Вікторія Віта Польова «Софія» (2011 red.2025) для сопрано, мішаного хору, флейти та струнного оркестру.Присвята Оранті, іконі Божої Матері в Софійському соборі. Композитор хотіла відобразити таємне споглядання лику Оранти, який поступово проступає з темряви, оживаючи в просторі храму; і космос тексту молитви святого Івана Дамаскина, як чрево Богоматері стає «просторішою за Небеса»; і раптове вторгнення реального світу у співі хрипкоголосих півнів та вранішніх птахів, що славлять новий день.Текст «О Тебі́ ра́дується…», (грец. "Επί Σοι χαίρει...") — особливий спів, складений святим Іваном Дамаскином на честь Богоматері, використовується як задостойник у літургії Василія Великого."О Тебі́ ра́дується, Благода́тная, вся́кая тва́р, А́нгельський собо́р, і челові́чеський ро́д, освяще́нний Хра́ме, і Раю́ слове́сний; Ді́вственная похвало́, із Нея́же Бо́г воплоти́ся,і Младе́нець би́сть, пре́жде ві́к си́й Бо́г на́ш; ложесна́ бо Твоя́ Престо́л сотвори́, і чре́во Твоє́ простра́нніє Небе́с соді́ла;О Тебі́ ра́дується, Благода́тная, вся́кая тва́р, сла́ва Тебі́."https://youtu.be/T-Fgtc0KP-M?si=3kq-W3JYktVP-f4w
Благовірний великий князь Ігор Київський і Чернігівський, чудотворецьТропар, глас 4Наста́ днесь всечестна́я па́м'ять страстоте́рпця, благові́рнаго кня́зя І́горя, созива́ющая лю́ди в пречи́стий храм Спа́сов, іді́же, ра́достно соше́дшеся, благочести́вих мно́жество моли́твенно пра́зднують святу́ю па́м'ять твою́ і с ві́рою взива́ють ті: моли́ся, свя́те, страні́ на́шей, гра́ду Черні́гову і всім правосла́вним христия́ном в ми́рі і благоде́нствії спасти́ся.Кондак, глас 6Ізміни́л єси́ земна́го княже́нія сла́ву во і́ночества о́браз смире́нний і, страда́льчеськи земно́є житіє́ сконча́в, ни́ні на Небесі́х ра́дуєшися, усе́рдні моля́ся о чту́щих тя, І́горе, страда́льцев похвало́.Інший кондак, глас 8Кня́жеськую діади́му обагри́л єси́ кро́вію твоє́ю, богому́дре страстоте́рпче І́горе, за скиптр Крест в руку́ приї́м, яви́лся єси́ побідоно́сець, і же́ртву непоро́чну Влади́ці прине́сл єси́ себе́. Я́ко бо а́гнець незло́бив, от раб убіє́н бил єси́, і ни́ні, ра́дуяся, предстої́ши Святі́й Тро́йці, моли́ся спасти́ся душа́м на́шим.Київський Ізвод | Тропарі святим
Собор Вінницьких святихТропар, глас 4Днесь лику́єть Це́рков Ві́нницькая, апо́стольських преда́ній і́стинная храни́тельниця і, я́ко плоди́ благодаре́нія Христу́ принося́щи, святи́я своя́ прославля́єть. Тіх моли́твами, Го́споди, Правосла́віє в землі́ на́шей сохрани́ і всім христолюби́вим лю́дем да́руй ве́лію ми́лость.Кондак, глас 3Правосла́вія побо́рници і благоче́стія ревни́теліє, землі́ Ві́нницькия кра́сноє прозябе́ніє, приймі́те восхвале́ніє от сро́дников ва́ших і ку́пно с Богоро́дицею о нас те́плі молі́те Преві́чнаго Бо́га.P. S. На іконі дві грубих помилки: 1) "въ земли́ ви́нницкій" — такої форми прикметника жіночого роду в місцевому відмінку в церковнослов'янській мові не буває, правильно "ви́нництѣй". 2) просия́вшихъ — правилно просія́вшихъ. Також "святыхъ" прийнято писати через титло. Щодо назви міста, то "Винница" писали дореформенною орфографією в Російській Імперії, але в русько-литовських літописах написання було "Вѣница" — саме тому українською назва міста звучить як Вінниця, а не Винниця, і така ж вимова поширилася на інші слов'янські мови. Тому, на нашу думку, компромісним варіантом написання церковнослов'янською було б "ві́нница", через "і".Київський Ізвод | Тропарі різних свят
