ЯМаріуполь. Львів

Прогулятися вулицями міста, яке тепер живе лише у спогадах…Сьогодні у стінах головного корпусу Львівського національного університету імені Івана Франка відкрилася виставка-лабіринт «Архітектурна історія Маріуполя: від минулого до майбутнього».Це вже вдруге виставка експонується у навчальному закладі. Адже саме українська молодь нестиме правду про нашу історію на міжнародну арену та працюватиме над тим, щоб воєнні злочини росії були належним чином засуджені.👥 Ми прагнемо, щоб історії тих, хто пережив окупацію, оборону та блокаду міста, звучали голосно й упевнено. Через мистецтво, документальні проєкти та культурні ініціативи ми нагадуємо всьому світу: Маріуполь був, є і буде українським!✊ Сьогоднішня війна — це боротьба не лише за території, а й за сенси, культуру та історичну пам’ять.Відвідувачі зможуть простежити, як змінювалася архітектура Маріуполя в різні історичні періоди, які будівлі формували його унікальний архітектурний ансамбль, а також проаналізувати наслідки мілітарного впливу на міський ландшафт 💔Дякуємо всім, хто долучився до створення та організації цієї виставки 🕊

У межах форуму «Forbes Development: Фундамент Успіху» говорили про доступне / соціальне житло як інструмент збереження людей в Україні та відновлення економічного потенціалу держави.Розповів про наш досвід створення такого житла для маріупольців та проєкти, які реалізовуємо зараз. У своїй роботі ми керуємося європейським підходом до створення соціального / доступного житла, тому орієнтуємося на моделі Польщі, Нідерландів і Франції. Усі їх об’єднує філософія людиноцентричності: якісна й доступна інфраструктура створюється навколо людини та її потреб. І найголовніше — житло має з’являтися там, де є робота.Соціальне / доступне житло — це не про гетто. Це про економічно активних людей, які впливають на розвиток країни та створюють її економіку. Щоб правильно прорахувати економічну модель, потрібно розуміти, для кого ми будуємо та які фінансові можливості мають ці люди. ☝️За даними Держстату, середня зарплата в Україні складає близько 22–25 тис. грн. Орієнтуючись на європейський підхід, наприклад, у французькому місті Гавр, витрати на оренду житла не повинні перевищувати 30% доходу родини — саме тоді людина залишається економічно активною. Ми розуміємо, що такі проєкти — це спільна відповідальність держави та місцевого рівня.Тому для ефективного створення соціального житла в Україні необхідно: ухвалити нову житлову політику, прийняти закон про соціальне житло, розробити фінансову модель на рівні Національного банку.Саме завдяки такому комплексному підходу ми зможемо повернути людей для відновлення економіки. Наразі, за даними Міністерства економіки, в Україні не вистачає щонайменше 4 млн людей працездатного віку.Тому разом з Міністерством відновлення, Київською обласною державною адміністрацією та муніципалітетом Василькова ми вже створюємо пілотний проєкт. Там плануємо збудувати 10 нових будинків для понад 700 маріупольських родин.🤝Дякую організаторам форуму та всім учасникам панелі за змістовну дискусію.Підписатися

Історична сторінкаВідомі маріупольціФеоктист Хартахай (між 7 і 25 березня 1836 — 25 березня 1880) — український педагог, історик, етнограф. Народився в с. Чердакли. Походив із греків-переселенців із Криму. Батько працював у системі Маріупольського грецького суду.У 1860 р. став студентом історико-філологічного факультету, потім східного факультету (арабо-персько-турецько-татарські мови) Санкт-Петербурзького університету. Активний діяч групи української молоді, згуртованої довкола Т. Шевченка. У 1861 р. разом з іншими студентами виносив домовину з тілом Тараса Шевченка, виступав з прощальною промовою на Смоленському цвинтарі. Займався дослідженнями з історії Криму, християнства в Криму, культури греків Приазов'я і кримських татар. Працював у журналі «Современник». Виїхав в Польщу, де викладав російську мову та словесність. У 1875 р. повернувся на Україну, доклав значних зусиль задля відкриття у Маріуполі чоловічої Александровської гімназії. На посаді її директор залишався до останніх днів.

😊Стартуємо! Розпочинається збір заяв на сімейну реабілітацію в оздоровчих центрах "ЯМаріуполь. Родина"⚓Команда мера Вадима Бойченка робить усе, аби маріупольці мали можливості для реабілітації та психо-емоційного відновлення. Тож вже готуємося приймати маріупольців у наших оздоровчих центрах у Моршині, Вінниці та Трускавці. Крім того, маріупольських дітей готується приймати "Артек" у Пущі-Водиці☘🌳У Вінниці зможуть відпочити сім’ї з дітьми (діти у супроводі одного з батьків/законних представників). У Моршині та Трускавці створені умови для відпочинку дітей, а також літніх людей віком 60+. В "Артеку" - діти віком від 7 до 18 років. ✅Як потрапити на відпочинок? Необхідно прийти до центру "ЯМаріуполь"/звернутися до мобільного офісу "ЯМаріуполь.Поруч з тобою" та подати заяву, додавши наступні документи:🔸копії - довідки ВПО🔸паспорту одного з батьків🔸свідоцтвао про народження дитини🔸документи, що підтверджують пільговий статус (при за наявності)🔸реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП)🔸витяг про місце реєстрації для власників ID-картки☝Перша зміна у Моршині та Трускавці стартує вже у травні! Всього планується 13 змін. У Вінниці відпочинок почнеться у червні в всього буде 9 змін. В "Артеку" перший заїзд стартує у червні. Всього планується 4 зміни. ▶На усі додаткові питання зможуть відповісти фахівці центрів "ЯМаріуполь". Перевезення та харчування – безкоштовні.

