ОЛЕКСАНДРА МЕТАФОР | Амелі Фльор | Букнет

Омагад 😏Тимчасова наречена — Добре. Але якщо нам доведеться ночувати в одному місці, то спимо на різних ліжках.— Ти ж знаєш, що я можу просто не чіпати тебе?А ти мене. Але ця фраза, боюся, тільки сильніше роздраконить характерну дівчину.— Знаю. — Анітрохи не помітила смішинки в моїх очах Олена. — Це для особистого простору. Тебе буде занадто багато в моєму житті, і я хочу час для відпочинку.Ні, усе ж відверта усмішка розпливлася на моїх губах. До чого ж характерна! Зухвала! Та зі мною пів Італії переспати мріє, а їй, бачте, час для відпочинку потрібен від мене. Що ж, гаразд, Оленко-колінко, граємо за твоїми правилами.— Добре.— І ніякого сексу.— Це було б складно, враховуючи те, що тобі потрібен особистий простір і відпочинок від мене. — Я все ж не стримав їдкого коментаря.— Для цього, — Олена не повела й оком, — багато простору й часу не потрібно.— О, повір, люба, — мої очі блиснули, — для мене тобі знадобиться весь час. Читати вже зараз: https://booknet.ua/book/timchasova-narechena-b448939

3️⃣🔤🔤🔤🔤🔤Ситуація реальність - тебе переводять до нового відділу, там бос, який спить з усім, що рухається, а що не рухається, то рухає і спить, а ти... наче не дуже хочеш цього робити. Тож як перевиховати... нахабу?!Нарешті зі знижкою: https://booknet.ua/book/sekretarka-dlya-nahabnogo-b440916?open_details=1Наталі переводять до іншого начальника — нахабного, ледачого, але безмежно талановитого Давида Далессіо. А ще він багатий племінник власника компанії і той, хто не звик слухатися чужих наказів. Чи зможе вона приборкати його норов, не втративши роботу і... серце?— Синьйор Далессіо...— Давид. Я ж просив.— Я теж просила, — дивлюся пильно, тисну голосом, — синьйор Далессіо, щоб ви прийшли на зустріч директорів.— Тобі це справді важливо? — примружився, випробовує. Думає, я здамся, посміюся, впаду у вир його очей. Але я тримаюся. Витримую натиск. Він видихає, — у всього є ціна, Наталі. Як будеш розплачуватися?Придбати за найнижчою ціною тут: https://booknet.ua/book/sekretarka-dlya-nahabnogo-b440916?open_details=1

Я так чекала на цю арку, ви б знали 😁ЯЙЦЯ КОЛИШНЬОГО ДРАКОНА— Ласкаво просимо до лігва хтивості, моя люба, — прошепотіла вона мені в саме вухо з якоюсь пожадливістю, а потім відчинила двері.Я, звісно, очікувала одразу якісь червоні стіни, характерні зітхання і непристойні картини, але реальність виявилася куди менш тривіальною. Це був коридор. Я кинула на мадам здивований погляд, але спокійно прослідувала за нею в заданому напрямку.Зрештою, що більше мене водять різними коридорами, то більше місць я побачу. А значить… Тим більше інформації для втечі.Лігво хтивості, про яке говорила мадам, почалося за п’ятьма дверима. У ніс одразу вдарили й ароматичні трави, й олії, й інші запахи, далекі від щоденної рутини власниці таверни. Коли ми пройшли через це «лігво» до головного будуару — кабінету мадам, очі в мене були наче ті самі яйця, що зараз були надійно заховані в одному з дворів.Як багато я дізналася. Як мало мені розповідав Ейрік. Читати далі: https://booknet.ua/book/yaicya-kolishnogo-drakona-b447404

