Telegram statistics channel - @midnightquantum

"Повня Дурня" Джим Бутчер. Книжковий подарунок від видавництва Nebo BookLab PublishingДе мене приїхала ще одна чудова книга, а саме “Повня дурня” Джума Бутчера - це другий том циклу “Справи Дрездена”. Я читав 15 книг циклу, давненько, і читав так, що забував їсти та спати. Вважаю цей цикл одним з найкращих представників детективного міського фентезі, головна фішка якого - постійний розвиток світу та персонажів, а також висока динаміка подій. І якщо перші 2-3 книги сприймаються як цікаве легке гумористичне міське детективне фентезі то далі цикл стає серйознішим, інколи переходить навіть в темне, або епічне фентезі, а головне, що під дією обставин та досвіду змінюються й герої. В нашому виданні мені дуже подобається стиль ілюстрацій, вони гарно доповнюють атмосферу та сюжет. А якщо до кожної книги будуть додавати таку як на фото закладинку - я готовий брати їх в кредит!😂😁Як вийде третя книга циклу, то буду перечитувати, думаю багато часу це не займе, оскільки ці книги я читаю без перерв на сон, життя та їжу. Буквально провалююсь в цей неймовірний світ. І після перечитування буду робити окреме відео про ці книги, тому що хочу, щоб як можна більше українських читачів дізналися про “Справи Дрездена”. До речі, по книгам є старий непоганий серіал.#книжковіпокупки #книжковіподарункиЮтуб-канал “Три кванти опівночі” | Підтримка каналу

🎁 Неймовірний книжковий подарунок від видавництва Nebo BookLab PublishingНещодавно мені написала пані Валерія, менеджерка видавництва Nebo BookLab Publishing та запропонували співпрацю по книзі “Сади місяця” Стівена Еріксона - це перша книга серії темного фентезі “Малазька книга полеглих”. Ідеальний збіг, оскільки в коментарях я часто отримував прохання зробити відео про цю серію, але читав я її дуже давно, багато чого не пам’ятаю. То ж я з радістю погодився. Але це ще не все! Пані Валерія спитала, чи не цікавлять мене ще якісь книги видавництва…це було дуже необережно, питати фаната фантастики та фентезі, книжкового блогера щодо книг. В мені одразу почали боротися два Каджити. Злий Каджит Блогер казав “Бери все, все що є і що вийде незабаром!”, а Добрий Каджит Блогер відповідав “Май совість, обери те що тобі цікаво прочитати і не нахабній”. Я прислухався до доброго))📖 “Бронзовий пугач”, серія “Блакить” Владислав Бондарчук - мене давно вже цікавить ця книга, я читав декілька гарних відгуків і в мене склалося враження, що це український стімпанк, або стімпанк-фентезі чи щось близьке до цього. Тепер буде нагода прочитати і розповісти вам про книгу.📖 Книгу “Викрадач дітей” Джеральда Брома я вважаю найкращою книгою цього автора, чию творчість дуже люблю. Я її читав, прямо перед вторгненням, і дуже хочу перечитати хоча б частково, щоб зробити відео про цю книгу. Це гарний, похмурий та атмосферний ретелінг казки про Пітера Пена, і це саме ретелінг, тобто тут є спільні персонажі та місця, але це інша історія і фактично автор створював з нуля всіх відомих персонажів цієї казки, додаючи власне бачення та оригінальні риси характерів й частини біографій. Дуже люблю цю книгу і хочу зробити відео про неї.📖 Про роман “Червоне повстання” Пірса Брауна я майже нічого не знаю, але мене зацікавила анотація, в якій описується історія колонізації Марсу, антиутопічне, розділене по кольорам суспільство та помста однієї людини. Так буває, що навіть не знаючи відгуків, мене може зацікавити анотація або навіть обкладинка. На початку книги є зворушливе звернення автора до українців. Що ж, буду читати, мені цікаво.