Інформаційне агентство "MKV" | Макарівська громада

🇩🇪 Макарівську громаду представили на міжнародній конференції у ГамбурзіМакарівщина стала однією з усього чотирьох українських громад, які презентували свій досвід відновлення на міжнародній конференції UNITAC Hamburg / UN-Habitat у Німеччині.Головна тема престижного заходу — цифрові інструменти для планування відбудови та розвитку територій.🌐 Що таке система URPS та як вона працює?Urban Recovery Planning System (URPS) — це передовий цифровий інструмент, який упроваджується у співпраці з UN-Habitat та UNITAC. Система дозволяє об'єднати в єдину базу критично важливі дані громади:▪️ стан житлового фонду та інфраструктури;▪️ розташування та характеристики закладів освіти й охорони здоров'я;▪️ мережу укриттів та інших стратегічних об'єктів.Завдяки цьому керівництво громади може ухвалювати точні управлінські рішення на основі актуальних даних у реальному часі.🗣 Нашу громаду в Німеччині представила в.о. начальника відділу містобудування, архітектури та просторового планування Макарівської селищної ради Наталія Крук, яка поділилася практичним досвідом інтеграції цифрових систем у щоденну роботу муніципалітету.Участь у заходах такого рівня — це не лише визнання успіхів Макарівщини, а й відкриття нових можливостей для залучення міжнародних партнерів і технологій відновлення.📌 Джерело: Фейсбук-сторінка Макарівської селищної ради

Російсько-українська війна стала найбільшим випробуванням для нашої держави за часи незалежності. Вона принесла на українську землю руйнування, біль і втрати, змінила долі мільйонів людей та назавжди поділила життя на «до» і «після». Щодня українські воїни стримують ворога, захищаючи право нашого народу жити у вільній, незалежній державі. На цьому шляху Україна платить надзвичайно високу ціну — життя своїх найкращих синів і доньок.Серед них — Олег Вікторович Олефір. Людина, яка могла ще багато років жити поруч із рідними, виховувати дітей, радіти мирним дням і будувати майбутнє своєї родини. Та коли Батьківщина опинилася в небезпеці, він зробив свідомий вибір — стати на її захист.Олег Вікторович Олефір народився 17 червня 1984 року в місті Києві. Освіту здобув в одній із київських шкіл. Його класний керівник згадує:«Пам’ятаю Олега ще зовсім юним, коли він тільки несміливо переступав поріг нашого класу. Здається, ще вчора ми сиділи за партами, сперечалися про майбутнє, будували плани, сміялися на перервах. Він завжди був щирим, готовим прийти на допомогу, мав надзвичайне почуття справедливості. Для мене він назавжди залишиться тією світлою дитиною з гарячим серцем…»Згодом батьки Олега переїхали на постійне місце проживання до села Ферма на Макарівщині. Тут його мама працювала фельдшером, а сам Олег часто приїздив до батьків, адже сімейні цінності завжди були для нього найважливішими.Саме тут він зустрів свою долю — Наталію. Вони одружилися, створили міцну родину та виростили двох дітей. Для своїх близьких Олег був люблячим чоловіком, турботливим батьком, надійним сином і вірним другом. Його поважали за щирість, порядність і готовність завжди прийти на допомогу.Коли у грудні 2025 року настав час захищати країну зі зброєю в руках, Олег без вагань став до лав Збройних сил України. Солдат Олег Олефір служив розвідником-навідником 1-го розвідувального взводу 1-го штурмового батальйону 33-го окремого штурмового полку.3 липня 2026 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Оріхуватка Краматорського району Донецької області життя Олега Олефіра обірвалося.Особливо боляче, коли війна забирає людину, яка була центром своєї родини, опорою для дітей, підтримкою для друзів і гордістю для батьків. Втрата Олега стала непоправною для всіх, хто його любив і знав. Та пам'ять про нього не згасне. Вона житиме в серцях його рідних, у вдячності побратимів, у пам'яті громади та в історії України.Ми схиляємо голови перед подвигом Захисника, який до останнього подиху залишався вірним своєму обов'язку. Найкращою даниною його пам'яті стане наша єдність, наша незламність і Україна, за яку він віддав своє життя.Вічна пам'ять Герою. Вічна слава Захиснику України.Поховали Олега Олефіра 13 липня на кладовищі у с. Ферма https://www.facebook.com/makrikm - джерело інформації та фото

