Вони покохали так просто, відразу,З одного погляду — назавжди.Чому все так?Видно, ще на небі їхні душі поєдналисьІ домовились, колиМи на землі жити будем,Пов’яжемо і там наші долі.Ти мене по очах впізнаєш,Не загубиш серед тисячі людей.Вони одні такі лише на всій землі єдиній,Не знайдеш рідніших ти очей.Ти мене по посмішці впізнаєш,По сміху такому, що сміятися самому захочеться тобі.Ти мене серед мільйонів усмішок впізнаєш,Бо не знайдеш рідніших ти моментів.Вони домовились і в світ відразу полетіли,Де губилися серед силуетів незнайомих.Та в день один, сонячний, рясний,Він дівчину зустрів зі сміхом таким,Що не сплутати ні з чим.Вона сміятись пересталаІ подивилася вперед,Очі зустріла такі знайомі,В них видно весь світ.Він крок перший зробив,Вона пішла,Вона біжить, біжить — і він.І в метрі від друг друга зупинились.Вони дивились на одне одногоЙ стояли: ні говорили, ні сміялись —Лиш мовчали.В очах друг друга вони гадали,Чому раніше не зустрілись.В один момент крок зробили —Він і вона.Впритул друг з другом опинилисьЙ в обійми зжались.Вони — та сама пара,Що знайшли свої серця.#Полі#поезія▰▱▰▱▰▱▰▱▰▱▰▱> #твір > @litk1t > @litiyyy_bot> > > https://t.me/litk1t?boost