Telegram statistics channel - @makariv_media

Дякуємо передплатникам, які обрали газету «Макарівський вісник»Ми прагнемо зробити нашу співпрацю зручнішою й кориснішою для Вас і готові надалі максимально задовольняти Вашу потребу в оперативній та корисній інформації.Але також ми звертаємося до потенційних передплатників. Ви можете передплатити «Макарівський ВІСНИК» з червня 2026 р. Може інет-новини і швидші, але у газеті – перевірені. І якщо в соцмережах часто ганяють одну й ту ж інформацію, переставляючи з одного сайту на інший, то ми даємо оригінальні новини. Самі їздимо до героїв публікацій, де б що не сталося, і привозимо новини звідти. Отже, йдемо в найближче поштове відділення і виписуємо улюблену газету «Макарівський ВІСНИК» у оператора. Можна виписати у листоноші. А краще – інтернетом, через сайт «Укрпошти». Так дешевше, бо не треба платити 35 гривень за паперову квитанцію. Вартість приймання передплати через сайт – 20 гривень. Економимо 15. Електронну квитанцію потім можна зберегти на телефон і надсилати куди треба. Не ксерокопіюючи. Або видрукувати на принтері. Коротка інструкція: заходите на сайт «Укрпошти», тиснете кнопку «Передплатити». Вона четверта внизу жовтої смуги. В новому вікні давите на кнопку у верхньому правому кутку «Передплачуйте місцеві медіа». Відкриється карта, шукаємо на ній Київську область. Натискаємо. Тепер обираємо «Макарівський ВІСНИК». Якщо помітити один місяць, то вартість – 56 грн. З оплатою передплати – 76 грн.Якщо помітити 3 місяці, то вартість – 168 грн. З оплатою передплати – 188 грн.Якщо помітити 6 місяців, то вартість – 336 грн. З оплатою передплати – 356 грн.Якщо помітити 7 місяців, то вартість – 392 грн. З оплатою передплати – 412 грн.Виписали – вітаємо! Тепер ви отримуватимете найцікавішу газету громади! Найсвіжіші та найцікавіші новини, гумор, новинки спорту, дивовижні людські долі, моторошний кримінал – все це на сторінках «ВІСНИКА». І про війну, загиблих – теж є... На жаль...Щоб швидко та зручно передплатити наше видання на наступний рік, залишаємо посилання

Війна приходить у життя людей без попередження і назавжди змінює їхні долі. Вона забирає не лише сьогодення — вона забирає майбутнє, мрії, плани, можливість жити поруч із рідними, бачити, як ростуть діти, радіти простим мирним дням. Вона вириває з життя тих, хто мав ще так багато зробити, так багато пережити, так багато сказати своїм близьким.Серед тих, хто став на захист України, — звичайні хлопці з українських сіл і містечок. Вони любили життя, працювали, будували плани, допомагали своїм родинам. Але коли прийшла війна, вони без вагань стали до боротьби. І заплатили найвищу ціну.Сьогодні Макарівська громада з глибоким болем і скорботою прощається із Захисником України — Миколою Олійником.Микола Анатолійович ОЛІЙНИК народився 6 липня 1993 року в селі Колонщина на Макарівщині. Він виріс у дружній родині, де панували любов, повага і взаєморозуміння. З дитинства був активним, життєрадісним хлопцем — любив грати у футбол, захоплювався технікою, брав участь у шкільних змаганнях.Він був добрим сином і надійним помічником для батьків, справжнім господарем. Мав багато планів на майбутнє, прагнув розвиватися, працювати і створювати своє життя.