Ніщо не вічне

"Ніщо не вічне" - казала мені мати,Співаючи, колись у давнину,Казала, що любов теж не вічна,Я ж дивувалась лишень. Вона казала мені мудрість, Яку я мала б пам'ятати,Та лишень забула одне: ніщо не вічне. Я тоді поглянула в твої очі,Трішки загадкові, трішки теплі,З смутком, якого мені не зрозуміти,Але я не знала одного: ніщо не вічне. Я розоюбила б тебе лиш тоді,Коли Скрябін випустить нову пісню,Коли Симоненко видасть кілька збірок у 60,Коли Чорновіл стане президентом України. Я розлюбила б тебе на восьмий день тижня,Можливо, 31 лютого,Або на тринадцятий місяць року. Я кохала б тебе, доки серце не перестане битись,Доки вогонь не стане холодним, як зараз моє серце. Я кохала б тебе до останньої краплі крові,До останнього подиху,Але не судилось, бо ніщо не вічне. Я відчуваю, що все пройшло наче весна. Я відчуваю, що все минуло наче зима. А зараз моє серце холодне як лід,І жодній любові його не розтопити,Бо то не ти. Як ти?#Ізабелла_Даркмур #поезія (тґк_автора)▰▱▰▱▰▱▰▱▰▱▰▱> #твір > @litk1t > @litiyyy_bot>>> https://t.me/litk1t?boost