Новаліс якось сказав у фрагменті:«Філософія — це насправді туга за домом, потяг бути вдома всюди». Дивне визначення — звісно, романтичне. Туга за домом — чи існує вона сьогодні взагалі? Чи не стало це слово незрозумілим навіть у повсякденному житті? Чи не викорінив її давно вже сучасний міський мешканець — мавпа цивілізації? І — туга за домом як визначення філософії! Але передусім: який авторитет ми тут наводимо? Новаліс —лише поет, і аж ніяк не науковий філософ. Хіба не кажеАрістотель у «Метафізиці»: поети багато вигадують? Не вступаючи в суперечку про авторитет цього свідчення, нагадаймо лише: мистецтво — а отже й поезія — є сестроюфілософії, а вся наука, можливо, є лише її служницею. Повернімося до справи: що означає ця туга за домом? Сам Новаліс пояснює: «потяг бути всюди вдома». Філософія може бути таким потягом лише тоді, коли ми саміне перебуваємо вдома всюди. Чого ж вимагає цей потяг? Бути всюди вдома — що це означає? Не просто тут чи там,і навіть не в усіх місцях по черзі. А бути водночас і завждивсередині цілого. Це «всередині цілого» ми називаємо світом. Ми є — і, будучи, ми завжди чогось очікуємо. Ми завжди покликані чимось як цілим. Це «як ціле» і є світ. Ми питаємо: що таке світ? Саме сюди нас веде наша туга за домом — до буття як цілого. Наше буття є цією неспокійністю. Ми вже завжди якось відійшли від цілого — або, точніше, вже завжди прямуємо до нього. Але водночас нас щось стримує, тягне назад, утримує у тяжінні. Ми — в дорозі до цього «як цілого». Ми самі є цим рухом, цим переходом, цим «ні те, ні інше». Що це за коливання між «ні/ні»? Не це і не те — це «так, але ні, і все ж так». Що це за неспокій цього «не»? Ми називаємо його скінченністю. Ми питаємо: що таке скінченність? Скінченність — не просто властивість, що нам належить. Вона є нашим фундаментальним способом буття. Якщо ми хочемо стати тим, чим ми є, ми не можемоуникнути цієї скінченності або обманути себе щодо неї —ми повинні її зберігати. Це збереження — найглибший процес нашого буття як скінченних, тобто наше становлення скінченними. Скінченність є лише в тому, що ми справді стаємо скінченними. У цьому становленні відбувається індивідуація людини щодо її Dasein. Але індивідуація — це не замикання в маленькому «я», яке протиставляє себе світові. Це самотність, у якій кожна людина входить у близькістьдо суттєвого — до світу. Що це за самотність, у якій кожен стає єдиним? Що таке індивідуація? Що це все разом: світ, скінченність, індивідуація? Що з нами тут відбувається? Що таке людина, що з нею відбуваються такі речі в самій основі її буття? Чи все, що ми знаємо про людину — тварина, жертва цивілізації, носій культури, особистість — це лише тінь чогось іншого,того, що ми називаємо Dasein? Філософія, метафізика — це туга за домом, потяг бути всюди вдома, не сліпий і безцільний, а такий, що пробуджує нас до цих питань і до їхньої єдності: що таке світ, скінченність, індивідуація? Кожне з цих питань стосується цілого. Недостатньо простознати їх. Вирішальним є те, чи ми справді їх ставимо, чи маємо силу витримати їх протягом усього свого існування.
Martin HeideggerThe Fundamental Concepts of Metaphysics World, Finitude, Solitude