🥀«ДЕ ТИ»: Акція вшанування загиблих у Маріупольському Драмтеатрі  🕯16 березня по всій Україні пройде щорічна акція з вшанування пам’яті жертв трагедії Маріупольського драмтеатру. Запрошуємо маріупольців та всіх небайдужих запалити лампадки пам’яті біля будівель міських театрів.  ▶️Акція у Львові відбудеться о 13:00, біля Львівської Національної Опери (проспект Свободи, 28).Маріупольський драмтеатр - місце, що стало символом жорстокості та руйнування. Символом трагедії війни, болю Маріуполя та України. Символом воєнного злочину російських окупантів, який світ не має права забути.  😢16 березня 2022 року російські окупанти скинули авіабомби на Маріупольський драмтеатр. Напис «ДЕТИ», зроблений великими літерами і добре помітний з неба, не зупинив їх. У театрі переховувалися сотні маріупольських родин. Людей, які шукали порятунку від російських обстрілів. У той день загинули сотні невинних, серед них – діти…. 💔16 березня - ця дата назавжди болітиме в наших серцях! «ДЕ ТИ» – це пам’ять, яка об’єднує. Де б ми не були – у різних містах України чи за кордоном – ми пам’ятаємо. Ми не дамо забути, що сталося в українському Маріуполі. Тому закликаємо маріупольців, де б вони не були, запалити свічку та нагадати про трагедію, яка не має бути забута. Лише разом збережемо пам’ять про кожного та кожну невинну жертву російської агресії. Маріуполь. Пам’ятаємо!

Історична сторінкаВідомі маріупольціВіктор Георгійович Шкурин (5.01.1932, Маріуполь - 2020) - режисер-документаліст, член Спілки кінематографістів України. Народний артист УкраїниНародився в сім'ї робітника. У 1957 р. закінчив Одеське морехідне училище. Працював диспетчером і начальником порту на Шпіцбергені. У 1960-64 рр. навчався на режисерському факультеті Всесоюзного державного інституту кінематографії у Романа Кармена. З 1964 р. - режисер «Укркінохроніки». Помер на 89 році життя 25 жовтня 2020 р. Похований на Байковому кладовищіСтворив стрічки:«Двоє з мартену» (1965), «Запорожець на Олімпі» (1965), «Київ—66» (1966), «Параска Біда та добрі люди» (1967), «Курган Товста могила» (1970), «Азовське море. Спаси і допоможи» (1992), «Липневі грози» (дилогія «Страйк», 1990 і «Викид», 1992), «Жезли Меркурія» (1997, співавтор, сценограф), «Червоний ренесанс» (2004, у співавторстві з Олександром Фроловим) та ін.Знімався у епізодичних ролях у «Я крокую по Москві» (1965), «Розколоте небо» (1979).

✨️6 лютого 2025 р. Маріупольський краєзнавчий музей мав би святкувати 105 річницю від дня заснування❤️‍🩹З початком повномасштабної війни доля Маріупольського музею стала найбільш драматичним прикладом серед усіх музейних установ Донеччини. Сьогодні маріупольські музейники намагаються продовжувати свою роботу.🙌Напередодні важливої для музею дати запрошуємо вас долучитись до онлайн-лекції, присвяченій розвитку музейної справи у Маріуполі.Під час лекції ви дізнаєтесь:🔸️як та коли у нашому місті розпочиналась музейна діяльність;🔸️які яскраві та трагічні сторінки пройшов за своє життя музей;🔸️які важливі проєкти впроваджуються сьогодні.📑Лекція пройде 5 лютого 2025 року, початок о 14:00Спікерка: співробітниця Маріупольського краєзнавчого музею Наталія Аруланова😊Чекаємо усіх, хто цікавиться музейною справою та історією свого краю!✅️Для участі в онлайн-лекції просимо вас зареєструватись до 4 лютого 2025 року за посиланнямПокликання для підключення на лекцію буде надіслано зареєстрованим учасникам.

Історична сторінкаВідомі маріупольціІван Олексійович Попов (1851 - після 1919) був міським головою Маріуполя з 1894 по 1917, і з квітня 1918 по листопад 1918, і з січня 1919 по лютий 1919 рр.Народився в родині грецького купця. Навчався в Харківському університеті на факультеті права. У 1875-1880 рр. працював у судах Одеси, Харкова та Астрахані. Як суддя здійснював розслідування кримінальних справ. У 1879 р. обраний окружним суддею Маріупольського судового округу.У 1884 р. обраний міським головою. Працював над забезпеченням жителів міста харчуванням, освітою та оздоровленням. За час його перебування на посаді населення міста зросло в 1,6 рази, а податкові надходження — у 2,7 рази, збудовані Олександрійська гімназія, міська лікарня та початкові школи, міська електростанція та споживча мережа, електроосвітлення центральної частини міста, міське водопостачання, міська бойня. Невелике провінційне місто перетворилося в значне портове місто.На утримання міського голови витрачалося 4800 руб. на рік.