Три кванти опівночі

Девід Мітчелл "Атлас хмар", видавництво Жорж 🌟Просто геніальна книга! Найбільше мене вразила її структура. Перед нами шість абсолютно різних історій, які відбуваються в різні епохи й написані в різних жанрах. Тут є морський роман, епістолярна проза, детектив, антиутопія, постапокаліптика… І кожна частина має власний стиль, темп, лексику й голос.Але найцікавіше — спосіб, у який вони побудовані. Спочатку кожна історія обривається на найнапруженішому моменті. Лише центральна розповідь подана повністю, а потім автор у зворотному порядку повертає нас до всіх попередніх сюжетів, завершуючи їх один за одним. Це неймовірно красиве композиційне рішення 🔥"Душі мандрують віками так, як хмари мандрують небесами…Американський нотаріус, який пливе Тихим океаном і спостерігає за собою, іншими людьми й спільнотами. Безмаєтний композитор, що обманом потрапляє в дім літнього генія у міжвоєнній Бельгії. Принципова журналістка, яка веде в Каліфорнії небезпечне розслідування проти великої корпорації. Марнославний видавець, котрий тікає від гангстерів. Генетично модифікована «серверка дайнера», що виголошує свій заповіт на ешафоті. І юний мешканець тихоокеанських островів, який свідчить занепад науки та цивілізації.Оповідачі «Атласу хмар» чують відлуння одне одного в коридорі історії — відлуння, які змінюють долі як у дрібницях, так і глобально. Охоплюючи події від ХIX століття до постапокаліптичного майбутнього, цей роман стирає межі — часові, жанрові, мовні — та демонструє нам дивовижний взаємозв’язок між людьми як спосіб опиратися безжальному руху жорен часу." Попри різні часи, жанри й персонажів, усі історії об'єднані спільними темами. Це роман про людську природу, про циклічність історії, про боротьбу за свободу, владу, відповідальність за власний вибір. І дивує, наскільки багато написаного відгукується сьогодні, навіть у нашому контексті війни.«Роберте, нова війна завжди насувається. Вона ніколи не згасає по-справжньому. Що дає іскру війни? Жадання влади, хорда людської природи». «Дні прапорців і веселощів давно минули. Потім почули, що мобілізованих у Дюнкерк супроводжуватиме військова поліція, щоб запобігти масовому дезертирству. Всіх цих Адріянів, напханих тепер як сардини, по цвинтарях цілої Франції...». Окремо хочу відзначити переклад. Перекладачам довелося працювати зі старовинною мовою, сучасною, різними стилями, а ще — фактично створювати мову майбутнього. Це колосальна робота, і читається вона напрочуд природно.Єдине, про що варто попередити: книга не з тих, що "ковтаються" за два вечори. Особливо непросто можуть даватися розділи, дія яких відбувається в далекому минулому чи майбутньому. Потрібно трохи часу (і зусиль), щоб звикнути до мови кожної нової історії, зрозуміти контекст. Але якщо дати собі цей час — винагорода буде 💯«Свідомість не терпить порожнечі, тому схильна населяти її примарами». «Той, хто пускається у битву з багатоголовою гідрою людської природи, має заплатити за це цілим морем страждань, і його сім'я має платити з ним нарівні! І тільки хапаючи останні ковтки повітря перед смертю, ти зрозумієш, що твоє життя було лише краплею в безкрайньому океані! Але що є будь-який океан, як не безліч крапель?». «Ми — це лише те, що знаємо, і я дуже хотіла стати більшою, ніж я була». Для мене це один із найкращих романів, які я прочитала за останні роки. Книга, яка одночасно захоплює сюжетом, дивує формою і змушує багато думати.Однозначно рекомендую ❤️#кт_відгукКниготерапія📗Підписатись

