🕯В Ірпіні в останню земну путь проведуть Захисника Олександра ЧайкуПро це пише Макарівський історико-краєзнавчий музей з посиланням на в.о. Ірпінського міського голови Анжелу Макеєву.Олександр Васильович Чайка народився 23 вересня 1988 року у Вінниці. У 2010 році переїхав до Ірпеня заради коханої людини. Саме тут він створив сім'ю, працював, навчався, мріяв про майбутнє.Працюючи водієм, Олександр одночасно здобував вищу освіту в Національному університеті біоресурсів і природокористування України. У 2013 році вперше почув найважливіше слово у своєму житті — «тато». А у 2020 році доля подарувала йому ще одну дитину.У той же час батьки та бабуся Захисника переїхали на постійне місце проживання до с. Забуяння на Макарівщині.У 2023 році чоловік долучився до лав Збройних сил України. Після проходження базової підготовки продовжив навчання у Львові, де отримав офіцерське звання «молодший лейтенант».Восени 2023 року Олександр розпочав службу у складі 31 окремої механізованої бригади. Побратими знали його за позивним «Бентежний». За сумлінне виконання бойових завдань Олександр був нагороджений відзнакою командира.22 червня 2024 року, виконуючи бойове завдання, Олександр потрапив під мінометний та стрілецький обстріл. Він зазнав тяжких поранень і відтоді вважався безвісти зниклим.Майже два роки його рідні жили між болем і надією. Не припиняли чекати, вірити, молитися, сподіваючись, що одного дня він переступить поріг рідного дому.1 липня 2025 року в межах репатріації в Україну було повернуто тіла 79 полеглих українських Захисників. Серед них було й тіло Олександра. Але рідні ще не знали цього. Попереду були місяці виснажливого очікування.12 червня 2026 року ДНК-експертиза поставила крапку в історії, у якій так хотілося іншого фіналу. Олександр повернувся додому. На щиті…У Героя залишилися дружина, двоє дітей, батьки та бабуся. У пам’яті рідних, друзів і побратимів він назавжди залишиться відповідальним, сміливим і людяним чоловіком, якого поважали за чесність, доброту та відданість своїй справі.Прощання з Героєм відбудеться завтра, 20 червня:10:40 — живий коридор біля повороту на кладовище (вул. Університетська);11:00 — чин поховання на Алеї Пам’яті захисників України.🕯 Вічна пам’ять і слава Герою!
18 червня Макарівщина прощалася із Захисником України Олександром Вікторовичем Овсяником — людиною честі, мужності та великого серця, яка до останнього подиху залишалася вірною своїм принципам, побратимам і БатьківщиніОлександр Овсяник народився 23 жовтня 1976 року в місті Херсоні.Навчався у школі № 36, де був старостою класу та користувався заслуженою повагою серед однокласників і вчителів. Уже тоді проявлялися його лідерські якості, відповідальність та вміння об’єднувати людей навколо себе. Після закінчення школи вступив до технікуму, де здобув спеціальність кухаря.Згодом пройшов строкову військову службу в десантних військах. Саме там загартувалися його характер, витримка та готовність брати на себе відповідальність у складних ситуаціях.У мирному житті працював у будівельній сфері та займався підприємницькою діяльністю. Для рідних Олександр завжди був людиною, на яку можна було покластися. Люблячий син, уважний брат, надійний друг — таким його знали всі, хто був поруч.Власної сім’ї Олександр не створив, але свою любов, турботу й тепло щедро віддавав найріднішим людям. Він став справжньою опорою для сестри Інни та брав активну участь у вихованні трьох племінниць. Для дівчат він був не просто дядьком — наставником, другом, порадником і захисником. Його підтримка, мудрі слова та добре серце назавжди залишаться в їхній пам’яті.