Пані Вишня

‼️ 100 324 звернення від російських родин щодо зниклих безвісти військовослужбовців армії країни-агресора надійшло до проєкту Коордштабу «Хочу найти». Ця цифра значно менша за реальну кількість зниклих безвісти окупантів. Від початку повномасштабної війни в Україні влада рф повністю ігнорує втрати особового складу та велику кількість зниклих безвісти серед своїх військовослужбовців. Росіяни змушені самостійно розшукувати своїх рідних і звертатися до проєкту “Хочу найти”. Так, у травні 2025 року до проєкту надійшла рекордна за весь час кількість заявок — 12 320.➡️ Використовуючи надану в межах проєкту інформацію, родичі отримують змогу підтвердити статус полоненого або загиблого та вимагати від своєї влади проведення обмінів. Від початку роботи “Хочу найти” у січні 2024 року було підтверджено перебування 2 415 російських військових в українському полоні, з яких 1 126 вже обміняно на українських Захисників. В цілому ж, в Україні у полоні перебуває значно більше російських військових, але не всі рідні військовополонених знають про проєкт і залишили заявки на пошук. Аналіз звернень до проєкту засвідчив стрімке зростання кількості зниклих безвісти у більшості підрозділів ЗС РФ. Лідером за кількістю розшукуваних є 15-та окрема мотострілецька бригада (в/ч 90600) — 2 277 зниклих безвісти. Із 20 підрозділів-лідерів за кількістю зниклих, 17 — мотострілецькі, які командування армії-агресора найчастіше кидає на “м’ясні” штурми. Серед районів бойових дій, де зафіксовано найбільшу кількість зниклих безвісти окупантів, перше місце посідає Покровський район Донецької області — 16 510 заявок. Лише від початку року кількість зниклих тут зросла на 68%. На другому місці — Бахмутський район, звідки надійшло 8 801 звернення.26% усіх заявок до проєкту “Хочу найти” стосуються військових віком до 30 років. Наймолодшому з розшукуваних — лише 18, а найстаршому – 67 років.☝️Також фіксується зниження рівня підтримки війни серед родичів загиблих і зниклих. 75% тих, хто звернувся до проєкту, заявляють, що не підтримують загарбницьку війну, розв’язану Москвою.

‼️Сьогоднішні заяви російської сторони, не відповідають дійсності та попереднім домовленостям ані щодо обміну полонених, ані щодо репатріації тіл. Протягом останнього тижня команди з обох боків вели роботу у двох напрямках — репатріації тіл загиблих військовослужбовців та обміну полонених.➡️Щодо обміну полонених — Україна подала списки на обмін, сформовані відповідно до чітко визначених категорій, погоджених під час перемовин у Стамбулі: тяжко поранені, тяжко хворі, за формулою "всіх на всіх", а також молоді військовослужбовці. Російська сторона передала інші списки, які не відповідають узгодженому підходу. Україна надала відповідні коментарі, і наразі наступний крок очікується від російської сторони.Щодо репатріації тіл — справді була досягнута домовленість. Дата — не була узгоджена. Натомість замість послідовного виконання домовленого алгоритму, російська сторона вдалася до односторонніх дій, які не були погоджені в рамках спільного процесу.☝️На жаль, замість конструктивного діалогу ми знову стикаємося з маніпуляціями і спробами використати чутливі гуманітарні теми в інформаційних цілях. Ми зацікавлені в реальному результаті — у поверненні наших полонених і тіл загиблих, і готові працювати для цього далі в межах узгоджених рамок.Закликаємо російську сторону припинити брудні ігри та повернутися до конструктивної роботи, задля повернення людей в обидві сторони та чітко виконати домовленість в найближчі дні.