Атестат про загальну середню освіту отримав у Колонщинській загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів. У 2010 році вступив до Катюжанського професійного коледжу, де у 2013 році здобув фах слюсаря з ремонту сільськогосподарських машин та устаткування, а також водія автотранспортних засобів категорії «С».У травні 2013 року був призваний на строкову військову службу, яку проходив у Військово-Морських Силах України. Після демобілізації працював в охоронній службі у Києві, будуючи своє мирне життя. Одружився з дівчиною Наталією. У подружжя народився син Олексій.Та коли на українську землю прийшла війна, Микола не залишився осторонь. Під час повномасштабного вторгнення росії він став на захист територіальної цілісності та незалежності України.Солдат Микола Олійник служив водієм-заправником автомобільного відділення взводу забезпечення артилерійського дивізіону військової частини 144-го центру Сил спеціальних операцій.31 березня 2026 року, під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Червона Криниця Запорізької області, Микола отримав важкі вибухові травми внаслідок детонації ворожої міни.Він боровся за життя… Але поранення виявилися надто тяжкими. Не приходячи до свідомості після поранення, 22 квітня 2026 року, перебуваючи на лікуванні у лікарні Святого Луки у Львові, серце Миколи зупинилося.Ця звістка стала невимовним болем для його родини, для всіх, хто його знав і любив.Вдома на нього з Перемогою чекали мама Тетяна, дружина Наталія та син Олексій. Чекали з вірою, надією і любов’ю… Чекали живим. Та він повернувся до них Героєм.Для свого сина він назавжди залишиться батьком — сильним, мужнім, тим, хто захищав Україну.Для рідних — люблячим сином, чоловіком, близькою людиною, пам’ять про яку не згасне ніколи.Його життя було світлим і чесним.Його шлях — гідним.Його подвиг — безсмертним.Сьогодні ми схиляємо голови у глибокій скорботі.Наш обов’язок — пам’ятати його.Наш обов’язок — бути гідними його жертви.Наш обов’язок — берегти Україну, за яку він віддав своє життя.Схиляємо голови у скорботі.Дякуємо за мужність і самопожертву.Світла пам’ять Герою.Вічна слава Захиснику України.Поховали Миколу Олійника на кладовищі у с. Колонщина.https://www.facebook.com/makrikm 👈 джерело інформації та фото

📢 Звернення від Макарівського музею!Ми продовжуємо збирати пазли минулого нашого рідного селища. Наразі нас цікавить доля будівлі колишнього римо-католицького костелу, який згодом став частиною шкільного комплексу.Що ми маємо на сьогодні:1950-ті роки (архів Б. Лондона): На фото 1 видно приміщення школи без прибудови костелу. Це підтверджує, що на той момент споруди ще існували окремо або костел ще не був інтегрований у структуру закладу.1960-ті роки (архів Г. Черешньова): Є знімок 2 школи, проте ракурс не дозволяє роздивитися саме будівлю колишнього костелу.Нам потрібна ваша допомога:Датування: Можливо, хтось із вас пам’ятає або знає з розповідей батьків, у якому саме році почалася перебудова костелу під спортзал?Фотодокази: Чи збереглися у ваших сімейних альбомах фотографії школи 1950-х – 1960-х років, де на фоні видно спортзал (колишній костел) або процес будівництва переходу між ними?Важливо: Ваші спогади та фотографії допоможуть точно реконструювати історію розвитку освіти та архітектури в Макарові. Навіть найменша деталь може стати ключовою!Будемо вдячні за будь-яку інформацію у особисті повідомлення до музею.

