. Не знайду я слів, Щоб її сьогодні описати... Лиш коліна перед Ним схилю, І скажу в це урочисте свято, Що Його безмежно я люблю!Дякую, що спас мене з безодні!Дякую за ласку і любов!За дари щоденні всі Господні,За пролиту на Голгофі кров! Та, коли дивлюсь на цю вітрину, На добірні і смачні плоди,- Я картаю себе в цюю днину, І прошу, Господь, мене прости!Мало я для Тебе працювала...І плодів так мало принесла...Гнів, образи в серце допускала,Часто так невдячною була... І не раз були розчарування, Бо мені Бог відповідь не дав, З серця виривались нарікання, Бо просила я, а Він мовчав...Але видно в тому Божа воля...Я прийму усе таким, як є...Лиш прошу пробачення у НьогоЗа зневіру й прагнення моє... Пропустила я служінь багато, Мало несла молитов святих... Боже Всемогутній! Я не варта Ласк і добродійств усіх Твоїх.Та мене Ти оточив любов'юЙ бачиш наскрізь все нутро моє!Що душа так прагне за Тобою,Що мені Ти дуже цінний є. Тож в день Жнив, прошу не віднімати Милості Своєї від мене!.. Я бажаю бути вірна завжди Для Тебе усе життя земне.Я, як Садівник для смоківниціПопрошу, щоб рік мені вділив...Щоб для Тебе більше потрудитьсяЙ принести багато ще плодів... Все в Твої я руки доручаю І надію на Тебе кладу, Бо з Тобою вірю й твердо знаю До висот омріяних дійду...@poesiaGod#свято_жнив@poesiaGod#день_подяки@poesiaGod
В когось жниваОсь знов жнива — увімліває літо,Свій серпень серп вже вивів на поля.На радість трударю достигло жито,А в когось ще — неорана рілля…Не всі ще бур’яни із поля зжаті.Та чи йому на те? Відмірить Господь час.Земні літа — ви в Божій благодаті.Хто ще ціну не склав їй? Хто із нас?Господній дар — хвилини, дні, години.О, як комусь їх так не вистача!Остались у Ван Гог — нескінчені картини,Його дочасно згасла враз свіча.Ось соло не закінчивши на сцені,Пішов з життя кумир людей — Ван Блюз.Ні слава, почесті, ні папірці зеленіНе зняли із нього смертельний груз.О, дні життя! — ви як коротке літо.Туман осінній ось вже зляже на поля.Здається, вчора зеленіло жито,Та вже зима привиділась здаля.Життя — коротка пісня журавлинна,Що вирвалась із піднебесних хмар.Комусь приторна, а комусь — полинна,Та всім дочасна, як над морем пар.Не повернуть її у часі, не здогнати,Не взять її сумну до своїх рук.Як пташку вільну, нам не упійматиТак той журливий її в небі звук.Один лиш раз життя земне ми маєм,Один лиш раз на ноги зіп’ялись,Один лиш раз ми весняним розмаємУ цім житті короткім розлились.Один лиш раз в дитинство тихо входим,Хоч згадуєм його усе життя.Ми кладку юності так швидко переходим,А далі — зрілість, старість… майбуття.Життя — воно не безкінечна нива.Останній крок, а там Господь спита:«Зерно твоє, життя твого де жниво,За ті, що дав Я на землі, літа?..»Сльозами не омить земную втрату,І не вернуть когорту земних днів.Якщо ми хліб не розділяли з братом —Ми заслужили похвалу чи гнів?Якщо ми ворога прощати не уміли,А в серці тамували скритий гнів, —Чи ж «Отче наш» проказувать ми сміли,Заучно вивчивши ту низку добрих слів?Якщо ми сироту, вдову не знали,А лиш свою ласкали ніжно плоть,І прихід в світ лиш свій ми зустрічали —Чи не спита із нас за це Господь?Якщо ми про спасіння не сказалиТому, хто близько, про той з Неба Хліб, —То ми талант свій в землю закопали,Ми Богу не принесли добрий сніп.Життя земне — це наше з вами поле,І від весняних до осінніх днівОрати й сіяти добро у свою долюГосподь, як Батько, всім нам заповів.Не закопать, і не згубить, не втратити —Хай збереже від цього Господь нас.Великий дар, що не втрачає вартість,Що носить назву — наш життєвий час!Огляньмось навкруги — жнива сьогодні.О, як збіліли вже Землі поля!Як близько вже до нас той День Господній,Коли пожата буде вся Земля.Під серп Господній ляжуть всі народи…Не дай, Господь, щоб потерпів хтось з нас.Цінуймо ми, як Неба нагороду,Цінуймо ділом — Богом даний час!Липень 2020 р.@poesiaGod#свято_жнив@poesiaGod#день_подяки@poesiaGod
