Ми зустрічаємось на СТО.Я довго тулю свою машину, намагаючись... ну намагаючись поставити так, як люди паркують на стоянці Епіка: шоб і самому вийти, і нікого не блокувати. Хха. Хорхе бросає свого буса в одному і тому самому місті. Яке вже типу "його". Всі звикли, навіть ті, кого він блокує. Бо його всі люблять.Ми зустрічаємось на СТО: часто, частіше, ніж цього потребують ремонти машин. По-перше - ми любимо друг з другом розмовляти. Ну ладно, ладно: я люблю розмовляти з Хорхе, у мене недостаток адекватного спілкування, я це розумію, Хорхе це терпить.Я, як і раніше, нічого не розумію у корчах. Руслан, директор СТО, розуміє все, і коли вони з Хорхе починають спілкуватися про машини - мені стає нудно. Нє, я стою і ківаю, але ж не розумію і п'ятої частини отих їхніх "шрусів".Ми зустрічаємось на СТО, хоча тут зараз в ремонті одна чи дві машини, а не як раніше - п'ять. Так, ми відчули різке зменшення донатів. Ні, ми нікого ні в чому не попрікаємо. Не розказуємо вам "ви повинні", не хуячимо пічальні історії про то, скільки машин втрачено у Курській області (прим. - дохуя).Все чесно. Можете - донатите, не можете - не донатите. Я сам поки без роботи, тому розумію. Anton Senenko за мене переживає, але приховує це. Мені неочікувано приємно.Але ми не можемо припинити зустрічатися на СТО. Там - наша частинка світу. І інколи воякі забирають відремонтовані тачки. І ми посміхаємось. І отут, на фоткє, ми намагаємось передати цю посмішку вам.До зустрічі на СТО. Обняв.Приват 4149499086676739 (Антон Сененко)Моно 4441114443028624 (Олег Б)PayPal [email protected]