Про культуру вдячності в командіОстаннім часом ловлю себе на думці, що я досить скупий на похвалу по відношенню до інших людей (і до себе також🙃)Завжди в роботі (та й в особистому житті) ставлю досить амбітні цілі. І в моїй голові є глюк, що якщо не дотягуєш до цілей — тоді точно немає за що хвалити. А якщо дотягуєш — то також немає чого хвалити, бо це ніби як і очікувалось:)Якась додаткова похвала і визнання можливе лише у разі «екстра» роботи і перевиконання. Але розумію, що це хибний і навіть трохи деструктивний підхід. Варто хвалити команду (і себе:)) не лише за «екстра», а й за важливі речі які приближають нас до цілі. За певні «проміжні етапи». Зробили класні креативи, які показують потенціал — круто.Гарно оформив звіт, чітко, структуровано, з усіма потрібними формулами і виносками? Так, це мої очікування, але круто що зміг і зробив на найвищому рівні. Це варто підсвічувати також.По собі знаю, що коли підмічають дрібніші речі і за них дякують — це приємно і лише додає мотивації працювати далі. Тому висновок і нагадування самому собі:Бути вимогливим, але щиро відзначати коли команда/людина проявили себе позитивно (навіть якщо це в зоні очікувань)