Святий Лаврентій народився близько 225 року в місті Оска (нині Уеска, Арагон) у Тарраконській Іспанії. У юності Лаврентій вирізнявся побожністю та прагненням до духовного життя. Він став учнем архідиякона Сикста, який згодом, у 257 році, став Папою Римським (Сикст II). Сикст рукоположив Лаврентія в диякона, доручивши йому нагляд за церковним майном і турботу про бідних, удів та сиріт. Лаврентій був одним із семи дияконів Римської Церкви, а згодом став архідияконом, тобто головним дияконом.У 258 році, за правління імператора Валеріана, розпочалися жорстокі гоніння на християн. Валеріан видав указ, який вимагав страти єпископів, священиків і дияконів. Папа Сикст II став однією з перших жертв: його схопили під час богослужіння в катакомбах святого Калліста і обезголовили 6 серпня 258 року разом із дияконами Фелікисимом і Агапітом.Коли Сикста вели на страту, Лаврентій, плачучи, йшов за ним і звернувся до нього зі словами: «Куди йдеш, отче, без свого сина? Як обійдешся без свого диякона? Ніколи без мене ти не правив Євхаристію; чим я заслужив твою немилість?» Сикст відповів: «Я не залишаю тебе, сину мій. Я, старець, іду на легку смерть, а тобі готуються тяжчі страждання. Через три дні ти підеш за мною». Сикст доручив Лаврентію роздати церковне майно бідним, щоб воно не дісталося язичникам. Виконуючи волю Сикста, Лаврентій роздав церковне майно нужденним. За три дні його схопили і привели до римського префекта, який вимагав видати «скарби Церкви», вважаючи, що християни мають значні багатства. Лаврентій попросив три дні, щоб зібрати ці скарби. На третій день він привів до префекта натовп бідних, хворих, каліок і сліпих, заявивши: «Ось справжні скарби Церкви!» У іншій версії переказу він сказав: «Церква багатша за вашого імператора». Цей вчинок розлютив префекта, і Лаврентія піддали жорстоким тортурам.Лаврентія бичували, катували воловими жилами та палили вогнем, але він залишався непохитним. За відмову поклонитися язичницьким богам префект наказав спалити його живцем на залізній решітці, під якою розклали гаряче вугілля. За переданням, під час тортур Лаврентій зберігав мужність і навіть сказав мучителям: «Ось, ви спікли одну сторону, переверніть на іншу і їжте моє тіло!» Його обличчя, за свідченнями, сяяло надприродною красою, а для віруючих від його тіла виходив приємний запах, тоді як для язичників він був нестерпним. Лаврентій помер 10 серпня 258 року, славлячи Бога і молячись за навернення своїх ворогів.