У XII–XIII століттях при європейських дворах розквітає культ лицарства. Чоловіки відточують бойові навички на численних турнірах; Кретьєн де Труа, Вольфрам фон Ешенбах та інші автори пишуть романи про лицарів Круглого столу; трубадури, трувери й міннезингери створюють витончену любовну поезію національними мовами (тоді це було ще новаторством). І звісно ж, невідʼємною частиною лицарської культури стає служіння Прекрасній Дамі.В Англії пік зацікавлення легендами про Круглий стіл припадає на час правління Едуарда I, якого навіть називали «новим Артуром» (на той час, легенду про короля Артура, англійці фактично привласнили у валлійців). Втім, той час був відомим не лише куртуазними манерами. Коли Едуард був ще спадкоємцем престолу, його батька, Генріха III, намагалися скинути. Група невдоволених баронів на чолі з Симоном де Монфором, захопила владу в королівстві. Король і спадкоємець опинилися в полоні. Зрештою лордові Едуарду вдалося втекти. Як полонений шляхетного походження, він міг розраховувати на ввічливе відношення - йому навіть дозволяли їздити верхи. Цим він і скористався. Вдаючи, що хоче задля розваги випробувати всіх коней своїх супровідників-аристократів, він сідав то на одного, то на іншого, і, зрештою виснаживши коней, визначив найшвидшого та негайно помчав на ньому геть. Невдовзі принц зібрав прихильників і рушив проти заколотників.У битві при Івшемі, що відбулася 4 серпня 1265 року, прихильники короля здобули перемогу. Симон де Монфор, який командував заколотниками, загинув - його вбив Роджер Мортімер. А ось що зробили з його тілом:Голову графа Лестерського відділили від тіла, йому відрізали яєчка й повісили їх на ніс; у такому вигляді голову надіслали дружині сера Роджера Мортімера до замку Вігмор. Його кисті й ступні також відтяли та розіслали в різні місця ворогам як знак великої ганьби; тулуб же, і лише його, поховали в церкві в Івшемі. У той самий день і в ту саму годину, коли сталася битва, в Лондоні та в інших місцях здійнялася надзвичайно сильна буря з блискавками та громом.(Цитата з хроніки 1265 року, Національний архів Великої Британії). Ось такий «милий» період куртуазного лицарства.