Ацтеки вважали народження дитини ще одним проявом битви. Акушерка - кожній вагітній жінці була призначена одна - вітала нову матір, ніби вона щойно повернулася з великої битви, адже вважалося, що породілля захоплювала дух своєї новонародженої дитини, подібно до того, як воїн захоплює свого супротивника в битві. Була навіть спеціальна формула привітання жінки акушеркою, такими словами (з Флорентійського кодексу): Моя кохана діва, хоробра жінка... ти стала воїном-орлом, ти стала воїном оцелота [ягуара]; Ти підняла, взяла щит, маленький щит. ...Ти повернулася змучена з битви, моя улюблена діво, моя хоробрия жінка; почувайся як удома. Акт народження дитини був настільки особливим для ацтеків, що, якщо, на жаль, жінка вмирала під час пологів, вона ставала супутницею Сонця, піднімаючись на одне з найвищих небес - теж саме, як і для чоловіків-воїнів, що загинули в битві - і приєднувалась до шановних жінок, які несли Сонце з його високої південної точки, щоб воно нарешті зайшло на горизонті, де його приймали чоловіки-воїни. Взагалі, честь такого управління Сонцем була недоступною простим людям. Але оскільки це ацтеки, то була і інша сторона - на п'ять конкретних днів в ацтекському календарі ці жінки поверталися на землю, щоб переслідувати людей на перехрестях уночі у формі дуже страшних духів чихуатетео - «божественні жінки». Вони крали дітей, викликали хвороби, божевілля та припадки, а також спонукали чоловіків (о, жах!) до перелюбу. В ацтекському мистецтві післяпологове жіноче тіло часто зображується з відвислими грудьми і складками живота, в той же час, у художній традиції ацтеків чихуатетео зазвичай зображують із підтягнутим животом, оголеними грудьми та виступаючими сосками. Всі ці особливості підкреслюють їхній нереалізований потенціал як матерів, оскільки ці жінки померли, не отримавши можливості виношувати і годувати грудьми свою новонароджену дитину.