Telegram statistics channel - @lelyk_anna

Поки діти захищені від школи йдуть на канікули, дорослі діти готуються до навчання Старт у жовтні проте запис вже зараз. Екзистенційна школаЯк у нас все побудовано Фундамент Школи Все починається з курсу «введення у Екзистенційну перспективу» Курс триває три місяці ОНЛАЙН Щосереди 18:30-20:00З вересня по грудень (12 зустрічей)Цей тримісячний курс є обовʼязковим для бажаючих приєднатися до нас. Він вводить у самісіньке серце екзистенціалізму, знайомить з ним від самих витоків до сучасності. Мінімум абстракцій та теорії.Практичні, творчі завдання, фільмотерапія, розбір теорії буквально на «пальцях» та прикладах з повсякденного життя. А ще гумор, анекдоти та кумедні історії з життя екзистенціалістів. Сартр би зацінив. Ми разом відкриємо двері у світ абсурду та тривоги, тобто у світ як він є. Після курсу «введення» обирайте зручний для вас формат відвідувань Школа існує в двох варіантах:КИЇВ зручна, затишна локація на Подолі Двічі на місяць по суботах (з січня по червень)12:00-17:00ОНЛАЙН Щосереди 18:30-20:00Платформа Zoom (З січня по червень)Після курсу «введення» ви отримаєте доступ до будь яких зустрічей Школи. Ви можете відвідувати школу щороку (бо кожного року в нас нове), робити перерви, обрати свій зручний ритм відвідування. Також ви зможете брати участь у окремих семінарах, кіноклубах, лекціях, групах, заходах та подіях. Набір на курс«Введення в екзистенційну перспективу» розпочато. Кількість місць обмежено Курс відбувається лише один раз на рікТож встигнете записатися. Кожного року ми маємо1 бюджетне місце 4 місця з можливістю оплати 50%Напишіть нам і ми розглянемо можливість закріпити це місце для вас. Якщо знаєте кому порекомендувати - моя вдячність 💓

Привіт Я хочу нагадати що вже у цей вівторок 19.05 відбудеться відкрита бесіда ОНЛАЙН(18:30-20:00)Назва теми народилася сама собою під час зустрічі в нашій екзистенційні школі. Одна з учасниць казала, що читала книгу де на початку автор обіцяє, що після прочитання кожен зрозуміє що робити із своїм життям 🫣Яку думаєте, чи отримала таку інструкцію ця учасниця? Отже бесіда для всіх бажаючих: «Інструкцію до життя не дали. Що робити з цією свободою?»Кому ця тема є актуальною приходьте. Зустріч безкоштовна Очікується формат живої бесіди. Напишіть буд ласка в коментарях Що таке свобода? Як ви її відчуваєте ?Чи можлива свобода у наші часи? Не забудьте зареєструватися на зустріч. https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSeW5s6NEhEHiw7SoQjETfbvP4z3eGEGRcdJmn3tYcDjZQdhHg/viewformP.s. Також ви зможете задати питання про нашу Екзистенційну Школу - яка є місцем відпочинку від нашого буремного життя. А окрім відпочинку ми ще читаємо, дізнаємося нове та цікаве, дивимося фільми, говоримо про буття і навіть трохи лікуємося один об одного.

Друзі, щиро дякую за кожне запитання «як ви?», «чим допомогти?»Ми з Хьюжиком тримаємося. Він трохи в стресі, але поки що відволікаю його іграми та смаколиками, обходимося без ліків. Вчора спілкувалася з жінкою з сусіднього дому до якої власне завітала та ракета (її частина). І всі ті слова від яких ще більше тривоги: «дивом», «випадково», «передчуття»…Дім іншої жінки, яка два роки тому втратила на війні чоловіка - зруйновано вщент. Але «дивом» та «випадково» вона, син та дві собаки живі. Правда одну шукали усім селом добу. Я думаю про те скільки людина може вмістити болю та горя? Мабуть нескінченно. І ота ілюзія ненависна мені про незламність. Вже від самого слова верне. Для мене воно стало синонімом «тримайся» або «соберись тряпка». Якщо що - як бути не знаю. В школі мене вчили про війну у минулому часі. І ніхто не готував жити у війні. Але питання «як ти?» - я б вписала в усі підручники світу. На фото дім після прильоту та вже ввечері того ж дня. Щира подяка усім хто працювавВ нас вже є газ і світло🔆