Останній тиждень навчального року. Після написання контрольної мали з моїми улюбленими старшокласниками трохи часу. Тож пані Ірина, користуючись службовим становищем та свіжовивченою темою про Другу світову, спокушає підлітків на перегляд класики - "Касабланки".Фільм фантастично красивий - це ви і так знаєте. Це помітили і старшокласники. А після перегляду ми почали обговорення: чи була у фільмі присутня пропаганда і якщо так, то які сцени цьому свідчать? Одну важливу тему діти не вловили, але на те я і сиджу за вчительським столом, щоб на неї вказати. У "Касабланці" яскраво показано полум'яну пристрасть Руху Опору у протидії нацистам. І крізь фільм проходить ідея неминучості перемоги - рано чи пізно - над чорно-коричневим злом. Здавалося би, що тут такого - адже ми знаємо, що союзники зрештою переможуть. Але є один нюанс. Фільм 1942 року.Лише нещодавно був Перл-Гарбор. Очікується висадка союзників у Африці. Ще немає перелому на східному фронті. Не взято Сицилію. Вороги все ще могутні.Але у 1942 році кінематограф вселяє людям надію. І віру у те, що вони переможуть. Невідомо, коли, але обов'язково переможуть. Головне - боротися. Тож недивно, що "Касабланка" стала культовою стрічкою. Гадаю, про це корисно згадувати у наші хвилини розпачу та зневіри.

⬆️⬆️Більшовицька пасткаБільшовики захопили Україну, діючи хитріше, ніж доти. Українцям було дозволено будувати власну державу, але під пильним наглядом комуністів. Якісь громадські чи політичні діячі, що плекали українську державність часів національно-визвольних змагань, змирились і залишилися працювати в Україні. Частина з них виїхала закордон, категорично не сприйнявши більшовицьких ідей. І цей виїзд врятував їхні життя.Адже декларована більшовиками українізація виявилася пасткою. Та до того як вона замкнулася, українське культурне життя буяло.Людина у Радянській Україні була вільною — творити, жити і працювати. Щоправда, творити, жити і працювати треба лише так, як каже партія, інакше запишуть у «буржуазні націоналісти». Та хто із молодих митців хотів пов’язувати себе з імперською минувшиною? У столиці — Харкові — вирувало культурне життя: Держпром, будинок «Слово», «Березіль» Леся Курбаса, який переїхав із Києва, поети-футуристи. У Києві діяли Олександр Богомазов і Казимир Малевич. Це був розквіт українського авангардизму.Та, приспавши пильність, радянська машина розкрутила маховик репресій, щоби здолати опір непокірних українців. І якщо українське селянство зламали через Голодомор, змусивши мільйонами життів заплатити за сталінську індустріалізацію, то науковців і митців сталінська система ламала тюрмами й розстрілами. У культурі запанував соціальний реалізм. Відтепер можна було говорити, писати, зображати лише партію, Сталіна та повсякдення пролетаріату, який щасливо живе в державі Рад. Усі інші течії були затавровані.Когось змусили замовкнути або пристосуватися — й автор гімну армії УНР Павло Тичина почав писати для партії «Трактор в полі дир-дир-дир». Багатьох фізично знищили, не всім пощастило повернутись зі сталінських «виправних» таборів живим, як, наприклад, Остапу Вишні. На руках Сталіна і його виконавців кров сотень українських митців. Сучасне мистецтво просто знищили. Українська культура не мала права вирізнятися — вона мусила лишатися хутірською, примітивною, відсталою.На українських землях під владою Польщі мистецтво не буяло так, як на Наддніпрянщині 1920-х років, однак і не зазнавало жорстоких утисків, які там відбулись у 1930-х. За підтримки очільника УГКЦ Андрея Шептицького працював Олекса Новаківський. Писав неперевершені портрети Іван Труш. Перші кроки у живописі робив Ніл Хасевич, пізніше відомий як головний графік ОУН.Знову, як і до Першої світової, українську культуру розділив Збруч. Але тепер до фізичного кордону додався й ментальний: поширюватися «буржуазним» західноукраїнським мистецьким ідеям на схід не дозволяв усюдисущий НКВД. Тим часом наддніпрянських митців те саме НКВД вбивало.Знадобилася ще одна світова війна та десятиліття боротьби, щоб соборна незалежна українська держава врешті відродилася на мапі світу — і почала повертати своїх поетів, художників, науковців. Стараннями сучасників імена Бойчука, Нарбута, Маневича виринають із забуття. Повертаються до українського культурного простору імена, які привласнила імперія, як-от Малевич чи Екстер. І їхня творчість є чітким доказом: високе українське мистецтво існувало й у ХІХ столітті, й у ХХ, й досі існує.

