Telegram statistics channel - @pafnutiymusienko

Генріх Манн про релігійні війни в середньовічній Європі"Коли б Христос іще раз прийшов у світ і Його історія почалася спочатку, чи слід би радити Йому не іти на розп'яття? Адже воно Йому призначене і в ньому спасіння світу... Але в душі Анрі найкраще з усіх усвідомлював: йому і його товаришам навряд чи можна сподіватися, що Ісус справді з'явиться перед ними. На його думку, вони не могли мати більше надії на таку честь, ніж католики. Ніщо не доводило йому, що Господь віддає перевагу протестантам, хоча вони, мабуть, любили Його більше".Це рядки з роману Генріха Манна "Молоді літа короля Генріха IV", де описується період великої війни французьких католиків та протестантів-гугенотів. Молодий король гугенотської Наварри Анрі (Генріх) Бурбон бере шлюб з католицькою французькою принцесою Маргаритою Валуа, більше відомою як королева Марго по роману Олександра Дюма. Цьому шлюбу передувало багаторічне протистояння двох матерів-королев: наваррської Жанни д'Альбре й французької Катерини Медічі, яка прославилась хитрістю й підступністю. Але шлюб не приніс негайного примирення, бо невдовзі в Парижі вибухнула Варфоломіївська ніч, під час якої католики вирізали від 5 до 30 тисяч гугенотів.Натхнення Пафнутія

Чернівці. Місто юних батьківКілька співаних нот, кілька щирих рядків —Знову й знову звучиш, моя пісне.Я вернувся і от: місто юних батьків,Світанкове незаймане місто.Тож не крийся, радій, я до вечора твій,Поведи мене там, де покликавДо відлуння віків, до безмежжя надійТато Віктор мою маму Віку.Там — фасади старі, мерехтять ліхтарі,Шпацерують* русини й волохи,Перед Богом стоять у однім вівтаріКоролівства, народи й епохи.Тато з роду — козак, ерудит і співак,Але Ангел командує: «Синку, Вирушай в Чернівці, не роздумуй, бо так,Там зустрінеш свою буковинку».Покажи мені все, місто юних батьків,Що єднало ті дві половини,Що крізь славу родів (шляхтичів й козаків)Дало силу моєї родини.Покажи, не сховай, де віднайдений рай,Де злетілись святі над батьками,На якім перехресті серця їх, відай**,Перестали збиратись з думками.Чернівці, Чернівці, місто юних батьків,Ти — неспійманий птах, бо відтодіЯк зустрілись вони, зародився й мій шляхДо добра, до весни і мелодій.67 років тому, на святого великомученика Димитрія, побралися мої батьки - Віктор Мусієнко та Вікторія Березовська, уроджена Козарійчук. Бережіть батьків, бережіть своїх рідних і близьких, допомагайте їм поширювати їхню любов, тоді й до вашого серця торкнеться Господь, тоді й ви відчуєте радість молитви, для якої немає ні живих, ні мертвих, а є тільки любов, різноманітна у формах прояву та єдина у своєму походженні. Бо любов - то дихання Самого Бога.Малюнок Наталії Огульчанської. Вічна пам'ять і моїм батькам, і Наталії, і всім нашим спочилим родичам та захисникам, а нам усім - витримки, миру, порозуміння й небесного заступництва святого великомученика Димитрія над нашою земною Вітчизною й усіма нами.*Шпацерувати (буков.) — прогулюватись**Відай (буков.) — мабутьНатхнення Пафнутія

