Ми не здатні ні на що подібне й тому прагнемо відмовити Богові в усьому, в чому обмежені самі. Раз ми не всюдисущі, думаємо ми, то й Бог теж.

Так поводиться дитина, яка знає про океан із розповідей: Вона вийшла на пляж, зачерпнула води в долоню й вигукнула: «Ось я дотебе й дісталася, океан! Тепер ти мій!» І дитина має рацію, у неї в руках океан, точніше, крихітна частина його. І так можуть робити в той самий момент тисячі інших людей на інших берегах: вони зачерпнули жменю океанської води й привласнили її. Але океан не перестане бути океаном, навіть якщо мільйони землян водночас зачерпнули б у долоні його воду. Те ж саме й із Богом. Водночас Він може бути всюди. Він чує молитви, вимовлені в імʼя Христа, Він творить чудеса: утримує зірки на своїх місцях, Його силою зерно перетворюється на слабкий паросток і крізь товщу землі знаходить дорогу до сонця, Бог указує шлях рибам у морських глибинах. Для Бога кордонів немає, для Його сили й любові немає меж. Його милість безмежна. із книги Біллі Грема «Мир із Богом»