Біжу до вас з нашим новим випуском на @poroblenopodcast. Дуже вболіваю за цей випуск, бо в ньому море дуже крутої унікальної інформації про те, як насправді жили кобзарі та лірники, чи був той розстріляний з'їзд, що таке ті думи та до чого там серіали і хто зараз пробує все це діло відродити.Звісно, про все це я розпитувала свого друга дослідника історії традиційної музики Ігоря Ходжаніязова:🪕Хто йшов у кобзарі, лірники, бандуристи?🪕Що насправді нам відомо про їхні музичні інструменти? 🪕Як приймали у цех та що там із таємною мовою?🪕Чи були співці незрячими жебраками? https://www.youtube.com/watch?v=hDE9VIJAbj8Слухати в аудіоформаті та підтримати нашу роботу: https://linktr.ee/porobleno🪕Ігор Ходжаніязов — дослідник історії традиційної музики, музикант, автор телеграм-каналу “Анонімний автор 18 ст.” @anonimny_avtor — долучився до лав ЗСУ і зараз охороняє небо над українським Півднем. Просимо підтримати підрозділ, в якому він служить: 🔗Посилання на банкуhttps://send.monobank.ua/jar/7XiXP8oQsk💳Номер картки банки4441 1111 2338 6066

Якщо ви думали, що бачили апофігей побєдобєсія, то пристебність ремені.Русскіє пішли далі. Тепер, маніпулюючи темою «великої вітчизняної війни», вони намагаються створити концепцію «геноциду радянського народу». Ні більше ні менше.Таким «геноцидом» держдума рф хоче визнати дії нацистської Німеччини та її союзників, спрямовані на повне чи часткове знищення національних, етнічних і расових груп, що населяли територію СРСР у часи Другої світової.У зв’язку з цим у держдумі планують розглянути законопроєкт про увіковічення пам’яті жертв «геноциду радянського народу у період великої вітчизняної війни». Тему «геноциду» планують зробити обов’язковою частиною освітніх програм у навчальних закладах росії. Тобто, дітей муштруватимуть тим, що не було ніяких українців, грузинів, молдован, білорусів, вірменів, азербайджанці - лише совєтскій (читай російський) народ.Не існувало жодного «радянського народу» - це виключно ідеологічний термін, який використовувався як скрєпа у ті часи, коли православіє було не в моді. Однак росія використовує його з метою пропаганди ідеї «русского міра» та виправдання власної агресії, підмінюючи поняття «громадяни СРСР» на «радянський народ».

На третій раз король велів синам привести наречених на оглядини і принць знову засумував, але подумав, що варто довіритися нареченій. А та веліла запрягати півня і самому їхати вслід за нею. І от на березі моря вона погукала сестру їхати з нею до короля і сестра викотила з моря карету зі слонової кості, запряжену четвериком коней. Сіла жаба в ту карету, а королевич сів на передок і став правити. Аж по дорозі жаба йому гукнула що впустила хустинку. Принц зупинився, підняв хустинку і подав їй, аж глядь - в кареті сидить прекрасна дівчина (і обнімається з гадюкою). Дівчина пояснила йому, що вона і є жаба, що через криво сформульоване мамине бажання, вона малаа бути жабою доки не зустріне хлопця, котрий взяв би її за дружину. А тепер їй треба охреститися і вона хоче собі ім'я Марія.Приїхали вони до короля, всі були від Марії в захваті і принців брат навіть сказав своїй нареченій робити все так, як Марія. А Марія кидала собі в поділ сукні всякі дрібні крихти і недоїдки, то і наречена другого принця так робила. Потім Марія зібрала всі ті недоїдки і шпурнула в короля та гостей і вони перетворилися на квіти (сподіваюся, на м'які й неколючі), а в іншої нареченої, як ви розумієте, не перетворилися.Вопчім, обрали Маріїного принця новим королем і наступного дня вони одружилися й стала Марія королевою.А після весілля явився до неї принць сусідньої країни і попросив контакти королевиної сестри, бо вони вчора дуже мило побалакали на бенкеті і він закохався. Ні, його не бентежить, що дівчина гадюка, вона дуже мила гадюка, (знову-таки. зз отрутою при дворі вижити легше).Поїхали вони знову до моря, королева покликалаа сестру, принць сусідньої країни запропонував їй одружитися. Ну, гадюка уточнила:– Ти справді любиш мене?– Люблю!– Поглянь, я проста собі гадюка! (тільки здаю на прокат карети зі слонової кості і чищу свічники шовковими килимками із золотим гаптуванням)– Дарма! Люблю тебе таку, як є! - відказав принць, і тоді гадюка погодилася, перетворилася на прекрасну дівчину, закрила ФОП у морському царстві, перереєструвала його на країну свого чулувіка і вийшла заміж.І жили вони всі довго та щасливо.