Преподобний Антоній (Абашидзе), сповідник і святий Києво-Печерської Лаври, грузинський князьСьогодні вшановується пам'ять преподобного Антонія (Абашидзе), сповідника православної віри, якому випало берегти її в Києві в богоборчі 20-ті, 30-ті й 40-і роки. Майбутній святитель Давид закінчив в Тифлісі (так в часи Російської імперії називали Тбілісі) духовну семінарію й вступив до київської академії, полюбивши Київ та його святині. По закінченні академії викладав у семінаріях Грузії, очолював кафедри в Грузії, Туркестані, Криму, де й застав його жовтневий переворот і прихід більшовиків до влади.1917 року в Москві проходив Всеросійський церковний собор, який відновив патріаршество, за що архієпископ Димитрій (так звали Давида в чернечому постризі), як активний учасник собору, увійшов в історію РПЦ. Але на тому ж соборі він не підтримав ідею повернення автокефалії Грузинській Православній Церкві, за що на Батьківщині багато хто його засудив. А меч революції вже здійнявся над духовенством: 1923 року архієпископ був заарештований і висланий із Криму. До Грузії він уже не повернувся, а переїхав до Києва і оселився в Китаївській пустині, а після її закриття жив на приватних квартирах. Існує передання, що врятував життя святителю Сталін, який пам'ятав свого викладача в Тифліській семінарії й розпорядився не чіпати його. Так було це чи ні, але два наступні десятиліття владика мешкав у Києві на приватних квартирах, таємно служив і укріпляв віруючих, прийняв постриг у схиму на честь преподобного Антонія, засновника Києво-Печерської Лаври й сам перейшов туди, коли німці, окупувавши Київ, дозволили відновити в Лаврі чернече життя. В Лаврі він і спочив 1942 року. Його мощі спочивають у Ближніх печерах.Натхнення Пафнутія

Харків, 22 жовтня 2025 рокуСьогоднішні кадри з Харкова нікого не можуть залишити байдужими. Центр козацького слобожанського краю, місто, в якому вперше прозвучало "Слава Україні!" в середовищі патріотично налаштованого студентства початку ХХ століття, місто "Березоля", "Будинку "Слово"" і лагідної українізації 20-их і 30-их років і, власне, столиця України на той час чи не щодня терпить нищівні обстріли росіян, які ображені, що харків'яни не вийшли їм назустріч із хлібом-сіллю. Харків живе, мужньо і стійко, демонструючи перед ворогом і війною своє природнє волевиявлення до життя.Буквально за день до цього переглядав дуже цікаве інтерв'ю з Олександром Алфьоровим, директором Українського інституту національної пам'яті, де мене вразила теза про витримку українців і вигорання за час війни. Історик наводить цікаву паралель з опором фіннів під час радянсько-фіннської війни, яка тривала 3,5 місяці й опором України під час цієї війни, повномасштабна фаза якої вже триває майже чотири роки. Феномен стійкості українського генотипу, який весь світ до цього недооцінював.Натхнення Пафнутія

Як досягти в Україні церковного порозуміння? Із запізненням щонайменше на тридцять років УПЦ почала говорити про автокефалію. Дуже багато втрачено безповоротно, на сьогодні маємо в Україні вже два церковних стилі, дві юрисдикції, проте це не означає, що не потрібно шукати виходів із патового становища й шляхів до порозуміння. І головною умовою для двох сторін вважаю: одним варто вгамувати риторику цькування, іншим – відкрито визнати, що були неправими всі ці роки, замовчуючи й ігноруючи тверезі заклики і суспільства, і адекватної частини з числа вірних про автокефальний статус. Що й почав робити ректор Київських духовних шкіл архиєпископ Сільвестр, на що ополчилися затяті прихильники московського патріарха, який називає війну проти України священною. Вчора вони зібралися у Вінниці, де з благословіння вінницького митрополита Варсонофія відбувався публічний подкаст з черкаським митрополитом Феодосієм, який відкрито толерує московську ієрархію, захищаючись столітніми церковними канонами. Канони це добре, вони регулюють церковне життя, проте не можна ними підміняти поняття живого існування християн в соціумі, бо й виникали автокефальні церкви, виокремлюючись від єдиної, через неможливість комунікувати з церковним центром – з причин віддаленості, або затяжних воєн, або формування окремих держав на території єдиного колись політично-церковного простору.Гарно дослідив це питання учень владики Сільвестра диякон Артемій Черненко, отець Артемій родом із Чернівців, тому суттєвими є його зауваження саме щодо автокефалії Румунської Церкви, яка була домінуючою на Буковині з 1918 по 1940 роки, і роль румунської держави в цьому. Я теж родом з Буковини, мої предки, піддані австрійського цісаря, були хрещені в храмах Буковинсько-Далматинської митрополії, фактично автономної православної церкви на теренах Австро-Угорщини, яка визнавалась Константинопольським патріархом. Мама народилась за румунського короля й була хрещена в Румунській Православній Церкві, я народився вже за совітів і був хрещений в Руській Православній Церкві. То які ж можуть бути тверезі контраргументи у противників української автокефалії, коли нащадки не тільки цих названих церков, а й інших, які були по всій території України, об’єднуються в цей складний воєнний час в молитві за свою Вітчизну, за захисників України й не хочуть мати нічого спільного з церковною структурою, яка цинічно благословляє цю страшну війну?! Не буду зупинятись детально на вчорашньому подкасті з Вінниці, всі бачили й зробили для себе очевидні висновки, хочу лиш подякувати ведучому протоієрею Роману Макару за те, як він виважено й мудро його вів, гальмуючи провокативні виступи й вигуки з залу на підтримку митрополита Феодосія і проти української автокефалії, наче люди забули, що прийшли не на мітинг, а на зібрання християн, які хочуть обговорити давно насущне питання. Дай, Боже, всім нам такої витримки і виваженості, інакше церковні справи й не можна вирішувати, бо Церква – то дім Живого Бога, Який є Мир і Любов. І такі якості мають сповідувати й нести в життя Христові послідовники.Натхнення Пафнутія