У кожного хто живе в Україні є ось це «сьогодні була найжахливіша ніч». Сьогодні була така в нас Кілька прильотів - у двір, сусідній дім, в приватний будинок (його більш немає). У сусідів немає вікон. А в хаті повно шрапнелі.В нас дивом все ніби ціле. В той час коли треба молитися та переосмислювати життя, я сиджу у чатіках з близькими. В момент прильоту пишу своїм - прильот у сусідній дім, зовсім поряд. А у відповідь «зараз усі дома сусідні» Так і є. Думаю про наших вуличних собак. Дивилася на все це ніби їх очима. І подумала що може тому собаки не говорять мовою людей.Бачила вранці дівчинку с татом.Погляд в якому все: страх, біль, відчай, безпорадність. Вона стискала татову руку але мабуть вже й вона знає - тато тут безсилий. Пішла гуляти з Хьюг бо в нього від страху - потреба скинути баласт. Все палає, димить, Хьюго робить кучку, я достаю пакетик і прибираю 💩. Думаю собі - що ми там так довго у нашій екзистенційній школі вивчали абсурд коли ось він - летять ракети а я з пакетиком з 💩. Бузок квітне так красиво, налякані птахи співають як можуть, жіночки метуть вулицю, я з переляку купую цілий кілограм полуниці. Вдома немає світла, води та газу. Скільки не гуляли наших вуличних собак не зустріли. Але сподіваюся вони десь переховуються. В фото буде одна з наших вуличних - така собі Груня цариця всіх собак. Ну і далі все ясно.

Сьогодні день матеріДля мене це можливість ще раз передивитися і усвідомити що ж це таке - бути мамою. Ділюся з вами Якщо любите цю фразу «дякую, дитинко, що обрав (обрала) нас» то любіть і її відповідь «я не просив/просила мене народжувати». Обидві фрази гидка маніпуляція.Перша - кидає мʼяч відповідальності дитині «дякую що обрав нас» (ну камон, хто має таку опцію обирати? І ви реально думаєте що вас обрали?)Друга - мʼяч у відповідь (бо ніхто не може попросити чи відмовитися від свого народження, хоч там як). 1:1Отже, друзі. Як сказав геній - ми вкинуті у світ. Ніхто не обирає де і коли народитися. І ті, хто народили - навіть, якщо ви з точністю до хвилини знаєте момент зачаття - ви не так вже багато контролюєте. Ваша дитина то не ваш проєкт, хоч що не робить. Ми всі один одному випадковість (додайте слово «екзистенційна» випадковість і все стає ніби не так погано). І зробимо ми це даром чи прокляттям - то вже справа кожного. Кажу Маші- от тебе зараз хтось вчить бути мамою? - Ні- Так от ніхто нікого не вчить. Неможливо. І мама народжується разом із дитинкою при пологах. Одні пологи - дві нових людини. І вік жінки як мами той самий, що у дитини. Вона не знає, що робити, але вчиться бути мамою так само як малюк вчиться тримати голову та ходити. Тому треба забити на те, що таке бути «хорошою» мамою і вчитися разом із дитиною бути щасливою. Ясно?- Ясно. - З тебе пʼять сот гривень. - 👀- Жартую. Я шкодую тільки про те, що коли народилися діти, я погано вміла бути щасливою. Але дуже прагнула, вчилася. Вчуся. З перемінним успіхом. Але ж…Щастя нам усім, і нехай ніхто не піде без нього.