У 2020 році сестра Інна разом із родиною переїхала до села Березівка на Макарівщині. У лютому 2021 року сюди переїхав і Олександр. Саме тут він знайшов новий дім, нових друзів і став частиною громади. У цей же час у Березівці оселився і його названий брат Роман, з яким його пов’язувала особлива дружба та братерська підтримка.З перших днів повномасштабного вторгнення Олександр добровільно став на захист України. Він був серед тих, хто одним із перших став до лав оборонців держави. Навесні 2022 року долучився до формування 252-го окремого батальйону територіальної оборони.Старший сержант Олександр Овсяник із позивним «Херсон» служив командиром 3-го стрілецького відділення 1-го стрілецького взводу 2-ї стрілецької роти 252-го окремого батальйону територіальної оборони.Разом із побратимами він пройшов важкий бойовий шлях на Донецькому, Лиманському та Харківському напрямках, брав участь у боях за Бахмут, виконував бойові завдання на Сумщині. Під час служби отримав поранення. Проте навіть маючи законне право залишити військо, не скористався ним. Він свідомо повернувся до строю, бо вважав, що його місце поруч із побратимами.Олександр говорив, що потрібен там, де триває боротьба, де його товариші, де вирішується майбутнє України. Такою була його життєва позиція — не відступати, не залишати своїх і завжди бути там, де найважче.Свій останній бій він прийняв поблизу населеного пункту Спальне Курської області 22 серпня 2024 року. Під час виконання бойового завдання зміг вийти з ворожого оточення. Але, не побачивши поруч своїх побратимів, повернувся назад, щоб допомогти їм. Саме там обірвалося його життя.Цей вчинок найкраще характеризує Олександра. Він міг урятуватися сам, але обрав повернутися за своїми товаришами. До останньої миті залишився вірним військовому братерству, честі та своєму обов’язку.Його життя стало прикладом справжнього служіння людям. Він був людиною, яка не шукала легких шляхів, не проходила повз чужу біду і завжди ставила інтереси інших вище за власні.Батьки Олександра пішли з життя ще до початку повномасштабної війни на Херсонщині. Через бойові дії та тимчасову окупацію рідного краю поховати його на малій батьківщині неможливо. Тому свій останній спочинок він знайде тут, серед української землі, яку захищав, поруч із такими ж Героям, які віддали життя за свободу і незалежність нашої держави.Олександра Овсяника поховали на Національному військовому меморіальному кладовищі у Віта-Поштовій. https://www.facebook.com/makrikm - джерело інформації та фото
💃 Золотий паркет: танцювальний колектив «Еверест» підкорив всеукраїнські змагання!Коли талант зустрічається з наполегливістю, народжуються гучні перемоги! Танцювальний колектив «Еверест» Центру культури і дозвілля Макарівської селищної ради гідно представив нашу громаду на Всеукраїнських змаганнях зі спортивно-бальних танців «Dance in the Heart».Години тренувань, хвилювання та безмежна любов до танцю вилилися у неймовірні результати. Під керівництвом тренера Арсена Сокирка колектив здобув оберемок нагород!🏆 Особлива гордість — Ясміна Мельник, яка виборола кубок та стала чемпіонкою у своїй категорії!🥇🥈 Серед призерів змагань: • 1 місце: Мілана Баєва, Кароліна Давидчук, Дар’я Семенець, Марина Польшіна, а також пара Олесь Мельничук та Олександра Пустовойт. • 1 та 2 місце: Лідія Зубко, Маргарита Ігнатюк, Ніколь Савчук, а також пара Афіна Афанасьєва та Богдан Ткач. • 2 місце: Ксенія Калайджі.Вітаємо наших чемпіонів! Бажаємо не зупинятися на досягнутому: нехай кожна нова сцена підкоряється вашій майстерності! 🎉☝️ За інформацією Макарівської селищної ради.