ОсіннєДощ за вікном накрапає,Осінь…Прийшла вже осінь.Птаство від нас відлітаєІ неба темнішає синь. Пшениця лежить у засіках,І гречка, і жито, й ячмінь…В осінньому лісі розсипавБог стільки різних грибів! Дзвоник шкільний заливається-Дітей заклика до навчання.Два серця в одне єднаються-Єднає їх Бог і кохання. Квітують осінні квіти.Гарбуз закотивсь у стодолу.Верба похилила віти.А хтось поспішає додому. Дерева вдяганку міняють,Та скоро пройде їх краса.Все роки біжать -поспішають,І юність кудись поспіша. Так було. Так є. Так буде.Усе в цім житті швидкоплинне.Дерева листочки погублятьІ я колись світ цей покину. Осінь вже збіжжя збираєВ комори, засіки, стодоли.А з чим я до Бога збираюсьПрийти до святого престолу? Що сіяла? Жала? Збирала?Як Господу Богу служила?Чи в бурю я міцно стояла?Чим я у житті дорожила? Чи була для Бога відкрита?Чи серце Йому все віддала?Творцю довіряла щомиті?Зусилля в борні прикладала? Не все у житті моїм склалось,Як мріялось, і як xотілосьТа Богу проблеми віддалаЙ на силу Його я надіюсь. Не падайте, брате і сестро.Якщо ваш тягар непосильнийДозвольте Xресту його нести. Бог мудрий, могутній, все сильний!Не тужтеся, не надривайтесь,На себе самиx не надійтесьЙ нічого в житті з Ним не бійтесь. Давайте почнем з цеї миттіВсе сіяти добре, xорошеXай Бог нам усім в цьому світі .І сіять, і жать допоможе.@poesiaGod#свято_жнив@poesiaGod#день_подяки@poesiaGod
Не одним хлібом живе людина, але всякимсловом,що виходить із вуст Господа,живе людина"(Втор.8:3)Не хлібом одним буде жити людина,А словом,що сходить із Божих вуст,У слові - премудрості вічні глибини,Я в нього,як в дзеркало,завжди дивлюсь.Воно нас навчає, як в світі жити,Любити,прощати, творити добро,Щоб світлом в темряві яскраво світити,Щоб люди в нас бачили Божу любов.Насичує душу святе Писання,Бо часто голодна буває вона,Коли ми до Слова свій зір не звертаєм,Убога й занедбана буде душа.Хто в Божому Слові завжди пробуває,Той буде,як дерево,що навесніЦвіте буйним цвітом,й на осінь врожаємПорадує око тобі і мені.Радіє Господь,як зародим плодами,Й в Небесному Царстві складемо скарби,Й на ниві життєвій залишимо з вамиНе терен колючий,а добрі сліди.В серцях зберігаймо слова Христові,Щоб образ Його в нас виднівся завжди,Воно нам поможе в земній дорозіПеремагати й духовно рости.Ми дбаєм про тіло в житті земному,Та пам'ятаймо ,що є в нас душа,Життя для неї - не в хлібі одному,Життя для неї - в Господніх словах.Тож дякуєм,Боже, за Істини слово,За те,що для нас Ти його залишив,У ньому - джерела Твоєї любові,Ми в ньому спасіння для себе знайшли.Дай ним дорожити,його цінувати,Хай буде в пошані у кожній сім'ї,Й подяку у серці для Тебе складати,Хай пісня хваління лунає Тобі.© Ірина Косарчук@poesiaGod#свято_жнив@poesiaGod