📖 Ну і звісно для мене надцікава серія “Малазька книга полеглих”, яку я читав дуже давно, зрозуміло якою мовою перекладу і тоді я перестав читати саме через переклад, бо складалося враження що я читаю не темне фентезі а “достоєвщину”, особливо бісили діалоги. Потім я читав першу книгу англійською, але моїх знань мови не вистачило. І ось нарешті я зможу прочитати цю неймовірну серію українською. Особисто я вважаю ці книги одними з найкращих представників епічного темного фентезі.Всі книги ілюстровані (крім “Блакить”), також до них прислали чудові закладинки, а це дуже актуально, бо я хронічно гублю свої (ще й коти допомагають “загубити”).Ще трохи по планам щодо книг саме цього видавництва. Я хочу бачити на каналі відео про “Елантріс” і можливо це буде спільночит з Ланою, також 100% буде відео про серію “Справи Дрездена”, звісно все це не одномоментно, за мірою читання.🤝 Дякую видавництву Nebo BookLab Publishing за надіслані книги і за те, що перекладаєте такі цікаві для любителів фентезі і фантастики романи та серії.#книжковіпокупки #книжковіподарункиЮтуб-канал “Три кванти опівночі” | Підтримка каналу

Сьогодні з самого ранку якось зі здоров’ям трохи не задалося, то влаштував собі читацький вихідний, а саме - лежав та читав. Ідеальне життя для книголюба, от би так весь час) Ще бі летіти на космічному кораблі при цьому)Дочитав “Втрачені зорі” Вадима Панченко. В цілому книга сподобалась, хоча вже ближче до фіналу виникли деякі питання щодо головного персонажа, якось все йому занадто легко вдалося, не без ризику, але все ж таки, і головне що при своїх можливостях не зовсім зрозуміло чого він грав в політичні ігри місцевих рас, хоча здається в самому фіналі я почав це розуміти. Тому другу частину відгуку одразу не пишу, треба ще трохи подумати. Але якщо не брати якихось не дуже суттєвих недоліків - книга мені зайшла, чекаю другу частину, бо в мене вже є купа здогадок щодо світу, а бо навіть світів, куди потрапив гекон Ал. Якщо хтось пропустив, ось тут перша частина відгуку🤝Почав читати “Атраменти” Уляни Кривохатько. Вже прочитав половину книги (вона невелика, всього 225 сторінок). Прям від самого початку сподобалась атмосфера антиутопічного світу, а саме України, Київської області й судячи з усього дія відбувається не в такому ж і далекому майбутньому, бо тільки відгриміла війна з росією, героїня ще пам’ятає, як часто зависала в тік-тоці чи інсті, як захоплювалася плівкової фотографією, а потім прийшли рудокосі “ельфи” з вузькими смарагдовими очима й світ змінився назавжди. Звісно вони все роблять для блага людства, як і всі тоталітарні режими. Але спочатку вони заборонили всі засоби “візуальної фіксації”, від фотоапаратів до смартфонів, камер, ноутів, комп’ютерів, телевізорів з камерами. І здається тут є якийсь секрет, який, можливо розкриє головна героїня. Мені сподобалось, що письменниця показує світ очима майже звичайної дівчини - не рембо, не спадкової революціонерки в 10-му поколінні, не супервумен, а звичайна мешканка Київщини. Фактично це погляд на антиутопічний світ очима звичайних людей, так собі, побутовий, максимально приземлений. І це виписано прям гарно. Читаю далі, відгук буде вже скоро.