🎁📚 Книжкові подарункиМені тут стільки гарних книг надіслали, що я просто не можу не похизуватися (а інакше навіщо взагалі ставати книжковим блогером?:))📖 Нік Лисицький надіслав мені свою нову книгу “Кий і пожирачі часу”, це друга книга серії, а про першу я розповідав у своєму відео “5 найкращих книг дитячої фантастики та фентезі, за які ваші діти подякують вам”. Перша книга мені дуже сподобалась - історія, світ, персонажі, красиві ілюстрації та загальний дизайн, все на висоті. І вже тоді я казав, що це дитяча книга, а скоріше книга для родинного читання. І зараз мені написали, що:Цього разу ми трохи відійшли від канону і позиціонуємо як книга для родинного читання. Бо по факту першу книгу читали і просто дорослі, і батьки та бабусі-дідусі. І це щира правда. Ці книги є гарним прикладом оригінального українського казкового фентезі і їх із задоволенням читають як діти так і дорослі, а краще читати разом. В коментарях мені багато читачів писали, що придбали першу книгу після моєї рекомендації і не пожалкували, книга сподобалась. А десь місці три тому як раз питали, чи буде продовження пригод Кия та його друзів. Дуже раджу придивитися до цих книг, вони точно варті уваги.🤩 Книжкова фея Nadiya надіслала мені дві книги з моїх книжкомрій на Readeat. Роман “Кульбабове вино” був першим, що я прочитав у Рея Бредбері і тоді він мені дуже сподобався, я читав його ще кілька разів, у різному віці й враження тільки ставали кращими. А тепер він ще і з’явився в моїй улюблені серії “Чумацький шлях”. Джон Скальці пише дуже і дуже непогано, в нього гарний гумор, іронія, непогані персонажі ті сюжети. Тому вже давно хочу прочитати його нову книгу “Негідник-початківець”, здається мені, що це повинна бути непогана іронічна фантастика.Дякую всім за такі чудові книжкові подарунки!❤️#книжковіподарунки #книжковіпокупки

«Хорт. Перший характерник» (Фінальний відгук)«Хорта» недарма критикують. Адже коли ти замахуєшся на масштабний епос та мультимедійну франшизу, то очікування фанатів, яких розбалували десятки, а то й сотні авторів, будуть високими. І вже з перших сторінок ти, «перегрітий» такою рекламою, отримуєш зовсім не те, що хотів. То чи можна після цього нарікати на злих хейтерів?Я від самого початку хвалив рекламну кампанію «Хорта» та роботу з його просування. Він був усюди. І далі буду хвалити та мріяти, аби в нас з'являлися десятки книг, спроможних похвалитися таким самим рівнем маркетингу. Якщо у «Хорт-всесвіті» будуть фільми чи нові книжкові серії — я також буду тільки за. Але те, що все це почалося з доволі посередньої книги, викликає сум. На жаль, «Хорт» навіть у фіналі не виправдав надій на те, що відбудеться мегаякісний стрибок.Так, до простих речень та описів формату «Хорт встав, Хорт махнув» усе-таки звикаєш і перестаєш звертати увагу. Але це має і зворотний бік: роман відчувається як жуйка — пожував і забув. І це погано. Картинка ніби і є, але вона миттєво вивітрюється з голови. Дія ніби й відбувається, а ефекту — нуль.Тепер щодо персонажів. Тут також проблеми. Вибачте, але більшість героїв, включно із самим Хортом — це персонажі з якогось дешевого серіальчику на «1+1». І це не прикрашає книгу. Усе почалося з того, що головний герой із самого початку змальований як «аж-аж» супермен. Для мене це величезний мінус, бо Хорт за всю книгу не викликає нічого, крім постійного фейспалму. Ну не люблю я Мері Сью (чи то пак, Марті Сью)! Особливо таких, яких усі тягнуть за вуха і яким усе падає з неба. Не знаю, кого саме намагалися побудувати автори і чи це такий фільмово-серіальний прийом, але наш «мачо» радше ганьбить козаків, ніж прославляє. На мою думку.Решта персонажів просто крутяться навколо Хорта. Всі його тягнуть, такий собі фан-клуб. І це не працює. Навіть та ж рахманка, яка є храмовою людиною і мала б поводитися зовсім інакше, виглядає як типовий NPC (неігровий персонаж). І це капець як сумно, адже за анонсами я мав до неї значно більше симпатії, ніж до самого Хорта.Світ — окремий біль. Це типовий серіал. Можна ж було зробити цей всесвіт хоч на крихту живішим, менш казковим і бруднішим. На епічну сагу він, вибачте мені, взагалі не тягне. По міфології: ну ла-а-ан, нехай. Але тутешні боги зовсім не схожі на богів. На жаль, вони занадто олюднені.А, ледь не забув. Цікаво, чи мала книга хоча б кількох бета-рідерів та притомного редактора? Бо, за моїм скромним досвідом, коли мене ганяли і в хвіст і в гриву в оповіданнях та рукописах, тут команда явно недопрацювала.Та й таке. Плюс за амбіції, мінус за реалізацію.#хорт #враженнямитра #відгук

