Telegram statistics channel - @pafnutiymusienko

День пам'яті преподобного Іллі ПечерськогоСправжнім першим відкриттям Нового року може стати для багатьох інформація, що мощі преподобного Іллі, які спочивають у Ближніх печерах Києво-Печерської Лаври належать не тому Іллі Муромцю, якого зобразив Васнєцов на своїй картині. У Лаврі спочиває Ілля Муровець, або як його ще йменували в давні часи Чобітько, теж герой давньоруських билин, який присвятив своє життя Богові. Походив він із містечка Моровійська, що знаходилось на півдорозі від Києва до Чернігова. Навіть у билинах згадується, що богатир Ілля добирався до Києва за один день, а відстань від Мурома на Клязьмі до нашої столиці напряму сягає тисячі кілометрів.На тлі перетягування київської історії московити наклали образ київського Іллі на муромського, вийшла мила й ідеологічно зручна історія про єдність. Але з російсько-українською війною викрилась уся міфічність їхніх тез. А Ілія молився й буде молитись за всіх, хто боронить київську Вітчизну, хто любить Бога й ближнього і сміливо виступає проти лукавства й злоби всіх ворогів, що нападають на нас і наші душі - видимих і невидимих.Натхнення Пафнутія

Сьогодні святкується пам'ять пророка Божого ДаниїлаШосте століття до Різдва Христового, євреї перебувають у вавилонському полоні. Молодий Даниїл не схиляється перед вавилонськими богами, а щиро молиться Живому Богу, за що здобуває прихильність царя. Але заздрісники доносять на Даниїла, ніби він порушує царський наказ для всіх мешканців Персії не звертатись 30 днів ні до кого, окрім самого царя. Даниїла кидають у рів із голодними левами, що було найжорстокішим покаранням для порушників царських наказів.Але леви не торкнулись і одягу смиренного Даниїла: Дарій, який у глибині серця любив Даниїла за його щиру віру, знайшов його наступного дня неушкодженим. Він наказав вкинути до левів усіх, хто оббрехав пророка, і шанувати по всій Персії Бога, Якому молиться Даниїл.Молімось і ми Живому Богу, щоб вистояв наш народ і вся Україна перед лев'ячими пащами агресора, щоб звільнив Живий Бог наші душі від ворожої пітьми зневіри, розбрату та пересудів і благословив нашу Вітчизну й кожного з нас таким жаданим миром.Натхнення Пафнутія

Святитель Амвросій Медіоланський Він походив із знатного й заможного римського роду, був правителем провінцій Лігурія і Емілія й одного разу забезпечував дотримання порядку в Медіолані (Мілані) на виборах місцевого єпископа, хоча сам ще не був хрещеним, лише оглашенним. Якийсь голос, схожий на дитячий вигукнув: "Амвросій буде єпископом!", і всі одностайно підтримали. Амвросій утік з Мілана, але невдовзі змушений був погодитись на волю народу й прийняв високий сан. Насамперед від роздав своє майно бідним, сів вивчати Історію Церкви й творіння святих отців і аж тоді приступив до нових обов'язків.Амвросій не боявся викривати імператора Феодосія за надмірне втручання в церковні справи, внаслідок чого імператор дещо змирився і навіть остаточно скасував язичництво. Під впливом проповідей єпископа Медіоланського навернувся до служіння і блаженний Августин. Святитель Амвросій складав церковні служби й гімни, його пісня "Тебе Бога хвалимо" і сьогодні використовується в подячних молебнах. Спочив святий 397 року, в XI-XII ст. на місці древнього храму, який був ним побудований і де був похований святитель, було збудовано велику базиліку, в нижній частині якої і тепер покояться його мощі разом з мощами святих мучеників Гервасія і Протасія. Сьогодні день пам'яті святителя АмвросіяНатхнення Пафнутія