📌 АКТУАЛЬНА ПІДБІРКА ВАКАНСІЙу Макарівській громаді1️⃣Пекар піци (Фора)📍 Локація: Макарів💰 Зарплата: 33 900 – 44 000 грн🕐 Повна зайнятість, навчають📞 066 780 97 04 (Вікторія)👉 Детальніше за посиланням: https://www.work.ua/jobs/7844073/⸻2️⃣Водій ДЕС (АТБ, склади)📍 Локація: с. Копилів💰 Зарплата: висока, стабільна🕐 Повна зайнятість, кат. С, досвід від 2 років📞 050 407 53 67 (Світлана Іванівна)👉 Детальніше за посиланням:https://www.work.ua/jobs/7583872/⸻3️⃣Сімейний екопарк “Ясногородка”📍 Локація: с. Ясногородка💰 Зарплата: за домовленістюВакансії:• Прибиральниця (готель) — 📞 093 973 13 56 (Ольга)• Працівник парку — 📞 098 338 20 20 (Тетяна)• Ресторан Ferma:офіціант, кухар, касир, мангальщик, помічник кухаря, прибиральниця📞 050 170 72 73 (Марина)⸻4️⃣КЗ “Центр культури і дозвілля”📍 Локація: смт Макарів💰 Зарплата: за домовленістюВакансії:• Електрик• Прибиральниця📞 0 (67) 774 94 52⸻5️⃣Фора (с. Гореничі)📍 Локація: с. Гореничі💰 Зарплата: за домовленістюВакансії:• Піцейола• Касир• Продавець📞 063 514 84 84 (Вікторія)⸻📌 Більш детально про вакансії — у нашому Telegram-каналі: https:/t.me/tsentrzhyttyestiykostii📌 У Центрі життєстійкості допомагаємо скласти резюме. Звертайтеся до: 🏢Центр ЖИТТЄСТІЙКОСТІ📌МАКАРІВ, вул. Сергія Корольова, 7 (приміщення ЦНАПу), 2 поверх. ⏰Пн-Пт: 9:00-18:00📲/✈️(098) 758 62 90🌐 Facebook ( тут більше про нас) https://www.facebook.com/share/186yTeQkB8/?mibextid=wwXIfr🟡🆕🆕🆕🆕🆕🆕🆕🆕🟡

Результати футбольних матчів за участі команд МакарівщиниWHITEBIT SUPERLEAGUE2017 р.н. (6+1) (тренери Я. Шалон та О. Жгут)Golden League2-й турФСК МАКАРІВ – КУДРІВКА-ЮНІОР-2 Сосниця 9:1Silver League2-й турФСК МАКАРІВ-2 – СПАРТА ТАТАРКА Київ 0:6* * *2014 р.н. (8+1) (тренери Р. Головатюк та О.Жгут)Silver League2-й тур ФСК МАКАРІВ – ФК КАШТАН Київ 5:3 (Єгор Жгут (хет-трик), Дмитро Крамаренко (дубль))ДИТЯЧО-ЮНАЦЬКИЙ ЧЕМПІОНАТ БУЧАНСЬКОГО РАЙОНУ2009/2010 р.н. (тренери Р. Головатюк та О. Жгут)8-й турПРОГРЕС Крюківщина – ФСК МАКАРІВ 4:0ДИТЯЧО-ЮНАЦЬКИЙ ЧЕМПІОНАТ КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІU-15 (2015/2016 р.н.) (тренер О. Жгут)Перша ліга8-й турФСК МАКАРІВ – ТАЛАНТ Глеваха 0:2* * *U-13 (2013/2014 р.н.) (тренер В. Щербаков)9-й турФСК МАКАРІВ – ДЮСШ-2 «Бородянка-Полісся» 0:1* * *U-11 (2015/2016 р.н.) (тренер Р. Головатюк)9-й турФСК МАКАРІВ – ДЮСШ-2 «Бородянка-Полісся» 3:0 (Дмитро Федоров (хет-трик))ЧЕМПІОНАТ КИЇВЩИНИ17-й турПАРТИЗАН Кодра – ОЛІМП Дмитрівка 0:0 Жодного взяття воріт арбітри не зафіксували в Кодрі, багато в чому завдяки голкіперу з Дмитрівки Ніколаєнку...t.me/makariv_media 👈 наш Telegram-канал

‼Сьогодні відбулися репатріаційні заходи, за результатами яких в Україну повернуто тіла (останки) 1000 загиблих осіб.За твердженням російської сторони, повернуті тіла належать українським військовослужбовцям. Слідчі правоохоронних органів спільно з експертними установами системи МВС проведуть усі необхідні експертизи для ідентифікації репатрійованих осіб. Після встановлення осіб загиблих тіла будуть передані родинам для гідного поховання.➡️Репатріаційні заходи вдалося провести за результатами спільної роботи співробітників Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, Об’єднаного центру при СБ України, Збройних Сил України, МВС України, Офісу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Секретаріату Уповноваженого з питань осіб зниклих безвісти за особливих обставин, ДСНС України, інших структур Сектору безпеки та оборони України.Висловлюємо вдячність за сприяння Міжнародному Комітету Червоного Хреста.🤝Окрема подяка особовому складу Центрального управління ЦВС ГШ ЗСУ та Обʼєднаного центру забезпечення заходів ЦВС Збройних Сил України, який здійснює перевезення репатрійованих до визначених державних спеціалізованих установ, організовує передачу загиблих представникам правоохоронних органів в системі МВС та судово-медичної експертизи в системі МОЗ.