🎓 Щасливої дороги, випускники 2026 року! Макарівщина проводжає у доросле життя нове поколінняЄ у житті особливі вечори, які назавжди залишаються в пам'яті. Вони пахнуть юністю, мріями та звучать прощальним вальсом. У Макарівській громаді цими днями тривають урочистості з нагоди вручення свідоцтв про повну загальну середню освіту.Зокрема, 26 червня святкові випускні вечори відбулися у двох Макарівських ліцеях.Цього року у закладах освіти Макарівської громади 214 випускників 11-х класів остаточно попрощалися зі шкільною партою.Під час урочистостей юнаки та дівчата отримали свої перші важливі документи про освіту, приймали вітання від педагогів, батьків та гостей, кружляли у прощальному вальсі.Ці випускні вечори мають особливу ціну, адже Україна продовжує боротьбу за свободу. Велика вдячність нашим Захисникам і Захисницям, завдяки яким українські діти мають можливість навчатися, мріяти та зустрічати свої випускні світанки під синьо-жовтим прапором!Дорогі випускники! Нехай здобуті знання стануть міцним фундаментом ваших майбутніх успіхів. Віримо, що саме вам творити сильну, успішну та квітучу Україну! 🇺🇦Автор посту Інформаційне агентство MKV

🏛 Мільйони на оборону, освіту та відбудову: підсумки чергової сесії Макарівської селищної ради26 червня Макарівський селищний голова Вадим Токар провів чергову сесію ради, під час якої депутатський корпус ухвалив низку стратегічних рішень для життєдіяльності та розвитку громади.Головні фінансові та соціальні рішення сесії:🪖 Підтримка ЗСУ: Безумовним пріоритетом залишається допомога армії. Депутати одноголосно підтримали виділення 3,9 млн грн з бюджету громади на підтримку Сил оборони України.🍏 Безоплатне харчування у школах: Спрямовано 4,7 млн грн на модернізацію шкільних харчоблоків (встановлення вентиляції, закупівлю інвентарю). Це дозволить забезпечити безоплатним гарячим харчуванням усіх учнів 1–11 класів громади вже з 1 вересня.🏥 Медицина: Передбачено кошти на придбання сучасного та необхідного медичного обладнання для місцевих закладів охорони здоров’я.🧱 Відбудова пошкодженого майна: Виділено 18 млн грн на відновлення багатоквартирних житлових будинків, а також терапевтичного корпусу Макарівської лікарні, які зазнали руйнувань внаслідок бойових дій.Очільник громади подякував усім депутатам за відповідальну та консолідовану роботу на користь мешканців Макарівщини.☝️ За інформацією телеграм-каналу Макарівського селищного голови Вадима Токаря.