Антична трагедія з оптимістичним фіналом. Прем'єра опери Дмитра Бортнянського "Креонт" у ЧернівцяхПід час святкування Дня міста в Чернівецькому музично-драматичному театрі імені Ольги Кобилянської вперше в Україні на професійній сцені поставили оперу Дмитра Бортнянського "Креонт", яку протягом століть вважали втраченою. Дуже важлива подія і для Чернівців, і для всієї України, і ось чому:-  Чернівці відроджують колишню славу визначного культурно-мистецького осередку Європи, яким були за часів Австро-Угорської імперії;- ім'я і творчий спадок Дмитра Бортнянського повертає всій Україні усвідомлення безцінного внеску її митців та композиторів до європейської та світової культури, надихаючи тим самим українців до витримки та стійкості, бо стверджує непохитність і самобутність нашого генотипу;- оптимістичний фінал трагедії під час воєнного лихоліття теж додає віри та душевної рівноваги людям, виснаженим горем, втратами, безперестанними тривогами та суспільним неспокоєм."Креонт" - перша опера українського композитора Дмитра Бортнянського у двох діях на лібрето Марко Кольтелліні за трагедією Софокла "Антігона". Дія відбувається в античних Фівах: після вигнання царя Едіпа його сини в боротьбі за владу вбивають один одного і народ обирає на царство Креонта. Сестра вбитих Антігона таємно ховає одного з братів, за що Креонт замуровує її до печери, але син нового царя Емон закоханий в Антігону й намагається врятувати її, за що й сам засуджується до страти. Врешті-решт народ повстає, обурившись жорстокістю царя, й проголошує царицею Антігону, яка прощає Креонта. Класичний хеппі-енд, яких може й не буває в реальному житті, проте він, разом із прекрасною бароковою музикою Бортнянського й проникливим співом, знімає напругу, додає віри у вищу справедливість і здіймає людей над понурою пересічністю, роблячи їх на йоту шляхетнішими. В цьому й сила великого мистецтва.Натхнення Пафнутія

Кінець - житію вінець: мученицька кончина чернігівського князя Михаїла на прийомі в хана БатияПро чернігівського князя Михаїла Всеволодовича, який окрім Чернігова сидів і в Переяславі, і в Новгороді, і в стольному Києві, історики пишуть різне. Одні ідеалізують його богомільність, інші дорікають в недалеколядності, проте всі відзначають: владу князь любив, боровся за престол, але не мав чіткої стратегії протидії зовнішнім ворогам. 1239 року монголи взяли штурмом та спалили Чернігів, але князь уже сидів у Києві, бо за сумісництвом був і великим князем Київським. Він не захищає Київ, який теж було спалено 1240 року, а їде в Угорщину, щоб зібрати коаліцію західних союзників на Орду. Не мобілізувавши союзників, князь повертається до спаленого Києва, який відібрав у нього Ярослав Всеволодович з Володимира, отримавши монгольський ярлик на Київ. Це батько князя Олександра Невського, який згодом теж здобуде прихильність хана, тоді як Михаїл так і не зміг цього досягти. Він повертається до такого ж спаленого Чернігова, проте 1246 року Бату-хан викликав його в Орду, оскільки Михаїл не мав офіційного ярлика на князювання. Перед юртою Бату-хана князь мав пройти ритуал очищення через запалені вогнища та доземно вклонитись дерев'яному зображенню Чингіс-хана. Князь Михаїл та його боярин Феодор відмовилися виконати язичницькі обряди і були на смерть закатовані ординцями. Пізніше князя з боярином зарахують до сонму святих, а в Чернігові на їхню честь у XIX столітті збудують церкву, яка збереглася й до наших днів. Сьогодні вшановується пам'ять святих.Натхнення Пафнутія