КНИГА ПАМ’ЯТІ МАКАРІВЩИНИРосійська окупація Макарівщини, котра тривала 33 дні, принесла чимало горя громаді... Близько 200 військовослужбовців загинуло, 31 доброволець поліг на малій батьківщині, 238 мирних мешканців вбито, серед них 8 дітей.Протягом цих 33 днів ми публікували повідомлення про відомі нам імена. Сьогодні ж додаємо прізвища тих, про кого нам стало відомо уже після публікації постів, або тих чиї точні дати смерті нам не відомі:Володимир АМОСОВ (Маковище), Володимир КРАВЧУК (Маковище), Олександр БОНДАРЕНКО (Ферма), Володимир ЗАХАРОВ (Ферма), Леонід БОНДАРЕНКО (Андріївка), Сергій ВЕРГУН (Копилів), Роман ЖУРБЕНКО (Копилів), Степан ДУЧЕНКО (Мотижин), Лідія ЗАВАЛЬНЮК (Андріївка), Сергій ІВАНОВ (Макарів), Віктор ІЛЮШЕНКО (Макарів), Микола КІНЬКО (Макарів), Микола КОВАЛЬ (Гавронщина), Людмила КОРОТЕНКО (Березівка), Ганна ЛЕВИЦЬКА (Макарів), Юрій МАКЄЄВ (Вишеград), Валентин МИКОЛАЙЧУК (Мотижин), Григорій МІЩЕНКО (Королівка), Олег НАУМОВ (Мотижин), Людмила ПЛЮЩИК (Мотижин), Анатолій РУДЕНКО (Мотижин), Ніна СМІРНОВА (Макарів), Володимир СТАРОДУБЕНКО (Макарів), Володимир ФУЛГА (Березівка), Сергій ХИЖНЯК (Мотижин), Віталій КУСКОВСЬКИЙ (Калинівка), Лідія КУЗЬМІНА (Макарів), Леонід ШЕВЧУК (Макарів), Андрій МАРЧЕНКО (Макарів).Переважну більшість вбитих цивільних нам вдалося ідентифікувати. Проте найбільші складнощі виникають з машинами розстріляними на шосе Київ – Житомир, на жаль не всі імена вдалося з’ясувати. Проте пошуки продовжуються.І хотіли б подякувати за допомогу старостам сіл Макарівської громади, архівісту Ігору Бартківу, представника Національної поліції і окрема подяка журналісту Радіо Свободи Дмитру Джулаю. Без вашої допомоги цей список скласти було б складно. Користуючись нагодою, просимо вибачення за ресурс Макарів інформаційний, на жаль, вони не поважають роботу інших і забувають вказувати першоджерело. Адже помічник депутата вважає, що матеріал взятий в чужому телеграм-каналі підписувати уже не потрібно…Підготовлено Макарівським історико-краєзнавчим музеєм за активної участі журналіста Дмитра Джулая (Радіо Свобода)При використанні посилання на авторів обов’язкове.