26 червня Макарівська громада схилила голови перед пам’яттю Захисника України Леоніда Лазюти — людини, яка до останнього подиху залишалася вірною своєму обов’язку та своїй державі.Леонід Миколайович Лазюта народився 14 червня 1977 року в місті Чуднів на Житомирщині. Атестат про базову середню освіту отримав у місцевій школі. У 1993 році вступив до будівельного училища в місті Брусилів, де здобув фах та розпочав шлях самостійного життя.У 1995 році був призваний на строкову службу до лав Збройних сил України. Саме там загартовувалися його характер, відповідальність і витримка.Доля неодноразово випробовувала Леоніда важкими втратами. У 1996 році помер його батько Микола. Після демобілізації він повернувся на Житомирщину, але незабаром вирушив до Києва, де працював будівельником. У 2000 році пішла з життя його мама Галина Іванівна, а у 2009 році не стало рідного брата Віталія. Попри біль утрат, він знаходив у собі сили жити далі, працювати та підтримувати тих, хто був поруч.У 2010 році Леонід зустрів свою кохану — Ніну. Переїхав до села Ніжиловичі на Макарівщині, де розпочав новий етап життя. Та й тут доля виявилася жорстокою — у 2013 році Ніни Степанівни не стало. Після цієї втрати особливо близькими для нього стали дочка дружини Катерина та її чоловік Олександр. Для їхнього сина Леонід став справжнім дідусем — турботливим, уважним і люблячим. Саме в родині він знаходив тепло, підтримку та сенс життя.З 2016 року працював у бригаді ліпників товариства з обмеженою відповідальністю «Земля і Воля». За роки праці зарекомендував себе як висококваліфікований спеціаліст, справжній майстер своєї справи. Колеги поважали його за професіоналізм, працелюбність, чесність і людяність. Він завжди був надійним товаришем, людиною слова, на яку можна було покластися у будь-якій ситуації.Коли Україна вкотре опинилася перед загрозою свого існування, Леонід не залишився осторонь. У грудні 2025 року був призваний до лав Збройних сил України та став на захист територіальної цілісності й незалежності держави.Солдат Леонід Лазюта служив водієм-електриком 3-го відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів 2-го взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів 1-ї роти ударних безпілотних авіаційних комплексів 420-го окремого батальйону безпілотних систем «Хорт». Виконував бойові завдання на Харківському напрямку, сумлінно та мужньо виконуючи свій військовий обов’язок.16 червня 2026 року поблизу населеного пункту Захарівка Харківської області, внаслідок ворожого авіаційного удару керованою авіаційною бомбою, життя Леоніда Лазюти обірвалося.Але пам’ять сильніша за смерть. Вона житиме у спогадах тих, хто знав Леоніда, працював поруч із ним, дружив, ділив радість і труднощі життя. Вона житиме у вдячності за його мужність і жертовність.Схиляємо голови перед світлою пам’яттю Захисника.Нехай рідна українська земля буде йому легкою.Поховали Леоніда Лазюту на кладовищі у с. Ніжиловичі. https://www.facebook.com/makrikm - джерело інформації та фото

Чому не приходить кешбек за квітень 2026: терміни виплат і що потрібно знати українцямУкраїнці, які беруть участь у програмі Національний кешбек, цікавляться долею виплат за квітень 2026 року. Адже гроші мали надійти ще наприкінці травня, однак станом на 24 червня учасники програми так і не отримали кошти.До того ж наближається кінцевий термін використання раніше нарахованого кешбеку.Раніше в Мінекономіки повідомляли, що виплати в межах програми Національний кешбек за квітень 2026 року планують провести наприкінці травня. Саме такий графік був озвучений для чергового етапу нарахувань.Однак станом на 24 червня учасники програми так і не побачили коштів на своїх рахунках. Наразі невідомо, чому не приходить кешбек за квітень 2026 року. При цьому офіційних повідомлень про скасування виплат або зміну графіка нарахувань не оприлюднювали.Також наразі немає окремих роз’яснень від уряду щодо причин можливої затримки. Через це українці продовжують звертатися за роз’ясненнями та перевіряти статус своїх виплат у банківських застосунках і сервісах.Додаткове занепокоєння викликають строки використання коштів. Відповідно до умов програми, гроші, які були нараховані в межах першого етапу Національного кешбеку, необхідно використати до 30 червня 2026 року.До завершення цього терміну залишається лише 5 днів. Водночас виплати за квітень, які мали надійти ще наприкінці травня, учасники досі не отримали.Наразі нової дати виплати кешбеку за квітень уряд не називав. Відомо лише, що попередньо кошти планували перерахувати наприкінці травня.Станом на 24 червня інформації про перенесення виплат або зміну механізму нарахування немає. Тому причини затримки залишаються невідомими.Учасникам програми рекомендують стежити за повідомленнями Міністерства економіки та банків-партнерів, через які здійснюється виплата коштів.Водночас у документах уряду вже визначено графік наступного етапу виплат. Згідно з рішенням Кабінету Міністрів, кешбек, нарахований за покупки у травні та червні 2026 року, планують виплатити наприкінці липня. Тобто для цих двох місяців уже передбачений окремий етап нарахувань.Програма Національний кешбек продовжує діяти, а рішення про скасування квітневих виплат не ухвалювалися.