Повчальний текст про віру, стратегію, коротку пам'ять, візію майбутнього і те, що мені теж хочеться вигуляти біле пальто, блогірка я врешті-решт чи ні?Присвячується черговим воланням про те, що Україну змусять до ганебного миру, от минулого разу прогнозували це на вересень, а тепер вже точно в жовтні все буде.Чи пам'ятаєте ви таку женщіну, як Юлія Навальна? А пам'ятаєте, вона нещодавно виступала дето і заявила про те, що деколонізовувати Росію неможливо і негуманно, бо єдіний мовно-культурний простір? І як її ще нахуй слав весь цей простір від Кавказу через Башкирію до Бурятії?А тепер зробимо крок назад і повернемося у 2022 рік.У 2022 році всі напружено шукали відповіді а шо ж нам робити з Росією, якщо Україні раптом вдасться перемогти? Ідея деколонізації, розпаду на суверенні республіки (з кривавими подробицями на смак промовця) була не те щоб непопулярною, але серйозні дорослі люди сприймали її максимум як жарт. Питали: "Ну ок, посміялися, а які у вас реалістичні ідеї?". Опонували концепції деколонізації Росії приблизно тими ж аргументами, що й Навальна цьогоріч: там нема ніяких національних рухів, вони всі вважають себе росіянами, Росія ніколи не зруйнується, не заколисуйте себе оптимізмом. Україна має запропонувати союзникам візію того що робити з Росією, ну але ж реалістичну, а не оцю вашу деколонізацію.Минуло два роки.Різні поневолені народи Росії формують добровольчі підрозділи у складі ЗСУ. Навіть карели, хоча скільки там тої Карелії і населення в ній, угу.Лідорка російської опозиції (ну, яка антропологічна катастрофа, така й опозиція), на яку після смерті її чоловіка Захід перевісив свої надії на "перезавантаження стосунків з Росією" стурбована ідеєю деколонізації настільки, що витрачає цілий публічний виступ, аби її заперечити. А пересічні представники тих неіснуючих національних рухів, виявляється, достатньо усвідомили себе щоб принаймні нахуй її послати.Ідея деколонізації Росії обростає м'язами і судинами попри заклики подивитися в очі реальності і прийняти гірку правду.Бо окрім ситуативних реакцій і панічного "Ааааааааааа!" існує ще й стратегічне планування. І хай небездоганно, але Україна таки працювала в цьому стратегічному напрямку щонайменше з того далекого зараз 2019 року, коли спікер українського парламенту був присутнім на інавгурації інязора ерзянського народу.Політична стратегія, навіть українська, буває довшою за місяць чи рік.

