Людину можна поставити в незручне становище не лише забравши в неї щось, а й давши їй занадто багато. Можна створити борг, який вона не здатна повернути. Можна перетворити щедрість на змагання, а подарунок - на інструмент влади. І тому дар важко описати простими категоріями «добре» чи «погано». Це соціальна технологія. За її допомогою можна створити дружбу, закріпити союз, продемонструвати статус, почати суперництво, створити зобов’язання або поставити іншу людину в залежне становище.
Предмет тут стає лише матеріальним носієм значно важливішої речі - відносин між людьми.

І ось тепер можна повернутися до нашого незнайомця з попередньої частини. Ми вже навчилися визначати, хто перед нами. Мова, зовнішні маркери й ритуальна поведінка дозволили зробити перший контакт передбачуванішим. Дар дозволив зробити наступне - створити зв’язок, який продовжував існувати після того, як зустріч закінчилася.

Але досі ми говорили про матеріальні речі. Що станеться, якщо предметом дару стане не сокира, намистина чи шкура? Що, якщо я дам чужинцю те, без чого він просто не може обійтися: їжу, воду, місце біля вогнища і дах на ніч? Що, якщо я дарую йому безпеку?

Передаючи тобі сокиру, я ризикую сокирою. Впускаючи тебе до свого житла, до своєї родини і до своїх запасів їжі, я ризикую значно більшим. Але й ти, переступаючи межу чужого табору, складаючи зброю і засинаючи серед людей, яких учора не знав, робиш себе надзвичайно вразливим. Обидві сторони отримують можливість завдати одна одній шкоди - і погоджуються цією можливістю не користуватися. Чужинець добровільно віддає себе під захист господаря, а господар добровільно приймає на себе відповідальність за людину, яка ще зовсім недавно могла бути потенційним ворогом.

Дар створив зобов’язання. Ритуал зробив чужинця передбачуваним. А тепер залишалося перетворити тимчасову відмову від насильства на правило.
І ось нарешті ми підійшли до власне гостинності.