Привіт Травневе, пʼятничне, леопардове. Леопардові лосіни, супер коротка спідниця та декольте. Бажано усе одразу і побільше. Впевнена, що незабаром я теж буду все це носити. І тільки зараз я розумію - це не про те щоб когось звабити. Це про те щоб робити те, що хочеш.Бо одного дня ясно відчуваєш: перегорнуто сторінку, що ділить книгу життя навпіл. Півкниги життя це не про вік. Вона може бути на десятій сторінці, а може на 499 з 500. Може бути у тридцять років, а може у сімдесят один. Половина книги життя це про стан. Друга половина книги в хорошій літературі не про страхи та бажання подобатися. Це про особисті сенси та здатність бути щасливою людиною хай там що. Можна і леопардові лосіни, шампанське зранку а каву на ніч, спати в новий рік, і не спати тоді коли не спиться. Робити ремонт посеред війни, заводити собаку коли світ летить у прірву. Дозволити собі любов, коли кажуть, що зараз час не любові, а зброї. Можна не шукати сенс у книзі чи фільмі, які не заходять. Бо сенс важливий, але час життя більше. І в людях не прагнути знайти щось, якщо не твої. Можна що завгодно. Назвати все своїми іменами, послати на три, піти або залишитися. Все можна, якщо всередині є любов. Бо любов знищує страх. Це база. Без любові до життя книга стає просто довідником або інструкцією по виживанню. Щоб там у житті не було, але стан жертви більш не приваблює. Звинувачувати більш не треба, і злою, капризною дитиною бути теж. Не цікаво. Чомусь впевнена, що головний екзамен життя це екзамен на щастя. І щастя неможливе коли воно брудне. Але з леопардовими лосінами чому б ні? _

У підлітковому віці був серіал і дуже мені подобалася одна «анти-героїня». І так мені хотілося бути на неї схожою. Я намагалася зі всіх сил: різко розвертатися під час розмови і йти, гупати дверима, спалювати поглядом. Зовнішнє я чимось була схожа, але мої вчинки виглядали як цирк на дроті. Аж ніяк не виходило в мене бути стервом. Бо я була зручною дитиною, тією що не видає зайвих звуків, бажань, рухів. Я була стіною - зливалася з будь яким антуражем, щоб не дай боже, комусь не було дискомфортно. Доля тієї героїні була важкою,і жахи її дитинства були зціленні тим, що в її дитинстві була людина, що прикривала їй спину. У мене такої людини не було. Як у багатьох дівчат та хлопців. Захищати себе я не вміла. Я вміла «захищати» інших, а точніше - бути реактивним рятівником. Бо хто не вміє захистити себе, той … ну ясно.На день народження мій психолог (перекреслено) вчитель з балету побажав ближче пізнати свою тінь. Я відповіла що все норм, ми знайомі. А потім думала - хіба є «предел совершенству»? Зазвичай Тінь розуміють, як щось страшне і гидке в людині.Насправді, Тінь це те, що ми про себе не знаємо. Те що в тіні нашої свідомості, приховане від нас. Вчитися захищати себе вже багато років для мене знайомством зі своєю тінню. Стільки там всього: гнів, розпач, безсилля, зневіра, відчай, страх не догодити, не сподобатися, бути відкинутою, не стати «своєю», піти на конфлікт або просто піти. Згадувати, бачити, плакати, гніватися та падати на дно болю. А потім піднятися на ноги та відчути їх силу і тверду землю під ногами. Силу голосу і силу духу. Ніби перша людина у світі. Проявити себе, своє існування. Тоді може вийде по-справжньому захистити іншого. І цьому можна вчитися вічно - там стільки про мужність бути. Моя терапевт коли бачила, що замість захистити себе я як «хороша дівчинка» раціоналізую, робила міну і казала «бе-бе-бе». Сміялися. Захистити це непросто. Бо ми або рятуємо, або граємо у жертву та смирення, або лубцюємо всіх навколо, або заплющуємо очі на насилля поряд, бо страшно, бо не вміємо захищати та захищатися. Отже, побажання від вчителя балету - Знайомтеся з своєю Тінню. Щоб це для вас не було.

Новина друга 🤓🕊️Але для мене вона найочікуваніша і несподівана для менеХочу зустрітися з вами для бесіди про екзистенціалізм Це буде відкрита лекція, куди прийти може кожен бажаючий незалежно від того чи ви філософ,Психотерапевт, бухгалтер, мама у декреті, електрик, військовий, вмієте ви промовляти слово «екзистенціалізм» чи ніяк не виходить. Бо бесіда (не хочу слово «лекція») буде на актуальну тему Я планую зробити цикл таких відкритих бесід Але дату першої можете внести у свій календар 19 травня 18:30-20:00 за київським часом Отже я назвала ці зустрічі так «Інструкцію до життя не видали. Що робити з цією свободою?» Така вступна бесіда про те що взагалі той екзистенціалізм і нащо він нам потрібен і чому я так його люблю. Буде цікаво і формат буде з можливістю задавати питанняЦе прекрасна нагода зрозуміти чи потрібно вам до нашої Екзистенційної школи бо набір вже незабаромЗапис на бесіду також через реєстраціюПосилання на реєстрацію найближчим часом опублікую тут До зустрічі мої екзистенціалісти 🤓