🇺🇦 ПЕРЕДПРОДАЖ«Україна. Краса і мудрість» «Україна. Краса і мудрість» — це мистецьке видання, в якому поєднано мудрість українських письменників, мислителів і релігійних діячів, що звеличують нескореність духу й непереможність народу впродовж віків, та майстерність українських художників, які зображують красу рідної землі, особливий національний колорит, багатство образів і глибину характерів. На сторінках книги-альбому мить ніби зупиняється, і оживає багатовікова душа України. Книга стане чудовим подарунком для тих, хто прагне не лише глибше осягнути Україну розумом, але й відчути її серцем.👉🏻 цей альбом — українсько-англійська білінгва 🇺🇦🇬🇧✔️ зібрано вислови відомих українців сучасності та минулого✔️ понад 300 репродукцій картин ключових митців України🔸упорядник Юрій Николишин🔸перекладачки на англійську: Ірина Головачова, Керолін Томсон🔸літературна редакторка Оксана Андрійчук🔸дизайн та макетування Інни Шкльоди📌 Важливо: ця книга виходить із двома варіантами обкладинки, які ми для зручності на сайті позначили «синьою» — із репродукцією картини «Теплий вечір у Суботові» (автор — Михайло Демцю)та «жовтою» (містить мініатюри картин на жовтому тлі). 📌 Акційна ціна: 2975 ₴ (повна вартість — 3500).Очікуємо у липні.

🚀 Три кванти допомоги. Збір-розіграш на позашляховик для 53ОМБр імені Князя Володимира Мономаха.Відомий волонтер Віталій Бонюк, з яким ми вже робили спільний збір, разом з nastyaseniak відрили збір на позашляховик для 53ОМБр імені Князя Володимира Мономаха. Я вирішив доєднатися до них та відкрив допоміжну банку на 50000 гривень (згідно опитуванню в нашому ТГ - це найкраща сума)Загальна мета збору: 200000 гривеньНаша ціль: 50000 гривень🫙 Посилання на наш збір:https://send.monobank.ua/jar/3DSmmQT5RJ🖋 Умови розіграшу:✅ Донатите на банку сумму від 200 гривень й вище. Більше донат - більше шансів виграти (200 гривень - один шанс, 400 - два шанси тощо). Задонатили 800 гривень - я впишу ваше імʼя чотири рази в список. 1000 гривень - 5 разів ваше імʼя буде повторюватися в списку.✅ Залишаєте під цим оригінальним дописомкоментар зі скріншотом переказу (щоб хоча б частину було видно, що переказ відбувся та сума переказу) та вашим ніком в ТГ або ФБ для зв’язку.✅ Терміни розіграшу - поки не закриємо банку.🎁 Призи розіграшу:📚 Романи “Блакить” і “Мерехт” Владислав Бондарук, серія “Бронзовий пугач”. Обидві книги з автографом автора. Дякую видавництву “Nebo BookLab Publishing” за книги.📚 Роман “Відділ 32. Служба Магбезпеки” Катерина Пекур. Роман з автографом письменниці.📚 Збірка українського кіберпанку в двох томах “Кіберпанк. Код майбутнього”. Дякую Зоряну Костюку за надані примірники книг.📚 Роман “Душниця” Володимир Аренєв з автографом автора. Дякую пану Володимиру за надіслану книгу.📚 Роман “Сапієнси” Володимир Аренєв. Раритетне перше видання цього фантастичного роману. За надіслану для збору книгу дякую підписниці каналу Arche [r]📚 Роман “Артеміда” Енді Вейр. За надіслану для збору книгу дякую підписниці та спонсору каналу Nyliss🎁 Додатковий приз розіграшу:Переможець або переможниця зможе вибрати книгу, на яку я зроблю відеоогляд. Звісно книга повинна бути в межах жанрів каналу та бути в наявності українською. І після того як книга буде обрана, я кидаю всі справи, читаю або перечитую книгу, пишу сценарій та випускаю відео про неї.😎 І все це отримає один переможець або переможниця розіграшу. Тож пропоную всім підтримати ЗСУ та отримати шанс виграти чудові книги та замовити огляд книги, про яку ви б хотіли почути розповідь на каналі “Три кванти опівночі”Дякую всім за допомогу.❤️ Буду вдячний за репости цього збору.