🇭🇷🇺🇦 Макарівську громаду відвідали представники Хорватії та ООН Жінки: у центрі уваги — жіноче розмінуванняМакарівщину з робочим візитом відвідав представник Міністерства закордонних та європейських справ Республіки Хорватія Хрвоє Дебач разом із партнерами з UN Women Ukraine / ООН Жінки в Україні.Гості ознайомилися з роботою команди ГО «Асоціація саперів України», яка здійснює гуманітарне розмінування нашої території, а також поспілкувалися з учасницями унікальної програми SHE DEMINES.Головне про візит: 🔹 Міжнародні партнери на власні очі побачили, як випускниці програми застосовують знання та практичні навички безпосередньо в польових умовах. 🔹 Щоденна праця саперок робить нашу землю безпечнішою. Їхня професійність та якість роботи отримали найвищу оцінку від іноземних гостей.Щиро дякуємо Уряду Республіки Хорватія, UN Women Ukraine та Асоціації саперів України за підтримку ініціатив, що допомагають відновлювати Макарівську громаду та розширюють можливості жінок у такій складній професії! 🤝📌 За інформацією Макарівської селищної ради.
Російсько-українська війна стала найбільшим випробуванням для нашого покоління. Вона змінила долі мільйонів людей, розділила життя на «до» і «після», змусила мирних громадян взяти до рук зброю, щоб захистити свої родини, свої домівки та свою державу. Щодня Україна платить надзвичайно високу ціну за право бути вільною — ціну людських життів, нездійснених мрій і обірваних майбутніх років.Серед тих, хто став на захист рідної землі, був і Олександр Вікторович Ковтун — щирий, доброзичливий і небайдужий до долі свого краю чоловік, який у вирішальний для країни час не залишився осторонь.Олександр Ковтун народився 20 травня 1980 року в Макарові на Київщині. Атестат про повну середню освіту здобув у Макарівській середній школі № 1. У класного керівника Олексія Павловича Геращенка та однокласників про Сашка залишилися лише теплі й добрі спогади. Його пам’ятають як відкриту, щиру людину, яка завжди знаходила спільну мову з людьми та користувалася заслуженою повагою серед друзів і знайомих.Коли у лютому 2022 року російські війська прийшли на українську землю, Олександр не залишився осторонь. На самому початку повномасштабного вторгнення він став на захист рідного Макарова, розуміючи, що майбутнє його громади, його рідних і всієї України залежить від готовності кожного українця боронити свою землю. Він зі своїм підрозділом тримав оборону у Калинівці на «51-му». Відбивав ворожі наступи, брав участь у стрілкових боях.У лютому 2026 року Олександр був призваний до лав Збройних Сил України. Солдат Олександр Ковтун служив марксменом десантно-штурмового відділення десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти 13-го окремого десантно-штурмового батальйону. Він сумлінно виконував свій військовий обов’язок, залишаючись вірним присязі та Україні.2 червня 2026 року поблизу населеного пункту Новоселівка Синельниківського району Дніпропетровської області, внаслідок ураження ворожим FPV-дроном, життя Олександра Ковтуна обірвалося.Війна раптово обриває людські історії, які ще вчора були сповнені звичайних турбот, планів і надій. Вона залишає порожні місця за родинним столом, недоказані слова, нездійснені задуми та невимовний біль у серцях тих, хто чекав на повернення своїх рідних.Сьогодні ми проводжаємо Олександра в останню земну дорогу. Проводжаємо з болем, який неможливо виміряти словами, але й з великою вдячністю за його мужність, за його готовність захищати свій край і свій народ.Його життя стало частиною великої історії боротьби України за свободу. Його ім’я назавжди залишиться у пам’яті Макарівської громади, серед імен тих, хто став на захист рідної землі та віддав за неї найдорожче — власне життя.Щирі співчуття рідним, близьким, друзям і всім, хто знав та любив Олександра. Нехай світлі спогади про нього допоможуть пережити цей важкий біль втрати.Схиляємо голови у глибокій скорботі.Вічна пам’ять Герою.Вічна слава Захиснику України.Олександра Ковтуна поховали на Алеї Слави на кладовищі у Макарові. https://www.facebook.com/makrikm - джерело інформації та фото
Делегація Макарівської громади взяла участь у Першому Форумі старост Київщини, який об'єднав представників органів місцевого самоврядування, державної влади та громад області.Макарівську громаду на заході представляли старости старостинських округів. Делегацію заступник Макарівського селищного голови Марина Радченко.Під час форуму учасники обговорили виклики, з якими сьогодні стикаються громади, питання відновлення територій, цифровізації послуг, розвитку місцевого самоврядування та посилення ролі старост у житті населених пунктів.Під час заходу згадали старосту села Мотижин Ольгу Сухенко. Вона у лютому 2022 року могла виїхати та врятуватися, але залишилася зі своєю громадою. Допомагала мешканцям, координувала підтримку місцевим, до останнього виконувала свій обов’язок. 24 березня 2022 року російські окупанти жорстоко вбили Ольгу Сухенко, її чоловіка Ігоря та сина Олександра.Участь у форумі стала можливістю для обміну досвідом, налагодження співпраці та обговорення важливих питань, які сьогодні стоять перед громадами Київщини. Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Макарівщини.