Трошки подражню вас 🤭ЯЙЦА КОЛИШНЬОГО ДРАКОНА— Тобто ти їй правду не хочеш розповідати? — раптом запитав принц.А я аж стиснулася вся. Це кому зараз правду не хочуть говорити? Про кого йдеться?— Здурів?Нормальна така манера спілкування з принцом. Ейрік що, у друзях у нього найкращих ходить?— Мене мати із сім’ї вижене за це. Ні, спершу позбавить усіх привілеїв, забере яйця і заявить, що відтепер усім заправляти буде мій молодший. Це в разі, якщо просто не приб’є Марну.Мої очі треба було бачити в той момент… Величезні, круглі, перелякано моторошні. Невже маман Ейірка так сильно злилася на те, що я була в житті його сина цілих сім років тому, що за це життя була готова позбавити? Так, а головне, ми ж навіть знайомі не були!Чи може драма досягла свого піка, й Ейрік усі ці роки просто мріяв і марив про мене. А кинув, бо не хотів тиснути на мене своїми сильними почуттями! Й ось… Усі ці роки… Він клятвено кохав мене, за що його мати шкіру з мене здерти готова, аби тільки, сволота така, перестала псувати життя його синочкові. Я аж мрійливо зітхнула.— Тоді ... Читати далі: https://booknet.ua/book/yaicya-kolishnogo-drakona-b447404

Новини від Олександри-Амелі, а також її неймовірних колег 🙌🔤🔤🔤🔤🔤🔤🔤❗️Сучасний любовний роман "Неприборканий трофей" Аврелія Аверлі — Завтра о дев’ятнадцятій годині прийдеш у ресторан “Еліта” на побачення зі мною, — з його вуст це звучить як наказ.— Я маю інші плани, тож змушена відмовитися.— Скасуєш всі плани. Може ти ще не зрозуміла, але мені не відмовляють, — лунає з натиском.— Може це ти не зрозумів? Я не прийду. — Мені потрібна супер поважна причина, щоб відмовитися від цього побачення. Не вигадую нічого кращого, і впевнено брешу:— Я не ходжу на побачення, я дружина Захара Грозовського.Навмисно називаю ім’я кримінального авторитета міста. На вустах незнайомця з’являється хижа посмішка, від якої по шкірі бігають мурахи.— Ти дещо випереджаєш події, крихітко, адже я і є Захар Грозовський. Спочатку ми підемо на побачення, а про весілля подумаємо пізніше.Далі тут:https://booknet.ua/reader/nepriborkanii-trofei-b447975?c=4923901&p=1🔤❗️🔤🔤🔤🔤🔤🔤🔤 для книги Шлях до серця короля від Ясміни Елісон — Я обманув твоїх батьків.Вона напружується. Очі спалахують.— Що?— Не хвилюйся, — я роблю крок назад, відчуваючи, як магія збурюється від її емоцій. — Ти ніколи не станеш моєю дружиною. Мені потрібна королева, супутниця життя. Не жертва.Вона пильно дивиться в мої очі. Я додаю:— Що стосується тебе, то мені потрібен цілитель. Твоя музика. Твій дар. Лише це. Для всього іншого в мене є Емілія.Я очікую люті. Сарказму. Слів.Але Арія дивиться на мене уважно. Надто уважно.— Дайте слово короля, — каже вона тихо.І ось це… остаточно виводить мене з рівноваги. Магія в мені здригається, ніби хтось різко смикнув за ланцюг. Слово короля — не дрібниця. Це обітниця, закріплена силою. Вона знає, що просить. Або інтуїтивно відчуває.— Ти багато собі дозволяєш, — кажу.— Я хочу бути впевненою. Далі тут:https://booknet.ua/reader/shlyah-do-sercya-korolya-b446250?c=4897914&p=1

🤎🤎🤎🤎🤎🤎🤎Студентка Дарина за компанію з подругою йде на співбесіду до відомого співака, який шукає помічницю. Несподівано його вибір зупиняється саме на ній. Тепер Дара має поселитися в одному будинку з Адріаном і його великою родиною...Він уже збирається зайти всередину, але раптом зупиняється. Його погляд чіпляється за жінку і дівчинку, за руде волосся, за чомусь такий знайомий нахил голови. Він вдивляється уважніше, і сумнів зникає, залишаючи по собі важкий, глухий удар у грудях.Це вона.Це неможливо, і він точно знає про це. Це не може бути вона. Він вже давно попрощався з нею, змирився з втратою і навіть навчився жити без неї. Без згадки про неї. Без її існування в цьому світі.“Це міраж”, — каже він собі і хоче струсити головою, аби прогнати видіння того, чого ніколи не станеться.Але не рухається. Стоїть, ніби приріс до асфальту, і сніг повільно сідає на плечі... 📚 Читайте книгу тут: https://booknet.ua/book/lisicya-dlya-orla-b447390Продовження — щодня о 22.00! Активні коментатори отримають подарунки!