Маркушин Олександр

Ірпінська громада провела в останню путь двох захисників — Олександра Гумельника та Олексія Демідова.🕯Олександр ГумельникНародився на Миколаївщині, у Баштанці, 5 жовтня 1981 року. У 2017 році разом із дружиною Світланою переїхав до Ірпеня, де працював будівельником і виховував двох доньок.19 грудня 2024 року Олександр добровільно став на захист України заради мирного майбутнього своїх доньок.Служив водієм господарчого відділення взводу матеріального забезпечення батальйону безпілотних систем 414-ї окремої бригади (ОБрУБАС) "Птахи Мадяра".Життя захисника обірвалося 27 березня 2026 року під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку — Олександр загинув внаслідок удару ворожого FPV-дрона.🕯Олексій ДемідовНародився 20 липня 1978 року в Білій Церкві. 25 років прожив в Ірпені. Майстер спорту з боксу та плавання.До лав Збройних Сил України приєднався у 2024 році. Служив старшим розвідником у складі 65-ї окремої механізованої бригади.Олексій загинув 28 лютого 2026 року, коли вибивали ворога з Новоандріївки на Запорізькому напрямку."Я з цією людиною пережив багато. Він був добряком і водночас упертим. При тому справжнім і фантастичним", – пригадує Олексія його друг Андрій.Щирі співчуття рідним, близьким, друзям і побратимам Олександра та Олексія.Вічна пам’ять і слава Героям!🕊 Instagram 🕊 Twitter 😎Facebook 📹 YouTube

Вже четвертий Герой на цьому тижні повертається на щиті до Ірпеня.Завтра, 2 квітня, Ірпінська громада зустріне живим коридором 45-річного захисника Олексія Гарана.Олексій родом з Херсона. У 2022 році після окупації родина Олексія виїхала в Ірпінь.А вже у 2023 році Олексій добровільно доєднався до ЗСУ. Брав участь у боях на важких ділянках фронту на сході і півночі країни: у Луганській, Донецькій, Харківській, Чернігівській та Сумській областях. За свої бойові заслуги та сумлінну службу отримав відзнаку Головнокомандувача ЗСУ "Золотий хрест".Загинув Олексій 27 березня 2026 року під час виконання бойового завдання на Сумщині. Прощання з Олексієм Гараном відбудеться завтра, 2 квітня:11:00 — відспівування у Храмі Святої Мучениці Параскеви-П’ятниці ПЦУ (вул. Стельмаха, 2);13:00 — живий коридор біля повороту на кладовище (по вул. Університетській);13:15 — чин поховання на Алеї пам’яті захисників України.Щирі співчуття родині, друзям та побратимам від усієї Ірпінської громади!🕊 Instagram 🕊 Twitter 😎Facebook 📹 YouTube

Завтра, 1 квітня, в Ірпінь повертаються на щиті два Героя.Олександр Гумельник родом з Миколаївщини, народився 5 жовтня 1981 року в Баштанці. Разом зі старшим братом Володимиром ріс у люблячій родині.Для друзів і однокласників він назавжди залишиться другом, який підтримає, вислухає і не підведе у найважчу хвилину.Після школи Олександр вступив до Миколаївського училища суднобудування, де здобув професію бортового електрика.У 2004 році отримав і будівельну спеціальність штукатура і як батько почав працювати на будівництві.У 2017 році разом із дружиною Світланою переїхав до Ірпеня. Тут він будував нові оселі, виховував з коханою двох доньок і жив звичайним життям людини, яка любить родину і свою справу.За покликом серця 19 грудня 2024 року Олександр добровільно підписав контракт із ЗСУ і обрав захист країни заради мирного майбутнього своїх доньок.Служив водієм у взводі матеріального забезпечення 414-ї окремої бригади ударних безпілотних авіаційних систем ЗСУ "Птахи Мадяра".27 березня 2026 року під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку Олександр загинув внаслідок удару ворожого FPV-дрона."Олександр "Санич" – мій найдорожчий і найкращий чоловік, люблячий батько, вірний друг, турботливий син і брат. Він був моєю опорою, моїм спокоєм і моїм світом. Досі пам’ятаю наше знайомство на футбольному полі. Ти мене вперше побачив і одразу назвав своєю "нареченою". І з того часу ти назавжди в моєму серці. Кожного дня, і дотепер, я чекаю на повідомлення "Доброго ранку, моя любімка" та твої плюсики — знак, що ти в безпеці. Добрий, щирий, сильний — він жив серцем і завжди ставив рідних понад усе. Захищаючи Україну, він віддав своє життя, залишивши після себе невимовний біль і безмежну любов, яка не згасне ніколи", — ділиться спогадами про чоловіка Світлана.Прощання з Олександром Гумельником відбудеться у середу, 1 квітня:11:30 — живий коридор на вулиці Університетській (біля повороту на кладовище);11:45 — чин поховання на Алеї пам’яті захисників України.Вічна пам’ять і слава Герою – Олександру Гумельнику!🕊 Instagram 🕊 Twitter 😎Facebook 📹 YouTube