🏥 Турбота про себе: у Макарівській амбулаторії стартувала безоплатна програма «Скринінг здоров’я 40+»Як повідомив Макарівський селищний голова Вадим Токар, наша громада долучилася до національної програми, яка допомагає виявити ризики серцево-судинних захворювань, цукрового діабету 2 типу та порушень ментального здоров’я на ранніх стадіях.Перший пацієнт у Макарівській амбулаторії вже успішно пройшов обстеження!👥 Хто може пройти? Усі жителі громади віком від 40 років (яких-небудь обмежень щодо наявності декларації з лікарем немає).Що входить до скринінгу (тривалість 60–90 хвилин): ✔️ Комплексне обстеження та консультація фахівців. ✔️ Індивідуальні рекомендації щодо профілактики.💳 Як отримати державну підтримку для оплати обстеження?1️⃣ Через застосунок Дія: підтвердьте готовність у застосунку, і протягом 7 днів кошти надійдуть на вашу Дія.Картку.Банки-партнери: ПриватБанк, Монобанк, А-Банк, Кредит Дніпро та Sense Bank.Важливо: замовити фізичну пластикову картку зі спеціальним рахунком наразі можна лише в ПриватБанку.2️⃣ Без Дії (через ЦНАП): оформлюйте пластикову картку зі спеціальним рахунком у банку-партнері та звертайтеся з паспортом та ІПН до Макарівського ЦНАПу (вул. Сергія Корольова, 7). Там допоможуть подати заявку.📅 Як записатися на скринінг у Макарові? 🔹 Онлайн: 🔹 Телефон: +38 (066) 218-46-53 🔹 Особисто: у реєстратурі Макарівської амбулаторії (вул. Бoгдана Хмельницького, 62-В).Поділіться цією корисною інформацією з батьками та рідними. Профілактика рятує життя! 🤍
У Макарові вшанували пам’ять дітей, які загинули внаслідок збройної агресії росії проти України4 червня біля "Гаю дитячих снів" відбувся меморіальний захід з нагоди Дня вшанування пам’яті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії російської федерації проти України.Учасники заходу згадали маленьких українців, чиї життя передчасно обірвала війна, схилили голови у хвилині мовчання та вшанували світлу пам’ять невинних жертв російської агресії.Під час заходу звучали поетичні рядки, слова пам’яті, які торкалися найглибших струн людської душі, нагадуючи про дитячі долі, понівечені війною, про мрії, які так і не встигли здійснитися, та про біль втрати, що назавжди залишився у серцях рідних і близьких. Особливу атмосферу скорботи та пам’яті створювали дерева Гаю, які висаджені в пам’ять про вбитих росіянами дітей.До присутніх звернувся Макарівський селищний голова Вадим Токар, який зазначив, що немає більшого горя, ніж втрата дитини, а кожне дитяче життя — це цілий всесвіт мрій, надій і можливостей, безжально обірваний війною. Він закликав зберігати пам’ять про маленьких українців, чиї життя забрала російська агресія, та робити все можливе, щоби українські діти жили у вільній, безпечній і незалежній державі під мирним небом.Також учасники долучилися до Всеукраїнської акції «Голоси дітей», розвішавши дзвіночки на деревах як символ голосів дітей, які назавжди замовкли через війну. Ці дзвіночки стали нагадуванням про невинно втрачені життя та водночас закликом берегти пам’ять про тих, хто вже ніколи не повернеться до своїх рідних домівок.Пам’ятаємо кожну дитину, чиє життя забрала війна. Разом з усією Україною схиляємо голови перед їхньою світлою пам’яттю.
