Ніщо не вічне"Ніщо не вічне" - казала мені мати,Співаючи, колись у давнину,Казала, що любов теж не вічна,Я ж дивувалась лишень.Вона казала мені мудрість, Яку я мала б пам'ятати,Та лишень забула одне: ніщо не вічне. Я тоді поглянула в твої очі,Трішки загадкові, трішки теплі,З смутком, якого мені не зрозуміти,Але я не знала одного: ніщо не вічне. Я розоюбила б тебе лиш тоді,Коли Скрябін випустить нову пісню,Коли Симоненко видасть кілька збірок у 60,Коли Чорновіл стане президентом України.Я розлюбила б тебе на восьмий день тижня,Можливо, 31 лютого,Або на тринадцятий місяць року.Я кохала б тебе, доки серце не перестане битись,Доки вогонь не стане холодним, як зараз моє серце.Я кохала б тебе до останньої краплі крові,До останнього подиху,Але не судилось, бо ніщо не вічне.Я відчуваю, що все пройшло наче весна.Я відчуваю, що все минуло наче зима.А зараз моє серце холодне як лід,І жодній любові його не розтопити,Бо то не ти. Як ти?#Ізабелла_Даркмур#поезія (тґк_автора)▰▱▰▱▰▱▰▱▰▱▰▱> #твір > @litk1t > @litiyyy_bot>>> https://t.me/litk1t?boost