Винахід бронзи був одним із ключових моментів у розвитку людства, і греки, не маючи знання хімії чи геології, інтуїтивно намагалися освятити цей прорив міфом, і ключову роль тут відіграє Кібела. Її культ зародився у Фрігії, але пізніше глибоко інтегрувався в еллінський світ. У грецькому й малоазійському міфологічному просторі Кібела постає як велика богиня-матір, первинна сила природи, уособлення самої землі, гір, родючості та тваринного інстинкту життя, вона джерело всього, джерело самої матерії всесвіту.  Кібелу ніхто не народжував, бо вона сама є матірʼю всього існуючого, в тому числі богів. І коли вона народжувала Зевса на горі Іда, під час родових перейми вона встромила пальці в землю, і так на світ зʼявилось десять дактилів - пʼять жіночих з лівої руки і пʼять чоловічих з правої. Саме дактіли винайшли обробку металів - спочатку міді, потім бронзи, а згодом і заліза, і це не дивно, бо трьох з них зовуть Кельміс (буквально, плавити), Дамнаменів (оковувати) та Акмон (ковадло). Вони першими почали кувати бронзові знаряддя, виготовляти зброю, відкрили силу плавлення руди - таємницю, яка сполучає землю (метал) і вогонь (ковальський горн). Саме дактіли відкривають людям таємницю вогню, металу та ремесла. Більше лютого - за деякими міфами саме вони навчають Гефеста ковальському ремеслу. Окрім того дактіли з Фригії винайшли «ефесські письмена», що давали чудову силу тому хто носив їх, та музичний ритм. Таким чином, Кібела - не лише прародителька життя, а й - покровителька технології, що виходить із її нутра: руда, як частина її тіла, бронза - як результат містичної трансформації. У цій міфології обробка металів - не просто ремесло, а ритуальний акт, у якому людство вступає в союз із божественним: перетворює матерію на впорядковану форму - меч, сокиру, дзеркало. Кожна плавка — це повторення космогонічного акту, де форма народжується з хаосу.Саме тому бронзова доба у грецькому уявленні - це священна доба, доба героїв, яких викували боги, які носили бронзові обладунки, створені на межі людського і надлюдського. На відміну від залізної доби, яку Гесіод назве «веком праці і скорботи», коли ремесло стало буденним, а боги відступили, бронза - це пам’ять про епоху, де технологія мала душу, де меч був більше, ніж знаряддя - він був частиною священного дійства.І от тепер розуміючи міфологічний фон, буде простіше зрозуміти ті чи інші вчинки, звичаї та традиції народів бронзового віку, про які ми будемо говорити. Так, фактично це все був лише вступ :)