[Частина 1/4] [Частина 2/4] [Частина 3/4] [Частина 4/4]

👨 Про порядок написання імен і прізвищ. Матеріалу несподівано багато, буде аж чотири окремі пости, це перший.

* * *
Людину з іменем Іван і прізвищем Сидоренко можна назвати Іван Сидоренко, а можна Сидоренко Іван. Між цими варіантами є відчутна семантична різниця.

Ім’я і прізвище відіграють різні ролі. Якщо коротко, ім’я виокремлює людину серед інших, а прізвище вказує на належність людини до певної родини або роду (і завдяки цьому допускає успадкування).

Існує також по батькові (патронім), яке вказує на походження людини за батьківською лінією. Спалахують дискусії щодо того, чи природне воно і чи потрібне воно; бувають також матроніми (по матері). Але зараз про інше.

Порядком імені й прізвища ви демонструєте своє ставлення до людини. Називаючи першим ім’я, ви ставите в центр власне людину, якщо ж прізвище — демонструєте, що ця людина — лише одна з багатьох. Ім’я — це людяність, прізвище — протокол.

З огляду на це дивне враження справляють фрази на кшталт:
Із настанням нового навчального року нашу школу очолив Скиба Микола Іларіонович!

Ще смішніше, коли залишають лише прізвище, а ім’я й по батькові ховають за ініціалами:
У березні 1968 року заступником декана призначено доцента Загостренко А. Г.

 
А ще смішніше, коли в якому-небудь привітанні пишуть семантичний оксюморон:
Шановний Сидоренко І. П.!

Якщо цей І. П. шановний, то, може, варто звернутися до нього по імені й написати його повністю? Додаткове знущання — скоротити «шановний» до «Шан.».
 
* * *
→ Як локалізувати ініціали
→ Як скоротити «шановний», якщо скорочувати — нешанобливо?

#мовленнєвіпомилки #ономастика