Завтра, 30 березня, в Ірпінь на щиті повертається захисник Тарас Хижко. Йому назавжди 46.Воїн народився в Києві 26 грудня 1978 року. Закінчив Київський індустріальний фаховий коледж.На захист України став ще на початку російсько-української війни – у 2014 році під час АТО.У 2016-му Тарас із родиною переїхав до Ірпеня. Тут із дружиною Тетяною виховував двох синів. На початку повномасштабного вторгнення знову повернувся до війська.Служив старшим навідником 36-ї окремої бригади морської піхоти. 25 грудня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі Костянтинівки Донецької області життя Тараса обірвалося внаслідок удару ворожого FPV-дрона.З грудня минулого року він вважався зниклим безвісти, і лише зараз результати ДНК-експертизи офіційно підтвердили загибель Героя.Вдома на нього чекали мама, дружина та двоє синів – Іван і Михайло.Щирі співчуття рідним і побратимам від усієї Ірпінської громади.Прощання з Героєм відбудеться завтра, 30 березня:10:30 – живий коридор по вул. Університетській (біля повороту на кладовище);10:45 – чин поховання на Алеї пам’яті захисників України.Вічна і світла пам’ять Герою – Тарасу Хижку!🕊 Instagram 🕊 Twitter 😎Facebook 📹 YouTube

У Козинцях провели в останню путь 38-річного старшого солдата Сергія Маруду, який понад рік вважався зниклим безвісти.Попрощатися з воїном прийшли понад 200 односельців, близькі, друзі та побратими. Живим коридором та з квітами в руках люди віддали шану своєму земляку.Сергій народився 3 лютого 1987 року. В селі Козинці він зростав, навчався та здобув фах механіка у Немішаївському коледжі. Рідні згадують його як людину з "золотими руками", здатну полагодити техніку будь-якої складності. Сильний духом, справедливий і добрий.Його боротьба за Україну почалася ще у 2014 році у складі славетної 72-ї ОМБр імені Чорних Запорожців. Згодом він боронив державу в лавах 95-ї окремої десантно-штурмової Поліської бригади.Під час повномасштабного вторгнення Сергій забезпечував артилерійські підрозділи боєприпасами на найгарячіших напрямках. Дружина Катерина згадує, що він міг не спати по кілька діб, аби вчасно доставити снаряди побратимам. За свою службу був нагороджений грамотами командування та відзнакою Президента України "За оборону України".В одному з останніх дзвінків він сказав дружині: "Ти ще будеш мною пишатися".Сьогодні Героєм пишається вся Ірпінська громада.Висловлюємо співчуття дружині Катерині, 13-річному сину Григорію, батькам та всій родині загиблого.Низький уклін. Вічна пам’ять і шана Герою – Сергію Маруді!🕊 Instagram 🕊 Twitter 😎Facebook 📹 YouTube