Псалом 1021 Благослови́, душе́ моя́, Го́спода, і, вся вну́тренняя моя́, і́м'я свято́є Єго́;2 благослови́, душе́ моя́, Го́спода, і не забива́й всіх воздая́ній Єго́;3 очища́ющаго вся беззако́нія твоя́, ізціля́ющаго вся неду́ги твоя́,4 ізбавля́ющаго от істлі́нія живо́т твой, вінча́ющаго тя ми́лостію і щедро́тами,5 ісполня́ющаго во благи́х жела́ніє твоє́; обнови́ться, я́ко о́рля, ю́ность твоя́.6 Творя́й ми́лостині Госпо́дь і судьбу́ всім оби́димим.7 Сказа́ путі́ Своя́ Моїсе́йові, синово́м Ізра́їлевим хоті́нія Своя́.8 Щедр і ми́лостив Госпо́дь, долготерпіли́в і многоми́лостив.9 Не до конця́ прогні́вається, ніже́ во вік вражду́єть;10 не по беззако́нієм на́шим сотвори́л єсть нам, ніже́ по гріхо́м на́шим возда́л єсть нам.11 Я́ко по висоті́ небе́сній от землі́, утверди́л єсть Госпо́дь ми́лость Свою́ на боя́щихся Єго́;12 єли́ко отстоя́ть восто́ци от за́пад, уда́лил єсть от нас беззако́нія на́ша.13 Я́коже ще́дрить оте́ць си́ни, уще́дри Госпо́дь боя́щихся Єго́.14 Я́ко Той позна́ созда́ніє на́ше, пом'яну́, я́ко персть єсьми́.15 Челові́к — я́ко трава́, дні́є єго́ — я́ко цвіт се́льний, та́ко оцвіте́ть;16 я́ко дух про́йде в нем, і не бу́деть, і не позна́єть ктому́ мі́ста своєго́.17 Ми́лость же Госпо́дня от ві́ка і до ві́ка на боя́щихся Єго́,18 і пра́вда Єго́ на сині́х сино́в, храня́щих заві́т Єго́ і по́мнящих за́повіді Єго́ твори́ти я.19 Госпо́дь на небесі́ угото́ва Престо́л Свой, і Ца́рство Єго́ всі́ми облада́єть.20 Благослові́те Го́спода, всі а́нгели Єго́, си́льнії крі́постію, творя́щії сло́во Єго́, усли́шати глас слове́с Єго́.21 Благослові́те Го́спода, вся си́ли Єго́, слуги́ Єго́, творя́щії во́лю Єго́.22 Благослові́те Го́спода, вся діла́ Єго́ на вся́ком мі́сті влади́чества Єго́; благослови́, душе́ моя́, Го́спода.Київський Ізвод
Преподобний Антоній Печерський, Київський, начальник усіх ченців на РусіТропар, глас 4От мирська́го м'яте́жа ізше́д, отверже́нієм же ми́ра Єва́нгельськи Христу́ послі́довал єси́; і равноа́нгельноє житіє́ пожи́в, в ти́хоє приста́нище святи́я гори́ Афо́на дости́гл єси́, отону́дуже благослове́нієм отце́в в го́ру Ки́єва прише́д, і та́мо трудолю́бно жизнь соверши́в, Оте́чество Твоє́ просвіти́л єси́, і мно́жеству мона́шествующих стезю́ веду́щую к Небе́сному Ца́рствію показа́в, Христу́ сія́ приве́л єси́; Єго́же моли́, Анто́ніє преподо́бне, да спасе́ть ду́ші на́ша.Кондак, глас 8Возложи́в себе́ Бо́гу, па́че всіх возлю́бленному от ю́ности, преподо́бне, Тому́ от всея́ душі́ любо́вію послі́довал єси́; ми́раже тлі́нная нівочто́же вміни́в, в землі́ пеще́ру соді́лал єси́, і в ней до́брі проти́ву неви́димаго врага́ ко́зней подвиза́вся, я́ко світоза́рноє со́лнце во вся конці́ землі́ возсія́л єси́; отону́дуже веселя́ся преше́л єси́ к небе́сним черто́гом. І ни́ні со А́нгели Влади́чню престо́лу предстоя́, помина́й нас, чту́щих па́м'ять твою́, да зове́м ті: ра́дуйся, Анто́ніє, о́тче наш.Київський Ізвод | Тропарі святим
