Цей лист написала парафіянка. Я майже нічого не додавав — лише трохи впорядкував. Бо тут є думка, яку варто почути."Я люблю апостола Павла І от що хочу сказати.Апостол Павло не вчить, як стати вдовою, не вчить, як розгрібати наслідки.Він вчить жити так, щоб не ламати ні себе, ні інших.Я не розумію, чому феміністки так нападають на апостола Павла.Навпаки — він на боці жінок.Фемінізм постійно говорить про “права жінок”,але чомусь не бачить усіх жінок.Маму. Сестру. Бабусю.Жінку, яка хоче сім’ю, а не війну з чоловіками.Жінку, яка хоче любові, а не ідеології.Якби фемінізм справді захищав права жінок, у ці права входили б усі категорії жінок, а не лише зручні для гасел...Чоловіки, у яких народжуються доньки, — це потенційні апостоли Павли)Бо вони раптом починають розуміти відповідальність, а не лозунги.Може виникнути питання:“А в апостола Павла не було дітей по крові?” Так, не було.Але в нього була любов І цього виявилося достатньо, щоб захищати жінок краще, ніж багато сучасних рухів.До речі, в храмі частіше зустрінеш жінок, ніж чоловіків.Тож і священники — в якомусь сенсі —теж потенційні апостоли Павли.Бо Павло — не про приниження.Він про гідність.Про любов, яка бере на себе відповідальність.Про свободу, яка не руйнує.І як віруюча жінка я скажу прямо: я вважаю, що мої права захищає апостол Павло, бо він бачить у мені не функцію,а людину"Іноді найточніше богослов’я звучить не з кафедри, а з живого досвіду. Того, що не кричить — але знає, де правда.