"Очеретина, що хилиться від вітру"Війна часто нищить людяність або примножує ці якості востократ - залежно від схильності кожного окремого характеру. За роки війни не раз доводилось чути нарікання, що люди міняються. Ні, не міняються, просто в кожному беруть верх превалюючі якості: хто по-справжньому добрий, той шукатиме як зарадити нещастю ближнього, хто по-справжньому віруючий, той молиться за Україну, не звертаючи вини за цю війну на мазепинців, бандерівців, масонів чи американців. А чиє серце вміє любити, той сприймає і кожного, хто виглядає мінливим, таким яким він є, співчуваючи непевності й непослідовності його характеру, що притаманне кожній живій людині.Бо й Христос називав Іоанна Хрестителя - одного з найбільших серед людей - "очеретиною, що хилиться від вітру", не дорікаючи, а роз'яснюючи сутність людського єства. Бережімо в собі і довкола себе людяність, намагаймося зупинити шалений потік неправди й агресії на собі, стримуючи й не поширюючи його далі. Нехай це буде особистим внеском кожного задля справедливого миру для України, поряд із донатами на ЗСУ й підтримкою поранених бійців та всіх, хто страждає від війни. А хто хилиться від вітру лихоліть, за доброї погоди знову може випростатись, якби тільки цей мир настав.Натхнення Пафнутія

Святитель Феодосій, покровитель ЧерніговаЩороку 21 вересня відзначається День Чернігова, а наступного дня за юліанським календарем святкується пам'ять покровителя міста, святителя Феодосія. З ласки Божої та за сприяння гетьмана Івана Мазепи 1692 року архимандрит Чернігівського Єлецького монастиря Феодосій Углицький був висвячений на єпископа. Він будував церкви, закладав монастирі, опікувався чернігівською друкарнею при Іллінській обителі. А після його смерті від нетлінних останків почали проявлятися численні чудотворіння, й православний люд чернігівського краю, пам'ятаючи прижиттєві добрі справи святителя, переконався в його святості.Чимало лихоліть перенесло древнє місто, на початку цієї війни Чернігів теж був під загрозою окупації, росіяни намагались узяти його в кільце, проте їм це не вдалось. Потужний духовний ресурс береже місто, завдяки святителю Феодосію також, який ось уже кілька століть не відвертається від молитов любих його серцю чернігівців.Пісня-молитва до Божої Матері за Чернігів записана на початку 2000-их років, виконує отець Володимир Кулик, який служить у храмі Всіх Святих Чернігівських.Натхнення Пафнутія

День пам'яті святителя Іоасафа (Горленка), єпископа Бєлгородського"У своєму прагненні, навіть пориві до самоусвідомлення, до самототожності святитель Іоасаф Бєлгородський (Горленко) напрочуд близький до святителя Димитрія Ростовського (Туптала). Ці талановиті мислителі-філософи, патріоти, сумуючи за Україною, зробили неоціненний внесок у розвиток освіти й культури Московії. Як і його великий попередник Димитрій Туптало, Іоасаф Горленко прагнув максимально реалізувати свій талант, будував школи, храми, невпинно допомагав бідним, захищав істину, тяжко переживав (як і Туптало) з тієї причини, що бачив на землі російській, "у якому запустінні були церкви Божі через нерадіння деяких служителів". (Валентина Соболь, професорка Варшавського університету)Святитель Йоаса‌ф Бєлгородський (Яким Горленко, 1705 - 1754) - видатний церковний і освітній діяч, письменник. Син прилуцького полковника Андрія Горленка, внук гетьмана Данила Апостола та рідний дядько класика української літератури Григорія Квітки-Основ'яненка.