📖 “Те, що тривожить мерців” Т. КінгфішерЦя книга одразу занурює в моторошну готичну атмосферу декадансу і вже з перших сторінок здається, що ти щось пропустив, щось лихе та химерне, що тривожить мерців та не дає їм заснути вічним сном. Алекс Істон їде повз невелике озерце з темною і нерухомою водою, яку не хоче пити навіть його кінь Гоб. Навколо озера росте сіра хирлява осока, а берег щільно вкритий грибами. “Зябра” під капелюшком такого гриба червоного кольору розірваних м’язів, майже фіолетові. І як Істон не прислухався, але навколо чув тільки моторошну тишу. Тут не співають птахи, не квакають жаби й навіть риба не скидається у воді.Будинок Ашерів височіє на пагорбі темною розвалиною, що дивиться проваллями вікон на Істона. Колись це був маєток багатого аристократичного роду, але зараз його нащадки збідніли й будинок занепав. Він лякає Істона, клятвенного солдата, який пройшов крізь запеклі бої, лякає так, що Істон намагається зайвий раз не дивитися на нього і хоче якнайшвидше дістатися до входу. Його зустрічає давній побратим Родерік, якого він впізнав тільки по голосу, бо той сильно схуд, має шкіру землисто-кістяного відтінку та бліді пучки волосся на голові. Але ще гірші справи в його сестри, Меделін, вона схудла так, що до неї страшно доторкнутися, можна зламати кістку. Вона вже не завжди розуміє, що відбувається навколо і схожа на людину, яка ось-ось помре. І чим тут може зарадити клятвений солдат, який з медицини вміє хіба що витягати кулі з побратимів? Письменниця створила в книзі неймовірну атмосферу в найкращих традиціях Едгара Алана По, але звісно зробила це по своєму. Вона постійно підкреслює занепад, який царить навколо. Моторошне мертве озеро, відсутність дичини навколо, моторошні зайці, будинок Ашерів, в якому пліснява з’їла всі книги в бібліотеці, а давно відомо, що в такому будинку бібліотека прямо асоціюється з родом аристократів, що тут мешкають. Але Істон відчуває, що тут є щось ще, бо навіть його, не обтяженого зайвою уявою солдата вкрай гнітить та навіть лякає це місце. Персонажів в книзі небагато, але всі вони прописані на гарному рівні. В кожного є щось своє, що його гарно характеризує і водночас деякі персонажі мають тонкі риси химерності або дивакуватості, що гарно вписується в загальну атмосферу книги. Цікаво, що сюжетно часто підкреслюється, що занепад, химерність та моторошність відчуваються саме навколо будинку Ашерів та озерця поруч, а вже в поселенні недалеко від них цього майже немає, там живуть звичайні люди, які дещо помічають, але не дуже хвилюються з цього приводу. А от Істон ще й як хвилюється, особливо коли помітив, що Меделін ходить ночами до озера, не впізнає його і говорить якимось чужим голосом. Вона навіть себе не впізнає. Так можна і в одержимість повірити.Т. Кінгфішер вдалося зробити майже неможливе, вона написала книгу яка постійно балансує між містикою на науковою фантастикою. Насправді, всі події, які там відбуваються, знаходяться в області химерного, того, що не може пояснити ні містика, ні наукова фантастика. Щось, що лежить за межами відомого і невідомого. “Щось за межами” - гарне визначення для химерного. Саме це “щось” заставляє Істона прокидатися серед ночі у холодному поті, через це нервує лікар Дентон та нечисельні слуги, навіть непрофесійна мікологиня міс Поттер і та щось відчуває. Це місто, з ним щось дуже, дуже не так. Якщо колись ви потрапите до будинку Ашерів, що стоїть на пагорбі біля озера з темною водою, будьте обережні. Особливо, якщо дорогою ви зустрінете зайця, так, звичайного дикого зайця, який стоїть стовпом, не кліпаючи дивиться на вершника, а потім повільно на задніх лапах дивною моторошною ходою йде до озера в якому втопиться - тікайте звідти якнайшвидше, бо повернулося те, що тривожить мерців.#КаджитЧитає #ХимернаФантастика #готика #ТеЩоТривожитьМерців #КінгфішерЮтуб-канал “Три кванти опівночі” | Підтримка каналу