Сезон кабачків розпочався навіть у книжках— І ні згадки про пташиний пеньок єпископа, — промовив я, поглядаючи на руїни. — Отже, він десь тут.— Не знайшов? — запитав Карратерс.— Не знайшов, — підтвердив я. — Які шанси, що хтось прийшов раніше і забрав його?— У такому разі це були точно не наші, — сказав Карратерс. — Девіс та Пітерс навіть не дістались потрібного року. Мені знадобилося чотири спроби, щоб підібратися так близько. Вперше я прибув дев'ятнадцятого числа. Вдруге опинився середині грудня. Втретє влучив у яблучко: той місяць, той день, десять хвилин до початку рейду, але висадився посеред поля на півдорозі до Бірмінгема, а довкола мене — одні качки.— Качки? — перепитав я, думаючи, що не розчув. — Скільки там тих качок водилося?— Кабачки, — роздратовано виправив мене Карратерс. — Посеред овочевого поля кабачків. І нема в цьому нічого смішного. Дружина фермера вирішила, що я німецький десантник і замкнула мене у повітці. Чортзна-що. Ледве звідти вибрався. (Конні Вілліс «Не кажучи про пса»)

Джо Аберкромбі цикл «Потрощене море» видавництво @nebobooks Ця трилогія стала для мене своєрідним відкриттям в творчості Грімдарклорда. Фентезійний світ в явно скандинавському сетингу, похмурий, жорстокий, що пережив велику трощу та Велике розділення Єдиного божества на чотириста Малих Богів, шість Великих Богів, а ще Смерть, яка вартує Останні Двері. І як в такому світі вижити каліці, що успадкував престол, але якого не поважає ніхто? Велика та могутня держава замість захистника та опори трону отримала …. лише пів короля. Єдиний спосіб вижити у світі, де відповідь на все сталь, тільки перемагати розумом, хитрувати та обманювати. В світі, що летить у прірву через велику війну мало мати треновані мʼязи, щит та меч, треба мати і гострий розум. Адже тільки пів війни ведеться мечами на полі бою і головний герой це чудово усвідомлює. Пройшовжи всі кола пекла та загартувавшись, як меч в горнилі Отче Ярві не зупиниться ні перед чим, щов виконати свою клятву, і хай хоч пів світу згорить у вогні. Маємо цілком класичну історію дорослішання, становлення та сходження до мети, долаючи всі можливі та не можливі перепони разом із вірними друзями, яких зовсім трохи треба «мотивувати» задля досягнення власної мети. І перед нами вже не маленький ні на що не здатний каліка, а справжній Павук, що сплітає свої тенета, і охоплюють вони не одну країну. Герої та світ прописані досить гарно та якісно, в них віриш і переймаєшся за їх долю. Світоустрій досить оригінальний, але розкривається не до кінця. Ми можемо тільки здогадуватись, що трапилось у цьому світі. Перші дві книги вважаю досить сильними, фірмовий стиль пана Джо у всій красі, якщо раптом вам сподобався герой, навіть не сумнівайтесь він чи вона обовʼязково відгребе від цього життя по повній, цей світ не жаліє нікого) Третя книга та завершення історії мене трохи здивувало, а використання прийому Deus ex machina щоб вирішити всі проблеми героїв виглядало, як напростіше рішення автора. Але це ЙОГО історія і йому вирішувати, як її закінчувати. Цілком можу радити всім фанам фетезі і Аберкромбі ознайомитись з цим циклом і скласти власне враження.#джоаберкромбі #фентезі #потрощенеморе #видавництвонебо #оглядкнигЮтуб Архіви Аркхему

Якось в мене так склалося, що на найкращі книги, які от прямо максимально до душі, я натрапляю випадково. Так було з “Уявний Друг” Чбоскі, або “Старість Аксолотля” Дукая. Зараз я готую відео про мій топ 5 сучасної нової або такої, що пройшла повз увагу читачів, української фантастики. Чотири книги вже в сценарії, а от з п’ятою виникла проблема - три підряд книги, які я взявся читати, потрапили в недочитане. І от стояв я, сумно дивився на шафу, думав щодо “Відділ 32” Катерини Пекур, але про неї хочеться окреме відео. І раптом побачив книги Дмитра Буксина, я робив про них допис, коли він мені їх надіслав. Вирішив спробувати почитати “Магічний Шлях. Барбуль” щоб додати до НФ трохи фентезі і можу сказати, що від цієї книги я в абсолютному захваті. Настільки, що останні дні навіть не робив особливо дописів та відгуків, тільки те, що було заготовлене заздалегідь, бо вечорами постійно читав цю книгу.