ПОДІЇ ДНЯ: ЗГАДУЄМО...1 квітня 2022 року бійці ЗСУ отримали доступ до всіх населених пунктів Макарівщини. 1 квітня 2022 р. було знайдено та евакуйовано з території ЖК «Пейзажні озера» тіло Олексія Петрушенка, вбитого рашистами ще 25 березня 2022 р.Евакуацію тіла Олексія провели силами ГШР «Дика Качка» 1 квітня. Тіло Володимира Яремка на території Пейзажних Озер не було знайдено.У активних бойових діях на Макарівщині зі сторони росії, згідно документів, участь брали:– 36 загальновійськова армія (в/ч 05776);– 30 окрема рота спеціального призначення (в/ч 44221);– 64 окрема гвардійська мотострілецька бригада (в/ч 51460) (с. Андріївка, Липівка, Почепин);– 5 окрема гвардійська танкова бригада (в/ч 46108) (с. Березівка)– 37 окрема гвардійська мотострілецька бригада (в/ч 69647) (с. Гавронщина, Маковище, Вишеград, Колонщина, Северинівка, Мотижин, Копилів);– 36 окрема мотострілецька бригада (в/ч 06705);– 35 зенітно-ракетна бригада (в/ч 34696);– 30 артилерійська бригада (в/ч 62048);– 26 полк РХБЗ (в/ч 62563);– 136 окрема гвардійська мотострілецька бригада (в/ч 63354);– 78 окремий ремонтно-відновлювальний батальйон;– 114 мотострілецький полк 127 мотострілецької дивізії – 21 загін спеціального призначення «Тайфун» (в/ч 6767);– 141 спеціалізований моторизований полк «Сєвєр» (в/ч 4156);– 249 окремий мотострілецький батальйон «Юг» (в/ч 4157);– 18 гвардійський штурмовий авіаційний полк (в/ч 78018): збиті літаки у Вишеграді та Буяні; – 35 окремий транспортний змішаний авіаційний полк (в/ч 13641-2): збитий гелікоптер у Макарові.В обороні та звільненні Макарівщини брали участь:– 95-та окрема десантно-штурмова бригада;– 199 навчальний центр Десантно-штурмових військ;– диверсійно-розвідувальна група «Херсон» Десантно-штурмових військ;– 14-та окрема механізована бригада імені князя Романа Великого;– 104-та бригада тероборони «Горинь»;– 10-та окрема гірсько-штурмова бригада;– 130-й розвідувальний батальйон;– 43-тя окрема артилерійська бригада – 44-та окрема артилерійська бригада імені гетьмана Данила Апостола;– добровольчий батальйон «Крим»;– 8 полк спеціального призначення ССО ім. Князя Ізяслава Мстиславича– 142-й навчально-тренувальний центр імені генерал-хорунжого Всеволода Змієнка;– 114-та окрема бригада територіальної оборони;– група підрозділу спецпризначення СБУ;– добровольці Макарівської громади;– рота охорони 3-го відділу Бучанського РТЦК та СП;– група швидкого реагування «Дика Качка»;– група «Злі Партизани»;– 4-й окремий загін спеціального призначення Національної гвардії України– 8-й полк оперативного призначення імені Івана Богуна Національної гвардії України;– 299-та бригада тактичної авіації (бомбардування Копилова 1 березня);– 7-ма бригада тактичної авіації імені Петра Франка (збитий літак у Березівці 27 лютого);– 16-та окрема бригада армійської авіації «Броди» (збитий гелікоптер у Копилові 28 лютого);– 40-ва бригада тактичної авіації (збитий літак у Березівці 8 березня).Підготовлено Інформаційним агентством МКВ за активної участі журналіста Дмитра Джулая (Радіо Свобода)При використанні посилання на авторів обов’язкове

Син Героя України, мешканця Борівки Віталія Дудая виводив Віктора Дьокереша на матч проти збірної України26 березня 11-річний Вадим Дудай взяв участь у церемонії відкриття футбольного матчу між національними збірними України і Швеції та вивів нападника шведів на поле перед початком гри. Це стало можливим завдяки ініціативі Центрального управління цивільно-військового співробітництва Генерального штабу Збройних сил України спільно з Українською асоціацією футболу та Українським Червоним Хрестом.За словами дружини Героя Анжели для Вадима ця подорож стала здійсненням мрії. Він захоплюється футболом, тренується, стежить за матчами. Саме тому можливість побачити національну збірну наживо, побувати поруч із футболістами, вийти з ними на поле, відчути атмосферу великого міжнародного матчу - це емоція, яку важко переоцінити.Окрім самої гри, у Валенсії на Вадима Дудая чекала насичена програма: відкрите тренування збірної перед матчем, можливість отримати автографи у своїх кумирів, відвідання океанаріуму та прогулянка містом. Усе це подарувало йому не лише нові враження, а й такі потрібні дитячі емоції – щирі, світлі, справжні.Текст підготовлено Інформаційним агентством МКВ за сприяння Анжели Дудай.