Завершив сьогодні два сценарія. 🎬 Перший - для відео “Топ 5 науково-фантастичних книг про найвіддаленіше майбутнє людства”. Перед собою я ставив задачу зробити так, щоб книги й тема не перетиналися з жанром “Земля, що помирає” і це мені майже вдалося, книг про далеке майбутнє багато і не всі вони отримані в межах цього жанру. І була ще одна задача - знайти цікавих та популярних у світі авторів та їх цикли, про які не дуже часто говорять в Україні. І цю задачу я теж виконав. Тому сценарієм більш ніж задоволений, підібрав реально цікаві книги та цикли, і деякі з них взагалі охоплюють існування людства він перших секунд Великого Вибуху до теплової смерті Всесвіту. Планую в понеділок знімати відео.🎬 Другий - для відео ““AURORA BOREALIS” Максима Гаха. Неймовірна українська фантастика”. Сценарій робив на основі своїх дописів про книгу в ТГ, десь розширив, десь навпаки, скоротив. В цілому фінальним варіантом задоволений і скоріше за все теж зніму в понеділок.Думаю це будуть найближчі відео. Плюс, судячи з відповідей спонсорів, я відкрию для всіх відео про вкрай оригінальний жанр “Земля, що помирає”.📖 Поки робив сценарії, прочитав вже 200 сторінок “Втрачені зорі” Вадима Панченко, а може вже й більше прочитав, поки що мені все подобається, багато вайбів класичної фантастики та технофентезі, цікавий та незвичний герой який не є людиною і одночасно людяніший за людей і планета, яка мене дуже інтригує. Звідки на віддаленій закритій кимось чужим планеті могли взятися ельфи, орки та магія наче списані з земних книжок?📖 Також дочитав “Те, що тривожить мерців” Т. Кінгфішер і мені дуже сподобалась ця невеличка книга. Такі твори часто пишуться заради атмосфери, алюзій, відсилок та створення відповідного настрою, який наштовхує на роздуми. Так як було в того ж Алана По “Падіння дому Ашерів”, і тут письменниця дійсно створила неймовірну атмосферу химерної готики та декадансу але при цьому зробила дуже крутий, логічний та цікавий фінал. Завтра планую написати відгук про цю книгу.

🎁 Хизуюся новими книгамиОт ніколи такого не було, але до книжкового блогера знову приїхали чудові книги.😁📖 Після прочитання “Пісні бризів” Катерини Пекур я став палким прихильником цієї книги і мені захотілося мати в своїй колекції цю книгу з автографом письменниці. Тому я купив у пані Катерини ще один примірник з автографом, а свій, який мені надіслали з видавництва “Жорж” розіграю в нашій спільноті. Якщо хтось не бачив мій відгук про цю книгу, то почитати можна тут і тут.📖 “Нескінченна історія” Міхаеля Енде - одна з моїй найулюбленіших казкових історій. Мені подобаються як книга, так і екранізація. Книгу я читав кілька разів, ще російською, тому дуже хотів перечитати українською. То ж скористався знижками у видавництва та й придбав. Чудова фентезі-казка яка подобається людям будь-якого віку та повертає віру у добро.📖 Книгу “Дар Бога” мені прислав сам автор. Він писав мені ще коли була в наявності тільки електронна версія, але тоді я відмовився, бо зараз читаю тільки паперові. Та й ні на чому особливо читати, читалку побив, коли бігли ховатися в погріб, десь років зо 2 тому. нас тоді з С300 активно обстрілювалию. З телефону не читаю. Ну а тепер з’явилася паперова версія. В цілому навіть в ознайомчому уривку я бачу деякі проблеми (як мінімум редактури), але спробую почитати, чому б і ні. Сподобається - прочитаю всю книгу, а ні - значить прочитаю частково та напишу свої враження.#книжковіпокупки #книжковіподарункиЮтуб-канал “Три кванти опівночі” | Підтримка каналу