Прощання із захисником Сергієм Марудою відбудеться завтра, 21 березня, у селі Козинці.Минулої весни він перестав виходити на зв'язок і перебував у статусі безвісти зниклого. Понад рік родина чекала та вірила, що знайде його. Але ДНК-експертиза підтвердила: 38-річний старший солдат Сергій Маруда, позивний Лютий, мешканець села Козинці, загинув 7 березня 2025 року.Сергій боронив Україну з 2014 року у лавах славетної 72-ї бригади "Чорних Запорожців", а згодом – у складі 95-ї ОДШБр.За особистий внесок в оборону держави нагороджений відзнакою Президента України.Був людиною виняткової справедливості та мужності.Вдома на нього чекали батьки, дружина Катерина і 13-річний син Григорій."Він був моєю рідною душею. Його останні слова були про те, що я буду ним пишатися. Ми пишаємося тобою, Сергію", — каже дружина Катерина.Прощання з Героєм відбудеться у суботу, 21 березня, у селі Козинці:10:20 – живий коридор від пам’ятника солдату до будинку, де проживав Герой, по вулиці Шевченка;11:00 – відспівування у Храмі Казанської ікони Божої Матері (с. Козинці, вул. Шевченка, 84);11:30 – чин поховання на сільському кладовищі.Вічна пам’ять і шана Герою – Сергію Маруді!🕊 Instagram 🕊 Twitter 😎Facebook 📹 YouTube

Ірпінська громада провела в останню путь 20-річного молодшого сержанта НГУ Віктора Толстого, позивний Барига.Віктор народився 16 квітня 2003 року в селі Грушине на Харківщині. Він був вірним другом, активним спортсменом і завзятим рибалкою.Наприкінці 2021 року за власним покликом пішов на строкову службу, яка у лютому 2022 року переросла у боротьбу з ворогом за незалежність України.Під час повномасштабного вторгнення Віктор служив у 23-й окремій бригаді "Хортиця". Як командир відділення, він був взірцем для побратимів – вмотивованим і мужнім воїном, попри юний вік. Прагнув звільнити всю Україну від окупантів і підняти синьо-жовтий прапор над вільним Кримом.Життя воїна обірвалося 7 червня 2023 року поблизу села Ольгівське на Запорізькому напрямку внаслідок ворожого авіаудару. За особисту мужність Віктор був посмертно нагороджений орденом "За мужність" III ступеня.Мама Героя, Оксана Вікторівна, яка проживає в Ірпені і працює в ліцеї №1, прийняла важке рішення — перепоховати сина в нашій громаді."Вдячна громаді, за те що прийняли моє прохання і я зможу бути тут, поруч із сином. Я зможу до нього приходити. На жаль, в Харківську область через небезпеку їздити я вже не зможу. Віктор живе в пам’яті своїх рідних, він живе в усьому, що нас оточує. Бо це була світла, щира, добра людина, яка залишається назавжди в нашому серці та всьому, що навколо нас. Я отримую любов сина через всіх людей, які мене підтримують", – каже про сина мати. Щирі співчуття від усієї Ірпінської громади Оксані Вікторівні, рідним, друзям і побратимам Віктора.Вічна пам'ять та слава Герою – Віктору Толстому!🕊 Instagram 🕊 Twitter 😎Facebook 📹 YouTube

У Козинцях Ірпінської громади трагічна звістка – 38-річний старший солдат Сергій Маруда, який понад рік вважався зниклим безвісти, загинув.Після тривалого очікування та надії ДНК-експертиза підтвердила загибель захисника.Сергій народився 3 лютого 1987 року в селі Козинці. Тут, у рідному краї, він навчався та будував плани на майбутнє. Профільну освіту механіка здобув у Немішаївському фаховому коледжі НУБіП України. Після одруження проживав у Києві."Він був майстром із золотими руками. Вмів ремонтувати та будувати, лагодити техніку будь-якої складності та розмірів. Був добрим, сильним духом і неймовірно справедливим", – згадують Сергія рідні.Сергій був із тих, хто не чекав закликів, а діяв за покликом серця. Його шлях воїна розпочався ще у 2014 році, з перших днів російської агресії, у складі 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців. Потім він боронив Україну у складі 95-ї окремої десантно-штурмової Поліської бригади. Служив у першому протитанковому відділенні взводу вогневої підтримки аеромобільної роти. Під час повномасштабного вторгнення забезпечував передові артилерійські підрозділи боєприпасами. "Міг не спати дві доби, але віз вантажі зі снарядами хлопцям", – згадує дружина захисника Катерина.За сумлінне виконання службових обов’язків, зразкове та своєчасне забезпечення військ засобами ураження в умовах збройної агресії був нагороджений грамотою від командування артилерійських бригад. У серпні 2022 року отримав відзнаку Президента України "За оборону України".Експертиза підтвердила, що Сергій загинув 7 березня 2025 року під час виконання бойового завдання на Курському напрямку"Він був моєю рідною душею, моїм серцем. Його передостанні слова до мене були: "Ти ще будеш мною пишатися". А останній раз він дзвонив мені вже з позицій і казав, як сильно любить", – додає Катерина.Сергій Маруда залишиться в пам’яті як людина виняткової мужності, яка присвятила свою молодість боротьбі за нашу свободу.Щирі співчуття дружині Катерині, 13-річному сину Григорію, батькам, друзям і побратимам Сергія від усієї Ірпінської громади.Про дату і час прощання у селі Козинці буде повідомлено окремо.Низький уклін. Вічна пам’ять і шана Герою – Сергію Маруді!🕊 Instagram 🕊 Twitter 😎Facebook 📹 YouTube

