За літо російські удари знищили близько 13 мільйонів українських книжок. Третина річного накладу галузі. Склади «Ранку», «Книголава», «Крапок», «Основ» та багатьох інших. Серед згорілого підручники, яких дітям не вистачить першого вересня.

Деморалізація - не метафора, це чиясь щоденна робота з планом і звітністю. Адже виснажена людина менше читає, менше думає і швидше на все погоджується.

Не скажу, що книжки рятують, бо це не так. Вони роблять іншу річ: не дають звузитися до розміру стрічки новин. Прочитане стає досвідом, і в якийсь момент виявляється, що ми вже були в цій ситуації, тільки на сторінці.

З 1 вересня в Hard Boiled Reading Club новий сезон. Дві книжки, обидві про пустелю.

Вересень. Кобо Абе, «Жінка в пісках»

Чоловік у ямі, куди щодня сиплеться пісок. Не вигрібатимеш, засипле. Вигрібатимеш, він сипатиметься далі.
Абе написав це у 1962-му, а читається як інструкція до життя, у якому вже не питаємо «коли це закінчиться», бо питання втратило сенс.
Роман не про те, як утекти. Він про те, як вистояти.

Жовтень і листопад. Роберто Боланьйо, «2666»

Дев’ятсот сторінок про світ, який дивиться на жах і продовжує снідати.
Абе - про одну людину в ямі. Боланьйо - про цілий континент, який навчився не дивитися.

Три місяці і одне питання: скільки в людині лишається людини, коли все заточено на те, щоб вбити людяність.

Жодну з цих книжок я не радила б читати наодинці. У клубі читаємо за розкладом, розбираємо частинами, зустрічаємось у Zoom, і в чаті завжди є хтось, хто застряг на тій самій сторінці, що й ви.

Приєднатись можна окремо, але разом дешевше, а на півроку - максимальна вигода. І ви знаєте, що я завжди даю більше ніж обговорення однієї книги.

Посилання тут 👇