Три кванти опівночі | Читаю зараз трилогію “Фаренго” Володимира Єшкілєва. Говорити предметно...

Читаю зараз трилогію “Фаренго” Володимира Єшкілєва. Говорити предметно про неї ще не готовий, багато всього й мені потрібно десь днів 4-5 щоб зробити відгук та додати у сценарій про космоопери (а вона туди точно потрапить).Є така дилогія казкового фентезі-стімпанку “Ельфійський корабель” Джеймса Блейлока, я її читав й інколи згадую її у відео. Це книга або дилогія-парадокс. Першу книгу часто порівнювали з культовою історією гобітів, але критики зазначали, що придумати в цьому жанрі щось більш несхоже на Толкіна, ніж твори Блейлока, неможливо.Так от “Фаренго” для мене такий же парадокс, так я бачу дещо схоже на “Дюну” Френка Герберта, є навіть свій аналог Бене Гесеріт, бачу деякі елементи трохи схожі на “Гіперіон” Дена Сіммонса та на твори Гамільтона та навіть Вернора Вінджа, але при цьому складно придумати щось настільки несхоже на ці книги. Абсолютно унікальний Всесвіт зі складною та заплутаною історією, різними фракціями, політичними та військовими альянсами, тут же суттєву роль грають клони, расизм та сегрегація, є біоінженерія та ознаки біопанку й водночас кіберпанку. Причому все це дуже гармонічно поєднано між собою, так, що світ книги відчувається цільним та логічним.Мене дуже дивує, що раніше я взагалі ніколи не чув про цю українську космічну оперу й дякую нашому чатику, бо саме там я вперше побачив посилання на цю трилогію.До цього я вважав єдиною космооперою книгу "Шляхи титанів" Олеся Бердника. Ще був дует братів Авраменко та "книга Жменя вічності", але щодо цієї книги, скоріше дилогії, я не впевнений, й не знаю де зараз автори та на чиєму боці.