Зі святом великомучениці Варвари! Святитель Димитрій (Туптало), "Вінець от дванадесять звізд святій Варварі"Вáрваром родителем рожденная діво,Терна злаго цвіт благий, себе явльша живо,Варваро, чорна в титлі, красна в вірі, в ділі,Діл злих варвар храни мя на душі і тілі.В високій вірі ради красоти тілеснойХраненная, ближайша красоті небесной,Даждь ми горі іміти серце сохраненно,Небесі достойними діли украшенно.Три окна повелівша в бані сотворити,Світ троїчний вожделівша серцем чистим зріти,Мні память, ум і волю, душевні три силиТвори, Троїці угодни, мисльми, слови, діли.О твердійша над камінь отця, тя гонивша,В отверзшімся камені, діво, себе скривша,Мене в твердім покрові твоєї молитвиСокрий от гонящия вражия ловитви.Блажен град Київ, хранящ святоє ти тіло,Єже больних врачує і хранить в нім ціло.Хранима тілом в храмі вождя Сил небесних,З ним мя всіх бід душевних храни і тілесних.Сіце хто богомудру Варвару вінчаєт,Побіди на безбожних варваров да чаєт,На болізнь — цільби, на смерть — готовності дараСподобить вінчанная сим вінцем Варвара.Ікона святої великомучениці Варвари у Хрестовоздвиженській церкві Києво-Печерської ЛавриНатхнення Пафнутія

Ікона Божої Матері "Знамення"Останнім часом північний сусід почав висувати тезу, що державність Русі прийшла до Києва з Новгорода, інакше кажучи - ліпить нашвидкуруч нову версію своєї історії, вимушено мінімізуючи в ній роль Києва, якого так і не може підкорити. Але якби росіяни по-справжньому цінували волелюбні традиції самоврядування Великого Новгорода, то не намагались би поневолити його, про що свідчить історія ікони Божої Матері "Знамення", яка вшановується сьогодні.1170 року об’єднані удільні князі на чолі з володимирським князем Андрієм Боголюбським підійшли під стіни Великого Новгорода, щоб завоювати місто. Новгородці почали молити Бога про допомогу. На третю ніч облоги архиєпископ новгородський Ілля почув голос, що наказав йому взяти з церкви Преображення образ Пресвятої Богородиці і винести його на міську стіну. Одна з ворожих стріл потрапила в іконописний лик Божої Матері, з Її очей полилися сльози. Народ сприйняв це як знамення від Богородиці, відчув Її молитви й здолав агресора.Вбережи, Мати Божа, від агресора і Свою київську вотчину, благослови всіх нас і нехай не будуть марними наші молитви за Україну та всіх, хто її захищає.Натхнення Пафнутія

Свята великомучениця КатеринаВозлюбила Катерина Христа-Бога дуже -Не схотіла ні родини, ні знатного мужа.Відвернулася від честі і земної слави -Краще Богу їх принести, а Він не позбавить.Краще Богу послужити благородним духом,Ніж у розкошах прожити з закладеним вухом,Не почути, не збагнути Божого глаголу,Все життя в собі замкнути очима додолу.Не змирився імператор на таку промовуЙ навострився покарати панну чорноброву,Та послав свою дружину, доки ще не пізно,Навернути Катерину до богів залізних.А залізний бог не гріє, не горить, не тліє,Не скорилась Катерина, радуйся, Маріє!Ще й дружина супостата за її починомТеж почала прославляти Господнього Сина.Не помилував правитель ні жону, ні діву,Наказав обох убити від чорного гніву,Та вознеслися до Бога білі душі їхніВід землі, де насторога, заздрощі і брíхні.Бо на світі замість правди панує омана,І блаженний, кому світить Ісусова рана.А хто терпить і страждає во ім'я Христове,Той сподобиться й зазнає вічної любові.©Архимандрит Пафнутій (Мусієнко)

Іван Величковський, "Ехо" ("Відлуння")— Что плачеши, Адаме? Земнаго лі края?— Рая.— Чому в онь не внійдеши? Боїш лі ся брани?— Рани.— Не можеши лі внійти внутр його побідно?— Бідно.— Ілі возбранен тобі вход єст херувими?— Їми.— Одкуду дієт ти ся сицевая досада?— 3 сада.— Кто ти в саді снідь смертну подаде од древа?— Єва.— Кто же Єву в том прельсти? Змій ли вертоградський?— Адський.— То сієши сльозами не без вини поле?— Оле!— Одселі вся будеши со трудом стяжати?— Жати.— Одселі тебе, чаю, смерть возьмет ко гробу?— Обу.— То смерті уже єсте во віки предані?— Ані.— Одкуду же жизнь паки начнете взимати?— Мати.— Мати, чаю, одродить вас, [чи смерть] Христова?— [О]ва.— Плодом ли Пречистия Матері ожисте?— Істе.— О би і нас спасл тот плод Дівия утроби!— О би.Іван Величковський (споч. 1701 року) — яскравий представник стилю бароко в українській поезії, писав тогочасною книжною мовою з використанням народної. Працював у Чернігові в друкарні Лазаря Барановича, згодом — священик Кафедрального Успенського собору в Полтаві. Автор панегіриків, епіграм, курйозних та ліричних віршів духовного і світського змісту, перекладач, теоретик фігурного віршування. Дід преподобного Паїсія ВеличковськогоНатхнення Пафнутія

