Твоя зустріч із Богом — належить тільки тобі.Про неї можна говорити. Можна намагатися пояснювати, добирати слова, цитувати отців, будувати богословські конструкції. Але передати Образ — неможливо.Бо Бог не копіюється, Він - відкривається.І в цьому сенсі — це твій Бог.Не “інший”, не “альтернативний”, а Той Самий, Який став особистою подією твого життя. Той, Хто увійшов у твою історію так, як не увійшов більше ні в чию.Можливо, ти знаєш Його так, як не знає більше ніхто.Ось чому справжній досвід Бога робить людину тихішою. Не агресивнішою. Не самовпевненішою. А глибшою.“Коли знаходить ця несказанна радість, тоді мовчать уста, і язик, і серце — хранитель помислів, ум — керманич почуттів, думка — пролітаюча й нестримна птиця” (Ісаак Сирин).Бачите?Не крик, не демонстрація, не полеміка - мовчання.Бо коли Бог стає подією — ти перестаєш доводити.Ти вже не воюєш за Нього в коментарях.Ти не розпушуєш богословський хвіст.Ти не вимірюєш чужу “правильність”.Ти просто знаєш.І ця тиша — не порожнеча.Це така щільність радості, що слова стають зайвими.Тому найбільша помилка — думати, що можна “володіти” Богом, описати Його остаточно, поставити печатку на істину.Бог не поміщається в наші формули.Він входить у серце.І коли входить — там стає тихо.І світло.