🚀 “Діти часу” Адріан ЧайковскіЯ недаремно часто згадую цю серію книг. Я читав першу книгу й частково другу англійською, але там складна мова, багато термінів, тому чекаю переклад українською. Тим більше, наче були чутки, що після перекладу першої книги російською і початку війни автор забрав права в росіян.В книзі описується могутнє розвинене людство, яке опанувало міжзоряні перельоти, вміє тераформувати планети тощо. Доктор Авраана Керн знаходиться на дослідницькій станції, вона планує запустити мавп на тераформовану планету і заразити їх вірусом, який прискорює еволюцію та розвиток розуму в мільйони разів. Але, все йде не за планом і доктор Керн опинилася в спеціальній капсулі для порятунку, а розум замість мавп отримали (це не спойлер!) павуки.Люди зруйнували свою цивілізацію і через сотні років залишки людства, які вже втратили технології та знання, але якось змогли запустити один корабель-ковчег “Гільгамеш”, протягом тисяч років на досвітловій швидкості летять до найближчої тераформованої планети, бо на Землі жити неможливо. Тим часом протягом цих тисяч років на планеті розвивається нове розумне життя - цивілізація павуків, яким допомагає хтось або щось, що називає себе доктор Керн і на самому початку є їх богинею, навколо якої навіть склалося щось на кшталт релігії. Вірус передає знання від однієї особи до нащадків і таким чином протягом тисяч років ми спостерігаємо за одними й тими самим павучими героями.Що мене найбільше вразило - автору вдалося майже неймовірне, він зміг виписати майже нелюдську цивілізації та її розвиток. За тисячі років павуки проходять шлях, на який нам знадобилися сотні мільйонів років. Розвиток їх технологій, суспільства, засобів зʼвяку та транспорту повністю залежить від їх біологічної основи і це дуже цікаво показано. Їх суспільство формується навколо жінок, самці неважливі, і цей етап людство тех проходило й проходить, але навпаки. Хоча, у павуків це все трохи по іншому. В книзі дві сюжетних лінії і одна з них показує розвиток цивілізації павуків від самого початку й до фіналу. Це одне з найкращих втілень чужої й водночас не зовсім чужої цивілізації, яке я зустрічав у фантастиці.Друга сюжетна лінія не менш цікава. Людство летить на досвітловій швидкості, їх подорож займає тисячі й тисячі років. Ті, хто вміє керувати корабелм сплять в анабіозі, для них проходять секунди, які створюють пустку в їх душах та психіці. А всі інші проживають життя цілих поколінь, деградують, поклоняються Першим, але продовжують ремонтувати та підтримувати корабель в належному стані. Залишки людства теж проходять еволюцію й це йде параллельно із павуками. І залишки людства забрали з собою не тільки все гарне з Землі, конфлікти та агресивність нікуди не поділися.А ще, на генетичному рівні в нас вбудований страх павуків та бажання їх знищити, бо вони небезпечні для людей. То чи відбудеться битва? Здається вона неминуча і можливо останні люди у Всесвіті та молода цивілізація павуків знищать один одного, або люди відберуть планету й навіть щось, що називає себе “доктор Керн” не зможе їм завадити. У павуків мало часу, щоб підготуватися до візиту людей та можливому зіткненню, у людей не залишилось ні часу ні людей, це їх останній шанс.Але, на мій погляд, головне тут не можливий конфлікт, а його вирішення та еволюція двох видів, їх намагання вижити та зберегти розумне життя у Всесвіті. Найбільше мені сподобалась сюжетна лінія розвитку арахно-цивілізації, але й сюжетна лінія людей не менш захоплююча.Якщо не читали - дуже рекомендую. А продовження ще краще та цікавіше, події будуть масштабнішими тощо.#КаджитЧитає #НФ #ДітиЧасу #АдріанЧайковскіЮтуб-канал “Три кванти опівночі” | Підтримка каналу