Війна безжально проходить через людські долі, залишаючи після себе біль, втрати і порожнечу. Вона не запитує, скільки випробувань уже випало на долю людини — вона забирає навіть тих, хто з дитинства пізнав втрати, хто пройшов складний життєвий шлях і лише почав знаходити своє місце у цьому світі.Сьогодні ми прощаємося з тими, чиє життя було непростим, але сповненим сили, витримки і прагнення жити, любити, будувати майбутнє. Вони не шукали легких доріг, але у вирішальний момент стали на захист України, не вагаючись і не відступаючи.31 березня, в День визволення Макарівщини від російських окупантів, з глибоким сумом і болем у серці Макарівщина проводжала в останню путь Захисника України — Дмитра Поляновського. Людину, яка з ранніх років знала ціну втрат, але не втратила здатності любити, підтримувати і залишатися сильною.Дмитро Валентинович Поляновський народився 22 січня 1993 року у місті Києві.Його дитинство було непростим. У трирічному віці Дмитро разом із молодшим братом Богданом залишився сиротою, втративши матір Світлану Поляновську та батька Валентина Поляновського. Після цього хлопці виховувалися у дитячому будинку «Берізка», а згодом — навчалися і проживали в інтернаті у Пущі-Водиці.Попри всі труднощі, Дмитро зростав витривалим і сильним. Після закінчення інтернату він вступив до професійно-технічного училища, де здобув фах тесляра — чесну робітничу професію.Життя не раз випробовувало його. У молодому віці він втратив брата Богдана — ще одну важку втрату, яка залишила глибокий слід у його серці.Згодом у житті Дмитра з’явилося світло — він познайомився з дівчиною Людмилою. Разом вони створили сім’ю, і у травні 2019 року в них народився син Олексій. Для Дмитра це було справжнє щастя, новий сенс життя і надія на майбутнє.У лютому 2022 року, з початком повномасштабної війни, його дружина і син були змушені виїхати за кордон. Це була ще одна розлука, ще одне випробування, яке він переживав, залишаючись тут, на своїй землі.У січні 2026 року Дмитро став на захист територіальної цілісності та незалежності України.Солдат Дмитро Поляновський служив водієм 2-го відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки 4-го штурмового батальйону 225-го окремого штурмового полку.Він виконував свій обов’язок чесно і до кінця.28 лютого 2026 року під час російського ракетного удару по місту Чугуїв Харківської області Дмитро Поляновський отримав поранення, несумісні з життям.Його життя обірвалося… Життя, яке було сповнене випробувань, але й сили їх долати. Життя, у якому було багато болю, але також була любов — до сина, до родини, до життя.Сьогодні ми схиляємо голови у глибокій скорботі.Для його сина він назавжди залишиться батьком — сильним, мужнім, таким, що захищав свою країну.Для рідних і близьких — дорогою людиною, пам’ять про яку не згасне ніколи.Його шлях — це шлях людини, яка, попри всі удари долі, не зламалася.Його подвиг — це частина великої боротьби за свободу України.Наш обов’язок — пам’ятати його.Наш обов’язок — берегти Україну, за яку він віддав своє життя.Наш обов’язок — жити так, щоб його жертва не була марною.Схиляємо голови у скорботі.Дякуємо за мужність і силу. Поховали Дмитра Поляновського на кладовищі у с. Комарівка.https://www.facebook.com/makrikm - джерело фото та інформації