День пам'яті святителя Іоанна Милостивого, патріарха Александрійського, VI-VII ст."Блаженні милостивії, бо вони помилувані будуть", - ці слова з Нагірної проповіді Христа, очевидно, найбільше припали до душі святителю Іоанну, бо головною своєю справою святитель вважав милостиню і благодіяння всім нужденним. На початку свого патріаршого служіння він наказав порахувати всіх убогих в Александрії, таких виявилось більше семи тисяч чоловік, і всім патріарх надавав щоденне безкоштовне харчування. Двічі на тиждень, в середу і п’ятницю, він виходив до дверей патріаршого собору, сідав на паперть і приймав всіх нужденних: розбирав суперечки, допомагав у справах, роздавав милостиню. Тричі на тиждень він відвідував лікарні, надаючи допомогу стражденним.Практичний розум відразу запитує: "Яким коштом це патріарх робив?", але духовний досвід тут же спростовує, бо кожен, хто жертвує й допомагає з любов'ю не раз пересвідчувався: Бог примножує ваші статки й повертає сторицею за ваше милосердя. Але навіть не статки тут головне, а серце, відкрите до Бога й ближнього. Під час війни це відчувається по-особливому: хто може - захищає Україну на полі бою, хтось донатить, хтось морально підтримує ближнього. Головне - не бути байдужим; творім милосердя, то й Бог буде милосердним і до України, й до кожного з нас.Натхнення Пафнутія

Чернівці, Чорний орел. Пам'яті полеглих захисниківЩоразу, коли потрапляю в Чернівці, згадую мамині розповіді, в яких оживали сторінки історії Буковини: "В цьому будинку з намальованими діточкáми я народилася (старий пологовий будинок навпроти парку Тараса Шевченка); тут була перша чернівецька митниця (кутовий округлений будинок навпроти церкви св. Параскеви); а тут стояв Чорний орел - пам'ятник полеглим буковинським воїнам".Чорного орла на розі вулиць Головної й Героїв Небесної сотні знесли більшовики 1949 року, їм він нагадував фашистського, хоча зазирнути в історію вони й не намагались. А вона свідчить, що пам'ятник було встановлено 1906 року на спомин бійців 41 піхотного полку Австрійської армії, який був розквартирований у Чернівцях і комплектувався, переважно, рекрутами з Буковини. Тримовний (німецькою, українською та румунською) напис сповіщав: “Полеглим на полю слави синам – борцям 41-го піхотного полку імені архікнязя Євгена. Вдячна Буковина”.Сьогодні на цьому місці - віднайдені залишки постаменту, а міська влада хоче відновити Чорного орла повністю - в пам'ять полеглих захисників-буковинців усіх часів і всіх воєн. Прийми, Боже, їхні жертви й благослови нам Вітчизну, за яку полягло вже стільки сотень і тисяч бійців та  мирних громадян України. Вічна їм пам'ять.Дякую за сучасні світлини Аліні Тимошик. Архівні - з приватного фонду чернівецького краєзнавця Едварда ТуркевичаНатхнення Пафнутія

Озерянська ікона Божої МатеріЗа переданням ікону було знайдено косарем у лісі поблизу Озерянки на сучасній Харківщині наприкінці XVI століття. Під час косіння він помітив святий образ, розламаний навпіл. Чоловік вкрай збентежився, заніс ікону додому, зіклав, помолився перед нею, але зранку знову побачив її на місці явлення – цілу й непошкоджену.Протягом наступних століть від ікони відбувалось безліч зцілень і чудотворень, в Озерянці було відкрито монастир, де й зберігалась святиня. За Катерини ІІ Озерянську Богородичну пустинь було закрито, братія з іконою перейшли в Курязький Преображенський монастир під самим Харковом. Час від часу Озерянську ікону переносили до Харківського Покровського монастиря, оскільки харків'яни вважали її своєю заступницею, і наприкінці XIX століття в обителі було для неї спеціально збудовано цілий храм.Ікона, ймовірно, була знищена за більшовиків, але зберігся храм Озерянської Божої Матері в Покровському монастирі. Мешканці Харкова та всієї Слобажанщини бережуть пам'ять про святиню й моляться Божій Матері, щоб уберегла від лиха та війни і їхнє місто, і всю Україну. Сьогодні святкується пам'ять ікони.Натхнення Пафнутія