Україна вже багато років живе у боротьбі за своє право бути вільною і незалежною державою. Російсько-українська війна стала тяжким випробуванням для всього нашого народу. Вона принесла у мирні міста і села біль, тривогу, втрати та нескінченне чекання. Але водночас саме ця війна показала світу силу українців — силу людей, які у найтемніші часи здатні об’єднатися, стати на захист рідної землі й пожертвувати найдорожчим заради майбутнього своєї країни.Сьогодні Україна тримається на мужності своїх Захисників — звичайних людей, які ще вчора працювали, будували плани, жили мирним життям, а сьогодні стали воїнами. Кожен із них — окрема доля, окрема історія жертовності та любові до Батьківщини.28 травня Макарівщина у скорботі прощалася із Захисником України — Романом Валерійовичем Бугаєнком. Людиною щирого серця, світлої душі та великої внутрішньої доброти. Людиною, яка без вагань стала на захист рідної землі у найважчий для країни час.Роман Бугаєнко народився 20 березня 1987 року в Макарові на Київщині. У ранньому віці втратив маму . Хлопця виховувала бабуся. Атестат про повну середню освіту здобув у Макарівській школі № 2.У 2004 році вступив на стаціонарне навчання до Київського аграрного університету. Проте життєві обставини змусили його перевестися на заочну форму навчання. Однак університет Роман закінчив з відзнакою. Попри труднощі, Роман не зупинявся, прагнув самостійно будувати своє життя, чесно працювати й бути опорою для бабусі.Після отримання вищої освіти, через певні обставини, не вступив до аспірантури та розпочав трудовий шлях. Працював торговим представником у компаніях «Сан Інтербрю» та «Кока-Кола». Згодом повернувся до рідного Макарова та влаштувався до гольф-клубу «Гольф-стрім» у Гавронщині. Останнім місцем його роботи стала логістична компанія.Роман був людиною праці — відповідальною, щирою та скромною. Він не прагнув гучних слів чи визнання, але всюди залишав по собі добру пам’ять. Його поважали за чесність, людяність і вміння підтримати у складну хвилину. Він умів слухати, умів співпереживати, умів бути поруч тоді, коли це було найбільше потрібно.Коли над Україною нависла смертельна загроза російської агресії, Роман не залишився осторонь. Він став на захист територіальної цілісності та незалежності України. Попри всі прохання бабусі не йти на фронт, відповів, що він є українцем. І саме він має захищати дітей України, як його вчила мама, а потім і бабуся.Солдат Роман Бугаєнко служив помічником гранатометника 2-го відділення 2-го взводу оперативного призначення 7-ї роти оперативного призначення 3-го батальйону оперативного призначення військової частини 3018 Національної гвардії України.Серед побратимів Роман залишив по собі пам’ять як про надзвичайно світлу людину. Навіть у найважчі моменти його добрий, щирий і теплий погляд допомагав іншим триматися. Він був виконавчим, відповідальним, надійним. На таких людях — чесних, працьовитих і чистих душею — тримається наша країна.6 серпня 2025 року, під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Федорівка Покровського району Донецької області, життя Романа Бугаєнка обірвалося.