🕯В Ірпіні в останню земну путь проведуть Захисника Олександра ЧайкуПро це пише Макарівський історико-краєзнавчий музей з посиланням на в.о. Ірпінського міського голови Анжелу Макеєву.Олександр Васильович Чайка народився 23 вересня 1988 року у Вінниці. У 2010 році переїхав до Ірпеня заради коханої людини. Саме тут він створив сім'ю, працював, навчався, мріяв про майбутнє.Працюючи водієм, Олександр одночасно здобував вищу освіту в Національному університеті біоресурсів і природокористування України. У 2013 році вперше почув найважливіше слово у своєму житті — «тато». А у 2020 році доля подарувала йому ще одну дитину.У той же час батьки та бабуся Захисника переїхали на постійне місце проживання до с. Забуяння на Макарівщині.У 2023 році чоловік долучився до лав Збройних сил України. Після проходження базової підготовки продовжив навчання у Львові, де отримав офіцерське звання «молодший лейтенант».Восени 2023 року Олександр розпочав службу у складі 31 окремої механізованої бригади. Побратими знали його за позивним «Бентежний». За сумлінне виконання бойових завдань Олександр був нагороджений відзнакою командира.22 червня 2024 року, виконуючи бойове завдання, Олександр потрапив під мінометний та стрілецький обстріл. Він зазнав тяжких поранень і відтоді вважався безвісти зниклим.Майже два роки його рідні жили між болем і надією. Не припиняли чекати, вірити, молитися, сподіваючись, що одного дня він переступить поріг рідного дому.1 липня 2025 року в межах репатріації в Україну було повернуто тіла 79 полеглих українських Захисників. Серед них було й тіло Олександра. Але рідні ще не знали цього. Попереду були місяці виснажливого очікування.12 червня 2026 року ДНК-експертиза поставила крапку в історії, у якій так хотілося іншого фіналу. Олександр повернувся додому. На щиті…У Героя залишилися дружина, двоє дітей, батьки та бабуся. У пам’яті рідних, друзів і побратимів він назавжди залишиться відповідальним, сміливим і людяним чоловіком, якого поважали за чесність, доброту та відданість своїй справі.Прощання з Героєм відбудеться завтра, 20 червня:10:40 — живий коридор біля повороту на кладовище (вул. Університетська);11:00 — чин поховання на Алеї Пам’яті захисників України.🕯 Вічна пам’ять і слава Герою!

18 червня Макарівщина прощалася із Захисником України Олександром Вікторовичем Овсяником — людиною честі, мужності та великого серця, яка до останнього подиху залишалася вірною своїм принципам, побратимам і БатьківщиніОлександр Овсяник народився 23 жовтня 1976 року в місті Херсоні.Навчався у школі № 36, де був старостою класу та користувався заслуженою повагою серед однокласників і вчителів. Уже тоді проявлялися його лідерські якості, відповідальність та вміння об’єднувати людей навколо себе. Після закінчення школи вступив до технікуму, де здобув спеціальність кухаря.Згодом пройшов строкову військову службу в десантних військах. Саме там загартувалися його характер, витримка та готовність брати на себе відповідальність у складних ситуаціях.У мирному житті працював у будівельній сфері та займався підприємницькою діяльністю. Для рідних Олександр завжди був людиною, на яку можна було покластися. Люблячий син, уважний брат, надійний друг — таким його знали всі, хто був поруч.Власної сім’ї Олександр не створив, але свою любов, турботу й тепло щедро віддавав найріднішим людям. Він став справжньою опорою для сестри Інни та брав активну участь у вихованні трьох племінниць. Для дівчат він був не просто дядьком — наставником, другом, порадником і захисником. Його підтримка, мудрі слова та добре серце назавжди залишаться в їхній пам’яті.У 2020 році сестра Інна разом із родиною переїхала до села Березівка на Макарівщині. У лютому 2021 року сюди переїхав і Олександр. Саме тут він знайшов новий дім, нових друзів і став частиною громади. У цей же час у Березівці оселився і його названий брат Роман, з яким його пов’язувала особлива дружба та братерська підтримка.З перших днів повномасштабного вторгнення Олександр добровільно став на захист України. Він був серед тих, хто одним із перших став до лав оборонців держави. Навесні 2022 року долучився до формування 252-го окремого батальйону територіальної оборони.Старший сержант Олександр Овсяник із позивним «Херсон» служив командиром 3-го стрілецького відділення 1-го стрілецького взводу 2-ї стрілецької роти 252-го окремого батальйону територіальної оборони.Разом із побратимами він пройшов важкий бойовий шлях на Донецькому, Лиманському та Харківському напрямках, брав участь у боях за Бахмут, виконував бойові завдання на Сумщині. Під час служби отримав поранення. Проте навіть маючи законне право залишити військо, не скористався ним. Він свідомо повернувся до строю, бо вважав, що його місце поруч із побратимами.Олександр говорив, що потрібен там, де триває боротьба, де його товариші, де вирішується майбутнє України. Такою була його життєва позиція — не відступати, не залишати своїх і завжди бути там, де найважче.Свій останній бій він прийняв поблизу населеного пункту Спальне Курської області 22 серпня 2024 року. Під час виконання бойового завдання зміг вийти з ворожого оточення. Але, не побачивши поруч своїх побратимів, повернувся назад, щоб допомогти їм. Саме там обірвалося його життя.Цей вчинок найкраще характеризує Олександра. Він міг урятуватися сам, але обрав повернутися за своїми товаришами. До останньої миті залишився вірним військовому братерству, честі та своєму обов’язку.Його життя стало прикладом справжнього служіння людям. Він був людиною, яка не шукала легких шляхів, не проходила повз чужу біду і завжди ставила інтереси інших вище за власні.Батьки Олександра пішли з життя ще до початку повномасштабної війни на Херсонщині. Через бойові дії та тимчасову окупацію рідного краю поховати його на малій батьківщині неможливо. Тому свій останній спочинок він знайде тут, серед української землі, яку захищав, поруч із такими ж Героям, які віддали життя за свободу і незалежність нашої держави.Олександра Овсяника поховали на Національному військовому меморіальному кладовищі у Віта-Поштовій. https://www.facebook.com/makrikm - джерело інформації та фото