📖 Марʼяна Бекало “Мертва вода живого міста” #2Дуже могутні чарівниці Львова в тому числі захищають саме місто, яке дає їм сили. Але насправді все, що вони роблять - помирають одна за одною від вершників, не давши навіть бою, просто помирають та ходять на кладовище, сумно зітхають, утішають одна одну та пʼють каву. І це наймогутніші чарівниці Львова. А їх глава, Ольґерда, явно працює на ворога й нічого не робить, вони це знають, розуміють…й тупо помирають. Бойові сцени виглядають так (їх всього кілька) Господар зайшов в приміщення, чарівниця Аґнешка побилася з Ольґердою. Агнешка сидить з відірваною рукою, Ольґерда звалила. Фактично описів використання магії, магічних двобоїв немає.Логіка подій. Один приклад. Ольґерда десь всередині книги за допомогою заклинання приспала Аґнешку. У Львів приїхав ґазда Ґданська, побачив що Аґнешку приспали. Розчаклувати можна тільки кровʼю того, хто створив закляття. Він пішов до Ольґерди, випросив кров, за це вона стерла йому день памʼяті. Питання до Ольґерди - ти нахіба її приспала закляттям, щоб через 3 сторінки зняти його? Ну і я вже не беру до уваги дрібниці, коли Агнешці відірвало руку, а через кілька сторінок вона щось там бере рукаМИ.Яна, одна з головних героїнь, мріє бути детективом, Яною Холмс. І ось, вона познайомилася з Йозефом, дізналася про котів, що говорять, чарівний бік Львова, познайомилась з гарним хлопцем-привидом. А ще вона шукає одного співака, який безслідно зник. Здавалося б саме вона повинна вийти на те, хто такі ці вершники, куди зник співак і Господар (хоч це і різні люди). Але протягом книги Яна просто тупила, пила каву, ходила до привидів на кладовище. Трохи допомогла Аґнешці в справах, які не дуже вплинули на сюжет, хоча повинні були. У Яни немає не те що власного методу, немає самого розслідування. Так вона потрапила в деякі пригоди, але все воно завершилося по факту нічим.Ну а головна інтрига, чотири вершники не розкривалася так довго, що перестала цікавити. Нецікаво читати 90% книги не розуміючі навіть мотивів антагоністів, або хто вони, а чому вони погані. Наприкінці книги розкрилася і це виявилося абстрактне зле зло, без цілей, мотивації, минулого, яскравих здібностей, характерів тощо. в них навіть облич немає, бо вони сховані під масками. Це не персонажі, а просто гвинтик, який так-сяк рухав сюжет. Навіть ненависті до них немає, чи огиди чи роздратування, бо немає прикладів чим саме вони погані крім пари сцен крадіжки спогадів та вбивства чарівниць.Система магії не описана, використання магії описується вкрай скупо і не часто. Як між собою повʼязані місто Львів, чарівниці, ґазда, та як відбувається взаємодія майже не описано, а те, що прописано часто на різних етапах книги суперечить одне одному. Навіщо Львову потрібні чарівниці та ґазда, які за цілу книгу майже нічого не зробили - велика таємниця. Про деяких персонажів письменниця взагалі забула під кінець книги.З гарного можу згадати ще загальну атмосферу книги - письменниця багато розповідає про Львів, його історію, кавʼярні, каву, смаколики, традиції й відомих особистостей. Це реально непогано прописано й створює дійсно унікальну атмосферу старовинного міста Львів. І все настільки влучно та атмосферно, що під час читання хочеться сісти на потяг та поїхати до Львова.В цілому мої враження суперечливі, мені сподобались коти-персонажі, це реально сильний бік книги, їх пригоди, логіка їх дій а також атмосфера книг та Львова. Все інше викликало бажання просто швидше дочитати текст. Після настільки сильних персонажів-котів та цікавих динамічних ті яскравих глав з ними читати сюжету з купою проблем логіки та про пласких нецікавих нелогічних персонажів було дивно. Чи рекомендувати книгу, чи ні, я не знаю. Скоріше так, чим ні. Вона невелика за обʼємом, легка, смішна та попри всі недоліки дозволяє непогано розслабитися під час читання.#КаджитЧитає #фентезі #магічнийреалізм #МертваВодаЖивогоМіста #МарянаБекалоЮтуб-канал “Три кванти опівночі” | Підтримка каналу

