#щоденник 7.Х6:40 Сприкрилась ця мжичка, що вже третій день без перестану сіється з неба. Це ще більше бісить, ніж нічні шахеди. Ці бо від ворога — це очікувано, а дощ від природи. “Чому так багато?!” — питаєш себе. Усе мокре й вогке. Сьогоднішня ніч (з 6 на 7) помітно морозніша, проти попередньої. Сон всяк час переривається тривогами, вдяганнями, виходами глибше в ліс і сидінням sub Iove («під Юпітером» — так римляни казали «просто неба»). Буває, між поверненням у намет і новою тривогою не минає й години. Відчуття, наче занурився кудись глибоко в млость, як раптом дужа рука рвучко хапає тебе назад у реальність: в намет, що тут-там пісяє на ліжко дощівкою, у ліс, де все плямкає, чвякає й вибльовує водою, притьмом ти ступиш крок. І дивуюся, як тих окрушинок часу, що я сплю сном у ліжку, або сиджу сидом на карематі в лісі, вистачає на весь день? Певно, тут рятує те, що ми лягаємо о 21:30-22:00. Ті перші півтори-дві години сну, найбільше відживлюють організм. А далі вже він жадібно хапається за кожну хвилинку, що моя свідомість відлідає до бога сну (як його там звати?), і бере з неї все для свого відпочинку. Поза тим, лягати о 22:00, а вставати о 5:30-6:00 — справжній кайф. Але як це можливо, коли є дівчина?.. Мій досвід каже: ніяк. Втім, ще мій досвід каже, що спати з жінкою, окрім під час кохання, краще на окремих ліжках, а бачитися не кожен день. І взагалі, зрештою, краще бути без жінки, бо вона розніжує. Тож я не знаю, чи мій досвід гарний порадник😂. Тим-то починаю краще розуміти химороди спартанців щодо їхніх обмежень співжиття чоловіка й жінки. Хочеш, щоб чоловік був воїном, має жити серед воїнів, контакт з рештою світу, серед них і з жінками (виняток, воїн-жінка, але їх античність не знала) треба обмежити як такий, що може розніжити.12:50 День такий самий, як і погода надворі: сльотавий і пинявий. Щойно прийшло розпорядження — нарешті! — і нас поділили (попередньо!) на взводи (+/-30 чоловік). Потрапив у пʼятий взвод першої роти другого бату, шифр 2.1.5. Розподілили нас майже всіх на два взводи, але маленька жменька людей лишилась за «облавком». Повернулись у намет. Заліз до себе на верхню койку, розгорнув греку, коли проходить мій сусіда знизу. «В який, Антоха, тебе розпреділили взвод?» — питає. «У пʼятий. А вас?» «Та я тут, блять до марту», — каже він понічено, і повторює: «Я тут, блять, до марту…».Тоскно стало, закрив греку: «це треба занотувати». По обіді вдарив ще 7 км, мився надворі під холодною водою. Сьогодні перший день курсу. Навчань не було.