Ця книга є рідкісним представником оригінального казкового фентезі, яке добре читається як в 12 років та і в 100. Мені досить складно назвати багато гарних книг в цьому жанрі, ну, наприклад, це моя улюблена дилогія “Ельфійський корабель” Джеймса Блейлока, яка є сумішшю казкового фентезі та стімпанку і так сподобалась читачам, що вони вмовили автора на третю книгу про пригоди другорядних персонажів. Або “Гобіт, або Туди і звідти” Толкіна.В книзі автор створив оригінальний світ, заснований часткового на класичному фентезі і частково на баченні та ідеях самого автора. Тут оригінальна система магії, яка спочатку здається дуже простою, але поступово ускладнюється. Вкрай оригінальний світ, зі своєю міфологією та історією, який теж розкривається поступово. І головне, що автор нічого надміру не ускладнює. А які тут персонажі, ух, мені навіть складно назвати улюблених. Чого тільки варті діалоги буркотливого Барбуля та його ворона Карла, або дуже смішні карколомні пригоди ворона Карла та кота Чорнявчика. Мої улюбленці - це трійця лісових гномів-розбійників Кренц, Бізлі та Тофі, яких королева Лютиція послала наглянути за Барбулем та його супутниками. Дуже хитрі гноми, які постійно вигадують якісь схемки і потім все йде не за планом. Вони навіть примудрилися сісти не в той візок, що потрібно)Кожен персонаж, від Улі, племінника Барбуля, до кам’яних тролів (насправді не зовсім тролів, а їх крихітних втілень…хоча, самі дізнаєтеся) прописаний на неймовірному рівні. Всі вони дуже швидко стали для мене майже рідними. Й звісно всі вони постійно потрапляють в пригоди, що дратує Барбуля, який хоче просто дістатися до кристалу та поповнити запаси магії. За мірою подорожі героїв відкривається все більше й більше нових дивних місць цього світу, і кожне таке місто буквально відчуваєш, наче ти сам там знаходишся. Настільки це добре та атмосферно прописано.Особисто я насолоджуюся кожною сторінкою цієї книги. Якщо ви шукаєте почитати щось легке,атмосферне, з гарним гумором, персонажами та пригодами - ця книга підійде просто ідеально. Вона буквально заряджає гарним настроєм і єдине, що мене хвилювало - чи буде продовження? Автор запевний, що восени вийде друга книга в цій серії. Особисто я зроблю все від себе залежне, щоб про цю книгу та автора дізналося як можна більше українських читачів. Абсолютний діамант українського оригінального фентезі. Скоро розповім про цю книгу в новому відео, а також після того, Як прочитаю фінал, будуть відгуки тут, в телеграмі. Також автор відкрив сайт, де можна багато дізнатися про світ та персонажів - https://magicway.com.ua/hero#КаджитЧитає #фентезі #Барбуль #ДмитроБуксин

📕 Недочит: “За межею швидкості” Антон ЕйнеЗ цією книгою в мене склалася парадоксальна ситуація. В книзі багато оригінальних ідей, цікавий світ, гарні персонажі але при цьому я не зміг її дочитати. Автор створив дійсно оригінальний світ, абсолютно сучасний, але технологічний розвиток в ньому забезпечила магія. Маги, або програмаги, пишуть спеціальний магічний код, який описує та робить можливим функціонал всіх заклинань, а це дає змогу наділити чарівними властивостями різні предмети. Маги використовують різні мови, від яванських гліфів до Хрест-Хрест або мови Боа, чим більше мов знаєш, тим більш універсальним магом стаєш. В цьому світі працюють магічні хмарні сховища, безпілотні літаючі карети та міжміські кораблі й навіть космічні кораблі. І все це працює на прошивках та заклинаннях програмагів. Фактично в цьому світі місце програмістів зайняли маги. І виписано це на дуже високому рівні. Це не просто “а хай буде так”, а дійсно вкрай оригінальне та цікаве бачення автором сучасного світу, якби в ньому існувала магія. В книзі є багато описів принципів роботи магії в різних сферах, від побутової до космічної або військової.