Всім привіт Звертали увагу (!) на те, як змінилася наша увага за останні роки? Я памʼятаю ще ті часи коли «лонгрід» у фейсбуці то було нормою. Зараз мені моя донька каже що іноді не вистачає уваги навіть всі фотки подивитися у каруселі інстаграм. Звичка просто листати рілси в яких немає особливого змісту - стала просто якоюсь «хворобою». Вчора говорили зі знайомою. Каже - «не можу ні читати, ні фільми дивитися - в мене дефіцит уваги та гіперактивність. Раніше такого не було. А зараз я пʼять хвилин не можу спокійно сидіти, постійно відволікаюся. Що про дітей говорити, якщо я ніяк не можу зосередитися». Закономірність така. Зараз все, от буквально все полює на нашу увагу. Увага людини стала просто головною здобиччю. Вже що тільки не існує заради привернення уваги та утримання її. Ми тратимо її хтозна як. Увага є видом психічної діяльності. Необхідні складові уваги - зосередженість, спрямованість, вміння абстрагуватися від решти всього в цей момент, і звісно ж - це ще сила волі. Клієнтка нещодавно казала, що єдине місце за весь тиждень де вона спрямована, цілком сфокусована та забуває про всі існуючи «чати» - це наша зустріч. Бо на роботі, під час спілкування з дитиною чи друзями утримувати увагу вона не може. Я все це до чого? Хочеться закликати - зберігаймо, рятуймо нашу увагу! На неї постійно полюють. Ми самі теж полюємо на увагу інших. Ми як вампіри - вибачте за узагальнення. Чомусь впевнена, зберігаючи свою увагу, ми менше поглинаємо інших. Так ніби ця нескінчена гонка на виживання трохи сповільнюється. Згодом поділюся, як я рятую свою увагу. Пишіть чи вам цікава тема уваги і як у вас з нею?

Все частіше чую від людей, що хочеться нічого не робити, ні з ким не зустрічатися, а тільки сидіти вдома, зберігаючи сили. І навіть весна не зворушує з цієї точки. Я всіма руками за усамітнення. Але ж…Але все частіше, в себе знаходжу ознаки саме такої аутизації, коли будь яке спілкування надто гучно, надто близько, надто…Відчуваю, що іноді потрібно просто за волосся витягувати себе з дому, в люди. Бо інакше - це шлях до соціофобії чи навіть мізантропії. Ми неодноразово говорили з колегами, що йде нова ера терапії де саме спілкування в колі людей буде найбільш цілющим. І лікування небажання спілкуватися - як би то не здавалося дивним - це якісне спілкування. Задача психолога - створити простір та атмосферу. Це можуть бути клуби, групи, практичні семінари або арт-терапія.Чим далі тим більше я відчуваю, що Екзистенційну Школу у 23-му році я створила власне заради цього. Щоб в нас було заради чого збиратися разом, говорити про себе та життя, вчитися знаходити в цьому абсурді особисті сенси, проживати не засуджуючи себе і інших, приймати інаковість та різноманітність всього. Але і суттєва складова - ми обовʼязково щось вивчаємо, досліджуємо, дізнаємося. Ми вивчаємо найцікавіші філософські ідеї, вникаємо у суть екзистенціалізму, читаємо неймовірно круту терапевтичну літературу та дивимося кіно. І заодно так отримуємо психологічну допомогу.З вересня стартує новий рік у нашій школі. Для всіх, хто з нуля - буде курс «введення в екзистенційну перспективу». Він триватиме три місяці в зручний час в двох форматах - онлайн та Київ. Для тих, хто вже в школі - в нас попереду рік присвячений темі ДІАЛОГУ та ризику говорити та чути. Думаєте це легко? Та ні. Думаєте просто? Та ну. І чого тільки не буде. Згодом напишу. Теж Київ та онлайн. Для тих, хто вперше 👶🏼- спочатку введення далі нумо разом 🤓