Вчора ввечері подивився висвітлення ситуації в Ірпені на Bihus.info.Дякую журналістам, що звернули увагу, і вдячний ірпінцям за підтримку та позицію.Те, що показали у цьому короткому відео, — лише частина правди. Верхівка Ірпінського айсберга.Коли мене у 2024 році попереджали, що Карплюк готує підозру і бігає з Пащинським на допити — я не вірив.Коли ДБР виконало це замовлення і вручило мені підозру, я був здивований тим, як легко в Україні забудовник може усунути очільника громади на очах у керівництва держави та під носом СБУ.Спочатку я був наївним і впевненим у тому, що вірних закону правоохоронців, суддів і керівників в апараті нашої держави більше, ніж корумпованих.А потім я побачив на власні очі, як працює "система"...Побачив, як саме і ким конкретно покривається беззаконня в Україні.Я довго не міг змиритися: вчора ми могли загинути в Ірпені, а сьогодні мене кидають у СІЗО на замовлення забудовної мафії, на яку роками працює наша правоохоронна і судова система.Весь цей рік у судах, ДБР, УСР та поліції мені в кулуарах давали одну дивну пораду: "Іди до Офісу Президента. Домовляйся. Твоє питання на контролі самого Олега Т.".Як бачите, домовлятися і торгувати Ірпенем я не пішов.Бо якщо ми хочемо кращого і заможного майбутнього для України — з корупцією треба не домовлятися, а боротися.Я народився в Ірпені. Це моє рідне місто. Тут народилися мої сини, тут росіяни розбомбили мою батьківську хату. І я буду стояти за нього завжди.Буду боронити від окупантів, якщо вони знову прийдуть на нашу землю.І буду знищувати мафію, яка вирішила, що, маючи зв’язки у високих кабінетах і верхівках політичних партій, може безкарно грабувати Ірпінську громаду.Разом із побратимами, юристами та небайдужими мешканцями ми вже не один рік ідемо цим шляхом.Долучайтеся! Разом до перемоги, і слава Україні!🕊 Instagram 🕊 Twitter 😎Facebook 📹 YouTube

Кожен день березня назавжди закарбувався у пам’яті Ірпеня болючими втратами серед захисників і мирних мешканців міста.Сьогодні, 5 березня, росіяни розстріляли автомобіль, в якому їхали наші побратими – Дмитро Українець і Сергій Малюк.Того дня на вул. Лисенка вони натрапили на російських окупантів, які відкрили по ним вогонь.Дмитро ще був живий, коли росіяни витягли його з машини і зробили контрольний постріл.Тіла Дмитра Українця і Сергія Малюка кілька днів залишалися біля розстріляного автомобіля. Через декілька днів їх поховають у братській могилі із двома мешканцями.Того ранку Дмитро встиг подзвонити мамі. Його останні слова були прості:– Мам, плюс?– Плюс.У цей день також загинув Федір Сєропов – ірпінець, який у поважному віці 70 років взяв зброю і тримав оборону на блокпосту "Синергія".У ті найтяжчі дні весни 2022 року, коли росіяни вже заходили у райони нашого міста, ці мужні чоловіки не шукали причин, щоб виїхати. Вони були першими, хто тримав оборону і чекав на ЗСУ.Їх вбили російські окупанти за те, що вони любили і захищали свій дім, своє місто, свою Батьківщину.Схиляємо голови перед батьками і рідними захисників Ірпеня.Пам’ятаємо своїх Героїв!🕊 Instagram 🕊 Twitter 😎Facebook 📹 YouTube