Персонажі теж на висоті. Це Саджар Ранндар, маг найвищого рангу, який забезпечує захистом державне сховище найнебезпечніших магічних артефактів. Та його помічниця, перший в світі штучний дух (так, шикарний аналог ШІ в магічному світі) на ім’я Спіріт. Вони прекрасно прописані, особливо Спіріт, мають власні історії, риси характерів, історію стосунків, бачення світу тощо.Здавалося б, що могло піти не так в оригінальному світі з цікавими персонажами? Я прочитав 170 сторінок, це майже половина книги, і проблема тут в тому, що це книга, де нічого не відбувається. Спочатку герой швидко розплутує справу про злам своєї Вогняної Стіні, яка захищала артефакти, потім гине його друг, і він на прохання його друзів та рідних береться розслідувати це, бо вони не вірять, що то був нещасний випадок на гоночній трасі. І все це відбувається в послідовності: герой довго спілкується з Спіріт, вони будуть теорії щодо того, що відбувається, потім він ходить, спілкується з різними людьми, потім знову спілкується зі Спіріт і так по колу до 170 сторінки. Але ж автор від початку задав дуже високу планку герою, він один з найкращих та найсильніших магів, тому очікуєш відповідного протистояння, де він би застосовував і свої навички, в тому числі можливо і в бою. Але цього немає. Екшену, пригод, бойових сцен - нуль. І відповідно не відчувається загроза, тобто фактично не відчувається антагоніст, або антагоністи чи якісь сили, які протидіють героєві та його штучному духу. Ну так, зовсім трішки, натяками це є і там одразу ламається логіка. Бо автор прямо каже про те, що Саджар дуже сильний маг і він мав доступ до найпотужніших артефактів. Але, коли далі по сюжету (вже будучи звільненим з посади) він зустрічається з військовою розвідкою, ті ставляться до нього край зневажливо, типу ти старий програмаг-невдаха, якого давно звільнили, пішов геть звідси. Серйозно? Військова розвідка так ставиться до одного з найсильніших та найрозумніших магів, досвідченого, такого що мав доступ до державних таємниць та будував їх захист? І тут би створити конфлікт, де герой показав би свої навички, але цього немає.Можливо сам автор вважав, що цікавість читача повинна викликати детективна інтрига, але вона знаходиться не на рівні серйозних детективів та трилерів, я б сказав рівень середній, не такий, який здатен тримати увагу читача від першої до останньої сторінки.В підсумку мені стало нудно. Нескінченні розмови по колу, пересування головного героя між різними персонажами, з якими він повинен побалакати. Протистояння, екшена, цікавих антагоністів та пригод я до 170 сторінки не побачив. На жаль, в мене просто немає часу, щоб шукати це далі по книзі.#недочитано #ЗаМежеюШвидкості #АнтонЕйне

🌌«Згасання Аврори» Емі Кауфман, Джей КрістоффДуже складно написати щось суттєве без спойлерів👀.Фінальна частина трилогії вийшла для мене неоднозначною. З одного боку, було дуже приємно знову повернутися до Загону 312. За три книги герої справді встигли полюбитися, і спостерігати за їхніми пригодами, суперечками та взаєминами було так само цікаво, як і на початку серії.Але сам фінал мене не зачепив. Ще наприкінці другої книги було досить добре видно, до чого саме ведуть автори, тому розв'язка не стала несподіванкою. Через це кульмінація втратила частину емоційного ефекту, на який, схоже, розраховували автори.Втім, книга залишається дуже динамічною: тут багато пригод, небезпечних ситуацій, гумору та моментів, коли героям доводиться робити складний вибір. Саме персонажі для мене були головною причиною дочитати цикл до кінця.Не найкращий фінал трилогії для мене особисто, але я точно не шкодую, що провела цей час разом із Тайлером, Авророю, Зілою, Фініаном, Скарлетт і Келом. Саме вони стали найбільшою силою цієї серії. ✨4/5🔥