💃 Золотий паркет: танцювальний колектив «Еверест» підкорив всеукраїнські змагання!Коли талант зустрічається з наполегливістю, народжуються гучні перемоги! Танцювальний колектив «Еверест» Центру культури і дозвілля Макарівської селищної ради гідно представив нашу громаду на Всеукраїнських змаганнях зі спортивно-бальних танців «Dance in the Heart».Години тренувань, хвилювання та безмежна любов до танцю вилилися у неймовірні результати. Під керівництвом тренера Арсена Сокирка колектив здобув оберемок нагород!🏆 Особлива гордість — Ясміна Мельник, яка виборола кубок та стала чемпіонкою у своїй категорії!🥇🥈 Серед призерів змагань: • 1 місце: Мілана Баєва, Кароліна Давидчук, Дар’я Семенець, Марина Польшіна, а також пара Олесь Мельничук та Олександра Пустовойт. • 1 та 2 місце: Лідія Зубко, Маргарита Ігнатюк, Ніколь Савчук, а також пара Афіна Афанасьєва та Богдан Ткач. • 2 місце: Ксенія Калайджі.Вітаємо наших чемпіонів! Бажаємо не зупинятися на досягнутому: нехай кожна нова сцена підкоряється вашій майстерності! 🎉☝️ За інформацією Макарівської селищної ради.

🇭🇷🇺🇦 Макарівську громаду відвідали представники Хорватії та ООН Жінки: у центрі уваги — жіноче розмінуванняМакарівщину з робочим візитом відвідав представник Міністерства закордонних та європейських справ Республіки Хорватія Хрвоє Дебач разом із партнерами з UN Women Ukraine / ООН Жінки в Україні.Гості ознайомилися з роботою команди ГО «Асоціація саперів України», яка здійснює гуманітарне розмінування нашої території, а також поспілкувалися з учасницями унікальної програми SHE DEMINES.Головне про візит: 🔹 Міжнародні партнери на власні очі побачили, як випускниці програми застосовують знання та практичні навички безпосередньо в польових умовах. 🔹 Щоденна праця саперок робить нашу землю безпечнішою. Їхня професійність та якість роботи отримали найвищу оцінку від іноземних гостей.Щиро дякуємо Уряду Республіки Хорватія, UN Women Ukraine та Асоціації саперів України за підтримку ініціатив, що допомагають відновлювати Макарівську громаду та розширюють можливості жінок у такій складній професії! 🤝📌 За інформацією Макарівської селищної ради.