Приповістей 5:1-15 "Сину! Прислухайся до моєї мудрості, скеруй своє вухо до моїх слів, [2] щоби зберегти світлий розум. Адже знання моїх уст я заповідаю тобі. [3] Не прислухайся до поганої жінки. Адже з губ розпусної жінки капає мед, вона на деякий час змащує твоє горло, [4] однак пізніше відчуєш, що воно гіркіше від жовчі й гостріше за двосічний меч. [5] Безумні ноги тих, хто має з нею справу, ведуть зі смертю до аду, — її стопи не мають опори. [6] Дорогами життя вона не ходить, а її стежки ковзкі, важко зрозумілі. [7] Тож тепер, сину, послухай мене — не знехтуй моїми словами. [8] Нехай твоя дорога проходить далеко від неї, не наближайся до дверей її дому, — [9] щоб часом вона не передала іншим твоє життя, твоє проживання, в руки немилосердних; [10] щоб чужі не наповнилися твоєю силою, а твоя праця не пішла до чужих домів. [11] Адже врешті-решт будеш каятися, коли вже члени твого тіла будуть виснажені, [12] і ти говоритимеш: Чому ж я знехтував повчанням? Чому моє серце відкинуло докори? [13] Я не послухався голосу того, хто мене картав і мене повчав; я до того не прихиляв свого вуха. [14] Посеред збору й громади я ледь-ледь не погруз у всяке зло! [15] Пий же воду з власних посудин, — зі своїх криниць та джерел."