Акафіст Пресвятій Владичиці нашій Богородиці, Глас 8Кондак 1Взбранной Воєводі побідительная, яко ізбавльшеся от злих, благодарственная восписуєм Ті раби Твої, Богородице; но, яко імущая державу непобідимую, от всяких нас бід свободи, да зовем Ті: Радуйся, Невісто Неневістная.Ікос 1Ангел предстатель с небесе послан бисть, рещи Богородиці: "Радуйся!" і, со безплотним гласом воплощаєма Тя зря, Господи, ужасашеся і стояше, зовий к Ней таковая:Радуйся, Єюже радость возсіяєть; радуйся, Єюже клятва ісчезнеть.Радуйся, падшаго Адама воззваніє; радуйся, слез Євиних ізбавленіє.Радуйся, Висото неудобовосходимая человічеськими помисли; радуйся, Глубино неудобозримая і ангельськима очима.Радуйся, яко єси Царево Сідалище; радуйся, яко носиши Носящаго вся.Радуйся, Звіздо являющая Солнце; радуйся, Утробо Божественнаго воплощенія.Радуйся, Єюже обновляється твар; радуйся, Єюже покланяємся Творцю.Радуйся, Невісто Неневістная.Київський Ізвод | Акафіст Богородиці
Псалом 29Вознесу́ Тя, Го́споди, я́ко под'я́л м'я єси́, і не возвесели́л єси́ враго́в мої́х о мні. Го́споди Бо́же мой, воззва́х к Тебі́, і ізціли́л м'я єси́. Го́споди, возве́л єси́ от а́да ду́шу мою́, спасл м'я єси́ от низходя́щих в ров. По́йте Го́сподеві, преподо́бнії Єго́, і іспові́дайте па́м'ять святи́ні Єго́; я́ко гнів в я́рості Єго́, і живо́т в во́лі Єго́; ве́чер водвори́ться плач, і зау́тра ра́дость. Аз же ріх во оби́лії моє́м: не подви́жуся* во вік. Го́споди, во́лею Твоє́ю пода́ждь добро́ті моє́й си́лу; отврати́л же єси́ лице́ Твоє́, і бих смуще́н. К Тебі́, Го́споди, воззову́, і к Бо́гу моєму́ помолю́ся. Ка́я по́льза в кро́ві моє́й, внегда́ сходи́ти мі во істлі́ніє? Єда́ іспові́сться Тебі́ персть? Іли́ возвісти́ть і́стину Твою́? Сли́ша Госпо́дь і поми́лова м'я; Госпо́дь бисть помо́щник мой. Обрати́л єси́ плач мой в ра́дость мні, растерза́л єси́ вре́тище моє́ і препоя́сал м'я єси́ весе́лієм, я́ко да воспоє́ть Тебі́ сла́ва моя́, і не умилю́ся. Го́споди Бо́же мой, во вік іспові́мся Тебі́.* не подви́жуся — не похитнусяКиївський Ізвод
Псалом 26Госпо́дь — Просвіще́ніє моє́ і Спаси́тель мой, кого́ убою́ся? Госпо́дь — Защи́титель живота́ моєго́, от кого́ устрашу́ся? Внегда́ приближа́тися на м'я зло́бующим, є́же сні́сти пло́ті моя́, оскорбля́ющії м'я і вразі́ мої́, ті́ї ізнемого́ша і падо́ша. А́ще ополчи́ться на м'я полк, не убої́ться се́рдце моє́; а́ще воста́неть на м'я брань, на Него́ аз упова́ю. Єди́но проси́х от Го́спода, то взищу́: є́же жи́ти мі в дому́ Госпо́дні вся дні живота́ моєго́, зрі́ти мі красоту́ Госпо́дню і посіща́ти храм святи́й Єго́. Я́ко скри м'я в селе́нії Своє́м в день зол мої́х, покри́ м'я в та́йні селе́нія Своєго́, на ка́мень вознесе́ м'я. І ни́ні се, вознесе́ главу́ мою́ на враги́ моя́; обидо́х і пожро́х в селе́нії Єго́ же́ртву хвале́нія і воскликнове́нія; пою́ і воспою́ Го́сподеві. Усли́ши, Го́споди, глас мой, і́мже воззва́х, поми́луй м'я і усли́ши м'я. Тебі́ рече́ се́рдце моє́: Го́спода взищу́, взиска́ Тебе́ лице́ моє́, лиця́ Твоєго́, Го́споди, взищу́. Не отврати́ лиця́ Твоєго́ от мене́ і не уклони́ся гні́вом от раба́ Твоєго́; Помо́щник мой бу́ди, не отри́ни мене́ і не оста́ви мене́, Бо́же, Спаси́телю мой. Я́ко оте́ць мой і ма́ти моя́ оста́виста м'я, Госпо́дь же восприя́т м'я. Законоположи́ мі, Го́споди, в путі́ Твоє́м, і наста́ви м'я на стезю́ пра́вую враг мої́х ра́ди. Не преда́ждь мене́ в ду́ші стужа́ющих мі; я́ко воста́ша на м'я свиді́теле непра́веднії, і солга́ непра́вда себі́. Ві́рую ви́діти блага́я Госпо́дня на землі́ живи́х. Потерпи́ Го́спода, мужа́йся, і да кріпи́ться се́рдце Твоє́, і потерпи́ Го́спода.Київський Ізвод