📖 "Затруєна чаша" Роберт Джексон Беннетт. Анонс та старт передпродажу від видавництва “Апріорі”Видавництво “Апріорі” відкрило передпродаж на книгу “Затруєна чаша” яка є першим романом трилогії “Тінь Левіафана”. Цей роман є фіналістом премії «Г'юго» за найкращий роман 2025 року, також він отримав «Всесвітню фентезійну премію», премію “Goodreads Choice Awards” та премію “Locus”. Видання The New York Times визнали "Затруєну чашу" найкращою книгою року.Моторошна досвітня година. Самотній слідчий прибуває до шляхетського маєтку, де сталося вбивство... Ось тільки смерть заподіяли не кинджал і не куля, а гіллясте дерево, що проросло з тіла жертви.Випадок надзвичайний, навіть за мірками Ханумської Імперії, де гриби охолоджують повітря в будинках, плоди дерев світяться у темряві, а з морських глибин щороку виринають велетенські чудовиська-левіафани й атакують узбережжя Імперії. Тож і слідчі до справи беруться незвичайні: молодий Дініос Кол, наділений надприродною пам’яттю, та його досвідчена наставниця – загадкова Анаґоса Долябра, чия геніальність межує з божевіллям. Незабаром вони починають підозрювати, що протятий деревом небіжчик причетний до страхітливої змови, здатної зруйнувати підвалини цілої Імперії. Я чув за цю книгу ще рік тому, або навіть більше, коли автор її ще писав та презентував і мене зацікавили досить цікаві та дивні особливості створеного автором світу. Ще тоді думав, що мені це цікаво і я хочу прочитати цю книгу. І ось воно! Після неймовірної серії “Вежа зеленого янгола” видавництво “Апріорі” відкриває передпродаж на нову цікаву книгу, яка вже стала популярною у світі та зібрала навколо себе солідну фанбазу. Скажу по секрету, що я вже прочитав ознайомчий уривок на 17 сторінок (переваги книжкового блогера:)) і це прям класно, я вже навіть можу зробити короткий відгук по першим 17 сторінкам, настільки це яскраво написано. Тепер би дочекатися, коли вийде книга, посуну всі справи та чергу з книг й буду читати.🛒 Замовити книгу (ціна передпродажу 476 грн)Ціна книги — 560 гривень; за передпродажем — 476.Переклад Лесі Чебан, обкладинка Марії Білінської.

Неприємні новини. Сподіваюсь, тимчасово, поставив групу на павзу, адже налетіло купу страйків абсолютно ні за що. Я вже і так запарився вичитувати кожне слово в кожному відгуку, який іде на затвердження, а тут немає ні тригерних слів "русня", "кацапи", "москалі", нічого з цього, деякі страйки взагалі приходять і їх навіть не оскаржити, але стратегічно не буду казати за що, аби не допомагати ворогам. Впевнений, що багато хто з вас знає нашу чудову українську книжкову групу ВРАЖЕННЯ UA, яка є у Фейсбуці та в Телеграм. Особисто я цю групу обожнюю, часто читаю в FB, інколи додаю туди й свої матеріали (відео, чи дописи), взалюбки читаю відгуки на книги від інших підписників групи. На жаль, в світі є багато людей, ну як людей, русні та їх любителів, які не хочуть бачити розвиток українського контенту й завалюють різними скаргами групи, особливо в FB. Я це знаю не з чуток, тому що отримував та постійно отримую погрози від русні, все обіцяють знайти, коли захоплять області. Захоплювалка не виросла ще в них, щоб щось захоплювати. Ось так буквально нещодавно купою лівих скарг русня та різні боти добилися тимчасового, але тривалого, блокування спільноти ВРАЖЕННЯ UA на Facebook. Тому я пропоную підтримати спільноту і підписатися на резервну копію спільноти ВРАЖЕННЯ UA в фейсбуці та на ВРАЖЕННЯ UA в телеграм. Разом переможемо всю російську наволоч, а наш контент вже витісняє російський і далі буде тільки краще.