НА ДЕНЬ ПОДЯКИРозлилася осінь золотим розмаємЖуравлі журливі наш кидають крайА ми в нашій церкві ДЕНЬ ПОДЯКИ маємДякуємо Богу за рясний врожайУродила нива, картоплі і жнивоБез морозів згубних все в весні цвілоЩоби наші сім’ї жили не журливоБог давав нам в пору і дощі й теплоЗа дощі веселі, за ранкові росиЗа яскраве сонце, теплий вітерецьСлаву і подяку ми Тобі приносимВід сердець удячних, добрий наш Отець!У любові й мирі бережеш нам душіЗ Неба хліб духовний Ти нам подаєшНе страшні в житті нам паводки і сушіКоли в нашім серці Ти Господь живеш.Радість наша в тому, Ти над все ! – все можеш( в нашій церкві знову збільшилась сім’я )Ти зернятко - Слово, у сторицю множишВ тих хто його сіє – у Твоє ім’яЗа Батьківську ласку, доброту, турботуЗа дари духовні й за землі плодиЗа щоденну поміч у житті й роботіСлаву, піснь хваління Господи прийми !Хай вона проллється над горами й моремПо поліссі, степом, кручами ДніпраБо Ти завжди з нами в радощах і горіБо в Тобі джерела – радості, добра.За криничну воду, Слово, хліб до столуБудем тебе славить Боже по всяк часБо в Тобі ми маєм щастя, мир і волюПросимо й надалі будь Ти з нами й в нас!© Леонід Волинський@poesiaGod#свято_жнив@poesiaGod
НЕ ЗАЛИШАЙ НІКОЛИ БОГА.Коли буде важко в житті,Коли тягар підкосить ноги,Поплач... поплач на самоті,І далі йди слідом за Богом.Хоча в душі гірка печаль, Розбите серце.. і тривога,В молитві рук не опускай,Не залишай ніколи Бога.Душа болить, багато ран:Летіли стріли з серця злого,Прощай, з любовю всіх прощай, І в цьому не вини нікого.Задовго наперед Бог знав,Що будеш йти через пустиню,Він дух у тобі гартував,Щоб в болях серце не остило.Господь поможе все знести,В Його любві не сумнівайся..... Легко по течії плисти,Йди проти неї, не здавайся.Знаю, нелегко... Та зумій,Ніколи не шукати свого,Переступити власний біль, І не вини нівчому Бога.За тих, хто ранить стань в пролом,Для перемоги дому твого,Зумій піднятися над злом.....Не залишай ніколи Бога.Куди від Нього ти підеш,Коли тягар вже не під силу???Підтримку в людях не знайдеш,Один розібєшся безсилий.Одна зернина не ростеПринести плоду не зуміє,Одне полінце не горить,Холодне серце не зігріє.Якщо присуджено ітиЧерез пониження і болі,Ти маєш шанс тоді рости...І вчитися в Ісуса школі.Змирись із тим, що Він дає,Від тебе волю Він не скриє,Через низину проведе,І друге дихання відкриє.Навчись співати крізь сльозу,Й тоді світити світлом ясним,То явить славу Бог свою,Простягне руку тобі вчасно.І ти Голгофу перейдеш....Лиш вір, що прийде перемога...Борися... падай... і вставай,НЕ ЗАЛИШАЙ НІКОЛИ БОГА.🌸🌿🌼🌿🌸
Нам Слово Боже радить не мовчати,Коли ми бачимо навколо гріх,А вчить його у людях викривати,Не тільки у своїх, але й в чужих.І це потрібно нам робити строго,Але тоді лиш, коли ми самі,Вже від гріха позбавлені такого,На котрий іншим вказуємо ми.Бо як на скупість, ти укажеш грішним,Якщо не щедрий сам, або на гріх –- Розпусти, гніву, чи на інші,Якщо ти сам, не вільний ще від них.І головне у викритті - не докір,А розповІсти,що нас кличе Бог,Який до грішних, зовсім не жорстокий,А милостИвий, бо Він є любов.Що Він не хоче, аби хтось загинув,А хоче, щоб ми йшли до каяття,Бо Він віддав у жертву свого Сина,Щоб кожен, через Нього мав життя.І тих, кого Бог любить - викриває,А якщо ми без добрих почуттівте робимо, це грішних озлобляє,І ми лиш наживаєм ворогів.Тож треба полюбити нам спочатку,Усіх, кого ми хочемо спасти,І в цій любові їх переконати,А потім вже до Господа вестИ.А якщо викриття не допоможе,Не хоче хтось покінчити з гріхом,То вільні ми, бо чесно волю Божуздійснили, йдучи правильним шляхом.@poesiaGod