Псалом 90Живи́й в по́мощі Ви́шняго, в кро́ві* Бо́га небе́снаго водвори́ться. Рече́ть Го́сподеві: засту́пник мой єси́ і прибі́жище моє́, Бог мой, і упова́ю на Него́. Я́ко Той ізба́вить тя от сі́ті ло́вчі і от словесе́ м'яте́жна. Плещма́ Свої́ма осіни́ть тя, і под крилі́ Єго́ наді́єшися. Ору́жієм оби́деть тя і́стина Єго́. Не убої́шися от стра́ха нощна́го, от стріли́ летя́щия во дні, от ве́щі во тьмі преходя́щия, от сря́ща і бі́са полу́деннаго. Паде́ть от страни́ твоєя́ ти́сяща і тьма одесну́ю тебе́, к тебі́ же не прибли́житься: оба́че очи́ма твої́ма смо́триши і воздая́ніє грі́шников у́зриши. Я́ко Ти, Го́споди, упова́ніє моє́, Ви́шняго положи́л єси́ прибі́жище твоє́. Не при́йдеть к тебі́ зло, і ра́на не прибли́житься тілесі́ твоєму́. Я́ко А́нгелом Свої́м запові́сть о тебі́ сохрани́ти тя во всіх путе́х твої́х. На рука́х во́зьмуть тя, да не когда́ преткне́ши о ка́мень но́гу твою́. На а́спида і васили́ска насту́пиши, і попере́ши льва і змі́я. Я́ко на М'я упова́, і ізба́влю ї, покри́ю ї, я́ко позна́ і́м’я Моє́. Воззове́ть ко Мні, і усли́шу єго́; с ним єсьм в ско́рбі, ізму́ єго́ і просла́влю єго́. Долгото́ю дній іспо́лню єго́ і явлю́ єму́ спасе́ніє Моє́.* Кров (кровъ) - житло, намет, покров.Київський ізвод | Молитви на всяку потребу
Ніхто не сумнівається, що латиною w Rzeczypospolitej не тільки писали, а й говорили (це поєднувалося із модою на Сарматизм), як і, зрештою, у Європі загалом: найближчий географічно до мене приклад - у Венеції, столиці della Repubblica Veneziana, був надважливий осередок класичного мовознавства - там існувала Accademia Aldina, заснована у 1494 році Альдом Мануцієм (XV-XVI ст.), гуманістом, видавцем і типографом; найвища місія якої було збереження греко-латинських текстів, друк якісних греко-латинських текстів (тобто наукових видань, які пройшли прискіпливий критичний аналіз філологічного характеру) і передусім навчання вірного й точного розуміння творів оригінальною мовою. В контексті усіх перелічених діяльностей, Мануцій співпрацював із видатними гуманістами, такими як Еразм Роттердамський та Пʼєтро Бембо. Безсумнівно, що дискусії, співбесіди і взагалі викладання в стінах Альдівської Академії велися старогрецькою та латиною, бо це вправа глибоко дидактичного характеру. Отже, до чого я описав цю всю історичну перспективу? Нарешті, М. Смотрицький у своїй Граматиці зачинає пояснення старословʼянської граматики так: Что єсть грамматика? Єсть ізвістноє художество (= τέχνη = ars), благо і глаголати і писати учащеє. Отже остаточно хочу спростувати тезу того, що "церковнословʼянська мова - це мова літургії" і все.Ні. Старословʼянська мова (синодальна, тобто стандартизована) - це дійсно спільна між словʼянськими народами мова культури, яка так само, як західних європейців єднала в одне культурне поле, так і єднала наших інтелектуалів. І те, що вона викладається, щоб благо глаголати і писати означає, що її навчали згідно із європейською дидактичною методологію, про яку я писав вище. Просто нею говорили і писали. Це наша, словʼянська латина, якщо хочете.Цікавтеся більше вашою спадщиною, адже культурно Русь-Україна і її сини залишили по собі значущий слід.
TGLIST.COM.UA