- Алеее! Аэродром Морозовск?- Так точно- Это ваш новый министр, Белоусов- Так точно- Что, так точно?- Никак нет- Что никак нет? Говори на понятном языке, сука!- Виноват- Вооот, уже лучше. Молодец. Мы вам там послали два вагона веников. Вы их получили?- Так точно- А почему на аэродроме до сих пор бардак?- Виноват!- Ну это само собой. Бардак почему не ликвидировали?- Так приказа не было. Веники получили, а что с ними делать приказ не поступал- Вот блядь, хитрожопые. Как я прям. Хвалю- Служу россии- Ты это, не умничай. Немедленно раздать личному составу веники, и всем мести от меня и до следующего дуба. Что бы завтра там порядок был. Приеду проверю- А если ебанет? Там всякого неразорвавшегося говна, как дураков на митинге- Да и хуй с ним. Спишем на боевые. Но порядок что бы был. Понял?- Так точно- И это, траву там подрасьте, что ли. А то прям со спутника видно что там горело. - Так краски нет- Завтра тебе пришлют два вагона краски и кисточки- Так точно- Что так точно?- Никак нет?- Что никак нет? Говори сука так что бы я тебя понимал, а то завтра в штурмы переведу!- Виноват!- Ну это само собой. Ладно, служи. Некогда тут с тобой. У нас хохлы уже в Курскую область прорвались. Суджа горит. Слыхал уже?- Никак нет. У меня по георгафии тройка была- Понабирают долбоебов по объявлению. Суджа город такой, это уже в Курской области. Мне теперь еще там траву красить придется. Не дай бог Пыня ... хкгмм ... президент приедет с проверкой, а у нас не покрашено. Ладно, бывай, сумасшедший дом какой-то - Так точно- Ну сууука. Точно в штурмы пойдешь. Мы тут как раз с приходом к хохлам Ф-16 формируем штрафные роты среди летчиков. В первых рядах у меня полетишь на штурмовку. А мне потом и за тобой еще пятна на земле красить. От горе, а. Везде бардак, а краска кончается.--------------------------------------------------Координати, фото 🇷🇺 🐏 баранів сюди 👉 @osint_bees_bot Ми знаємо кухарів ЗСУ які вміють їх готувати

​У соцмережах і на сайтах-сміттярках поширюють скрин петиції, в якій нібито просять президента України присвоїти ім'я Ірини Фаріон 3-й окремій штурмовій бригаді — саме тій, з якою у неї був конфлікт. ❗ Це фейк. Такої петиції не існує. ✅ Станом на зараз на сайті електронних петицій останнє звернення зареєстроване під номером №22/224710-еп. Тоді як номер фейкової петиції значно більший — №22/264840-еп. Ну і крім того, її неможливо знайти ні за ключовими словами, ні за порядковим номером. ✅ Про те, що це фейк, свідчить також той факт, що найперше ця інформація з’явилася в російськомовному сегменті інтернету. Наприклад, на таких сайтах, як “Украіна.ру”. “Правда. Молдавія”, “Усадьба Урси”, а ще раніше (у день убивства) — в російській соцмережі “Вкантактє” та російських каналах у “Telegram”. ❌ Пізніше цей вкид підхопили також корисні ідіоти з України. Їхній довірі сприяла легітимізація фейкової інформації українським сайтом-сміттяркою “Інформаційне агентство Українські новини”. 👉 Ірина Фаріон дійсно мала конфлікт із 3-ю окремою штурмовою бригадою. 5 листопада 2023-го в інтерв’ю журналістці Яніні Соколовій вона звинуватила військових, зокрема бійців "Азову", що ті спілкуються російською мовою. Докладно про це тоді розповідали журналісти Суспільного. У відповідь екскомандир полку "Азов", майор ЗСУ, заступник командира 3 окремої штурмової бригади Максим Жорін записав відео, в якому наголосив, що це перша публікація російською на каналі "Жорін. Третя штурмова", та присвятив її Фаріон.14 листопада студенти Львівської політехніки вийшли на акцію протесту з вимогою звільнити Фаріон. Університет зробив це 15 листопада, після оголошення про початок кримінального провадження проти мовознавиці. ☝️ Як зазначають експерти StopFake, мета цього фейку — "деморалізація та емоційний розкол в українському суспільстві, яке засудило цинічне вбивство та об’єдналося навколо пошуку та покарання його виконавців".