Для рідних, друзів і побратимів Роман назавжди залишиться людиною світла і доброти. Людиною, яка вміла підтримати словом, подарувати спокій і впевненість навіть у непрості моменти. Його життя було прикладом чесності, працьовитості та людяності.Сьогодні Макарівщина проводжала у вічність свого Захисника з болем і вдячністю. Болем — бо війна забирає найкращих. Вдячністю — бо саме завдяки таким людям Україна продовжує жити, боротися і стояти.Пам’ять про Романа житиме у серцях тих, хто його любив і знав. У спогадах про його щирість, добре серце і відданість людям. Його ім’я назавжди залишиться серед тих, хто до останнього був вірним Україні та своєму обов’язку.Схиляємо голови у скорботі.Дякуємо за мужність і жертовність.Вічна пам’ять Герою.Вічна слава Захиснику України.Романа Бугаєнка поховали на Алеї Слави на кладовищі у Макарові.https://www.facebook.com/makrikm - джерело інформації та фото
Результати футбольних матчів за участі команд Макарівщини WHITEBIT SUPERLEAGUE2017 р.н. (6+1) (тренери Я. Шалон та О. Жгут)Golden League7-й турФСК МАКАРІВ – КАСКАД Бровари 2:3Silver League7-й турФСК МАКАРІВ-2 – АКАДЕМІЯ АЛІЄВА-2 Буча 1:1* * *2014 р.н. (8+1) (тренери Р. Головатюк та О.Жгут)Silver League2-й півфінал за 5-те місцеФСК МАКАРІВ – ДЮСШ-26 Київ 4:0 (Дмитро Федоров (дубль), Єгор Жгут, автогол)За результатами двох півфінальних матчів наші земляки отримали змогу позмагатися за 5-ту сходинку турніру ДИТЯЧО-ЮНАЦЬКИЙ ЧЕМПІОНАТ БУЧАНСЬКОГО РАЙОНУ2009/2010 р.н. (тренери Р. Головатюк та О. Жгут)9-й турФСК МАКАРІВ – ДЮФК ТАЛАНТ Глеваха 3:2 (Михайло Василенко, Назар Бондар, Ярослав Рубанчук)ДИТЯЧО-ЮНАЦЬКИЙ ЧЕМПІОНАТ КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІU-15 (2011/2012 р.н.) (тренер О. Жгут)Перша ліга13-й турФСК МАКАРІВ – ФАВОРИТ Бориспіль 5:2 (Ілля Цибровський (дубль), Назар Бондар, Назар Литвин, Максим Тарасенко)* * *U-13 (2013/2014 р.н.) (тренер В. Щербаков)14-й турФСК МАКАРІВ – СФК СОКІЛ М.-Рубежівка 5:1 (Ілля Мацеєв (пента-трик))* * *U-11 (2015/2016 р.н.) (тренер Р. Головатюк)14-й турФСК МАКАРІВ – СФК СОКІЛ М.-Рубежівка 2:3 (Денис Гусар, Михайло Нестерчук)* * *U-9 (2017/2018 р.н.) (тренер Я. Шалон)4-й турДЮСШ БОРОДЯНКА-ПОЛІССЯ – ФСК МАКАРІВ – 0:3ФМР ДЮСШ Фастів – ФСК МАКАРІВ 7:05-й турДЮСШ БОРОДЯНКА-ПОЛІССЯ – ФСК МАКАРІВ – 0:2ФМР ДЮСШ Фастів – ФСК МАКАРІВ 3:16-й турДЮСШ БОРОДЯНКА-ПОЛІССЯ – ФСК МАКАРІВ – 2:2ФМР ДЮСШ Фастів – ФСК МАКАРІВ 7:0Наймолодші учасники обласної першості від Макарівщини посіли друге місце у своїй групі і, на жаль, не вийшли у фінал.SFCK BETKING SPRING 2026Друга ліга5-й турФСК Макарів-Saints – ВАЛЬКІРІЯ Київ 3:2 (Іван Ющенко (дубль), Денис Расюк) ЧЕМПІОНАТ БУЧАНСЬКОГО РАЙОНУВища ліга15-й турІСКРА Наливайківка – СК ЗАБІР’Я -:+ (відмова Іскри) ЧЕМПІОНАТ КИЇВЩИНИПартизан закінчив ювілейний чемпіонат Київщини на 6-й сходинці в турнірній таблиці. Це найвищий показник за 4 сезони у обласні першості. До цього двічі було 10-те місце, та минулого року 8-ма сходинка.t.me/makariv_media 👈 наш Telegram-канал
TGLIST.COM.UA