Обставини порою дуже сильніОбставини порою, дуже сильні,І ти на них не в змозі повпливать,Ти відчуваєш внутрішнє безсилля,І хочеться кричать, кричать, кричать...Ти хочеш звинуватить в всьому Бога,Ти ближніх хочеш винними зробитьУ всіх проблемах... і від серця всьогоТи хочеш наболіле все змінить.Та змін - нема... Вогонь в печі палає.Уся душа і розум весь - горить.Бо виходу з проблем твоїх немає,Й здається Бог не в силі щось зробить.Ти розумієш, що Господь - Всесильний,Й для Нього неможливого немаАле для дива, дуже мало віри...Не буде і гірчичного зерна...Та коли Бог в тобі закінчить працю,Яку колись в обставинах почав,Великі зміни у житті побачиш...Й побачиш, що Господь контролювавУсе, що відбувалось в середИні:Кожну образу, кожен твій порив,І навіть те, що ти хотів змінитиНе на дарма Господь твій допустив.Крли в житті обставини сильніші,Прошу тебе, єдине пам'ятай,Думки Господні, наших думок вищі,Тож в темряві ще більше довіряй.Коли лютує сильний ураган, Спокійним будь. Господь твій, має план.Будь мужнім, не здавайся і борись,Й без слів Ісусу у час злий молись.Амінь.14.03.2025р.© Артемук Мирослава
Не треба бути кращим у людейМи змалечку живемо так, як треба...Як прийнято роками у людей...За віком в нас емоції й потреби,Думки і навіть вогники очей...Дитинство...Найсолодші наші миті...Там слабші настанови і закон...Тоді ми ще наївні і відкритіІдем назустріч світу заборон...Смакуємо суниці просто з грядки,Босоніж прокладаємо стежки...Спонтанно все тоді,не по порядкуНе так,як треба людям - навпаки!Сміємося тоді,коли сміється...І плачемо тоді,коли болить...Вдитинстві ще душа не продається...І маску неможливо ще купить...А далі вже стає нам не по вікуЛишатися відкритими для всіх...Так прийнято, напевно, споконвіку...Дитинство нам дається для утіх,А далі треба вчитися вдягатиНа себе різні маски у житті...Тому,хто неприємний потуратиІ часом простояти в німоті,Бо все, що на душі сказати схочеш,Не завжди буде прийнято в людей...Лиш тільки не навчиш брехати очі...Доводиться ховати блиск очей...За віком нам не личить посміхатись,Так просто від душі і без причин...На диво без надії сподіватись,За мрією летіти навздогін...Стабільність-головне у цьому світі!Робота - хай і геть не до душі...А крила? Так давно вже перебитіВ постійній цій бездумній метушні...А в мозку в нас лунає:" Все як треба:Освіта, дім, робота, вихідні..."А очі вже забули колір неба,Безсило виснуть крила на спині...А в серці в нас об груди бьються мрії,Розбиті вщент об осуди і страх...Боїться так покинути свій вирійДо волі спраглий, вязень зграї-птах...Спинімося, спитаємо у себе:"Для кого ми живемо це життя?"І ким було встановлено: "Так треба"Посаджені в кайдани почуття?Життя - дано лиш раз, таке казкове!У ньому стільки граней і краси!Відчуй його від подиху до словаІ вогник свого серця не згаси!Не бійся оступитися за мрію,Покинути стандарти й тягарі...Я знаю, все можливо, я в це вірю!Ногами відірвися від землі!Один для всіх закон - закон від Бога,А інше все надумане людьми...Твоє життя, твоя лише дорога!Вдихни повітря вільними грудьми!Минуть роки і зникне все нажите,Збезцінеться під натиском років...І тільки те, що серцем пережитеЗалишиться надбанням для віків...Не спогади того, що не зробили,Не судження когось про нас самих...Залишаться в кінці нам тільки крила,Які в бою із людством переміг...Ті крила будуть зшиті із кохання,Із радощів спонтанних і ідей...Життя для нас дарунок - не змагання...Не треба бути кращим у людей...Живіть, як прагне серце палко в грудях,Життя в зрівнянні з вічністю лиш мить!Не бійтеся зустріти осуд в людях,А бійтеся так само осудить...Усе, що йде від світу - з часом тлінне...Залишиться надбанням для землі...А цінність - зберегти в собі людинуБагатство - у любові і теплі...Не треба за життям невпинно гнатись,І людям намагатися вгодить...В життя потрібно просто закохатисьІ серце оберне на вічність мить...©Інелла Огнєва@poesiaGod
TGLIST.COM.UA
